ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 554/4315/19
провадження № 51-2033 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І.В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засуджених ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
захисників Більди В.В. (у режимі відеоконференції),
Гончаренка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя
м. Кременчука Полтавської області (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя
АДРЕСА_4 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
Згідно з вироком суду 05 січня 2019 року приблизно о 12 год 30 хв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб у підʼїзді будинку АДРЕСА_5, умисно, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, і погрозами його застосування, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_3 .
При цьому ОСОБА_1 раптово вдарив потерпілого кулаком у ділянку лоба і носа, від чого потерпілий упав на підлогу. Далі ОСОБА_2 пригрозив потерпілому застосуванням предмета, схожого на пістолет, після чого обвинувачені спільно відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме: двома коробками із системами теплої підлоги "Ecofloor" Fenix, гофрою для кабелю, металевими мотками скоб у кількості 12 штук, двома терморегуляторами, загальною вартістю 8062 грн, заподіявши матеріального збитку на вказану суму. Завдані тілесні ушкодження потерпілому у вигляді підшкірної гематоми та перелому кісток носа, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня з вогнищем забою правої лобної ділянки відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров`я.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасовано вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2019 року. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, та із застосуванням статті 69-1 КК призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців з конфіскацією всього його майна. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, та із застосуванням статті 69-1 КК призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців з конфіскацією всього його майна.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених. Вважають неправильним висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування положень статті 69 КК при призначенні їм покарання.
ОСОБА_2 вказує на те, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив дані про його особу, зокрема те, що за місцем реєстрації він характеризується задовільно, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції, у виді позбавлення волі на строк 3 роки є необхідним і достатнім, внесе корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Засуджені також звертають увагу на окрему думку судді апеляційного суду у їх справі, відповідно до якої у разі правомірного застосування статті 69-1 КК суд може призначити покарання в меншому розмірі ніж 2/3 від максимального строку, передбаченого санкцією статті.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 також указує на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, оскільки, на його думку, вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, у якій оспорювалася правильність встановлення місцевим судом дій, вчинених лише ОСОБА_2 . Отже, на переконання засудженого, апеляційна скарга прокурора не стосувалася його.
Засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, призначивши йому покарання із застосуванням
статті 69-1 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2021 року та залишити в силі вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2019 року.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені та їх захисники в судовому засіданні підтримали касаційні скарги з підстав, зазначених у них. Захисник Гончаренко О.В. просив змінити вирок апеляційного суду, застосувавши при призначені покарання статтю 69 КК.
Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог касаційних скарг, вважала їх необґрунтованими, а рішення апеляційного суду законним та таким, що не підлягає зміні чи скасуванню.
Потерпілого ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та захисників, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Стосовно висновку суду апеляційної інстанції про неможливість застосування положень статті 69 КК при призначенні покарання засудженим.
Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначати більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: 1) визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; 2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають бути в причинному зв`язку з цілями злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця. Суд, посилаючись під час призначення покарання на статтю 69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення про можливість призначення покарання із застосуванням статті 69 КК, суд першої інстанції послався на обставини, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - щире каяття і добровільне відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на відсутність обставин, що його обтяжують, невелику матеріальну шкоду, відсутність великої шкоди здоров`ю потерпілого, відомості про осіб обвинувачених, позицію потерпілого, який не мав претензій до обвинувачених і просив не позбавляти їх волі.
Проте, як зазначив суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи можливість застосування статті 69 КК, суд першої інстанції взагалі обійшов об`єктивні чинники вчиненого кримінального правопорушення, не надавши їм належної оцінки, та не навів у вироку обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК.
При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні не навів переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень статті 69 КК з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті ? виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що, призначаючи покарання обвинуваченим із застосуванням статті 69 КК, суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особи засуджених.
Колегія суддів погоджується і з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності застосування до засуджених положень статті 69-1 КК, відповідно до якої за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Застосовуючи положення статті 69-1 КК, суд апеляційної інстанції правильно визначив максимальну міру покарання, яке могло бути застосовано до засуджених.
Стосовно доводів касаційних скарг щодо можливості призначення більш м`якого покарання колегія суддів виходить з положень пункту 1 частини 1 статті 65 КК, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частино 2 статті 53 цього Кодексу.
Враховуючи, що згідно з частиною 2 статті 187 КК за вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб передбачене мінімальне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, що перевищує дві третини максимального строку (6 років 8 місяців), колегія суддів не убачає заснованої на законі можливості для пом`якшення призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про вихід апеляційного суду за межі апеляційної скарги прокурора Суд вважає безпідставними, оскільки прокурором оскаржувався вирок суду першої інстанції з двох підстав: 1) невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині дій обвинуваченого ОСОБА_2 щодо заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, та 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених (у цій частині апеляційна скарга прокурора стосувалася обох обвинувачених) (т. 3, а.п. 98-100).
Таким чином, колегія суддів не убачає підстав для скасування чи зміни вироку Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв`язку з чим вважає, що касаційні скарги засуджених не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд