ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа №808/578/17
адміністративне провадження № К/9901/18580/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати при виході у відставку вихідної допомоги, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку з відставкою, зобов`язання виділити кошти, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (колегія суддів у складі: Чумака С. Ю., Чабаненко С. В., Юрко І. В.),
УСТАНОВИВ:
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Запорізької області щодо невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 271 150,00 грн; зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати їй одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 позов задоволений частково: зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 271 150,00 грн; зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв`язку з виходом у відставку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у цій справі залишено без змін.
Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 № 455/2017, зокрема, ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та утворено Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
12.05.2020 до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 за виключними обставинами у справі № 808/578/17.
На обґрунтування зазначеної заяви позивачка зазначала, що оскільки рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VII у частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося, апеляційний суд, відмовляючи в позові, зазначив про необхідність керуватися нормами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI в редакції станом на дату постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено у відставку. Проте в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, яким і було виключено положення статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що передбачало виплату суддям вихідної допомоги. Вважає, що судове рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, яким відмовлено у задоволенні позову та яке не підлягало виконанню, може бути переглянуто за виключними обставинами, що відповідає вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 за виключними обставинами у справі № 808/578/17.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України для перегляду у зв`язку з виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, оскільки рішення, яке просить переглянути заявник, не підлягало виконанню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження указує на те, що норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не встановлює обмежень щодо можливості звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії або щодо стягнення коштів.
Вважає, що оскільки відповідно до частини першої статті 361 КАС України, переглянутим за виключними обставинами може бути судове рішення, яке відповідає лише двом критеріям, а саме: яким закінчено розгляд справи та яке набрало законної сили, а відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, тому усі ці рішення, які набрали законної сили можуть бути предметом перегляду. Отже, на думку скаржника, і рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, можуть бути предметом перегляду за виключними обставинами так само, як і рішення, яким позов задоволено.
Скаржник вважає, що судом неправильно розтлумачено словосполучення "Якщо рішення суду ще не виконано", аргументуючи тим, що виконанню підлягають лише судові рішення про задоволення позову (повне або часткове), а рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, виконанню не підлягають за жодних обставин, і воно не може бути "ще не виконаним" і до нього не може бути застосовано таку умову перегляду як те, що рішення суду ще не виконано.
Також посилається на те, що у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення, застосованого судом у процесі розв`язання справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість застосувати наслідки такого рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до його ухвалення.
Зазначає, що держава має забезпечити ефективне поновлення прав через можливість повторного розгляду справи, під час якого суд загальної юрисдикції, зважаючи на рішення Конституційного Суду України, повинен переглянути судове рішення, яке ґрунтувалося на неконституційних положеннях закону, відповідно до закону, який узгоджується з Конституцією України (або без застосування закону, який з Конституцією України не узгоджується), та на основі юридичної позиції Конституційного Суду України.
Позиція інших учасників справи
Апеляційний суд Запорізької області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Державна судова адміністрація України не реалізувала процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги
21.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 808/578/17.
Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Статтею 91 Закону № 2136-VIII визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.