ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/60/19
Провадження № 11-13заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 9901/60/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року (у складі колегії суддів Стеценка С. Г., Бевзенка В. М., Коваленко Н. В., Стрелець Т. Г., Чиркіна С. М.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 27 грудня 2018 року про результати іспиту як частини оголошеного 02 серпня 2018 року конкурсу до Вищого антикорупційного суду щодо визнання ОСОБА_1 таким, що припинив участь у вказаному конкурсі;
- зобов`язати ВККС усунути зазначені порушення та уможливити належне кваліфікаційне оцінювання особи як кандидата в конкурсі;
- зобов`язати ВККС визнати положення Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням ВККС від 02 жовтня 2018 року № 210/зп-18) (далі - Порядок № 144/зп-16) в частині визначення мінімально допустимого балу та квот, внесених за рішенням ВККС № 210/зп-18, такими, що суперечать вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), та зобов`язати Комісію привести їх у відповідність до закону;
- зобов`язати ВККС усунути порушення щодо оприлюднення результатів оцінювання, зокрема зобов`язати Комісію виконати вимоги статті 8 Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд" (далі - Закон № 2447-VIII) на кожному етапі кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду та під час оцінювання результатів такого кваліфікаційного оцінювання забезпечувати відео- та аудіо- фіксацію і трансляцію в режимі реального часу на офіційному вебсайті ВККС;
- зобов`язати ВККС переглянути рішення щодо результатів практичного завдання ОСОБА_1 за участю Громадської ради міжнародних експертів і без конфлікту інтересів (у частині осіб, які проводили таке оцінювання), повідомивши ОСОБА_1 завчасно з дотриманням вимог законодавства щодо прозорості, публічності та анонімності. Забезпечити перегляд у строки, які б уможливили участь у конкурсі в разі зміни результату.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він брав участь у конкурсі на заміщення вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, оголошеному рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18.
Позивач вважає, що зміни, внесені ВККС 02 жовтня 2018 року до Порядку № 144/зп-16, зокрема щодо мінімального прохідного бала для кваліфікаційного оцінювання та квоти щодо кількості осіб, які допускаються до наступного етапу, суперечать вимогам Закону № 1402-VIII, а також порушують приписи статті 1152 Цивільного кодексу України, оскільки "зміна умов конкурсу після його початку не допускається".
На думку ОСОБА_1, Комісією також порушено принцип етапності конкурсу передбачений пунктом 10 статті 85 Закону № 1402-VIII та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення № 143/зп-16). Зокрема, позивач зазначає, що 30 листопада 2018 року було оголошено про черговий етап кваліфікаційного оцінювання - психологічне тестування, неучасть у якому призвела б до дискваліфікації кандидата. При цьому зауважує, що результати психологічного тестування не були враховані при проходженні ним конкурсу і про них йому не було повідомлено.
Позивач звертає увагу на порушення Комісією принципів прозорості та публічності проведення конкурсу, що, на його думку, втілилося в порушенні положень статті 84 Закону № 1402-VIII і статті 8 Закону № 2447-VIII, всупереч положень яких відповідач не забезпечив прозоре та публічне, у присутності кандидата на посаду, який оцінюється, і з його повідомленням, проведення конкурсу і результатів його оцінювання, не здійснив відео- та аудіо- фіксацію і трансляцію в режимі реального часу на офіційному вебсайті Комісії і не повідомив про неї заявника. Крім того, ВККС не оприлюднила оцінку не пізніше наступного дня після її встановлення і такий день можна встановити лише в судовому порядку.
ОСОБА_1 також зазначає про те, що Комісією не дотримано принципів юридичної визначеності та об`єктивності, оскільки Положення № 143/зп-16 і Порядок № 144/зп-16 місять різну кількість критеріїв оцінки і цими актами не встановлено шкали оцінювання за кожним з таких критеріїв. Водночас позивач констатує порушення відповідачем пункту 34 зазначеного Положення, оскільки йому не надано вмотивованого рішення з балами щодо оцінювання по кожному з відповідних критеріїв.
Водночас позивачем зазначено про бездіяльність Комісії щодо перегляду результатів виконаного ним практичного завдання, оскільки подана ним до Комісії заява від 03 січня 2019 року на момент звернення до суду із цим позовом так і не була розглянута, що унеможливлює подальшу участь у конкурсі, навіть за умови перегляду таких результатів на користь кандидата. ОСОБА_1 вважає, що в такому перегляді з метою сприяння добросовісності та безсторонності повинна брати участь Громадська рада міжнародних експертів, яка має повноваження оцінювати й компетентність кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
4. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципів права, норм процесуального та матеріального права.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 січня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року.
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 лютого 2021 року призначила розгляд справи в судовому засіданні.
7. До початку розгляду справи суддя Гудима Д. А. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 9901/60/19. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 березня 2021 року зазначена заява була задоволена та суддю Гудиму Д. А. відведено від участі в розгляді справи № 9901/60/19.
8. 16 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому скаржник просив звернутися до судді Гриціва М. І. щодо заявлення ним самовідводу або відводу з ініціативи суду з огляду на вимоги юридичної етики та доброчесності через участь зазначеного судді в розгляді цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
9. 29 жовтня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява представника ОСОБА_1 - Костинчука П. М. про участь у судовому засіданні в режимівідеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року. У зазначеній ухвалі Костинчуку П. М. було роз`яснено про те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
10. 03 листопада 2021 року з метою участі в судовому засіданні адвокат Костинчук П. М. авторизуватися в Системі відеоконференцзв`язку за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" та активував технічні засоби. Однак, під час судового засідання у справі № 9901/60/19 через неякісний відеоконференцзв`язок з адвокатом Костинчуком П. М. його було розірвано.
ОСОБА_1 щодо слухання справи № 9901/60/19 без участі його адвоката Костинчука П. М. не заперечував.
11. В судовому засіданні ОСОБА_1 своє клопотання щодо участі судді Гриціва М. І. у розгляді справи № 9901/60/19 не підтримав, оскільки 03 листопада 2021 року відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів суддя Гриців М. І. не входив до складу колегії Великої Палати Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, установлені судом, та зміст спірних правовідносин
12. 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за спеціальною процедурою як особа, яка відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 7 Закону № 2447-VIII, та надав документи, визначені пунктом 2-13 частини першої статті 71 Закону № 1402-VIII.
13. Рішенням Комісії від 02 жовтня 2018 року № 210/зп-18 внесено зміни до Положення № 144/зп-16. Зокрема, пунктом 14, серед іншого, визначено, що учасники, які не набрали мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування, визнаються такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, незалежно від результату другої стадії іспиту (за наявності), і припиняють участь у конкурсі.
Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування, практичного завдання становить 60 відсотків від максимально можливого бала за відповідну стадію іспиту, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал. Мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання визначається для цілей визначення мінімально допустимого бала іспиту.
До другого етапу кваліфікаційного оцінювання допускаються учасники, які набрали мінімально допустимий і більший бал іспиту (у разі набрання мінімально допустимого і більшого бала анонімного письмового тестування) у кількості, що є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс, за умови набрання мінімально допустимого бала і більшого бала за іспит.
Мінімально допустимий бал іспиту є сумою мінімально допустимих балів його стадій і становить 60 відсотків від максимально можливого бала за іспит, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал іспиту.
14. Рішенням Комісії від 26 жовтня 2018 року № 238/вс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає вимогам до кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, вирішено допустити останнього до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі.
15. 12 листопада 2018 року проведено анонімне письмове тестування як складову іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах оголошених Комісією 02 серпня 2018 року конкурсів на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
16. Позивач за результатами анонімного письмового тестування набрав 73,5 бала та на підставі рішення Комісії від 13 листопада 2018 року № 256/зп-18 був допущений до виконання практичного завдання в межах іспиту.
17. Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 230/зп-18 виконання практичного завдання під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було призначено на 14 листопада 2018 року.
18. З урахуванням встановленого пунктом 14 Порядку № 144/зп-16 мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування, практичного завдання, який становить 60 відсотків від максимально можливого бала за відповідну стадію іспиту, зважаючи, що рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал, взявши до уваги приписи пунктів 16, 17 цього ж Порядку, мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування склав 54 бала з 90 можливих, а практичного завдання - 72 бала з 120 можливих балів, а загалом за результатами іспиту - 126 балів.
19. За результатами виконаного 14 листопада 2018 року практичного завдання ОСОБА_1 набрав 35,5 бала, а загальна кількість отриманих ним балів за результатами іспиту в цілому під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу становила 109 балів.
20. Оскільки кількість балів, отриманих позивачем за результатами іспиту, склала 109 балів, тобто менше за мінімально допустимий бал іспиту, оскаржуваним рішенням Комісії ОСОБА_1 відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнано його таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.
21. Не погодившись із таким рішенням та іншими діями/бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
22. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і містить відповідні мотиви його ухвалення, прав позивача не порушує.
23. Суд першої інстанції зазначив про те, що позивачу відмовлено в допуску до другого етапу конкурсу "Дослідження досьє та проведення співбесіди" саме з підстави того, що ОСОБА_1 набрав суму балів, яка є меншою за мінімально допустимі бали, отримані за результатом іспиту, й застосування відповідачем квот, передбачених пунктом 14 розділу V Порядку № 144/зп-16, жодним чином не вплинуло на його подальшу участь у конкурсі, оскільки кількість учасників, яка є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс, склала 36, при цьому кількість осіб, які набрали мінімально допустимий бал, становила 32 учасника, а позиція в рейтингу ОСОБА_1 відповідно до отриманої ним суми балів є 44-ю.
24. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідність пункту 14 розділу V Порядку № 144/зп-16 приписам законодавства вже була предметом судового розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у справі № 9901/864/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що пункт 14 розділу V зазначеного Порядку містить конкретні характеристики понять мінімально допустимого бала, рейтингу результатів іспиту, чітко визначає критерії допуску учасників кваліфікаційного оцінювання до наступних етапів його проведення. Положення цього пункту є зрозумілими, точними і передбачуваними та узгоджуються з положеннями Закону № 1402-VIII.
Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що доводи ОСОБА_1 щодо змін, внесених Комісією до Порядку № 144/зп-16 стосовно запровадження меншого мінімального бала, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач проходив кваліфікаційне оцінювання під час участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за спеціальною процедурою, а 75-відсотковий мінімальний прохідний бал встановлюється статтями 73, 78 Закону № 1402-VIII для відбіркового іспиту та кваліфікаційного іспиту, відповідно.
25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що саме за Комісією законодавцем визначено повноваження, зокрема, щодо кваліфікаційного оцінювання суддів у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, встановлення порядку його проведення та методології оцінювання результатів іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання й вказані вище повноваження ВККС за своєю правовою природою є дискреційними та належать до її виключної компетенції як уповноваженого органу, постійно діючого в системі судоустрою України.
26. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, проаналізувавши пункт 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 та пункту 14 глави 1 розділу ІІ Порядку № 144/зп-16, дійшов висновку, що фактично вони є тотожними. Мотивує це тим, що пункти 1-8 цих двох документів є повністю ідентичними. Підпункт 9 пункту 14 глави 1 розділу ІІ Порядку № 144/зп-16 повністю відтворює зміст підпунктів 3.9, 3.10 пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що ті відмінності, що існують, стосуються лише підпункту 3.11 пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, які сформульовані як "інші уміння та навички", відтак вказане не впливає на проходження ОСОБА_1 цього конкурсу.
27. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що норми Закону № 1402-VIII та Положення № 143/зп-16 визначають критерії кваліфікаційного оцінювання, що оцінюються за відповідними показниками. Ці критерії Комісія як єдиний орган, наділений дискреційними повноваженнями щодо кваліфікаційного оцінювання на відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності, застосовує та визначає по відношенню до кожного кандидата через внутрішнє переконання та оцінку. При цьому вмотивованість кожного критерію та елемента критерію, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії та Комісії в цілому, законом не передбачена, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій цього органу.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимог
28. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року скаржник зазначає, що суд першої інстанції неналежно встановив обставини у справі та не застосував норму закону, а відтак проігнорував відверте порушення закону Комісією.
29. Скаржник зазначає, що Комісія всупереч вимогам пункту 11 статті 79 та статті 83 Закону № 1402-VIII провела оцінювання щодо нього лише частини професійних компетентності у формі іспиту. Зокрема, було проведено перевірку особистісної та соціальної компетентності, результатів якої не було оприлюднено. Відтак, на думку ОСОБА_1, Комісія, не завершивши кваліфікаційне оцінювання, не мала права припиняти його участь у конкурсі до формування рейтингу за результатами всіх етапів кваліфікаційного оцінювання.
30. ОСОБА_1 також зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам стосовно того, що ВККС не мала законного права та дискреції встановлювати мінімальний допустимий бал (60 %) та допустимі квоти 4 та 3 особи на кількість вакансій після першої та другої частини іспиту за так званим "рейтингом стадій іспиту", оскільки критерії оцінювання встановлені Законом № 1402-VIII.
31. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо незастосування в цій справі статті 1152 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що з точки зору практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) акцент робиться на змісті, а не формі права. На його думку, оскільки положеннями спеціального законодавства не застосовується правило щодо незмінності умов конкурсу, то вказане положення цивільного законодавства може і повинно застосовуватися за аналогією права та закону.
32. Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції проігноровано порушення Комісії в частині непроведення трансляції в режимі реального часу під час кваліфікаційного оцінювання. Мотивує це тим, що проведення трансляції засідання Комісії щодо затвердження результатів оцінювання та трансляція процесу оцінювання - не є ідентичними процесами.
33. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду, на думку ОСОБА_1, також проігнорував розгляд одного з його ключових доводів, зокрема те, що Комісія є судом у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на неї відповідні процедурні обов`язки. Відтак скаржник зазначає, що рішення про відмову Комісії переглянути в пленарному складі рішення щодо результатів виконання ним практичного завдання не відповідає жодній вимозі частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
34. ОСОБА_1 зазначає, що протиправними діями ВККС його позбавлено можливості обійняти посаду судді Вищого антикорупційного суду, а також заподіяно шкоду його репутації. Вважає, що якщо порушення, подібні до тих, які вчинила Комісія, далі практикуватимуться, то постраждають не тільки його права та охоронювані інтереси, але й інших осіб, які проходитимуть подібні процедури, постраждає, зрештою, загальне благо (публічний інтерес) й надалі знижуватиметься довіра до суду.
35. На думку скаржника, суд першої інстанції став на захист Комісії, яка свідомо усунула Громадську раду міжнародних експертів від участі в оцінюванні. Вважає, що остання має законні повноваження перевіряти знання та практичні навички кандидатів у цьому конкурсі, а тому й переглядати результати практичного завдання.
36. Скаржник вважає, що суд першої інстанції в цій справі не визначає порушень принципу верховенства права в діяльності ВККС, оскільки керується принципом верховенства закону, а за таким принципом, на думку скаржника, будь-яке рішення ВККС ґрунтується на нормі закону. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо того, що оскаржуване рішення і дії ВККС "не порушують "формулу Радбруха", оскільки прийнято та вчинені відповідачем згідно норм чинного законодавства, відповідно" не гарантує дотримання зазначеної формули.
37. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції було порушено вимоги статті 35 КАС України. Скаржник наголошує, що зміна колегії суду здійснювалася 8 разів, однак жодного разу новий склад колегії не постановляв ухвали про прийняття справи до свого провадження в новому складі та не направляв такі ухвали учасникам справи.
38. ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції таким, до якого необґрунтовано або помилково застосовано принцип "належного урядування", оскільки аналіз українських рішень ЄСПЛ, у яких застосовується принцип "належного урядування". показує, що немає жодної справи, коли б ЄСПЛ застосовував цей принцип за обставин, які є подібними в цій справі. Зазначає, що застосувавши цей принцип, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду фактично перебрав на себе функцію представництва ВККС від імені держави в цій справі.
39. На думку скаржника, судді Верховного Суду, які розглядали цю справу, мали реальний приватний інтерес у вирішенні цього спору, вони не були безсторонніми. Зокрема, з огляду на те, що Комісія водночас із оголошенням конкурсу до Вищого антикорупційного суду 02 серпня 2018 року оголосила другий добір суддів Верховного Суду, який відбувався відповідно до однієї і тієї ж підзаконної нормативної бази Комісії. ОСОБА_1 зазначає, що не заявляв відводу суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки інших суддів, аніж ті, які призначені згідно з процедурами ВККС немає.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
40. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення скаржника, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Щодо розгляду справи без участі представника відповідача
41. Під час судового засідання Великої Палати Верховного Суду 03 листопада 2021 року скаржник не заявляв про неможливість розгляду справи без участі відповідача та не клопотав про відкладення розгляду справи у зв`язку з цим.
42. З 07 листопада 2019 року ВККС не діє як колегіальний орган, оскільки повноваження членів ВККС припинено на підставі Закону, про що відомо як суду так і позивачу.
43. Велика Палата Верховного Суду, враховує, що основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи (пункт 7 частини другої статті 129 Конституції України).
44. Так само положеннями статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
45. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (рішення від 06 лютого 2020 року у справі "Закутній проти України", параграф 7).
46. З матеріалів справи слідує, що 18 березня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від ВККС надійшов відзив у справі № 9901/60/19 на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 31, т. 1).
Крім того, представник відповідача брав участь та надавав пояснення по суті справи у суді першої інстанції, зокрема, у судових засіданнях 18 березня, 15 квітня, 15 та 29 липня, 07 жовтня, 11 листопада, 23 грудня 2019 року.
47. 28 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов лист, у якому відповідач зазначає, що 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, згідно з пунктами 2 та 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання ним чинності повноваження членів Комісії припинено, а станом на 27 січня 2021 року нового складу не сформовано. Відтак зазначає, що Комісія позбавлена можливості подати відповідні заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань і докази у встановлений судом строк, а також брати участь у судових засіданнях.
48. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 44 КАС України явка відповідача в судове засідання у справі № 9901/60/19 Великою Палатою Верховного Суду як судом апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою.
49. З урахуванням зазначеного та положень частини другої статті 313 КАС України Велика Палата Верховного Суду не вважає неявку представника відповідача в судове засідання такою, що перешкоджає розгляду цієї справи по суті.
Щодо аргументів позивача про порушення принципу незмінності складу суду судом першої інстанції
50. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на порушенні судом першої інстанції вимог статті 35 КАС України, оскільки після зміни складу суду, кожна нова колегія не постановляла ухвали про прийняття справи до свого провадження та не направляла такі ухвали учасникам справи
51. Частиною чотирнадцятою статті 31 КАС України передбачено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2019 року розгляд цієї справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
52. Отже, при зміні складу суду через повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідно до вимог частини чотирнадцятої статті 31 КАС України суд першої інстанції зобов`язаний розпочати спочатку розгляд справи по суті. Водночас зазначена норма не передбачає обов`язку нового складу суду постановляти ухвалу про прийняття справи до свого провадження.
53. Відповідно до протоколу судового засідання від 24 листопада 2020 року, за результатом якого Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення, розгляд цієї справи по суті розпочато спочатку, а відтак відсутні підстави стверджувати, що судом першої інстанції порушено вимоги статті 35 КАС України щодо незмінності складу суду.
Щодо аргументів позивача про зміни умов конкурсу
54. У цій справі суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 був включений до списку кандидатів, стосовно яких призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
55. У межах повноважень, визначених абзацом другим частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII, ВККС як компетентним і повноважним органом було затверджено Порядок № 144/зп-16.
56. На момент прийняття ВККС рішення від 26 жовтня 2018 року № 238/вс-18, яким ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, зазначений Порядок № 144/зп-16 зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 02 жовтня 2018 року, був оприлюднений і чинний.
57. Однак, як слідує зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 вважає, що зміни до пункту 14 розділу V Порядку № 144/зп-16, внесені рішенням Комісії від 02 жовтня 2018 року, зокрема щодо встановлення мінімального бала і квот щодо кількості осіб, які допускаються до наступного етапу, не узгоджуються з вимогами Закону № 1402-VIII.
58. Аналіз частини одинадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII та пункту 14 Порядку № 144/зп-16 свідчить про те, що проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду здійснюється на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Кваліфікаційне оцінювання складається з таких етапів, як складення іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
59. Зазначені норми передбачають, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, а також порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Комісією.
60. Ці норми визначають повноваження ВККС як органу, відповідального за формування суддівського корпусу особами, які мають належний кваліфікаційний рівень, щодо визначення процедури проведення конкурсу на зайняття посад суддів Вищого антикорупційного суду, у тому числі визначення етапів проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання суддів, послідовності цих етапів та методів оцінки результатів їх проходження учасниками.
61. Суд першої інстанції правильно встановив, що оскаржуваний позивачем пункт 14 розділу V Порядку № 144/зп-16 містить конкретні характеристики понять "мінімально допустимого балу", "рейтингу результатів іспиту", чітко визначає критерії допуску учасників кваліфікаційного оцінювання до наступних етапів його проведення. Положення цього пункту є зрозумілими, точними і передбачуваними та узгоджуються з положеннями Закону № 1402-VIII.
62. Велика Палата Верховного Суду під час розгляду цієї справи не встановила протиправності оскаржуваного позивачем пункту 14 розділу V Порядку № 144/зп-16, яка могла б слугувати підставою для визнання його нечинним.
63. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правила пункту 14 розділу V Порядку № 144/зп-16 не містять будь-яких обмежень, застережень, юридичних обов`язків, які б так чи інакше зачіпали права, свободи чи інтереси позивача, примушували його до виконання дій на стадії кваліфікаційного оцінювання, що не встановлені законом. Затвердження Порядку № 144/зп-16, зокрема положень пункту 14 розділу V, є реалізацією Комісією приписаного їй на підставі закону обов`язку встановити правила проведення однієї з таких стадій кваліфікаційного оцінювання, як іспит.
Ці правила передбачають механізм проведення та встановлення результатів оцінювання на стадії складання іспиту. Вони не містять чогось іншого й відмінного від того, що встановлено в законі. За цими правилами від суб`єкта правовідносин, на якого вони поширюються, вимагається тільки одне - виконати (скласти, написати) анонімне письмове тестування, практичне завдання та іспит в цілому й за результатами іспиту зайняти відповідне місце в рейтингу.
64. З урахуванням вимог частини десятої статті 85 Закону № 1402-VIII Комісія після встановлення кількості балів за один із чотирьох показників критерію "професійна компетентність" уповноважена припинити спеціальну процедуру призначення та не допустити учасника до наступного етапу спеціальної процедури лише на підставі отримання за результатами анонімного тестування або анонімного тестування та практичного завдання разом кількості балів, меншої за значення, встановлене Комісією.
Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності в Комісії повноважень на припинення участі ОСОБА_1 у конкурсі до формування рейтингу за результатами всіх етапів кваліфікаційного оцінювання.
65. Крім того, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо незастосування в цій справі статті 1152 Цивільного кодексу України, оскільки дія цієї правової норми не поширюється на спірні правовідносини, які вичерпно врегульовані положеннями спеціального законодавства, а саме законами № 1402-VIII та 2447-VIII, Порядком № 144-зп-16, Положенням № 143/зп-16.
Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку про те, що зазначена скаржником "аналогія права" та "аналогія закону" відповідно до частини шостої статті 7 КАС України не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
66. Окремо Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на застосування в цій справі "формули Радбруха", про яку зазначає скаржник.
Як слідує з матеріалів справи, зміни до Порядку № 144/зп-16 внесені Комісією після формального оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду України, але до початку фактичного оцінювання кандидатів та передбачали однакові умови для всіх майбутніх учасників конкурсу.
Такі зміни відбулися до моменту прийняття ВККС рішення про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Зазначені зміни стосувалися опрацювання матеріалів складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
67. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що внесення Комісією змін до Порядку № 144/зп-16 не можна вважати волюнтаристським виходом за межі її повноважень, оскільки такі зміни спрямовані на посилення прозорості та чіткості конкурсу на заміщення вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду України, відбулись до початку фактичного оцінювання кандидатів та підлягали однаковому застосуванню до всіх учасників конкурсу.
68. В Експертному висновку, розробленому за підтримки Європейського Союзу щодо відбору та оцінювання суддів в Україні (2018 року), зазначено, що експерти рекомендують, щоб ВККС визначала та оприлюднювала прохідний бал якнайшвидше перед кожною складовою екзаменаційного етапу, аби уникнути можливості визначення таких балів "заднім числом" з урахуванням оцінок, отриманих певними кандидатами. Крім того, публікація проміжного (анонімне тестування, практичне завдання) та загального результатів екзаменаційного етапу також є важливою для забезпечення довіри до процесу. Водночас експерти зазначили, що Комісія вже досягла значних успіхів у цьому напрямку завдяки внесенню змін до Регламенту від 02 жовтня 2018 року.
69. Отже, відповідно до вимог статті 2 КАС України такі зміни прийняті на підставі та в межах повноважень ВККС, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
70. До того ж ОСОБА_1 не зазначив, яким чином розбіжність між "позитивним законом і справедливістю" сягнула "нестерпного виміру" для того, щоб внесені Комісією зміни до Порядку № 144/зп-16 могли вважатися "несправедливим законом", який має поступатися справедливості, "надзаконному праву".
71. Велика Палата Верховного Суду погоджується зі скаржником, що в цьому контексті не є логічним твердження Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що "рішення ВККС від 27 грудня 2018 року та дії відповідача не порушують "формулу Радбруха", оскільки прийнято та вчинені відповідачем згідно норм чинного законодавства". Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції виходив із застосування Комісією принципів правової визначеності та належного урядування, однак дійшов нелогічного висновку саме щодо дотримання Комісією норм чинного законодавства, а не відповідних принципів. Проте така логічна помилка (можливо описка) в межах одного твердження, яка не впливає на правильність кінцевого висновку, не може бути самостійною і достатньою підставою для скасування судового рішення.
72. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Комісія через внесення змін до Порядку № 144/зп-16 не порушила "формулу Радбруха", а навпаки - встановила додаткові процедурні гарантії для забезпечення цілей кваліфікаційного оцінювання щодо встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.