ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/13874/20
адміністративне провадження № К/9901/11087/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Ліщенко Т.М., Богданова В.В.,
представника Відповідача: Пущука М.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України)
на рішення Окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (суддя: Смолій І.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (судді: Сорочко Є.О., Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП"
до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" (надалі також - Позивач, ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також - Відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року №0008360504.
В обґрунтування позову зазначило, що оскаржуваний індивідуальний акт прийнято Відповідачем без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки висновки, сформовані у ході контрольного заходу щодо фактичного нездійснення операцій контрагентами, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відповідними доказами.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008360504 від 17 березня 2020 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" судові витрати в сумі 21 020 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 55000 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про те, що у ході розгляду справи Позивачем надано достатню кількість доказів, за результатами оцінки яких підтверджується фактичне надання послуг контрагентами ТОВ "СЕЙВ МАКС ГРУП", ТОВ "ВИМПЕЛ ЗАХИСТ", ТОВ "СКАНЄЖ ПЛЮС", ТОВ "СПАРТА ОХОРОНА", ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ СЕК`ЮРІТІ", ТОВ "ПРОФЕСІЙНА ЛІГА БЕЗПЕКИ", ТОВ "ГАРД СЕКЬЮРІТІ", ТОВ"ПРОФ-ГАРАНТ", ТОВ "МОНТЕРРЕЙ", ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "БЕЗПЕКА ТА УСПІХ", ТОВ "ОК "ТРИЗУБ", ТОВ "ЛЕКТОР ТРЕЙДЕНТ", ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ СОБ", ТОВ "ГОЛД ВІКТОРІ" та ТОВ "ТЕХНОБЕЗПЕКА-ПРЕМІУМ".
При цьому суди зазначили, що помилковими є доводи податкового органу про те, що відсутність у контролюючого органу інформації про найманих працівників, транспортних засобів, земельних ділянок, об`єктів нерухомості тощо є підставою у межах цієї справи для висновку про неможливість виконання контрагентами своїх зобов`язань перед Позивачем. За висновками судів, наведені обставини є виключно припущеннями, що не підтверджуються будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень. Крім того, шляхи та способи виконання контрагентами Позивача своїх господарських зобов`язань не можуть ставити під сумнів добросовісність Позивача як платника податку при декларуванні відповідних господарських відносин.
Відхилено також судами і посилання Відповідача на окремі процесуальні ухвали судів у кримінальних провадженнях, в мотивуваннях яких викладені обставини попереднього судового розслідування щодо наявності в окремих контрагентів Позивача ознак фіктивності. Наведені посилання та ухвали судів не є належними доказами фактів нереальності ні спірних господарських операцій, ні фіктивності контрагентів Позивача, оскільки включають виключно позицію органів досудового розслідування, не підтверджену відповідним вироком суду.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому Відповідач підставою касаційного оскарження визначив пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, за результатами проведеної Відповідачем перевірки Позивача складено акт перевірки від 20 лютого 2020 року №196/26-15-05/35961770, згідно з висновками якого останнім допущено порушення вимог: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 14499991 грн, у тому числі по періодах: жовтень 2018 року у сумі 1 033 333 грн; листопад 2018 року у сумі 1 354 617 грн; грудень 2018 року у сумі 1 655 927 грн; січень 2019 року у сумі 1 740 211 грн; лютий 2019 року у сумі 1 220 702 грн; березень 2019 року у сумі 841 895 грн; квітень 2019 року у сумі 1 280 795 грн; травень 2019 року у сумі 1 484 710 грн; червень 2019 року у сумі 1 575 084 грн; липень 2019 року у сумі 2 312 717 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року № 0008360504, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 14499991 грн та застосовано штрафні санкції у розмір 7249996 грн.
Фактичною підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки Відповідача про те, що Позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "СЕЙВ МАКС ГРУП", ТОВ "ВИМПЕЛ ЗАХИСТ", ТОВ "СКАНЄЖ ПЛЮС", ТОВ "СПАРТА ОХОРОНА", ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ СЕК`ЮРІТІ", ТОВ "ПРОФЕСІЙНА ЛІГА БЕЗПЕКИ", ТОВ "ГАРД СЕКЬЮРІТІ", ТОВ"ПРОФ-ГАРАНТ", ТОВ "МОНТЕРРЕЙ", ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "БЕЗПЕКА ТА УСПІХ", ТОВ "ОК "ТРИЗУБ", ТОВ "ЛЕКТОР ТРЕЙДЕНТ", ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ СОБ", ТОВ "ГОЛД ВІКТОРІ" та ТОВ "ТЕХНОБЕЗПЕКА-ПРЕМІУМ", оскільки операції з надання охоронних послуг останніми не здійснювались, а були оформлені лише документально.
На користь такого висновку, на думку Відповідача, свідчать виявлені у ході контрольного заходу обставини, про те, що:
- до перевірки не надано відомостей щодо наявності у контрагентів Позивача ліцензій, виконання та дотримання ліцензійних умов, кваліфікованого персоналу та відповідного матеріального та технічного забезпечення, необхідних для надання охоронних послуг;
- зі змісту наданих документів неможливо визначити ким, коли, в який спосіб, на яких об`єктах надавались відповідні послуги;
- відповідно до ухвал судів контрагенти Позивача фігурують у кримінальних провадженнях, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205-1 та 212 Кримінального кодексу України.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не врахували, що сам факт наявності у Позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими:
- суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження представлених відповідачем документів встановив, що позивач не міг придбати в травні 2014 року сільськогосподарську продукцію (українського виробництва) в Приватного підприємства "Компроміс плюс" у зв`язку з відсутністю факту придбання товару по ланцюгам постачання (нереальність господарських операцій) що, відповідно, виключає правомірність відображення таких операцій у податковому обліку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (постанова від 6 листопада 2018 року у справі №826/16277/14);
- суд апеляційної інстанції, пославшись на наявність у позивача правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів, та не врахувавши інші обставини справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої твердження та заперечення, дійшов помилкового висновку про те що, документи податкової звітності Товариства підтверджують зв`язок руху його коштів з господарською діяльністю учасників цих операцій" (постанова від 20 лютого 2018 року у справі №818/920/17);
- відхиляючи доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних або інших документів на перевезення товару як обставини, що свідчить про безтоварність (удаваність) господарських операцій, суд першої інстанції виходив з того, за умовами договорів із ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" доставка товару здійснювалася цими контрагентами, а відтак у позивача не обов`язково повинні бути документи на транспортування товару. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що вище перелічені докази з урахуванням обставин щодо діяльності ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа", встановлених заходами податкового контролю, у своїй сукупності не спростовують заперечення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з цими контрагентами. Не викликали у суду сумніву при оцінці наданих позивачем облікових документів як достовірних доводи ГУДФС у м. Києві про те, що у ланцюгу постачання відсутні товари, у зв`язку з придбанням яких позивач задекларував податковий кредит; ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" в ЄДРПН реєстрували не всі податкові накладні, у них відсутні матеріально-технічні, трудові ресурси, об`єктивно необхідні для здійснення господарських операцій з постачання товару в таких обсягах, що, зокрема робить неможливим доставку товару на адресу позивача, як це передбачено умовами господарських договорів з позивачем; розрахунок за придбаних товар позивач не здійснив (постанова від 8 жовтня 2019 року у справі №826/6836/18);
- наданий акт здачі-приймання виконаних робіт має загальний характер, в якому зазначено про надання послуг щодо розроблення окремих програмних модулів спеціалізованої системи формування та обробки первинних документів комерційної роботи спеціалізованими підрозділами, у тому числі за довіреностями відправників та одержувачів вантажів, а також інших учасників перевізного процесу. З акту не вбачається можливим встановити осіб, які виконували зазначені послуги, що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваних операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю платника. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази створення замовником робочої групи з числа осіб, яким делеговані необхідні повноваження для узгодження з виконавцем питань, пов`язаних з виконанням робіт за договором та докази повідомлення про це виконавця, які є обов`язковими, згідно пункту 4.1 Договору. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є комп`ютерне програмування. Проте, доказів ділової та економічної доцільності укладання договору із ТОВ "Камфод Есгейт", або неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами позивачем суду не надано (постанова від 12 листопада 2019 року у справі №826/28177/15);
- суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про реальність спірних господарських операцій виходячи з наявності та надання позивачем до суду первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення таких операцій, проте висновки суду про те, що надані позивачем документи є належними та достатніми доказами у справі фактично здійснено без врахування положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки як вбачається з акту перевірки (а.с.10) первинні документи по правовідносинам з ТОВ "Креденсінвест" та ТОВ "Укр.Сервіс Груп" до перевірки позивачем взагалі не надавались, такі було надано лише до суду. Обґрунтувань з цього приводу рішення суду першої інстанції не містить. Крім того, позивачем ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі взагалі не ставляться під сумнів та не спростовуються твердження контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, який є носієм доказової бази, про ненадання ним до перевірки первинних документів. Не вбачається також, що позивач при поданні заперечень на акт перевірки та скарг на податкові повідомлення-рішення обґрунтовує такі безпідставністю тверджень про ненадання документів до перевірки, не вбачається також, що Товариство скористалось своїм правом (пункт 44.7 статті 44 ПКУ) надати до контролюючого органу протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки документи, визначені в акті перевірки як відсутні. З матеріалів справи вбачається, що позивачем також не надано доказів і того, що ним вчинялись будь - які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу України, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на відсутність у позивача первинних документів неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ, а відтак прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними" (постанова від 5 травня 2020 року у справі № 826/678/16);
- досліджуючи зміст договору від 16 серпня 2017 року №16/08-1, як документа у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, вказав на те, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номеру рахунку ТОВ "Івамар Трейд", відкритого в ПАТ "Ідея Банк", який був відкритий згідно з відомостями банківської установи після того, як укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про формальне оформлення договору (постанова від 12 листопада 2019 року у справі №826/17813/18).
Відповідач окремо звернув увагу на те, що згідно з інформацією, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про ліцензування господарської діяльності суб`єкта охоронної діяльності у контрагентів відсутні, а надавати безпосередньо охоронні послуги вищезазначені СГД не могли в силу відсутності трудових, матеріальних можливостей.
Крім того, як стверджує Відповідач, за змістом договорів, актів виконаних робіт, укладених між Позивачем та його контрагентами, неможливо встановити, які саме охоронні послуги надавались, за якими адресами, об`єктами здійснювались охоронні послуги, що унеможливлює встановлення ділової мети здійсненних фінансово-господарських операцій.
Акцентує увагу Відповідач і на тому, що до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують операції, а саме: не надано дозволи, ліцензії та свідоцтва щодо підтвердження права займатися охоронною діяльністю, планів перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єктах, не надано підтверджуючих документів ким саме здійснювались послуги охорони (кількість працівників, прізвища тощо), інформації про кваліфікаційний рівень охоронців, інформації про технічні засоби, що використовувалися під час здійснення охоронної діяльності.
Стверджує Відповідач також і про те, що судами не враховано, що у реквізитах договорів, укладених між Позивачем та ТОВ "ГАРД СЕКЬЮРІТІ", ТОВ "СЕЙВ МАКС ГРУП", ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ СОБ" значаться номери банківських рахунків, які були відкриті датами раніше або закриті на момент укладання договору або взагалі відсутні.
3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, Позивач посилається на те, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання Позивачем вимог ПК України при формуванні даних податкового обліку.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зауважує, що між нам та його контрагентами операції фактично були здійснені, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Позивач стверджує, що у контрагентів були наявні ліцензії, що підтверджується даними на сайті Міністерства внутрішніх справ, що було встановлено судом апеляційної інстанції.
Доводи Відповідача щодо помилок при зазначенні у договорах номерів рахунків, як вказує Позивач, не були передумовою прийняття спірного у справі індивідуального акта, поряд із цим, у акті перевірки підтверджено факт проведення розрахунків з відповідними контрагентами.
Також Позивач стверджує, що інформація щодо відсутності у контрагентів відповідних ресурсів ґрунтується на інформаційних системах, а не на безпосередньому аналізі первинних документів.
На думку Позивача, зазначені Відповідачем у касаційній скарзі висновки Верховного Суду в порівнянні з цією справою ухвалені за неподібних правовідносин.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваним Позивачем індивідуальним актам в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі- в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду(пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України перебачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем та його контрагентами ТОВ "СЕЙВ МАКС ГРУП", ТОВ "ВИМПЕЛ ЗАХИСТ", ТОВ "СКАНЄЖ ПЛЮС", ТОВ "СПАРТА ОХОРОНА", ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ СЕК`ЮРІТІ", ТОВ "ПРОФЕСІЙНА ЛІГА БЕЗПЕКИ", ТОВ "ГАРД СЕКЬЮРІТІ", ТОВ"ПРОФ-ГАРАНТ", ТОВ "МОНТЕРРЕЙ", ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "БЕЗПЕКА ТА УСПІХ", ТОВ "ОК "ТРИЗУБ", ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ СОБ", ТОВ "ГОЛД ВІКТОРІ" та ТОВ "ТЕХНОБЕЗПЕКА-ПРЕМІУМ" укладено договори щодо надання охоронних послуг.
За змістом установлених судами обставин, наведені вище контрагенти Позивача отримали відповідні дозвільні документи (ліцензії), інформація про які наявна у відкритих джерелах, зокрема на сайті Міністерства внутрішніх справ України за посиланням https://mvs.gov.ua/ua/pages/5562_Licenzuvannya.htm.: ТОВ "СЕЙВ МАКС ГРУП- ліцензія №747 від 12 вересня 2018 року, ТОВ "ВИМПЕЛ ЗАХИСТ" - ліцензія №526551 від 16 вересня 2014 року, ТОВ "СКАНЄЖ ПЛЮС" - ліцензія №747 від 12 вересня 2018 року, ТОВ "СПАРТА ОХОРОНА" - ліцензія №95 від 8 лютого 2018 року, ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ СЕК`ЮРІТІ" - ліцензія №32455 від 17 липня 2012 року, ТОВ "ПРОФЕСІЙНА ЛІГА БЕЗПЕКИ" - ліцензія №262769 від 6 червня 2013 року, ТОВ "ГАРД СЕКЬЮРІТІ" - ліцензія №675 від 16 серпня 2018 року, ТОВ "ПРОФ-ГАРАНТ" - ліцензія №284891 від 24 січня 2014 року, ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "БЕЗПЕКА ТА УСПІХ" - ліцензія №1014 від 13 грудня 2018 року, ТОВ "ОК "ТРИЗУБ" - ліцензія №153 від 1 березня 2019 року, ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ СОБ" - ліцензія №747 від 12 вересня 2018 року, ТОВ "ГОЛД ВІКТОРІ" - ліцензія №410 від 28 травня 2019 року, ТОВ "ТЕХНОБЕЗПЕКА-ПРЕМІУМ" - ліцензія №41 від 23 січня 2018 року.
На підтвердження надання контрагентами Позивача охоронних послуг під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій надано копії таких документів: договорів, протоколів узгодження договірної ціни, актів прийому-передачі наданих послуг, податкових накладних, актів надання послуг, актів прийому передачі виконаних робіт, рахунків на оплату, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків 631, штатних розписів Позивача, табелів обліку робочого часу, а також надано довідку про наявність офісних та складських приміщень, що використовуються ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП" для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Як підтверджується змістом укладених договорів та інших доказів, послуги по охороні надавались контрагентами Позивача по відокремлених приміщеннях, будівлях, ділянках, території ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Крім наведених вище доказів, у ході розгляду справи надано копії журналу перевірки несення служби охоронцями контрагентів та об`єктах ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", перепусток, інформаційних довідок (щодо дотримання працівниками вимог правил безпеки при виконанні обов`язків, наявності груп швидкого реагування), звітів перевірки та контролю охоронників, інструкцій та рекомендацій щодо порядку несення служби, тощо.
ТОВ "ЛЕКТОР ТРЕЙДЕНТ", як встановлено судами, укладено із Позивачем договір щодо надання послуг з розробки системи охорони та технічного обслуговування, вдосконалення систем безпеки об`єктів, що включає в себе: здійснення технічного нагляду за правильним збереженням та експлуатацією обладнання Замовником; здійснення регламентних робіт по ремонту обладнання; надання інформаційно - технічної допомоги Замовнику з питань, пов`язаних з експлуатацією обладнання за письмовими запитами Замовника (проведення інструктажів, складання інструкції по експлуатації обладнання, усне інформування з питань, що виникають у Замовника з приводу експлуатації обладнання); ремонт, заміна обладнання або його складових частин. Як заначено у судових рішеннях, ТОВ "ЛЕКТОР ТРЕЙДЕНТ" впроваджено та вдосконалено Прилад приймально-контрольний "Оріон-8.128" у кількості 2 шт., у зв`язку із чим оформлено і передано Позивачеві керівництво з експлуатації ААБВ.425511.006 КЕ. Вказаний прилад призначений для приймання сповіщень від охоронних сповіщувачів (шлейфів сигналізації), перетворення сигналів, видачі сповіщень для безпосереднього сприйняття людиною, подальшої передачі сповіщення на ПЦС.
На підтвердження фактичного надання цих послуг надано копії актів, податкових накладних, рахунків на оплату.
Придбані у контрагентів послуги, як встановлено судами попередніх інстанцій, були використані Позивачем у власній господарській діяльності з метою забезпечення виконання умов договорів, що укладені з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Беручи до уваги сферу діяльності Позивача, Суд погоджується і висновками судів щодо використання наданих послуг Позивача у його господарській діяльності та наявність відповідної ділової мети для укладення спірних договорів.
Відповідач також посилається на відомості інформаційних ресурсів, згідно з якими окремі підприємства не мають можливості надавати відповідні послуги. Проте, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили їх, оскільки відомості інформаційних ресурсів контролюючого органу, як встановлено судами, у межах цієї справи не є належними та допустимими доказами зазначених фактів у розумінні процесуального законодавства - статті 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України, а інших доказів наведених обставин Відповідач не надав.
Помилковими, за висновками судів, є доводи про те, що відсутність у контролюючого органу інформації про найманих працівників, транспортних засобів, земельних ділянок, об`єктів нерухомості тощо як підстави для висновку про неможливість виконання контрагентами своїх зобов`язань перед Позивачем; наведені обставини,як зазначили суди попередніх інстанцій, є виключно припущеннями, що не підтверджуються будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень. Крім того, шляхи та способи виконання контрагентами Позивача своїх господарських зобов`язань не можуть ставити під сумнів добросовісність останнього як платника податку при декларуванні відповідних господарських відносин.
Відхилено судами попередніх інстанцій також і посилання Відповідача на окремі процесуальні ухвали судів у кримінальних провадженнях, в мотивуваннях яких викладені обставини попереднього судового розслідування щодо наявності в окремих контрагентів Позивача ознак фіктивності. Наведені посилання та ухвали судів, як зазначено судами, не є належними доказами фактів нереальності ні спірних господарських операцій, ні фіктивності контрагентів Позивача, оскільки включають виключно позицію органів досудового розслідування.
Щодо наведених доводів про допущення помилок при оформленні договорів в частині зазначення невірних банківських рахунків, то такі обставини, як підтверджується актом перевірки, не слугували передумовою прийняття спірного у справі індивідуального акта, до того ж актом перевірки встановлено сам факт перерахування коштів відповідним контрагентам за надані послуги.
Висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень Відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, - є безпідставним.
Отже, необхідно погодитися із висновками судів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року №0008360504.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У цілому ж доводи заявника касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі твердження Відповідача не можуть свідчити про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.