ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/20089/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача -Кобзаря А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кондитер"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Селівон А.М.)
від 13.05.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Чорногуз М.Г., судді -Агрикова О.В., Мальченко А.О.)
від 14.09.2021,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кондитер"
до Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"
про стягнення 434 188,24 грн,
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2020 року ТОВ "Рошен - Кондитер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 434 188,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним списанням АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" на підставі платіжного доручення № 5233315 від 01.04.2020 з розрахункового рахунку ТОВ "Рошен - Кондитер" грошових коштів в сумі 434 188,24 грн, які мають бути повернуті ТОВ "Рошен - Кондитер" згідно з ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, позов ТОВ "Рошен-Кондитер" до АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про стягнення 434 188,24 грн залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умовами договору банківського рахунку № 00001.-12-СВА.101 на розрахункове обслуговування від 18.01.2012 сторони погодили можливість розгляду спорів, пов`язаних з цим договором у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків. В матеріалах справи відсутні докази визнання третейської угоди недійсною, вона не втратила чинності та може бути виконана. Крім того, до початку розгляду справи по суті відповідач подав заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
У жовтні 2021 року ТОВ "Рошен - Кондитер" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення, а справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, а саме: пункт 26.3 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", частина 1 статті 173, частину 1 статті 180 Господарського кодексу України, пункт 6.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, статті 509, 610, 1000 Цивільного кодексу України, частину 5 статті 236, частину 5 статті 246, частини 1 статті 77 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" вважає ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що позивачем заявлено вимоги, які випливають з правовідносин відносно виконання умов договору банківського рахунку № 00001.12-СВА.101 від 18.01.2012, укладеного між ТОВ "Рошен-Кондитер" та АТ "Міжнародний інвестиційний банк", а сторонами спору була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, що міститься у розділі 7 "Порядок вирішення спорів" договору банківського рахунку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Предметом спору у цій справі є позовні вимоги ТОВ "Рошен - Кондитер" до АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про стягнення 434 188,24 грн. Списання вказаної суми АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" з розрахункового рахунку ТОВ "Рошен - Кондитер" відбулося за платіжним дорученням № 523315 від 01.04.2020, у графі "призначення платежу" якого зазначено: "Оплата комісії за прийом готівки в національній валюті на свій рахунок, дог. 00001-12-СВА.101 від 18.01.2012, ТОВ "Рошен-Кондитер".
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторони визначили порядок вирішення спорів у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
За приписами статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Частинами першою, четвертою, шостою та дев`ятою статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Згідно з нормами статей 3, 5, 7, 12 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.
Так суди попередніх інстанцій встановили, що 18.01.2012 між ТОВ "Рошен - Кондитер" та АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" укладено договір банківського рахунку № 00001.12-СВА.101 від 18.01.2012.
Відповідно до умов п. 7.1 договору банківського рахунку № 00001.12-СВА.101 від 18.01.2012, укладеного між ТОВ "Рошен - Кондитер" та АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк", всі вимоги, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди.
Таким чином, підписуючи договір договору банківського рахунку № 00001.12-СВА.101 від 18.01.2012, сторони досягли згоди щодо розгляду спорів, пов`язаних з цим договором, у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено висновок про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.
У пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Наведене вище дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України господарському суду необхідно встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.
При цьому до початку розгляду справи по суті відповідач подав заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що суди правильно застосували приписи пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та залишили позов без розгляду.
При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій та не доводять порушення ними норм матеріального чи процесуального права.
Твердження позивача про те, що позовні вимоги щодо стягнення коштів, списаних відповідачем з розрахункового рахунку позивача згідно з платіжним дорученням № 5233315 від 01.04.2020, не пов`язані з реалізацією договору банківського рахунку № 00001.12-СВА.101 від 18.01.2012, Верховним Судом відхиляються, оскільки судами встановлено, що списання грошових коштів з рахунку "Рошен-Кондитер" було здійснене саме на виконання та на підставі укладеного між сторонами договору банківського рахунку № 00001.12-СВА.101 від 18.01.2012, а відтак спір, який виник при виконанні цього договору, підлягає розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд