ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 140/5955/20
адміністративне провадження № К/9901/5462/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Красуна В.В.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (суддя: Андрусенко О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (судді: Гінда О.М., Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 №0000253302, № 0000313302, № 0000273302, № 0000283302.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2020 року № 0000253302 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 462472,20 грн та № 0000313302 в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 38539,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року частково задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року вказані судові рішення були залишені без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що в силу приписів статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) власні кошти, які фізична особа-підприємець зараховує на розрахунковий рахунок не включаються до складу доходу. Наголошує, що спірна сума була зарахована на її розрахунковий розрахунок саме як власні кошти, однак на порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди попередніх інстанцій необґрунтовано надали перевагу одним письмовим доказам над іншими, не з`ясувавши при цьому джерело походження коштів та їх економічної природи. Крім того, суди не надали правової оцінки її доводам щодо порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки в частині недотримання вимог п.п. 86.7,86.8 ст.88 ПК України.
В частині обґрунтування своїх вимог щодо стягнення судових витрат також наголосили на безпідставності висновків судів попередніх інстанцій, адже матеріали містять достатні докази надання та оплати послуг правової допомоги, розмір якої було визначено договором у фіксованій сумі, а, відтак, на її переконання, підстави для зменшення такої суми у судів були відсутні
Як підставу касаційного оскарження позивачка вказала п.1 ч.4 ст. 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 по справі №8/14/3845/15, від 24.02.2020 по справі №440/4443/18, від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, від 28.09.2020 по справі №520/2305/19, від 15.01.2019 по справі №826/3576/15, від 15.01.2021 по справі №824/563/19.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, а представник відповідача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 28.12.2019 № 8316/03-20-33-02-2911212625 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018".
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
1) п. 44.1 ст. 44, п. 176.1 "а" ст. 176, п. 177.10 cт. 177 ПК України та п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України щодо неналежного обліку доходів і витрат;
2) п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 176.1 "а" ст. 176 розділу IV ПК України, щодо заниження загального оподатковуваного доходу, завищення витрат та відповідно заниження об`єкту оподаткування та включення до декларацій про доходи, одержані зa період 2017, 2018 перекручених даних.
3) пп. 1.2, пп. 1.6 п. 16. прим. 1 підрозд. 10 розділу XХ ПК України щодо заниження об`єкта оподаткування військовим збором, в результаті чого занижено суму збору, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, отриманих від провадження підприємницької діяльності результатами 2017-2018 років в загальній сумі 50575,45 грн, в тому числі:- за 2017 рік - на 10988, 21 грн, - за 2018 рік - на 39587, 24 грн.
4) п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 . ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 "Порядок обчислення і сплати єдиного внеску" Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" та пп. 3 п. 5 рoздiлy IV "Iнcтpyкцiї про пopядoк нарахування і сплати єдиного внеску нa загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Мінфіну України № 449 від 20.04.2015, щoдo повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску зa 2017 та зa 2018 роки;
5) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України щoдo заниження податкового зобов`язання зa 2018 рік на загальну суму ПДB 276472 грн, обсяг постачання 1382358 грн за реалізованими товарно-матеріальними цінностями (роботах/послугах);
6) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України за результатом встановлення відсутності реєстрації в Єдиному peєcтpi податкових накладних нa загальну суму податку на додану вартість 276472 грн.
10 січня 2020 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом було винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000253302 з податку на доходи фізичних осіб (606905,38 грн. за податковими зобов`язаннями, 303452,69 грн за штрафними санкціями), № 0000313302 з військового збору (50575,45 грн за податковими зобов`язаннями, 25287,72 грн за штрафними санкціями), № 0000273302 з податку на додану вартість (276472,00 грн за податковими зобов`язаннями та 138236,00 грн за штрафними санкціями), № 0000283302 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 138236,00 грн.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, які не були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення позивача з даною касаційною скаргою.
Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачкою не спростовано висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов`язань при сплаті податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період, що перевірявся, то податковим органом правомірно збільшено суму відповідних грошових зобов`язань на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 № 0000253302 та № 0000313302.
Судом також враховано, що позивачкою не спростовано факт внесення на власний рахунок у банк готівки у розмірі 1658829,15 грн, яка є виручкою за реалізовані товари, та, як наслідок, заниження об`єкту оподаткування ПДВ та порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат додатковим рішенням від 19 жовтня 2020 року Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу до 8000 грн, з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що матеріалами справи не доведено обставини, які свідчать про фактичне понесення позивачкою витрат саме в сумі 60000 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки виз