ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3693/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Дудченко В.В.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Котков О.В.)
від 09.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.)
від 16.06.2021,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон -Захід 1948"
про стягнення 2 034 766,48 грн,
В С Т А Н О В И В:
у березні 2018 року ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Свемон-Захід 1948" про зобов`язання виконати комплекс робіт на об`єкті "ВОЛЗ Лубни-Диканька", передбачений договором підряду № 1607000657 від 20.07.2016 та додатковими угодами до нього; стягнення 1 400 299,23 грн пені та 634 467,25 грн штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору і положень законодавства, не були виконані роботи у строки, передбачені календарним планом-графіком виконання робіт та договором підряду від 08.07.2016 № 1607000657.
Спір у справі перебував на розгляді господарських судів неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Свемон-Захід 1948" на користь АТ "Укртрансгаз" 579 236,34 грн пені, 278 894,10 грн штрафу.
Розглядаючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій вказали на приналежність АТ "Укртарнсгаз" до суб`єктів господарювання державного сектора економіки.
У липні 2021 року АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, змінити рішення Господарського суду міста Києва не передаючи справу на новий розгляд, виключивши з мотивувальної частини рішення на сторінці 8, такі висновки: "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є власником акціонерного товариства "Укртрансгаз", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch). Єдиним засновником акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є Кабінет Міністрів України. Наведене свідчить про приналежність позивача до державного сектора економіки".
На переконання скаржника суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували статті 22, 231 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/5710/17, у постановах Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі №49/111-10, від 24.06.2014 у справі №910/18227/13, від 24.10.2017 у справі №910/17060/16.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору по суті позовних вимог не оскаржуються.
З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині обґрунтування цих рішень.
А саме, на думку АТ "Укртрансгаз", суди попередніх інстанцій помилково вказали на його приналежність до суб`єктів господарювання державного сектора економіки.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що Господарським кодексом України передбачено дві групи суб`єктів господарювання державного сектора економіки:
1) підприємства, що діють на основі лише державної власності;
2) інші суб`єкти державного сектора економіки, що мають, крім акціонера - держави, також й інших акціонерів (учасників), однак держава забезпечує вирішальний вплив на господарську діяльність цих суб`єктів.
Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Відповідно до абзацу 13 п. "г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, підземні газосховища є об`єктами державної власності України загальнодержавного значення, що не підлягають приватизації.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, доданим позивачем до позовної заяви, основним видом діяльності АТ "Укртрансгаз" є трубопровідний транспорт.
Відповідно, АТ "Укртрансгаз" як оператор газосховищ, здійснює свою діяльність з надання послуг по закачуванню, відбору та зберіганню природного газу на основі підземних сховищ газу, які є об`єктами державної власності. Тобто, використовує державне майно, що не підлягає приватизації.
Також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зазначено, що єдиним засновником АТ "Укртрансгаз" є АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а засновником АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Тобто держава в особі Кабінету Міністрів України забезпечує вирішальний вплив на господарську діяльність АТ "Укртрансгаз", який вчиняє опосередковано через АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а АТ "Укртрансгаз" здійснює свій основний вид діяльності з використанням державного майна (газопроводів, підземних сховищ газу).
Наведені обстави свідчать про приналежність АТ "Укртрансгаз" до суб`єктів господарювання державного сектора економіки в розумінні частини другої статті 22 Господарського кодексу України.
Верховний Суд у постановах від 13 травня 2020 року у справі № 912/2386/19, від 05 червня 2018 року у справі № 910/11195/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 904/4028/19 досліджуючи аргументацію висновків судів при вирішенні справ також вказав, що АТ "Укртрансгаз" є підприємством державного сектору економіки.
За доводами касаційної скарги суди неправильно застосували статті 22, 231 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/5710/17.
Проте посилання скаржника на вказану постанову від 11.06.2019 у справі №910/5710/17 не може бути взято Верховним Судом до уваги, оскільки за результатами розгляду вказаної справи суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, що не є остаточним вирішенням спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18).
Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на АТ "Укртрансгаз".
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд