Постанова
іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 283/103/18
провадження № 51-5271 км 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Яновської О. Г.,
суддів Антонюк Н.О., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Мороза В.С.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги захисників Міхненка С.С., Ліневича М.Т. на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 липня
2021 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та мешканки АДРЕСА_2,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Малинського районного суду Житомирської області від
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. Цим же вироком визнано винуватими та засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, рішення суду щодо яких не оскаржуються.
3. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 скасував, а кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив у зв`язку зі смертю обвинуваченої.
4. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
5. Суд визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілої за обставин, детально викладених у вироку.
6. Як установлено судом, 17 жовтня 2017 року ОСОБА_2,
ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, перебуваючи у вечірній час на території ДНЗ "Малинський професійний ліцей" по вул. Городищанській, 20 в м. Малині Житомирської області, вживали алкогольні напої.
ОСОБА_2 запропонувала присутнім піти до неповнолітньої
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), щоб повернути викрадені грошові кошти. Присутні погодились і близько 21 години, в стані алкогольного сп`яніння, прибули до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: будинок АДРЕСА_3 . В даному будинку крім ОСОБА_6 також перебували її мати ОСОБА_7 і співмешканець матері ОСОБА_8
7. Під час з`ясування відносин у ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникла суперечка з обвинуваченими. ОСОБА_8 виганяв ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та
ОСОБА_4 з будинку. ОСОБА_3, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення нормальних умов відпочинку, з мотивів явної неповаги до суспільства, наніс
ОСОБА_8 удар рукою в обличчя, від якого потерпілий впав на землю. ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді синця верхньої губи, яке відноситься до легкого ступеню тяжкості.
8. В цей же час ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_6 не менше двох ударів долонею в обличчя. Після цього вивела ОСОБА_6 з будинку на подвір`я, де ОСОБА_4 нанесла потерпілій удар ногою в голову. Подавивши волю потерпілої із застосуванням насильства та психологічного тиску, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, та ОСОБА_1, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, вивели ОСОБА_6 з подвір`я домоволодіння та повели до приміщення хімічного складу, яке знаходиться по АДРЕСА_4 .
9. Рухаючись по дорозі до вказаного місця по вул. Заводській в м. Малині, ОСОБА_2, припиняючи непокору потерпілої, нанесла ОСОБА_6 удар рукою в обличчя, від якого остання присіла та стала кричати.
ОСОБА_4 схопила ОСОБА_6 за волосся, підняла її та нанесла удар рукою в обличчя, чим примусила замовчати.
10. Прибувши близько 22 години до приміщення хімічного складу,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із застосуванням сили примусили неповнолітню зайти до приміщення. Перебуваючи в приміщенні у період з 22 до 23 год, засуджені змусили ОСОБА_6 вживати горілку разом із ними. Протягом цього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наносили потерпілій по черзі удари руками в голову, не менше ніж по два кожна, від яких остання впала. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нанесли ОСОБА_6 по декілька ударів ногами по голові та тулубу. ОСОБА_4 кидала в потерпілу уламки цегли. ОСОБА_3 підвів потерпілу обличчям до стіни приміщення та умисно наніс не менше двох ударів в область задньої частини голови, від чого потерпіла присіла.
11. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вивели неповнолітню з приміщення на вулицю, де ОСОБА_4 нанесла їй удар по голові кулаком. Від удару потерпіла впала на землю. ОСОБА_4 продовжувала наносити ОСОБА_6 удари по голові кулаками та ногами.
12. Після того як ОСОБА_4 припинила дії, ОСОБА_2 посвітила телефоном на потерпілу, обличчя якої було закривавлене. ОСОБА_3 порадив вмити її. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повели ОСОБА_6 до водойми, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли на залізничний вокзал зустрічати брата ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .
13. У той же день, близько 23 год, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 повернулись до приміщення хімічного складу разом із ОСОБА_5 . Останній побачив ОСОБА_6 із тілесними ушкодженнями без свідомості.
14. Переконавшись у тому, що ОСОБА_6 жива, ОСОБА_5, усвідомлюючи, що остання перебуває у небезпечному для життя стані, не надав їй допомоги та не повідомив про такий стан належним установам чи особам. Він разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перенесли потерпілу до смітника і там її залишили. Наступного дня о 06 год.
ОСОБА_6 було виявлено.
15. У результаті спільних дій ОСОБА_4, ОСОБА_2,
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було умисно заподіяно неповнолітній ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців, ран голови, обличчя, важку черепно-мозкову травму, яка супроводжувалася забоєм головного мозку важкого ступеню, гематомою правої півкулі головного мозку з набряком, тривалим коматозним станом, що зумовило зупинку функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності, дихання. Указані тілесні ушкодження є тяжкими, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_6 .
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
16. У касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушують питання про скасування судових рішень щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
17. Зокрема, захисник Міхненко С.С., котрий діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати вирок та ухвалу суду щодо засудженої, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. Стверджує, що ОСОБА_1 пред`явлено неконкретне обвинувачення, що порушує її право на захист. Мотивувальна частина вироку суду в частині визнання винною ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 374 КПК, оскільки винуватість засудженої обґрунтовано недопустимими доказами. Захисник указує на істотні процесуальні порушення вилучення особистих речей ОСОБА_1 за відсутності понятих під час досудового розслідування та недопустимість похідних доказів. Посилається на те, що судом не усунуто протиріччя між пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_1 та показаннями очевидців події в частині спричинення обвинуваченою тяжких тілесних ушкоджень потерпілій. Не враховано ту обставину, що ОСОБА_1 прикривала потерпілу від ударів та благала не спричиняти тілесні ушкодження. Факт перебування
ОСОБА_1 на місці події не доводить її винуватості.
18. Захисник Ліневич М. Т., котрий діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо засудженої, а кримінальне провадження призначити до нового апеляційного розгляду. Посилається на те, що апеляційний суд під час судового розгляду не дав нову оцінку доказам, які було покладено судом першої інстанції в основу вироку. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дав відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту. Зокрема, перед судом ставилося питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 3 ст. 136 КК. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд усупереч вимогам ст. 419 КПК свого рішення належним чином не вмотивував.