Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 359/92/16
провадження № 61-18300св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2020 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивований тим, що 04 березня 2014 року ОСОБА_2 під розписку позичила у нього грошові кошти у сумі 41 500 євро, що станом на 29 грудня 2015 року становить 1 083 057,00 грн, та 14 000 доларів США, що станом на 29 грудня 2015 року становить 333 305,00 грн. Відповідач зобов`язалася повернути позичені грошові кошти через рік, тобто 05 березня 2015 року, однак своїх зобов`язань не виконала, кошти не повернула, на його вимоги повернути борг не реагує, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь борг за позикою у розмірі 41 500 євро та 14 000 доларів США, а також стягнути витрати на оплату судового збору у сумі 6 090,00 грн.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 04 березня 2014 року.
Зустрічний позов мотивований тим, що розписка від її імені про отримання нею в борг грошових коштів як позики, написана не нею, тобто є підробленим документом, що можливопідтвердити лише висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
У липні 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну підстав зустрічного позову, в якій зазначила, що за висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що розписка написана нею власноручно, але не 04 березня 2014 року, а значно пізніше. У зв`язку з чим, дана розписка щодо отримання заявлених позивачем коштів є неналежним і недопустимим доказом у справі, оскільки не підтверджує факту отримання нею позики у вказаний в розписці час. Зазначила, що вона та ОСОБА_1 з лютого 2010 року зустрічалися та підтримували близькі стосунки протягом декількох років. Вона мала власний бізнес, а відповідач працював пілотом в Росії в авіакомпанії. Наприкінці 2013 року розпочалась Революція Гідності, внаслідок чого було обмеження по видачі депозитів, зокрема валютних та виникли складнощі у роботі відповідача в Росії. 04 березня 2014 року ОСОБА_1 видав їй нотаріально посвідчену довіреність та договори з банківськими установами, де він мав рахунки в іноземній валюті (ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на суму 10297 євро та 488 384 російських рублів, AT "Банк "Фінанси та кредит" на суму 15 425 євро та документи по вкладу в АКПІБ "Промінвестбанк" на суму 15 428,45 євро) для вирішення питання по його банківських поточних та депозитних рахунках в Україні. Також, відповідач попросив її на підтвердження виконання зобов`язань за даним договором, надати письмову розписку зобов`язання, оскільки письмово договір доручення не видавався, а тому вона 04 березня 2014 року написала йому розписку. Вважає, що дана розписка не є підтвердженням укладення договору позики, а є зобов`язанням до договору доручення. Після відльоту відповідача вона протягом 2014 року зняла грошові кошти за достроково розірваними договорами в AT "Сбербанк Росії", зокрема за договором № 263/29/492480 від 09 вересня 2013 року на суму 147600,68 грн, які видавались протягом березня 2014 року згідно постанови НБУ № 104 виключно у гривні в сумі, що не перевищувала 15 000,00 грн і прирівнювалась до еквіваленту в євро, що підтверджується квитанціями банку. Також отримала кошти за договором № 263/29/449192 від 25 червня 2013 року на суму 134 784 грн та одночасно було придбано 504 510 російських рублів. В інших банках вона грошові кошти отримувала разом із відповідачем, який був з нею і фактично особисто отримував ці кошти. Окрім того, після зняття усіх грошових коштів, відповідач при ній особисто знищив розписку, яка була написана нею власноручно, оскільки за договором доручення все було виконано. Той факт, що між нею та відповідачем існували саме дані правовідносини також підтверджується тим, що ОСОБА_1 припинив дію довіреності лише після звернення з позовом до суду за його заявою від 24 лютого 2016 року. Посилається, що договір позики, за яким ОСОБА_1 намагається стягнути безпідставно з неї грошові кошти, в дійсності ніколи не укладався, а розписка, яка надана на підтвердження укладення такого договору, складена перед зверненням до суду, свідчить про його недійсність.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 04 березня 2014 року у сумі 41 500 євро та 14 000 доларів США, та судовий збір у сумі 6090 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку із неповерненням позичених коштів відповідач як позичальник порушила права позивача як позикодавця, передбачені статтями 1046, 1049 ЦК України, які підлягають захисту, а тому із відповідача на користь позивача необхідно стягнути борг за договором позики.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з відсутністю передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору позики. Факт існування між сторонами певних відносин, пов`язаних із отриманням відповідачем коштів з банківських рахунків позивача на підставі виданої ним довіреності, не свідчить про недійсність договору позики розписки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли правовідносини за договором доручення, а не позики, які відповідно регулюються нормами цивільного закону для даного виду та характеру цивільних правовідносин. Незважаючи на обставини та суперечність висновків судової комплексної експертизи, суди невірно визначили характер спірних правовідносин.
Суди не дали належної оцінки наданим доказам про характер стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в тому числі факту видачі позивачем 04 березня 2014 року на її ім`я довіреності щодо розпоряджання його банківськими та депозитними рахунками в Україні, не врахували, що з метою спотворення обставин позивач припинив 24 лютого 2016 року дію довіреності.
Висновки суду про зміну її позиції є невірними. Вважає, що факт написання нею розписки не підтверджує факт укладання договору позики.
Суди не врахували висновки Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, в якому Верховний Суду вказує на недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики, у разі якщо із розпискою відповідач лише зобов`язався віддати позивачу грошові кошти.
Суди не надали відповідної правової оцінки доказу, який було покладено в основу рішень та на підставі якого визначено характер спірних правовідносин. Суди не врахували суперечності даної судової експертизи, якою за висновком почеркознавчої експертизи розписка нібито написано нею, але за висновком судової фізико-технічної експертизи (датована 04 березня 20114 року) розписка була написана майже через рік.
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_2 . У задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що суди визначили дійсний зміст правових відносин сторін, предмет доказування у справі, надали оцінку доказам у справі в їх сукупності, та постановили законні та обґрунтовані рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень відмовлено.
У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 359/92/16 надійшли до Верховного Суду та 18 травня 2021 року передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 04 березня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено в письмовій формі договір позики, за умовами якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 41 500 євро та 14 000 доларів США, а відповідач у свою чергу зобов`язався їх повернути через один рік, тобто 05 березня 2015 року.
В обумовлений розпискою строк, а саме 05 березня 2015 року ОСОБА_2 позику не повернула.
Згідно з висновком № 2363 від 06 листопада 2017 року судово-почеркознавчої експертизи підпису та почерку, виконаних від імені ОСОБА_2 в розписці від 04 березня 2014 року, рукописний текст розписки, складеної від імені ОСОБА_2 04 березня 2014 року про те, що ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 гроші в розмірі 41 500 євро, виконана ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 під текстом розписки від 04 березня 2014 року про те, що ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 гроші в розмірі 41 500 євро, виконана самою ОСОБА_2 . Дослідження з приводу встановлення статі виконавця досліджуваних записів не вирішувалось, оскільки почеркознавчим дослідженням встановлений конкретний виконавець спірних записів, до того ж висновок щодо статі виконавця надається в ймовірній формі на підставі ймовірно-статистичних методів дослідження.
Згідно з висновком № 2423 від 26 січня 2018 року за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в цивільній справі № 359/92/16-ц (провадження № 2/359/87/2017), давність виконання рукописного тексту розписки на одній сторінці розписки від 04 березня 2014 року з першого по чотирнадцятий рядок від імені ОСОБА_2, не відповідає вказаній даті, а виконано пізніше - в період січень 2015 - листопад 2015 року. Можливість створення розписки раніше 2014 року виключається. Усі частини розписки (рукописний текст та підпис) виконані в один період.
04 березня 2014 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив останню бути його представником у всіх банківських установах, в тому числі в будь-яких відділеннях АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з питань, пов`язаних з відкриттям, закриттям та розпорядженням від його імені поточними, депозитними та іншими видами банківських рахунків. Довіреність дійсна до 04 березня 2017 року.
В подальшому на підставі цієї довіреності ОСОБА_2 знімала грошові кошти з банківських рахунків, належних ОСОБА_1 . На підставі заяви ОСОБА_1 дію вище вказаної довіреності припинено 24 лютого 2016 року.