Постанова
іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 229/5148/18
провадження № 51-5065км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Чагарного М. П.,
у режимі відеоконференції:
захисника Шейка К. В.,
законного представника потерпілої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Шейка К. В. на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 01 грудня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 01 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 121 КК на строк 7 років, за ч. 1 ст. 115 КК - на строк 14 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Постановлено строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання - 03 серпня 2018 року.
Вирішено питання, які стосуються: зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання; запобіжного заходу; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 24 червня 2018 року приблизно о 01:05 (більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено), перебуваючи на ділянці місцевості в районі гаражів, розташованих між будинком № 8-1 на вул. П`ятигорській та будинком № 4 на вул. Базарній у м. Дружківці, підійшов ззаду ОСОБА_3, яку раніше зустрів біля зупинки громадського транспорту "Ринок Гаврилівський", розташованої неподалік від будинку № 34 на вул. Соборній у тому ж місті, та умисно завдав удару лівим кулаком у голову, від чого вона впала на землю, і продовжив завдавати потерпілій не менше двох ударів лівим кулаком та не менше двох ударів ногами в голову, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_2 02 серпня 2018 року приблизно о 00:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ділянці місцевості в районі гаражів, розташованих між будинком АДРЕСА_2, діючи умисно, обхватив шию ОСОБА_4 лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі, та почав душити потерпілу. Потім повалив її на землю на спину та завдав не менше двох ударів лівим кулаком і не менше двох ударів ногами в голову, чим заподіяв смерть ОСОБА_4, що настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник Шейко К. В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує про порушення судами положень ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час перевірки фактів застосування стосовно ОСОБА_2 недозволених методів слідства. Крім того, захисник стверджує, що досудове розслідування, яке проводилось з метою перевірки вказаних обставин, було проведенонеповно.
Адвокат звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив місця вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, за які останнього засуджено.
Також сторона захисту стверджуєпро порушення міським судом ст. 54 КПК, оскільки заміну захисника проведено без виходу до нарадчої кімнати та без надання ОСОБА_2 можливості для конфіденційного спілкування з ним.
Скаржник наголошує на недотриманні Дружківським міським судом Донецької області й положень ст. 344 КПК з огляду на те, що в судовому засіданні 24 червня 2019 року було здійснено заміну секретаря і прокурора, проте учасникам процесу не було надано права заявити клопотання про відвід.
Крім того, як указує захисник Шейко К. В., міський суд залишив поза увагою ту обставину, що постанова про створення групи слідчих і призначення старшого слідчого у кримінальному провадженні (епізод за ч. 1 ст. 115 КК) від 02 серпня 2018 року не була підписана начальником СВ Дружківського ВП Отришко А. О., та визнав усі докази в кримінальному провадженні допустимими.
Також сторона захисту наголошує на тому, що Донецький апеляційний суд не звернув належної уваги на зазначені порушення, не дав оцінки висновку судово-психіатричної експертизи.
У запереченнях на касаційну скаргу сторона обвинувачення вказує на безпідставність доводів у цій касаційній скарзі й на законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Шейко К. В. підтримав касаційну скаргу.
Прокурор Чагарний М. П. заперечив проти задоволення касаційної скарги, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Законний представник потерпілої ОСОБА_1 теж висловила доводи про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Розглядаючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній сказі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Шейка К. В., апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційних скаргах доводи сторони захисту на заперечення встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК. Ці доводи повною мірою спростовані показаннями потерпілих і свідків й іншими доказами, які доповнюють один одного та у своїй сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, незважаючи на те, що ОСОБА_2 винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та відмовився від дачі показань, пославшись на ст. 63 Конституції України.
Попри позицію засудженого, районний суд проаналізував і належним чином оцінив зібрані у справі докази.
Так, висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; фактичних даних, що містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 24 вересня 2018 року та протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису від 20 грудня 2018 року, а також на підставі наявного у кримінальному провадженні висновку від 01 жовтня 2018 року № 122. Зміст цих показань і даних детально відображено у вироку.
Під час перегляду судових рішень суд касаційної інстанції у межах наданих законом повноважень не встановив обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Ці висновки судів підтверджуються також зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, та сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності для прийняття рішення.
Зокрема, такого висновку суди дійшли на підставі аналізу: показань потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12 ; даних протоколів слідчих дій, висновків експертів й інших письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Усупереч твердженням захисника Шейка К. В. у касаційній скарзі суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку судово-психіатричної експертизи від 05 вересня 2018 року № 906, згідно з яким ОСОБА_2 будь-яким хронічним душевним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, недоумством, як у період часу, відповідний обставинам інкримінованого діяння, так і у момент проведення експертизи, не страждав та не страждає. Є психічно здоровим, виявляє акцентуацію особистості за демонстративним типом, психічні та поведінкові порушення внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками. У момент вчинення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, за психічним станом міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК (обмежена осудність) не підпадає. В період часу, що відповідає подіям інкримінованого діяння, ОСОБА_2 не був у тимчасово хворобливому стані (виключні стани - пат.афект, пат.спяніння, реакція "короткого замикання", сутінковий розлад свідомості тощо), за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може брати участь у досудовому розслідуванні і в судовому засіданні.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні: умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння; умисного вбивства, і правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 115 КК. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критерію доведеності винуватості поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Стосовно доводу в касаційній скарзі захисника Шейка К. В. про порушення судом першої інстанції вимог ст. 54 КПК через недотримання процедури прийняття відмови засудженого ОСОБА_2 від захисника Макарова В. М. суд касаційної інстанції зазначає таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно з дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від 03 серпня 2018 року № 028-0007123 призначено захисника Макарова В. М. для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 . Указане доручення діє протягом дії строку затримання та/або тримання такої особи під вартою (т. 1, а.п. 19).
Стаття 54 КПК (у редакції, чинній на час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції) за своїм змістом регулює процедуру відмови від захисника або його заміни і спрямована на забезпечення самого права на захист, порушення якого з огляду на матеріали кримінального провадження судом першої інстанції не допущено.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 54 КПК підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до аудіозапису судового засідання від 29 січня 2019 року, зафіксованого на технічному носії, обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про відмову від захисника Макарова В. М. Вирішуючи зазначене клопотання, суд з`ясував думку щодо нього всіх учасників судового провадження, в тому числі захисника Макарова В. М., який пояснив, що клопотання обвинуваченого необхідно задовольнити, оскільки на час розгляду клопотання обвинувачений уклав угоду із захисником Шейком К. В., а він (адвокат Макаров В. М.) здійснював захист обвинуваченого на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Донецькій і Запорізькій областях. Крім того, суд з`ясував у обвинуваченого, чи є його рішення щодо відмови від захисника Макарова В. М. добровільним, на що той надав позитивну відповідь. Суд запитав у ОСОБА_2 та захисника Макарова В. М. і те, чи мали останні конфіденційну розмову до того, як було заявлено означене вище клопотання, на що вони дали позитивну відповідь, пояснивши, що до початку судового засідання мали змогу поспілкуватися і відмова обвинуваченого від захисника Макарова В. М. є їхньою узгодженою позицією.
Наведена вище процесуальна дія, а саме відмова від захисника, зафіксована в журналі судового засідання від 29 січня 2019 року, що міститься в матеріалах кримінального провадження (т. 1, а. п 54), що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Слід зауважити, що чинним законодавством не передбачене обов`язкове видалення суду до нарадчої кімнати для вирішення клопотання обвинуваченого про відмову від захисника, тому колегія суддів апеляційного суду не встановила будь-яких порушень з боку суду першої інстанції під час вирішення клопотання обвинуваченого про відмову від захисника, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Крім викладеного, твердження захисника Шейка К. В. щодо застосування до ОСОБА_2 недозволених методів слідства також були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які дали їм належну юридичну оцінку, навівши відповідні висновки.
Кримінальний процесуальний закон забороняє під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність (ч. 2 ст. 11 КПК). Докази, отримані внаслідок таких дій, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК є недопустимими.
У цьому кримінальному провадженні заяви сторони захисту про здійснення незаконних методів слідства були предметом перевірки як під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду. Колегія суддів не знаходить підстав ставити під сумнів у цій частині висновки цих судів, зважаючи на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, від 16 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019050000001512 від 11 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про спричинення йому тілесних ушкоджень працівниками Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області (т. 2, а. п. 112-116).
Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області ухвалою від 10 лютого 2020 року скасував указану постанову слідчого, а матеріали вказаного кримінального провадження направив для проведення досудового розслідування (т. 2, а. п. 120 - 124), за результатами чого слідчий дослідив інформацію Бахмутської медичної частини, згідно з якою, під час надходження ОСОБА_2 до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)" у останнього в ході первинного огляду тілесних ушкоджень не виявлено.
Також досліджено інформацію, надану начальником ІТТ № 5, та журнал первинного обстеження осіб, які тримаються в ІТТ. Так, за цими доказами ОСОБА_2 доставлено в ІТТ № 5 03 серпня 2018 року о 22:00 і відконвойовано до ДУ "Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)" 09 серпня 2018 року о 07:45. За час перебування в ІТТ № 5 обвинувачений будь-яких скарг на стан здоров`я або на дії працівників поліції не висловлював, за медичною допомогою не звертався.
Досліджено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 03 серпня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 роз`яснено його права та обов`язки, в тому числі право на захист. Протокол підписали ОСОБА_2 та його захисник. Будь-яких зауважень від учасників кримінального провадження не надходило.
Слідчий також установив, що під час вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу, від нього також не надходили скарги на працівників поліції.
Крім того, в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 62019050000001512 від 11 жовтня 2019 року, допитано ОСОБА_2, а тому довід захисника про протилежне є безпідставним.
Крім того, прокурор Акопян С. Є. пояснив, що саме він вручав обвинувальний акт ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, при цьому від обвинуваченого не надходило будь-яких скарг на дії працівників поліції.
Також допитані працівники поліції, а саме: слідча ОСОБА_18, оперуповноважені Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_14, начальник СКП Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_15 та його заступник ОСОБА_16, надали логічні, послідовні показання про те, що не застосовували будь-яких незаконних заходів впливу на ОСОБА_2 під час досудового розслідування щодо останнього, а також не володіють інформацією про здійснення заходів впливу на підозрюваного.
За результатами досудового розслідування 05 червня 2020 року слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Чаплановий А. В. виніс постановупро закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019050000001512 від 11 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, у зв`язку з відсутністю в діях працівників Дружківського ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК(т. 2, а. п. 217, 218; т. 4, а. п. 85-89).
Вказаною постановою спростовано твердження сторони захисту про застосування недозволених методів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, і будь-яких належних доказів на підтвердження таких обставин суду касаційної інстанції не надано.
Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що, згідно з поясненнями допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції експерта ОСОБА_17, він брав участь у слідчому експерименті, проведеному із ОСОБА_2, який не мав будь-яких тілесних ушкоджень. Крім того, експерт зазначив, що в цей час був присутній захисник засудженого, жодних скарг на дії працівників поліції від учасників провадження не надходило.
Таким чином, колегія суддів відкидає твердження захисника про застосування недозволених методів проведення досудового розслідування, оскільки вони були предметом офіційної перевірки за заявою ОСОБА_2 у порядку ст. 214 КПКта повністю спростовані, а отже, органом досудового розслідування не було допущено порушень права засудженого на захист.
Доводи захисника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 344 КПК щодо порядку заміни секретаря судового засідання та прокурора в судовому засіданні від 24 червня 2016 року частково є обґрунтованими, оскільки цього дня в судовому засіданні брав участь інший секретар, ніж у попередньому засіданні, і головуючий не оголосив учасникам процесу про право його відводу.
Однак з огляду на те, що того дня фактично не встановлювалися будь-які обставини кримінального провадження, не досліджувалися докази у справі, це порушення не могло перешкодити і не перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому не може вважатися істотним.
Разом із тим, усупереч твердженням захисника, суд повідомив, що у кримінальному провадженні відбулась заміна прокурора, після чого роз`яснив учасникам судового провадження право на відвід прокурору Федорцову М. А. Зазначеним правом ніхто з учасників провадження не скористався, зокрема захисник Шейко К. В. та обвинувачений ОСОБА_2, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції.
Касаційний суд наголошує, що захисник є професійним правником та обізнаний із процесуальними правами, саме він має забезпечувати захист прав обвинуваченого. В суді першої інстанції щодо відводу секретарю жодних клопотань заявлено не було, заяви про відвід не подавались. У касаційній скарзі також не вказано ніякої обставини, що могла бути підставою для відводу вищезазначеного секретаря судового засідання, а тому посилання захисника, що аналізований факт впливає на правомірність вироку суду, є необґрунтованим.
Що стосується доводу сторони захисту про залишення міським судом поза увагою тієї обставини, що постанова про створення групи слідчих і призначення старшого слідчого у кримінальному провадженні (епізод за ч. 1 ст. 115 КК) від 02 серпня 2018 року не була підписана начальником СВ Дружківського ВП Отришко А. О., то він є безпідставним.
Суд за приписами ч. 3 ст. 26 КПК у кримінальному провадженні вирішує лише
ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК.
За змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-3 ст. 22 цього Кодексу кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.
Стороною захисту дієвості зазначених гарантій у цьому кримінальному провадженні
під сумнів не поставлено. Проте, як убачається з його матеріалів, сторона захисту не порушувала питання перед судом першої інстанції про дослідження постанови та перевірки факту наявності чи відсутності в ній підпису.
Необхідно зазначити й те, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, дотримався принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до аудіозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції від 08 квітня 2021 року, зафіксованого на технічному носії, прокурор заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження постанови начальника СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Отришка А. О. від 02 серпня 2018 року про створення групи слідчих та призначення старшого слідчого у кримінальному провадженні, що має підпис службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. Вирішуючи зазначене клопотання, суд з`ясував думку щодо нього й захисника Шейка К. В., який не заперечував проти долучення вказаної постанови.
Колегія суддів, як і належить, забезпечила дотримання засад диспозитивності та змагальності під час розгляду цього питання, яке було винесено лише в суді апеляційної інстанції, та, за результатом його вирішення, належно оцінила як надане захисником Шейком К. В. фото документу, так і подану прокурором постанову і дійшла висновку щодо відсутності підстав сумніватися у дійсності останньої, констатувавши недоведення стороною захисту відсутності підписаної постанови на момент ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, з чим погоджується й суд касаційної інстанції. Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту не ставила відповідних питань, в порядку ч. 3 ст. 358 КПК, хоча не була позбавлена такої процесуальної можливості.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах захисника та засудженого доводам та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2, судами першої та апеляційної інстанції допущено не було, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд