Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 703/2584/18
провадження № 61-14822св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Смілянська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року у складі судді Кирилюк Н. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Смілянської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування.
Позов обґрунтований тим, що Смілянська міська рада відмовила у визнанні за ним права власності на спірну земельну ділянку ще у 2009 році та повторно 05 липня 2018 року, згідно листа від 30 липня 2018 року № Н-228\02-03-2\2.
Вважав, що право власності на земельну ділянку виникло у нього згідно діючого законодавства відповідно до пункту 2 частини першої статті 344 ЦК України та статті 119 ЗК України по принципу набувальної давності, так як він добросовісно, відкрито і безперервно нею користується з 1987 року, а саме 31 рік, але не має документів виданих відповідачем, які б свідчили про наявність у нього права на спірну ділянку.
Позов спровокований відповідачем внаслідок його незаконних дій, які не надають можливості йому та його дітям користуватися тимчасовими спорудами (металевими автогаражами) для власних чотирьох автомобілів.
Також незаконними діями відповідача створені штучні умови, внаслідок яких у нього не має земельної ділянки для влаштування паливного складу, з метою зберігання дров та тирси, які використовуються для обігріву власного домоволодіння у АДРЕСА_1 .
Земельний спір між ним та Смілянською міською радою виник ще 1987 році, міг бути вирішений в досудовому порядку, однак в 2009 році відповідач звертався до суду з позовом до нього, ОСОБА_1, про звільнення земельної ділянки поблизу його домоволодіння у м. Сміла, яке знаходиться на прилеглій території до АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
29 грудня 2009 року рішенням апеляційного суду Черкаської області зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 шляхом знесення лише одного встановленого металевого гаража та привести земельну ділянку в попередній стан, тому вважає, що інші гаражі та бокси для ремонту автотранспортної техніки встановлені законно на вищевказаній земельній ділянці і рішенням суду не підлягали знесенню. У квітні 2010 року вказане рішення було виконане позивачем.
Однак, Смілянська міська рада відмовляється визнавати вищевказане рішення апеляційного суду, хоча не оскаржувала його в касаційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, просив:
визнати за ним - ОСОБА_1, по принципу набувальної давності, передбаченої статею 119 ЗК України та пункту 2 частини першої статті 344 ЦК України, право власності на земельну ділянку площею 400 кв. м, яка розташована вздовж АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3,
припинити дії відповідача, які порушують право позивача на приватну власність на земельну ділянку, гарантоване статею 41 Конституції України,
забезпечити примусове виконання обов`язку у натурі відповідачем.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року залучені до участі в справі треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановоюЧеркаського апеляційного суду від 17 липня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування, є прилеглою до домоволодінь мешканців АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, а в діях позивача відсутня обов`язкова складова добросовісність користування, то позовні вимоги про визнання права власності позивача на земельну ділянку за принципом набувальної давності є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Вимоги позивача про припинення дій відповідача є похідними від основної вимоги в задоволенні якої відмовлено, тому дані позовні вимоги теж не підлягають до задоволення.
Крім того, враховуючи неправомірність зайняття земельної ділянки, строк користування нею не має будь-якого значення та не впливає на мотиви прийняття рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що справу у суді першої інстанції було розглянуто неповноважним складом суду, бо суддя Кирилюк при розгляді даної справи стосовно позивача ОСОБА_1, одночасно розглядає стосовно нього і кримінальну справі по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України (справа № 703/189/19) При тому, що обидві справи, ґрунтуються на земельному спорі пов`язаному з самозахватом земельної ділянки.
Суди обох інстанцій не дослідили у справі докази щодо встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, а саме що у справі приймав участь психічно-хворий позивач ОСОБА_1, по якому суди всупереч пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України умисно не встановили обов`язковий психічний стан.
Суд першої інстанції абсолютно надумано відмовив у задоволенні позову з надуманих причин та через ігнорування права позивача на набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування ще з 1987 року, якою він безперервно та відкрито користується згідно статті 119 ЗК України.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 липня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1, його представник ОСОБА_6 та треті особи - ОСОБА_2, та ОСОБА_3 протягом багатьох років подавали до суду різноманітні заяви для затягування розгляду справи, хоча позов був поданий саме ними. Вони постійно виявляли недовіру суддям, треті особи жодного разу не з`явились на засідання, як у суді першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції. Ця справа їм потрібна лише для відвернення уваги від основної справи, а саме кримінальної.
У березні 2021 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 липня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що даний позов не може бути задоволений, оскільки земельна ділянка, яку хоче отримати у власність ОСОБА_1 є територією загального користування - проїзною частиною АДРЕСА_2 і узбіччя, яке впритул прилягає до сусідніх домоволодінь, належить територіальній громаді міста Сміла, а тому в силу частини 4 статті 83 ЗК України не може передаватися у приватну власність. Жителі будинків АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 щоб потрапити до свого будинку повинні пройти чи проїхати територію, якою незаконно володіє ОСОБА_1 . Це грубо порушує їх (сусідів) права та свободи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року поновити строк на касаційне оскарження, у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи відмовлено, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 703/2584/18 надійшли до Верховного Суду та 23 березня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що згідно з договором від 27 червня 1984 року ОСОБА_1 купив будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці розміром 600 кв. м.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 19 січня 1985 року разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З листа Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста від 04 грудня 2019 року вбачається, що відповідно до існуючого Генерального плану міста АДРЕСА_2 знаходиться в районі АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8, а АДРЕСА_2 в районі АДРЕСА_9 . Тобто, домоволодіння АДРЕСА_1 та домоволодіння АДРЕСА_1 є два окремих домоволодіння, мають різні адреси та знаходяться в різних місцях міста.
Відповідно до листа голови ради квартальних комітетів м. Сміла від 12 грудня 2019 року, домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в даний час там ніхто не мешкає.
Згідно довідки квартального комітету № 24 від 17 грудня 2019 року № 120536 вбачається, що ОСОБА_1, 1962 року народження проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста б/н, встановлення металевих гаражів, боксів для ремонту автотранспортної техніки, виявлених комісією по вирішенню земельних спорів відповідно до актів обстежень від 28 березня 2007 року та від 19 червня 2008 року, виконано без відповідного дозволу та без оформлення землекористування згідно з вимогами чинного законодавства. Гаражі розміщені на території загального користування, вздовж АДРЕСА_2 та частково АДРЕСА_3 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні позову Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки.
Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 грудня 2009 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в місті Смілі шляхом знесення встановленого металевого гаража та привести земельну ділянку в попередній стан.
23 листопада 2017 року в.о. головного спеціаліста Інспекції з благоустрою, екології та забудови міста Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Ковбасою В. І. складено протокол про адміністративне правопорушення № 000127 про те, що ОСОБА_1 складає по АДРЕСА_1 лісовий матеріал (дрова) на міській території, що є порушенням благоустрою міста.
01 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянської міської ради Черкаської області із заявою про визнання за ним у порядку статті 119 ЗК України, пункту 2 частини першої статті 344 ЦК України за набувальною давністю права власності на земельну ділянку площею 400 кв. м., яка розташована вздовж АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, якою він володіє з часів СРСР, а саме з 1987 року добросовісно, відкрито і безперервно уже 31 рік.
03 червня 2018 року в. о. головного спеціаліста Інспекції з благоустрою, екології та забудови міста Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Ковбасою В. І. складено протокол про адміністративне правопорушення № 000019 про те, що ОСОБА_1 складає по АДРЕСА_1 відходи деревообробної промисловості на загальноміській території (тирса).
З копії припису Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05 червня 2018 року № 58 вбачається, що ОСОБА_1 вказано на порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до рішення сесії Смілянської міської ради Черкаської області від 25 жовтня 2018 року № 79-79/VII відмовлено ОСОБА_1 в передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0400 га під самовільно збудованими гаражами-боксами для ремонту автотранспортної техніки на підставі набувальної давності вздовж АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Рекомендовано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.