ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 300/1284/19
адміністративне провадження №К/9901/9416/20
адміністративне провадження №К/9901/9713/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 300/1284/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Калуської міської ради та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019, ухвалене у складі головуючого судді Тимощука О.Л., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом, в якому просили: визнати протиправними та скасувати рішення Калуської міської ради Івано-Франківської області (далі - Міськрада): від 23.05.2019 № 2337 "Про затвердження проекту детального планування території, обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі Українки, вулицею Євшана та річкою Сівка в м. Калуш"; від 28.09.2017 № 1077, яким земельні ділянки в масиві " Підгірки" віднесено до земель житлової та громадської забудови згідно з техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша; від 23.05.2019 № 2368 про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд; від 23.05.2019 № 2371 про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати Міськраду надати ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 як учасникам антитерористичної операції дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; зобов`язати Міськраду надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як учасникам антитерористичної операції, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; стягнути з Міськради на користь кожного з позивачів 50 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ігноруючи судові рішення в справі № 0940/2034/18 (якими встановлено протиправність попередніх відмов відповідача у наданні таких дозволів), позивачам (учасникам антитерористичної операції) протиправно відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а також для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; прийнято незаконні рішення про затвердження проекту детального планування території, обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі Українки, вулицею Євшана та річкою Сівка в м. Калуш, та віднесення ділянки в масиві " Підгірки" до земель житлової та громадської забудови згідно з техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша, які стали причиною повторної відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою позивачам.
2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 07.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Міськради від 23.05.2019 № 2371 про відмову в наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язав Міськраду надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. 24.03.2020 та 01.04.2020 сторони подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просять: відповідач - скасувати ухвалені у справі судові рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; позивачі - скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Окрім того, Міськрада подала клопотання про зупинення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020.
5. Верховний Суд ухвалами від 14.04.2020 та 12.05.2020 відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
6. 11.08.2020 до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивачі просять залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.
7. Верховний Суд ухвалою від 01.11.2021 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання ухвалених у справі судових рішень.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що вперше ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у травні 2018 звернулися до Міськради з заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться в районі масиву "Підгірки", орієнтовною площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства.
Окрім того, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у травні 2018 звернулися до Міськради з заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться в районі вул. Євшана та бульвару Незалежності, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Рішенням Міськради від 24.05.2018 № 1618 відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам пільгових категорій, у тому числі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам містобудівної документації (земельні ділянки знаходяться за межами м. Калуша).
Рішенням Міськради від 24.05.2018 № 1629 відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) громадянам пільгових категорій, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам містобудівної документації.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 0940/2034/18 визнано протиправним і скасовано рішення Міськради від 24.05.2018 № 1618, зобов`язано цю раду надати зазначеним вище особам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнано протиправним і скасовано рішення Міськради від 24.05.2018 № 1629, зобов`язано цю раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 0940/2034/18 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у частині зобов`язання Міськради надати позивачам дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки скасовано і прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Міськраду повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови; зобов`язано Міськраду повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
11.04.2019 позивачі звернулися до Міськради з вимогами повторно розглянути заяви про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться в районі масиву "Підгірки", орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться в районі вул. Євшана та бульвару Незалежності, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
За результатами повторного розгляду цих заяв Міськрадою прийнято рішення від 23.05.2019:
- № 2368, яким відмовлено, зокрема громадянам пільгових категорій ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів (земельних ділянок) вимогам містобудівної документації;
- № 2337 "Про затвердження проекту детального планування території, обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі України, вул. Євшана та річкою Сівка в м. Калуші";
- № 2371, яким відмовлено, зокрема громадянам пільгових категорій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам містобудівної документації, оскільки відповідно до рішення міської ради від 28.09.2017 № 1077 земельні ділянки, які знаходяться в масиві " Підгірки", віднесено до земель житлової та громадської забудови згідно із техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішення Міськради від 23.05.2019 № 2371 про відмову позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства є протиправним, оскільки обґрунтоване посиланням на підставу, що не належить до виключного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначених статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а техніко-економічне обґрунтування розвитку м. Калуша, яке затверджене рішенням Міськради від 15.12.2005 № 1061, не містить жодних посилань на спірні земельні ділянки, які знаходяться в масиві " Підгірки".
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.05.2019 № 2337 "Про затвердження проекту детального планування території, обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі Українки, вулицею Євшана та річкою Сівка в м. Калуш", яке є підставою повторної відмови ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у Міськради не було правових обмежень щодо розпорядження землями, які належать до її відання, у тому числі щодо зміни цільового призначення; порушень процедури прийняття цього рішення не встановлено.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 23.05.2019 № 2368 про відмову позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків господарських будівель та споруд, суди виходили з того, що рішенням Міськради від 23.05.2019 № 2337 визначено цільове призначення землі - будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, позивачі ж подали заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, що не відповідає містобудівній документації.
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 28.09.2017 № 1077, яким земельні ділянки, що знаходяться в масиві " Підгірки", віднесено до земель житлової та громадської забудови згідно з техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша, то суди не встановили правових підстав для відмови позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, передбачену частиною сьомою статті 118 ЗК України на підставі цього рішення, оскільки останнє станом на час розгляду справи є декларативним і не могло бути підставою для відмови позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га.
Щодо вимоги про відшкодування позивачам моральної шкоди, то суди відмовили в її задоволенні за недоведеністю позивачами у заподіянні їм такої.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Доводами касаційної скарги Міськради є помилкове неврахування судами попередніх інстанцій рішення Міськради від 28.09.2017 № 1077, як обґрунтовану підставу для прийняття нею рішення від 23.05 2019 № 2371 про відмову позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Окрім того, на думку Міськради, зобов`язання надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства не відповідає меті адміністративного судочинства та є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. Основними доводами касаційної скарги позивачів є неврахування судами попередніх інстанцій: відсутності детального плану спірної території на момент їх звернення 11.04.2019 з відповідними заявами та на дату проведення сесії Міськради 23.04.2019 (на якій ці питання могли бути розглянуті); порушення першочергового порядку розгляду заяв позивачів, які мають встановлені законодавством пільги та звернулися повторно на підставі рішення суду у справі № 0940/2034/18 (яке набрало законної сили 20.03.2019); відсутності необхідності зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки використання землі для "будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та "будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" знаходяться в межах однієї категорії - "землі громадської та житлової забудови"; наявності підстав для задоволення їх вимог про стягнення моральної шкоди.
Отже, відповідач обґрунтовує наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 23.05.2019 № 2371, а також зобов`язання надати відповідний дозвіл, а доводи позивачів стосуються висновків судів щодо рішення Міськради від 23.05.2019 № 2368, яким їм відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів (земельних ділянок) вимогам містобудівної документації та рішення Міськради від 23.05.2019 № 2337 "Про затвердження проекту детального планування території обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі України, вул. Євшана та річкою Сівка в м. Калуші" (як підстави для відмови для прийняття рішення № 2368). Також позивачі посилаються на помилковість висновків судів щодо відмови у стягненні моральної шкоди.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із наступного.
13. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
15. За змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
16. У частині сьомій цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
17. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
18. Суди встановили, що рішенням Міськради від 23.05.2019 № 2371 відмовлено, зокрема громадянам пільгових категорій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам містобудівної документації, оскільки відповідно до рішення Міськради від 28.09.2017 № 1077 земельні ділянки, які знаходяться в масиві " Підгірки", віднесено до земель житлової та громадської забудови згідно з техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша.
19. За змістом пункту 1 рішення Міськради від 28.09.2017 № 1077 Міськрада вирішила списати наступні меліоративні форми: у масиві " Підгірки" - розмішені на земельній ділянці площею 88 га; у масиві " Підгірки" - розмішені на земельній ділянці площею 23 га; у масиві " Височанка" - розмішені на земельній ділянці площею 44 га.
20. Пунктом 4 цього рішення Міськради від 28.09.2017 № 1077 зазначені у пункті 1 цього рішення землі віднесено до земель житлової та громадської забудови згідно з техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша, затвердженим рішенням Міськради від 15.12.2009 № 1061.
21. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що: техніко-економічне обґрунтування розвитку м. Калуша, яке затверджене рішенням Міськради від 15.12.2005 № 1061, не містить чітких посилань на спірні земельні ділянки, які знаходяться в масиві " Підгірки"; зміни до генерального плану м. Калуша не внесено; спірні земельні ділянки не переведено з земель сільськогосподарського призначення у землі житлової та громадської забудови; рішення від 28.09.2017 № 1077 залишилось не реалізованим, дійшли правильного висновку про відсутність наведених у частині сьомій статті 118 ЗК України підстав для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
22. При цьому суди виходили з того, що у цих правовідносинах повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, він зобов`язаний вчинити конкретні дії - розглянути заяву у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. У кожному конкретному випадку звернення особи з заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
23. Аналогічна правова позиція наведена, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 813/2273/18 та від 11.09.2019 у справі № 819/570/19.
24. Водночас такий спосіб захисту, як зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
25. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач вдруге, з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, відмовив позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, дійшли правильного висновку про те, що ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання Міськради надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
26. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи Міськради не підтвердилися під час перегляду справи Верховним Судом.
27. Колегія суддів також не вважає обґрунтованими доводи позивачів про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішень Міськради від 23.05.2019 № 2368 та № 2337.
28. Судами встановлено, що рішенням Міськради від 23.05.2019 № 2368 відмовлено, зокрема громадянам пільгових категорій ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів (земельних ділянок) вимогам містобудівної документації.
29. Підставою для такої відмови зазначено рішення Міськради від 23.05.2019 № 2337 "Про затвердження проекту детального планування території, обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі України, вул. Євшана та річкою Сівка в м. Калуші", яким територію спірних земельних ділянок віднесено до земель, призначених для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
30. Статтею 25 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
31. Згідно з пунктами 22, 34, 41, 42 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
32. За змістом частин першої, другої, третьої, десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
33. Відповідно до статті 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.
34. Зі змісту пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
35. Згідно з частинами першою, четвертою, восьмою статті 19 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальний план території визначає, зокрема, функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
36. Судами встановлено, що виконавчим комітетом Міськради на виконання рішення цієї ради від 12.03.2015 № 2937 замовлено у ФОП ОСОБА_11 проект детального планування території, обмеженої бульваром Незалежності, проспектом Лесі Українки, вул. Євшана та річкою Сівка в м. Калуші. З цього приводу 28.11.2018 відбулися громадські слухання, на яких головним архітектором міста повідомлено, що на спірній території пропонується будівництво 8-ми поверхового будинку на 63 квартири з додатковими комунікаціями (повідомлення про проведення громадських слухань розміщено у газеті "Дзвони Підгір`я" від 09.11.2018 № 45 та на офіційному сайті Міськради).
37. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем дотримано процедуру прийняття рішення від 23.05.2019 № 2337, дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивачів про його скасування (як прийнятого раніше, ніж вирішено питання щодо їх заяв про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
38. Ураховуючи наведене, Міськрада рішенням від 23.05.2019 № 2368 обґрунтовано відмовила позивачам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), пославшись на рішення Міськради від 23.05.2019 № 2337, яким визначено цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
39. При цьому суди правильно не взяли до уваги доводи позивачів про те, що землі для "будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" і для "будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" належить до одної категорії - "земель житлової та громадської забудови", оскільки частина сьома статті 118 ЗК України передбачає можливість відмови у випадку невідповідності місця розташування об`єкта, щодо якого подано заяву, містобудівній документації, зокрема, детальному плану території.
40. Наведені в касаційній скарзі доводи позивачів про неправильне застосування судами норм матеріально права щодо вимог про стягнення моральної шкоди не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачами не доведено обставин завдання оскаржуваними рішеннями та діями чи бездіяльністю відповідача моральної шкоди.
41. За правилами пункту 6 частини другої статті 245 КАС України у разі ухвалення рішення про визнання протиправним та скасування акта суб`єкта владних повноважень суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішенням.
42. Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
43. У статті 23 ЦК України, зокрема встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
44. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
45. У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
46. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суди виходили з того, що позивачами не доведено, що зазначеними діями та бездіяльністю відповідача їм заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних доказів заподіяння моральної шкоди, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їм шкоди, з яких міркувань вони виходять, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
47. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи позивачів та відповідача, викладені у касаційних скаргах, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
50. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд