Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 201/14040/19
провадження № 61-178св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Дніпровський державний аграрно-економічний університет,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровського державного аграрно-економічного університету на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Батманова В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2019 року Дніпровський державний аграрно-економічний університет (далі - ДДАЕУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення із службового житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що ДДАЕУ на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 грудня 2004 року належить на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
25 січня 2005 року між ДДАЕУ та ОСОБА_2 укладений договір найму житла, згідно з умовами якого наймодавець надав наймачу і членам його сім`ї: дружині ОСОБА_1 та батьку ОСОБА_3, у користування на строк виконання договірних обов`язків службову квартиру АДРЕСА_2 .
Наказом ДДАЕУ "По особовому складу" від 13 квітня 2009 року № 656 ОСОБА_2 15 квітня 2009 року звільнено від роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
ДДАЕУ неодноразово звертався до ОСОБА_1 з листами про звільнення службового житлового приміщення, проте відповідачка відмовляється добровільно звільняти службову квартиру.
З урахуванням зазначеного ДДАЕУ просив виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 з усіма особами, які з нею проживають, без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року позов ДДАЕУ до ОСОБА_1 про виселення із службового житлового приміщення залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 412/931/2012, яке набрало законної сили, та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-5027/2010, яке набрало законної сили, встановлено, що спірна квартира не є службовою, оскільки рішення виконкому з приводу передачі квартири до числа службових не приймалось, ордер, на підставі якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вселились до спірної квартири, є безстроковим, а тому відсутні правові підстави для виселення відповідача на підставі статті 124 ЖК Української РСР.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року апеляційну скаргу ДДАЕУ залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ДДАЕУ про виселення відповідача із службового житлового приміщення, оскільки стаття 124 ЖК Української РСР, на підставі якої позивач просив виселити відповідача, врегульовує випадки виселення зі службового жилого приміщення, а спірна квартира, як встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 412/931/2012, яке набрало законної сили, та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-5027/2010, яке набрало законної сили, не є службовою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2020 року ДДАЕУ подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ДДАЕУ мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилаючись на те, що судовими рішеннями у справі № 412/931/2012 та у справі № 2-5027/2010 встановлено, що спірна квартира не є службовою, суди не врахували, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Також не врахували обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 201/1049/14-ц.
Так, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року у справі № 201/1049/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії спрямовані на приватизацію спірної квартири, з посиланням на те, що квартира є службовою та не може бути відчужена з державної власності без дозволу Міністерства освіти і науки України.
Отже, суди не врахували наявність двох судових рішень щодо спірної квартири, які суперечать один одному.
При цьому питання правового статусу спірної квартири вирішувалось під час розгляду справи № 201/1049/14-ц, а під час розгляду справи № 412/931/2012 правовий статус квартири не був предметом спору.
Суди попередніх інстанцій не дослідили договір найму житла від 25 січня 2005 року, не врахували, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 вселились у спірну квартиру на підставі договору найму житла від 25 січня 2005 року, а не на підставі ордера від 17 листопада 2006 року, як помилково вважали суди.
Також суди залишили поза увагою, що відповідач забезпечена житлом.
Так, станом на 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належало таке нерухоме майно: квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4, будинок АДРЕСА_5 та земельна ділянка за цією ж адресою.
ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ДДАЕУ, не користується спірною квартирою, проте звільняти її відмовляється.
Підставами касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18.
ОСОБА_1 не скористалась правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направила.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ДДАЕУ на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 грудня 2004 року належить на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 48,3 кв. м.
25 січня 2005 року між ДДАЕУ та ОСОБА_2 укладений договір найму житла, згідно з умовами якого наймодавець надав наймачу і членам його сім`ї: дружині ОСОБА_1 та батьку ОСОБА_3, у користування на строк виконання договірних обов`язків службову квартиру АДРЕСА_2 .
У пункті 2 договору найму зазначено, що через п`ять років праці в університеті за умов бездоганної роботи наймача і наявності бажання продовжити співпрацю надалі, порушити перед держадміністрацією Жовтневого району м. Дніпропетровська клопотання про виключення приміщення, про яке йдеться, з числа службових.
Згідно з пунктом 3.4 договору найму наймач зобов`язується при припиненні трудових відносин з наймодавцем звільнити житло і здати його наймодавцю в належному технічному і санітарному стані.
28 листопада 2006 року виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська ОСОБА_2 надано ордер на квартиру АДРЕСА_2 на сім`ю з двох осіб. Підставою надання ордера вказано - список працівників ДДАУ затверджений рішенням Жовтневого РВК від 17 листопада 2006 року № 843.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько наймача - ОСОБА_3, у зв`язку з чим припинилося його право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 .
Наказом Дніпропетровського державного аграрного університету "По особовому складу" від 13 квітня 2009 року № 656 ОСОБА_2, професора 0,25 ставки за сумісництвом з боку кафедри с.-г. машин, 15 квітня 2009 року звільнено з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.
03 серпня 2009 року ДДАЕУ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання такими, що втратили право користування приміщенням, виселення і зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-5027/2010, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року, у задоволенні позову ДДАЕУ відмовлено.
19 січня 2012 року ДДАЕУ звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 412/931/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року, у задоволенні позову ДДАЕУ відмовлено.
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДДАЕУ, Міністерства освіти та науки України про зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2015 року у справі № 201/1049/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ДДАЕУ розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу квартири АДРЕСА_2 у комунальну власність.
Зобов`язано ДДАЕУ звернутися до Міністерства освіти і науки України з клопотанням про надання згоди на передачу квартири АДРЕСА_2 у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська.
Зобов`язано Міністерство освіти і науки України розглянути питання щодо надання згоди на передачу квартири АДРЕСА_2 у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська.
Зобов`язано ДДАЕУ і Міністерство освіти і науки України звернутися з офіційним листом на ім`я міського голови Дніпропетровської міської ради з пропозицією щодо передачі квартири АДРЕСА_2 у комунальну власність територіальної громади міста, яку займають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ордера № 130 серія Д від 28 листопада 2006 року.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року у справі № 201/1049/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року, апеляційну скаргу ДДАЕУ задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер наймач ОСОБА_2, у зв`язку з чим припинилося його право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою № 11172 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.