Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 333/384/20
провадження № 51-3144 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (далі - СГ "ТАС") - адвоката Петрука Валерія Петровича на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080050004239 від 02 грудня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами. Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої у рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн, із СГ "ТАС" - 2000 грн. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 02 грудня 2019 року приблизно о 11:10, керуючи автомобілем "Nissan Leaf", номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи із житлової зони на проїзну частину вул. Північнокільцевої в м. Запоріжжі, порушив вимоги пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, скоїв наїзд на ОСОБА_2, яка рухалася по пішохідному переходу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника цивільного відповідача СГ "ТАС" залишив без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник СГ "ТАС" - адвокат Петрук В. П., посилаючись на порушення вимог процесуального та матеріального права, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку представника, суди неправильно застосували норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що є порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України),та необґрунтовано стягнули зі страхової компанії на користь цивільного позивача кошти в сумі 2000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказує, що потерпіла з відповідною заявою не зверталася, рішення щодо страхової виплати за шкоду, заподіяну її здоров`ю, не приймалося, а розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової компанії на користь потерпілої ОСОБА_2, визначити неможливо. Вважає, що судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А. О. в судовому засіданні касаційну скаргу цивільного відповідача підтримала частково, просила скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення коштів зі СГ "ТАС" і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, кваліфікація його дій, а також вид і розмір призначеного засудженому покарання в касаційному порядку не оспорюються.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування").
У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/598903, укладеного між Акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" та ОСОБА_1, страховим випадком є подія, внаслідок якої завдано шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Отже, між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
Положеннями ст. 35 вказаного Закону регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.
Суд звертає увагу, що визначений Законом № 1961-IV порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.
Застосування положень Закону № 1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець установлює дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону № 1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення із заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.
Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмета доказування. У цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.
Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції під час вирішення цивільного позову зважив на всі доводи представника страхової компанії та обґрунтовано дійшов висновку про відшкодування потерпілій моральної шкоди, завданої злочином. Тому доводи представника СГ "ТАС" в цій частині є неспроможними.
Водночас слушними є твердження цивільного відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності належного обґрунтування розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової компанії.
Так, за приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" п. 41.1 та пп. "в" п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Суд першої інстанції, пославшись у вироку на вищевказану норму Закону, стягнув зі СГ "ТАС" на користь потерпілої 2000 грн на відшкодування моральної шкоди, проте розрахунок цієї суми з дотриманням вимог ст. 26-1 Закону № 1961-IV не провів та належним чином таке рішення не мотивував. Вказане також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.
Оскільки процесуальні відносини щодо підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у порядку цивільного судочинства не врегульовані нормами КПК України, то в цій справі застосуванню підлягають також положення ЦПК України, а саме ст. 411.
Відповідно до ч. 3 ст. 411 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не достатньо ретельно дослідив зібрані у справі докази.
Виходячи із викладеного, вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року та ухвала Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року підлягають скасуванню в частині задоволення вимог цивільного позову щодо стягнення витрат у рахунок відшкодування моральної шкоди, а кримінальне провадження у скасованій частині - направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Під час нового розгляду цивільного позову в порядку цивільного судочинства суду необхідно дослідити наявні у справі докази, що стосуються заявленого позову та визначити суму відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової компанії.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд