ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 400/2232/19
адміністративне провадження № К/9901/30803/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Ониська М.М.,
представника відповідача - Олійник Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя Мельник О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" (далі - ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД", Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0002264906, яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 5009777 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1252444,25 грн, та №0002274906, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 3064150 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що під час перевірки відповідачу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками. Натомість, неможливість підтвердити факт господарських відносин між суб`єктами господарювання, з якими позивач не мав взаємовідносин (ланцюги постачання), не можуть впливати на право підприємства на податковий кредит та бюджетне відшкодування, а наявність порушених кримінальних справ по контрагентах у 2-4 ланцюгах постачання не може слугувати доказом безтоварності операцій саме позивача з його контрагентами.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить означені рішення скасувати й прийняти нове про відмову в задоволенні позову. У доводах касаційної скарги її заявник заперечує право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ за операціями з підприємствами-постачальниками, з огляду на непідтвердження реальності здійснених господарських операцій та встановлену перевіркою відсутність факту реального одержання (купівлі) контрагентами за ланцюгами постачання відповідної кількості ідентифікованого товару у попередніх за ланцюгами постачання суб`єктів господарювання. Звертає увагу на те, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018220770000505, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), допитано як свідка директора ТОВ "ІМПЕРСЬКИЙ КОЛОС" ОСОБА_1, який заперечував свою причетність до господарської діяльності Товариства.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суди вирішили спір без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №810/7195/14, від 17 січня 2018 року у справі №804/8943/13-а, від 18 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні також підтримав правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 21 березня 2019 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзаців "б" та "в" пункту 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту 1 пункту 4 Розділу V "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого завищено: суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за грудень 2018 року на суму 5009777 грн; суму від`ємного значення за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 3064150 грн.
За результатами встановлених перевіркою порушень відповідачем 11 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002264906 (форма В1), яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 5009777 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1252444,25 грн, та №0002274906 (форма В4), яким зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 3064150 грн.
Задовольняючи позов в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив того, що реальність господарських відносин між позивачем та контрагентами повною мірою підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а порушення податкового законодавства, про які йдеться в акті перевірки, - спростовані позивачем.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт "а").
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт "а").
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Як встановили суди з акта перевірки, відповідачем не визнано право на податковий кредит і бюджетне відшкодування за господарськими операціями позивача з контрагентами: ТОВ "ІМПЕРСЬКИЙ КОЛОС" - на суму 294573,81 грн; ТОВ "АГРОЄВРО" - на суму 4715203,35 грн, а також не визнано право на податковий кредит за господарськими операціями з: ТОВ "ВІН АГРОТРЕЙД" - на суму 952186,04 грн; ТОВ "АГРАРНИЙ ХОЛДИНГ "АКС" - на суму 447748,03 грн; ФГ "ІЛЬКОН-2016" - на суму 772210,66 грн; ТОВ "АЛЬФА ПРОМІНЬ" - на суму 345617,46 грн; ПП "АМБАР АГРО" - на суму 375725,00 грн; ТОВ "АГРОТРЕЙДІНГ-ПІВДЕНЬ" - на суму 170662,58 грн.
При цьому, відповідач посилався на те, що такі господарські взаємовідносини не мають реального характеру, зокрема, перевіркою не підтверджено: реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідного для виконання обумовленого договорами постачання або здійснення діяльності; факт реального одержання (купівлі) контрагентами за ланцюгом постачання відповідної кількості ідентифікованого товару у попередніх. Окрім того, контролюючим органом враховано, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентами позивача не задекларовано придбання добрив, дизпалива, посівних матеріалів, послуг зберігання, приймання зерна, необхідних для здійснення вирощування сільськогосподарської продукції, не здійснювалось нарахування доходу самозайнятим особам.
Надаючи правову оцінку означеним аргументам податкового органу суди виходили з того, що на підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками позивачем до перевірки та до суду надано належним чином оформлені первинні та інші документи, якими зазвичай супроводжуються господарські операції такого роду (поставка сільськогосподарської продукції). Надані позивачем документи, за висновком судів, повною мірою підтверджують, що рух товару мав реальний характер, товар поставлений та оплачений.
Дослі