ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5723/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач: Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго"
представник позивача: Прокопенко Т.Ю., адвокат, ордер КС № 772815 від 15.06.2020,
відповідач - 1: Кабінет Міністрів України
представник відповідача - 1: Полець Д.М., в порядку самопредставництва
відповідач - 2: Державна казначейська служба України
представник відповідача - 2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 18.11.2020
у складі судді: Лиськова М.О.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 15.04.2021
у складі колегії суддів: Тищенко О.В., - головуючий, Дикунської С.Я., Тарасенко К.В.,
у справі за позовом
Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
до 1. Кабінету Міністрів України
2. Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди у розмірі 5 064 921,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 27.04.2020 Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - Позивач, ПрАТ "Закарпаттяобленерго") подало позовну заяву про стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач - 1, КМУ) через Державну казначейську службу України (далі - Відповідач - 2, ДКСУ) на користь Позивача 5 064 921,06 грн. шкоди, яка завдана протиправною бездіяльністю Відповідача-1.
1.2 Позовна заява мотивована завданням Позивачу шкоди на спірну суму через бездіяльність Відповідача-1 у своєчасному усуненні прогалин в нормативному акті Відповідача-1 (Положенні про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженому постановою КМУ від 05.06.2019 № 483 (далі - Положення № 483)), що є обов`язковим для виконання Позивачем, однак внаслідок виконання якого Позивач протягом липня, серпня 2019 року зазнав вимушених втрат внаслідок купівлі, на виконання Положення № 483 електричної енергії для компенсації технологічних втрат електроенергії, у ДП "НАЕК "Енергоатом" в торговій зоні "ОЕС України", однак без можливості Позивача скористатися такою електричною енергією, оскільки Позивач, здійснює ліцензовану діяльність в межах торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" на території Закарпатської області, тоді як ДП "НАЕК "Енергоатом" як виробник електричної енергії розташований в торговій зоні "ОЕС України", від якої торгова зона "Острів Бурштинської ТЕС" ізольована, як і від інших територій, не має електричних зав`язків з основною системою України, що унеможливлює фізичне перетікання (поставку) електроенергії між наведеними торговими зонами.
1.3 Також Позивач вказав, що внаслідок неврахування в Положенні № 483 наведених технологічних особливостей діяльності Позивача він вимушений був додатково купувати електроенергію в межах торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" для компенсації власних технологічних втрат електроенергії, однак з перевищенням граничних цін, які діють при виконанні Позивачем спеціальних обов`язків за Положенням № 483, якщо Позивач купує електроенергію у ДП "НАЕК "Енергоатом", тоді як розмір заподіяних Позивачу збитків був частково зменшений за рахунок продажу Позивачем купованої у ДП "НАЕК "Енергоатом" електроенергії, яку Позивач не міг використати.
Вимоги до Відповідача - 2 обґрунтовані участю відповідних органів казначейства у справах про відшкодування шкоди, заподіяною діями (бездіяльністю) органів влади, з огляду на покладення виконання рішень на відповідні органи казначейства.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 18.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021) про відмову у задоволені позову.
2.2 Рішення судів мотивоване відсутністю підстав для стягнення з Відповідача - 1 заявленої до стягнення суми збитків з огляду на невчинення Відповідачем - 1 бездіяльності, на яку послався Позивач, оскільки визначення обсягів та умов покладення спеціальних обов`язків (що були покладені на Позивача Положенням № 483, прийнятим на підставі та на виконання статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії") належать до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а не на Відповідача - 1. При цьому суди врахували відсутність рішень адміністративних судів щодо бездіяльності Відповідача - 1, відсутність звернення Позивача щодо бездіяльності Відповідача - 1 у спірних правовідносинах до судів вказаної юрисдикції, а також прийняття судом рішення про відмову в позові щодо оскарження Положення № 483, через що визнані необґрунтованими твердження Позивача щодо бездіяльності Відповідача - 1 щодо невизначення цим положенням виробників електроенергії, які б здійснювали продаж операторам системи розподілу електроенергії на аукціонах.
2.3 Поряд з цим суди вказали, що Позивач не довів наявність сукупності всіх елементів для відповідного цивільного правопорушення Відповідача - 1, зокрема, не підтвердив наявність всіх понесених збитків, їх розмір, а також можливість віднесення збитків до упущеної вигоди через відсутність доказів реальної можливості Позивача отримати спірну суму коштів.
2.4 Погодившись з цими мотивами, апеляційний суд додав про неможливість встановити факт заподіяння Позивачу шкоди у спірних правовідносинах без висновку суду адміністративної юрисдикції щодо протиправності Положення № 483, оскільки Позивач по суті заперечує зміст Положення № 483 через його недоліки, за яких були завдані стверджуванні Позивачем збитки.
3. Встановлені судами обставини
3.1 Позивач є оператором системи розподілу електричної енергії, що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1534 від 27.11.2018.
3.2 Постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1307 погоджено визначені ДП "НЕК "Укренерго" дві відокремлені зони в межах України - торгову зону "Острів Бурштинської ТЕС" та торгову зону "ОЕС України".
3.3 Позивач здійснює ліцензовану діяльність як оператор системи розподілу в межах торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" на території Закарпатської області.
Визначені КМУ в Положенні № 483 виробники електричної енергії - ДП "НАЕК "Енергоатом" або ПрАТ "Укргідроенерго" - розташовані в межах торгової зони "ОЕС України".
Позивач на виконання спеціальних обов`язків, покладених КМУ згідно з Положенням № 483, протягом липня та серпня 2019 року здійснював обов`язкову купівлю електричної енергії на електронних аукціонах для компенсації технологічних втрат у ДП "НАЕК "Енергоатом" в межах торгової зони "ОЕС України".
3.4 За розрахунками Позивача, замість того, щоб витратити 24 446 921,73 грн. на придбання електричної енергії за граничними цінами, Позивач витратив на придбання електричної енергії за договірними цінами 73 975 875,00 грн., тобто за твердженнями Позивача, його реальний збиток склав 49 528 953,27 грн. Водночас, за рахунок прибутку в сумі 44 463 762,21 грн. від продажу за договірними цінами, на суму 68 910 683,94 грн., придбаної за граничними цінами, на суму 24 446 921,73 грн. електричної енергії, Позивач зменшив заподіяні збитки, та остаточна сума збитків склала заявлену до стягнення суму.
3.5 Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 640/11917/19, яке набрало законної сили, відмовлено у позові до КМУ щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 03.06.2021 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 і ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Згідно з доводами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - - ГПК України), оскільки апеляційний суд, зробивши висновок про неможливість встановити факт заподіяння Позивачу шкоди у спірних правовідносинах без висновку суду адміністративної юрисдикції щодо протиправності Положення № 483, неправильно застосували положення статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки наведений висновок сформульований без врахування висновку Великої Палати верховного суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, за яким протиправність бездіяльності державного органу не вимагає підтвердження рішення суду, а ці обставини можуть бути встановлені в судовому процесі про відшкодування шкоди.
5.2 Суди, пославшись на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 640/11917/19 про відмову в позові про визнання протиправним Положення № 483, без врахування висновків, зокрема в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, неправильно застосували норми частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки преюдицію за цими нормами становлять встановлені в іншій справі обставини, а не їх правова оцінка, тоді як вказаним рішенням адміністративного суду обставини, з якими пов`язана правомірність Положення № 483, суд не досліджував, а в позові відмовив за відсутності обґрунтувань, за яких Положення № 483 порушує права Позивача.
5.3 Скаржник вказав на доведення ним всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
- протиправної бездіяльності, що полягала у не визначенні КМУ в положенні № 483 виробників електроенергії на території торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС", попри невиконуваність обов`язків Позивача за цим положенням купувати електроенергію на території іншої торгової зони;
- розміру збитків з урахуванням розрахунків витрат у спірний період на купівлю електроенергії, що використовувалась Позивачем, та прибутку від продажу тієї електроенергії, що купувалась на виконання Положення № 483;
- причинно-наслідкового зв`язку: що обумовлений відповідними втратами Позивача при здійсненні закупівель електроенергії, що використовувалась, та тієї, що Позивач мав купувати, внаслідок виконання Положення № 483, вносити зміни до якого Позивач зволікав у спірний період.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1 Згідно з аргументами у відзиві на касаційну скаргу Відповідач - 1 заперечує обґрунтування в касаційній скарзі з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо деліктної відповідальності органів державної влади та посадових осіб
7.1 Суди встановили, що спір виник щодо збитків (втрат), завданих Позивачу ( на його думку) протиправною бездіяльністю Відповідача - 1 - зволіканням у винесенні постанови КМУ № 803 від 21.08.2019 щодо змін до Положення № 483, якими усувалась та неузгодженість у правилах визначення обов`язкового для Позивача виробника електроенергії, за якої Позивач не міг використовувати електроенергію, придбану у липні, серпні 2019 року на виконання ним обов`язків та за правилами Положення № 483, що позбавляло Позивача протягом вказаного періоду можливості виконувати покладений на нього цим положенням обов`язок без здійснення при цьому додаткових витрат.
7.2 Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
За частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
7.3 Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
7.4 Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
7.5 Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пунктах 6.15, 6.16 постанови від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19).
Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії/бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у питанні особливостей деліктної відповідальності органів державної влади, що викладена в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), а також в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).
7.6 Отже, з огляду на зміст та підстави позовних вимог (пункти 1.1, 1.2) обов`язковим предметом дослідження та встановлення судом у цій справі є обставини бездіяльності Відповідача - 1 у врегулюванні ним в Положенні № 483 правил виконання Позивачем (як оператором системи розподілу електричної енергії) обов`язків за цим, зокрема шляхом визначення того виробника електроенергії, у якого Позивач має її купувати відповідно до Положення № 483 для використання як компенсації технологічних втрат електроенергії з урахуванням обставин здійснення Позивачем ліцензованої діяльності лише в межах торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" (пункт 3.3), що технологічно ізольована від торгової зони "ОЕС України", в якій діють обидва визначені Положенням № 483 виробники електроенергії, зокрема ДП "НАЕК "Енергоатом".
Без дослідження та встановлення цих обставин (чи мала місце саме бездіяльність Відповідача - 1), яка визначена в позові причиною стверджуваних Позивачем збитків на спірну суму, унеможливлюється та відсутні підстави для дослідження інших умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме тих обставин, чи ця бездіяльність перебуває у безпосередньому причинному зв`язку зі стверджуваними Позивачем наслідками, що настали для нього як сума збитків; а також для перевірки складу та підстав нарахування відповідної суми збитків.
7.7 При цьому Суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Водночас, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 06.10.2021 у справі № 9901/191/19 (провадження № 11-266заі21).
7.8 Поряд з цим, виходячи зі змісту позовних вимог та їх підстав, Суд зазначає, що Позивач не заперечує вартість тієї купованої енергії, яку він безпосередньо використав у спірному періоді для компенсації власних технологічних втрат електроенергії.
Водночас, Позивач стверджує про протиправну бездіяльність Відповідача - 1 у внесенні змін до Положення № 483, за якої через різницю між вартістю купованої (фактично використаної Позивачем для компенсації технологічних втрат електроенергії) з граничною ціною електроенергії, купованої для цієї ж мети відповідно до Положення № 483, однак не використаної Позивачем для наведеної мети, він вимушений був понести додаткові витрати.
Такі витрати, як вказує Позивач, обумовлені неможливістю використання ним для наведених цілей тієї електроенергії, яку Позивач як обов`язок придбавав за правилами Положення № 483, через що до цих витрат призвела протиправна бездіяльність Відповідача-1, який невчасно врегульовав у Положенні № 483 порядок виконання Позивачем обов`язку за цим положення - а саме щодо виробника електроенергії, у якого Позивач зобов`язаний купувати цю енергію.
7.9 У зв`язку із цим Суд зауважує, що Позивач не заперечує законність Положення № 483 ні в редакції до, ні після змін, внесених постановою КМУ № 803 від 21.08.2019 (якими і були врегульовані відповідні недоліки щодо виконання Позивачем відповідних обов`язків), а лише вказує на зволікання КМУ у внесенні цих змін.
А тому Суд зазначає про помилковий висновок судів в оскаржуваних рішеннях щодо заперечення Позивачем у цій справі правомірності вказаного Положення, яке вже заперечувалось та щодо якого ухвалено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 640/11917/19, однак на яке (рішення) суди безпідставно послались та врахували при вирішенні спору у цій справі з огляду на наведені підстави вимог Позивача до Відповідача-1.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аргументами скаржника у відповідній частині (пункт 5.1).
7.10 Поряд з цим Суд зазначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин Позивача та держави в особі КМУ, що не регулюються нормами, які визначають підстави, передумови та компетенцію Відповідача - 1 на ухвалення таких постанов, одним з яких затверджене як Положення № 483, так і зміни до нього (за постановою КМУ № 803 від 21.08.2019), що можуть досліджуватись у справі адміністративної юрисдикції щодо правомірності затвердження цього Положення, яке Позивач, як зазначено, не заперечує.
А тому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для вимог про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, зокрема і ті, що вказують на обставини (підстави, причини), за яких Позивач саме у спірний період здійснив зазначені втрати, що призвели до стверджуваної суми збитків.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у питанні особливостей деліктної відповідальності органів державної влади, що викладена в пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)
7.11 У зв`язку із викладеними та дійшовши наведеного висновку, Суд зазначає, що для дослідження тих обставин, чи мала місце бездіяльність Відповідача-1 у спірних правовідносинах, підлягають врахуванню положення та норми закону, якими врегульований як порядок ухвалення КМУ постанов, так і підстави, порядок та передумови винесення КМУ № 803 від 21.08.2019 (про внесення змін до Положення № 483).
У цьому висновку Суд також виходить з такого.
7.12 Положення № 483 затверджено КМУ відповідно до статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідно до якої з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Прийняття рішення про покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів та умов (порядок) виконання таких спеціальних обов`язків належить до повноважень КМУ у сфері електроенергетики (пункт 4 частини третьої статті 5 Закону України "Про ринок електричної енергії").
При цьому, за змістом частин четвертої, п`ятої, сьомої статті 62 цього Закону спеціальні обов`язки, що КМУ покладає на учасників ринку, мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та мати тимчасовий характер; в рішенні КМУ про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку визначаються учасники ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, територія та строк виконання спеціальних обов`язків, умови виконання спеціальних обов`язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов`язків.
Згідно з пунктом 5 Положення № 483, що набрало чинності з 01.06.2019 (в редакції до змін внесених 21.08.2019) у межах виконання цих обов`язків лише виробники електроенергії (ДП "НАЕК "Енергоатом" та ПрАТ "Укргідроенерго", що визначені в Додатку № 1 до Положення № 483) продають електричну енергію операторам систем розподілу електричної енергії (яким є Позивач, пункт 3.1) для компенсації цими особами технологічних витрат електричної енергії на її передачу та розподіл електричними мережами за граничними цінами (за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) становить 566,70 грн., без урахування ПДВ).
Отже ці оператори (Позивач) зобов`язані були її купувати лише у вказаних виробників (ДП "НАЕК "Енергоатом" та ПрАТ "Укргідроенерго") на електронних аукціонах в обсягах не менше як 80 відсотків обсягів, необхідних для компенсації технологічних втрат електричної енергії на її передачу та розподіл.
При цьому, згідно з пунктом 1.1.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 визначена категорія "торгова зона" - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.
Постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1307 в межах України визначені дві відокремлені зони - торгова зона "Острів Бурштинської ТЕС" та "ОЕС України", а торгова зона "Острів Бурштинської ТЕС" від`єднана від "ОЕС України" та синхронізована із загальноєвропейською енергосистемою ENTSO-E (рекомендації Антимонопольного комітету України "Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції" № 64-рк від 29.11.2019).
Зміни в Положення № 483, що були внесені постановою КМУ від 21.08.2019 № 803 (набула чинність з 29.08.2019) так змінили для Позивача (як оператора систем розподілу електричної енергії) вказані правила купівлі електроенергії за граничними цінами, що Позивач набув можливість купувати електроенергію за цими цінами у гарантованого покупця, а не у вказаних виробників (ДП "НАЕК "Енергоатом" та ПрАТ "Укргідроенерго"), з якими Позивач у своїй діяльності не має спільної енергосистеми.
7.13 Враховуючи викладене та встановлені судами обставини щодо здійснення Позивачем ліцензованої діяльності як оператора системи розподілу в межах торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" на території Закарпатської області, тоді як визначені КМУ в Положенні № 483 виробники електричної енергії - ДП "НАЕК "Енергоатом" або ПрАТ "Укргідроенерго" - розташовані в межах торгової зони "ОЕС України", судам, в контексті дослідження та оцінки причинного зв`язку між неправомірною поведінкою Відповідача - 1 саме стосовно Позивача (у разі її встановлення та доведення) із заявленими до стягнення збитками, належало також дослідити стверджувані Позивачем обставини неможливості Позивача використати куплену ним у липні, серпні 2019 року електроенергію, що виробляється ДП "НАЕК "Енергоатом" в торговій зоні "ОЕС України", відмінній від зони діяльності Позивача ("Острів Бурштинської ТЕС"), зокрема, через що Позивач мав втрати, що призвели до стверджуваної Позивачем суми збитків.
7.14 Проте, суди першої і апеляційної інстанцій наведеного не врахували, дійшовши передчасного висновку про відсутність протиправної поведінки у бездіяльності Відповідача - 1 з внесення змін до Положення № 483 постановою КМУ від 21.08.2019 № 803, відсутність складу цивільного правопорушення у спірних правовідносинах: всіх необхідних умов для притягнення органу державної влади - КМУ до відповідальності у вигляді стягнення спірної суми збитків.
При цьому суди не врахували порядку ухвалення КМУ постанов, зокрема, не надали оцінки підставам, порядку, правилам та передумовам винесення КМУ постанови від 21.08.2019 № 803 (про внесення змін до Положення № 483), а також наслідкам їх невнесення протягом липня, серпня 2019, що настали для Позивача (як оператора систем розподілу електричної енергії, що здійснює ліцензовану діяльність в межах торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС").
Дійшовши цього висновку, Суд частково погоджується з аргументами Позивача у касаційній скарзі (пункт 5.2).
7.15 Натомість Суд не оцінює докази відповідно до аргументів скаржника (пункт 5.2) з огляду на межі повноважень касаційного суду відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Поряд з цим Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в пункті 5.2 щодо оцінки доказів не можуть бути прийняті до уваги також з тих підстав, адже вони не охоплюються дією частини 2 статті 287 ГПК України, а відповідно до приписів частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.16 Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього кодексу.
7.17 Враховуючи викладене, висновки в пунктах 7.6, 7.10, 7.12, 7.13, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, положення пункту 2 частини першої статті 308 та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
7.18 Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -