Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 761/32537/18
провадження № 61-17852св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А., Олійник В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
Позов мотивований тим, в період з 18 листопада 1995 року по 07 серпня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, але фактично шлюбні відносини припинені на початку квітня 2014 року.
За період перебування у шлюбі сторони придбали рухоме та нерухоме майно, частина якого була поділена між ними рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року (справа № 761/29113/14-ц).
При розгляді справи № 761/29113/14-ц до складу спільного майна подружжя не увійшли гроші, які були заощаджені подружжям та взяті у борг позивачем в період шлюбу.
Загальна сума грошей станом на кінець березня 2014 року, що була на збереженні вдома, складала близько 240 000,00 доларів США. Також були заощаджені гроші на банківській картці відповідача, на яку вона отримувала гонорари, заробітну плату та гроші за виконану роботу як адвоката за період перебування у шлюбі з позивачем.
У травні 2014 року відповідач пішла з дому. Вона відмовляється повернути позивачу половину грошей, які вона забрала із собою, покидаючи сім`ю, та які знаходились на її картці.
У березні-квітні 2017 року позивачеві стало відомо, що відповідач 04 жовтня 2016 року придбала автомобіль ВМWX3, 2016 року, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Позивач упевнений, що у відповідача після розірвання шлюбу не було фінансової можливості купити за власні кошти зазначений автомобіль.
З урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 120 000,00 доларів США, 734 447 гривень та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку поділу майна подружжя залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів про наявність заощаджених за період шлюбу коштів подружжя, як і не було надано доказів придбання відповідачем автомобіля за спільні кошти подружжя.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанціїпро відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач при розгляді справ за його участю та участю відповідача повідомляв судовим інстанціям суперечливі та взаємовиключні обставини щодо джерела набуття нерухомого та рухомого майна в один і той же період, оскільки, витративши на придбання нерухомого майна (дві квартири та два паркомісця) 265 796 (240 000 + 25 796) доларів США, відповідач не міг витрати грошові кошти (240 000 доларів США та 1 464 894 грн /57 000 доларів) на придбання транспортного засобу вартістю 1 464 894 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не дослідили докази, безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів. Позивач надав суду належні та допустимі докази того, що у нього та відповідача на момент розлучення були наявні спільні грошеві кошти у розмірі 240 000,00 доларів США.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/32537/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 761/32537/18 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, а саме: суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів та долучення доказів до матеріалів справи).
Фактичні обставини
Суди встановили, що позивач і відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 1995 року, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у цивільній справі № 761/10617/14-ц від 07 серпня 2014 року (набрало законної сили) .
Справи щодо поділу майна подружжя розглядалися судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у цивільній справі № 761/29113/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано спільною сумісною власністю подружжя спірне майно та виділено ОСОБА_1 зі спільної сумісної власності подружжя: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, мотоцикл без бокового причепа марки "ВМW", 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; виділено ОСОБА_2 зі спільної сумісної власності подружжя: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки "Volvo", модель S60, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; стянуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості спільного майна у розмірі 11 946 доларів США, що станом на 25 січня 2016 року становить 296141,34 грн; визначено місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано спільною сумісною власністю подружжя спірне майно та виділено ОСОБА_2 зі спільної сумісної власності подружжя: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Volvo", модель S60, 2010 року випуску; виділено ОСОБА_1 із спільної сумісної; власності подружжя: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та мотоцикл без бокового причепа, марки "ВМW", 2010 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного сумісного майна у розмірі 14 027 доларів США. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 . У решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Після перегляду справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року залишено без змін.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ нерухомого майна.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 18 листопада 1995 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2014 року. Мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у справі № 761/29113/14-ц здійснено поділ рухомого та нерухомого майна, яке належало подружжю, проте під час поділу не враховано грошові кошти, які були заощаджені сторонами за період шлюбу та зберігались вдома - близько 240 000 доларів США, з яких 90 000 доларів США позивач позичив на початку 2014 року. Позивач стверджував, що саме за вказані спільні кошти відповідач придбала квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та машиномісця у АДРЕСА_5, гаражі НОМЕР_4 та НОМЕР_5, тому він має право на 1/2 частину зазначеного майна.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначені квартири та машиномісця; виділити йому у власність квартиру АДРЕСА_6 та машиномісце у АДРЕСА_5, гараж НОМЕР_4 ; виділити відповідачці у власність квартиру АДРЕСА_4 та машиномісце у АДРЕСА_5, гараж НОМЕР_5 ; стягнути з відповідача 27 843 долари США компенсації вартості спільного сумісного майна, що станом на день звернення до суду становило 751 761 грн.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль BMW 535I, 2013 року випуску, автобуси марки Neoplan N 1116, 2002 року випуску, та Neoplan N 116, 1994 року випуску; виділити їй у власність автобус марки Neoplan N 1116, а позивачу автомобіль BMW 535I та автобус марки Neoplan N 116; стягнути з позивача 1 646 860 грн компенсації вартості спільного сумісного майна.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у цивільній справі № 761/12529/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ нерухомого майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною частковою власністю та поділ рухомого майна, яке набрало законної сили, відмовлено у повному обсязі у задоволенні первісного і зустрічного позовів.
Рішенням встановлено, що доводи ОСОБА_1 про існування та зберігання грошових коштів (240 000 доларів США) у квартирі сторін та їх заволодіння ОСОБА_2, а також придбання нерухомості саме за рахунок коштів заощаджених подружжям у період шлюбу, а також доводи щодо неможливості ОСОБА_2 підтвердити власними доходами за 2016-2017 роки оплату вартості придбаних нею у ці роки об`єктів не знайшли свого підтвердження протягом розгляду справи в суді.