ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа №280/2701/19
адміністративне провадження № К/9901/18094/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Чиркіна С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №280/2701/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області
про скасування постанов та приписів
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 (колегія у складі: головуючого судді Сафронової С.В., суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.05.2019 №19/1008-1.18/162;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.05.2019 №18/1008-1.161;
- визнати протиправним та скасувати припис відповідача №16 від 06.05.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;
- визнати протиправним та скасувати припис відповідача №17 від 06.05.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що жодних будівельних робіт в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо автомобільного газозаправного пункту за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі по улаштуванню фундаментів, позивачем не здійснювалося. Також позивач зазначав, що ним не здійснювалися будь-які роботи з установки цього модульного автомобільного газозаправного пункту, оскільки на момент його придбання, він вже був встановлений. Позивач наголошував, що ним лише було проведено ідентифікацію автомобільного газозаправного пункту, сам же автомобільний газозаправний пункт є заводським виробом. Також позивач вважав, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим всі рішення відповідача, прийняті за її наслідками, є незаконними та підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2019 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Корнієнка Є.І. від 20.05.2019 №19/1008-1.18/162 та №18/1008-1.18/161 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Визнано протиправними та скасовано приписи головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Корнієнка Є.І. від 06.05.2019 №16 та №17 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що, з урахуванням того, що модульний автомобільний газозаправний пункт не відноситься до об`єктів будівництва у розумінні містобудівного законодавства, а є заводським виробом, виготовленим відповідно до технічних умов та технічної документації, що погоджена і затверджена в установленому порядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що дозволів чи погодження від Державної архітектурно-будівельної інспекції України в даному спірному випадку позивач не потребував.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2019 скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що встановленням автомобільного газозаправного пункту на території СТО №1 за адресою: АДРЕСА_1 - безпосередньо займався сам позивач ОСОБА_1, який не отримав не тільки дозволів на будівництво автомобільного газозаправного пункту, а й не оформив до наступного часу договір на користування вказаною земельною ділянкою, що підтверджується: договором оренди землі (а.с.174-178) та заявою ОСОБА_1 (а.с.179), а також не вирішував питання зміни цільового призначення земельної ділянки і інших питань, які передбачені ст.26 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", що було б підставою для отримання від відповідача відповідного дозволу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, в якій просив скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що позивачем будівництво спірного об`єкта не здійснювалось, оскільки на момент придбання станції технічного обслуговування автомобільний газозаправний пункт вже був встановлений, а позивачем лише було проведено ідентифікацію автомобільного газозаправного пункту.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 23.07.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Мороз Л.Л., Чиркін С.М.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.11.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як встановлено судами попередніх інстанції, 07.03.2019 на адресу Департаменту ДАБІ у Запорізькій області надійшло звернення Якимівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області №2022/63/06-2019 від 04.03.2019 про проведення перевірки дотримання вимог містобудівної діяльності ПП "ОСОБА_1" за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.94).
14. 28.03.2019 на адресу позивача було направлено повідомлення про проведення перевірки від 26.03.2019 № 1008-23.3/1045 (а.с.95).
15. 12.04.2019 відповідачем було видано наказ №33П про проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва: "Будівлі та споруди АЗС/АГЗП за адресою: АДРЕСА_1 Запорізька область" замовник будівництва - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_2, предмет перевірки: дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час розміщення/будівництва будівель та споруд АЗС/АГЗП за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва) (а.с.96).
16. 15.04.2019 відповідачем було видано направлення №135 від 15.04.2019 (а.с.97).
17. На підставі вищезазначених документів в період з 16.04.2019 по 26.04.2019 була проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 26.04.2019 №154 (далі також - акт) (а.с.98-103).
18. Відповідно до акту перевірко було встановлено факт виконання будівельних робіт без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, а також зафіксовано факт експлуатації без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку об`єкта будівництва.
19. 06.05.2019 відповідачем стосовно позивача було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена абз. 2 п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (а.с.106-107).
20. 06.05.2019 відповідачем винесено припис №16 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с.108).
21. 20.05.2019 відносно позивача за результатами розгляду матеріалів справи було винесено постанову №18/1008-1.18/161 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п.3 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 1 728 900,00 грн. (а.с.111-112).
22. Відповідно до зазначеної постанови суть виявленого порушення полягала в тому, що "ФОП ОСОБА_1 в період з кінця серпня 2018 року - по жовтень 2018 року на території майнового комплексу - павільйон по ремонту транспорту СТО №1, за адресою: АДРЕСА_1, виконав роботи з будівництва стаціонарного автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) до складу якого входять: надземний резервуар для ЗВГ об`ємом 9,8м3, майданчик прийому ЗВГ з автомобільних цистерн, місця заправки автотранспорту паливом, насос для перекачування ЗВГ, заправна колонка для ЗВГ, технологічні трубопроводи, навіс над технологічним устаткуванням, засоби пожежегасіння, система електропостачання, КВП і А та блисковкозахист, операторську існуючого павільйону по ремонту транспорту СТО №1 переобладнано (змінено функціональне призначення об`єкту) під операторську АГЗП без дозволу на виконання будівельних робіт. Об`єкт-відноситься до об`єктів класу наслідків (СС3)".
23. 06.05.2019 відповідачем стосовно позивача було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (а.с.114-115).
24. 06.05.2019 винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №17 (а.с.116).
25. 20.05.2019 відносно позивача, за результатами розгляду матеріалів справи, було винесено постанову №19/1008-1.18/162 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 1 728 900,00 грн (а.с.119-120).
26. Відповідно до зазначеної постанови суть виявленого порушення полягала в тому, що було "Встановлено експлуатацію ФОП ОСОБА_1 об`єкту класу наслідків ССЗ - АГЗП за адресою АДРЕСА_1, не прийнятого в експлуатацію".
27. Не погодившись з вищезазначеними приписами та постановами позивач звернувся з даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно з статтею 1 Закону України від 16.11.1992 №2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон №2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
31. Статтею 6 Закону №2780-XII визначено, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
32. Органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування, наведені у статті 7 Закону №2780-XII, за змістом якої, таке регулювання здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
33. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
34. В свою чергу, абзацом четвертим статті 3 Закону №3038-VI передбачено, що органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
35. Частинами першою, другою, пунктами 1, 2 частини четвертої статті 41 Закону №3038-VI встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
36. На виконання приписів названої вище правової норми Закону №3038-VI постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
37. Відповідно до п.7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
38. У даному випадку матеріалами справи підтверджено, що підставою для призначення та проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 слугувало звернення Якимівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області № 2022/63/06-2019 від 04.03.2019 (а.с.94), направленого в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018080170000666 від 04.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України (Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою).
39. Пунктами 16-22 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
40. Матеріалами справи підтверджено правомірність призначення та проведення відповідачем позапланової перевірки на належному ФОП ОСОБА_1 об`єкті нерухомості на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час розміщення/будівництва будівель та споруд автомобільного газозаправного пункту, і складення за результатами вказаної перевірки акту, протоколів, постанов та приписів.
41. Що стосується встановлених відповідачем під час перевірки правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
42. Суд першої інстанції у цій справі зробив висновок про те, що модульний автомобільний газозаправний пункт не відноситься до об`єктів будівництва у розумінні містобудівного законодавства, а є заводським виробом, виготовленим відповідно до технічних умов та технічної документації, що погоджена і затверджена в установленому порядку, у зв`язку з чим дозволів чи погодження від Державної архітектурно-будівельної інспекції України в даному спірному випадку позивач не потребував.
43. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції та застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 21.08.2019 у справі №823/1850/16:
"розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо. Тому встановлення (розміщення) на діючу АЗС (як об`єкт підвищеної небезпеки) стаціонарного заправника газу моделі СЗГ-1-10, призначеного для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення транспортних засобів зрідженим газом (пропан-бутаном) та виготовленого згідно ТУ У 28.1-30277055-042:2015 "Заправники газом стаціонарні" призвело до зміни функціонального призначення АЗС, внаслідок чого відбулися зміни основних техніко-економічних показників, а тому відноситься до реконструкції та потребує дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
…розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю".
44. Верховний Суд вважає, що вказаний правовий висновок правильно застосований судом апеляційної інстанції до обставин цієї справи.
45. Так, статтею 7 Закону №3038-VI передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів:
46. Відповідно до статті 32 Закону №3038-VI клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством. Клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови). До складу комплексу (будови) можуть належати об`єкти, будівництво яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією.
Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти: характеристики можливих наслідків від відмови (стану об`єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують: рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об`єкті, - 50 осіб; рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об`єкті, - 100 осіб; рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта, - 2500 мінімальних заробітних плат (до розрахунку збитків не включаються збитки замовників будівництва, які будують об`єкти без залучення коштів державного або місцевого бюджетів, кредитних коштів, наданих під державні гарантії, коштів державних та комунальних підприємств, бюджетних установ); пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам`ятки); об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"; житлові будинки понад чотири поверхи; об`єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля).
До значних наслідків (СС3) відносяться такі об`єкти: пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"; житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров`я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об`єкті.
Віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва. Об`єкту присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за одним із критеріїв, встановлених частиною п`ятою цієї статті.
Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
47. Відповідно до статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2245-III "Про об`єкти підвищеної небезпеки" (далі - Закон №2245-III) об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
48. Відповідно до статті 12 Закону №2245-III будівництво (реконструкція) об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб`єктами господарювання відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
49. За правилами частин 1 та 2 статті 37 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
50. Визначення поняття будівельних робіт наведене у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466), якою затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт.
51. Відповідно до пункту 2 Порядку №466 будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
52. Крім того, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства на виконання вимог статті 31 Закону №3038-VI затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (наказ №45 від 16.05.2011р.), відповідно до пункту 1 якого (Порядку) реконструкція об`єктів будівництва також охоплюється поняттям будівництва.
53. Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" під реконструкцією розуміється перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем по справі у колишнього власника-фізичної особи ОСОБА_3 придбано було майновий комплекс - павільйон по ремонту транспорту станцію технічного обслуговування №1 за адресою: АДРЕСА_1, та окремо було куплено установку автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), яка в подальшому встановлювалася на вже існуючій території станції технічного обслуговування.
55. Суд першої інстанції, вирішуючи по суті спір, не піддавав сумніву та не обговорював заявлений позивачем факт непричетності ОСОБА_1 до встановлення автомобільного газозаправного пункту на території існуючої станції технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 .
56. При цьому, апеляційний суд звернув увагу, що доводи позивача про те, що ним жодних будівельних робіт в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо автомобільного газозаправного пункту за адресою: АДРЕСА_1, не здійснювалося, спростовуються тим, що саме ідентифікацію об`єкта господарської діяльності та паспорт потенційно небезпечного об`єкта, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, затверджував саме ФОП ОСОБА_1 (а.с.39-49).
57. Так, згідно ідентифікації і Декларації безпеки, ОСОБА_1 автомобільний газозаправний пункт був віднесений до об`єктів підвищеної небезпеки другого класу, а відповідно до Експертного висновку декларації безпеки від 30.10.2018 № 12.3-15-07-0078.18 - цей об`єкт зазначено, як об`єкт підвищеної небезпеки (а.с.52, 128).
58. З листа ТОВ "СТРОЙГРАД СТАР" вих. №2 від 15.05.2019 (а.с.134), в якому останнім викладено обставини розроблення проектної документації по реконструкції існуючої станції технічного обслуговування на трасі АДРЕСА_1, вбачається, що проектна документація по реконструкції існуючої станції технічного обслуговування передбачала перепланування в межах існуючої будівлі без зміни функціонального призначення, і саме по проханню представника замовника ОСОБА_1 на схемі генплану було передбачено місце для подальшого встановлення автомобільного газозаправного пункту, як перспективну одиницю забудови території після подальшого проходження процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, отримання містобудівних умов та обмежень на розміщення автомобільного газозаправного пункту, розробки робочого проекту, проходження експертизи (обов`язково) та отримання дозволу на будівництво автомобільного газозаправного пункту.
59. В цьому ж листі зазначається про те, що у зв`язку з тим, що проектна документація на будівництво газозаправного пункту не була розроблена і визначити його тип без відповідної проектної документації не можливо, його умовно було названо на схемі генплану - "газовий модуль", хоча в державних будівельних нормах це поняття відсутнє. Також зазначено, що на період проектування, виконання та закінчення будівельних робіт, який контролював безпосередньо ОСОБА_1 на території вищезазначеної земельної ділянки, газозаправного пункту не було, що також підтверджено технічним звітом з фотографіями.
60. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що встановленням автомобільного газозаправного пункту на території станції технічного обслуговування №1 за адресою: АДРЕСА_1 - безпосередньо займався сам позивач ОСОБА_1, який не отримав дозволів на будівництво автомобільного газозаправного пункту, та не оформив договір на користування вказаною земельною ділянкою, що підтверджується: договором оренди землі (а.с.174-178) та заявою ОСОБА_1 (а.с.179), а також не вирішував питання зміни цільового призначення земельної ділянки і інших питань, які передбачені ст.26 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", що було б підставою для отримання від відповідача відповідного дозволу.
61. Таким чином, оскільки встановлення (розміщення) на території станції технічного обслуговування автомобільного газозаправного пункту та переобладнання приміщення операторської, призначеного для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення транспортних засобів зрідженим газом - призвело до зміни функціонального призначення станції технічного обслуговування, з відповідною зміною основних техніко-економічних показників, а саме: зміни умов користування земельною ділянкою, яка згідно договору оренди з ОСОБА_3 (а.с.180-181) надавалася в оренду для розміщення майнового комплексу станції технічного обслуговування, зміни виду послуг та тощо, то встановлення позивачем автомобільного газозаправного пункту (обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів) на території існуючої станції технічного обслуговування, зобов`язувало позивача отримати дозвіл на виконання будівельних робіт від органу державного архітектурно-будівельного контролю.
62. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2020 у справі №810/3653/16, від 22.06.2021 у справі №240/6171/20.
63. Верховний Суд також враховує особливу небезпеку для життя та здоров`я осіб - як відвідувачів станції технічного обслуговування, так і працівників при експлуатації самовільно встановленого автомобільного газозаправного пункту (обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів) на території існуючої станції технічного обслуговування, оскільки такі об`єкти у силу приписів статті 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" мають ознаки об`єктів підвищеної небезпеки.
64. Аналогічного висновку щодо необхідності врахування зазначених обставин під час вирішення подібних спорів дійшов Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі №826/10130/18.
65. Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 07.10.2020 у справі №826/5154/17, відповідно до яких певні види підприємницької діяльності, що мають високий вплив на екологічну або суспільну безпеку, зокрема робота автомобільного газозаправного пункту, підлягають посиленому контролю з боку уповноважених державних органів. Відтак, відсутність спеціально встановленого порядку розміщення газових автомобільних заправних пунктів модульного типу та неприйняття компетентним органом відповідного механізму, з яким сам Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) пов`язує можливість отримання відповідної дозвільної документації не свідчить про те, що суб`єкт господарювання вправі розміщувати такий об`єкт підвищеної небезпеки та його експлуатувати.
66. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правомірно було прийнято рішення про притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за здійснення робіт по встановленню на території станції технічного обслуговування № 1 автомобільного газозаправного пункту без отримання дозволу на виконання будівельних робіт державного архітектурно-будівельного контролю та за початок експлуатації вказаного автомобільного газозаправного пункту без введення в експлуатацію.
67. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
68. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
69. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд