Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 241/2359/19
провадження № 61-274 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку", ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" на постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "ВБР"), ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" (далі - ТОВ "ФК "Есаймент"), про визнання договору застави рухомого майна недійсним та зняття обтяження з рухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що він, звернувшись до міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділу (далі - МРЕВ) з метою переоформлення свого автомобіля Nissan Qashqai 2,0, сірого кольору, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, дізнався, що на нього накладено обтяження, оскільки 22 березня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 2 млн. грн строком до 21 березня 2014 року.
У той же день для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого остання заставила своє майно, а саме автомобіль Nissan Qashqai 2,0 сірого кольору, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на забезпечення виконання ОСОБА_3 вищевказаного кредитного зобов`язання.
Зазначав, що заставлене його дружиною майно було придбано під час проживання однією сім`єю у 2010 році, але він своєї згоди на заставлене спільне сумісне майно подружжя не надавав і договір застави не підписував.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір застави рухомого майна від 22 березня 2013 року та зняти обтяження з рухомого майна - автомобіля Nissan Qashqai 2,0, сірого кольору, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року у складі судді Чудопалової С. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 під час укладання договору застави було умисно приховану ту обставину, що предметом застави є майно, яке перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_1, проте останній не є стороною укладеного договору, а тому він не може оскаржувати спірний договір. Отже, на час укладення договору застави банк не знав і не міг знати про те, що спірний автомобіль належить на праві спільної сумісної власності відповідачу та позивачу, а останній не надав відповідачу згоди на укладення цього договору.
Крім того, враховуючи те, що арешт автомобіля був накладений внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, договір застави є чинним і таким, що укладений правомірно, тому в частині зняття обтяження з нього позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір застави рухомого майна від 22 березня 2013 року, який укладено між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2, знято обтяження на це рухоме майно.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний договір застави укладений між відповідачем і третьою особою без нотаріально посвідченої згоди позивача, який є співвласником предмета застави в силу вимог статті 60 СК України і така обставина не спростована, то оскаржуваний договір відповідно до вимог статей 203, 205, 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ТОВ "ФК "Есаймент" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 241/2359/19 із Першотравневого районного суду Донецької області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги ту обставину, що ПАТ ""ВБР", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Есаймент", повинно було бути залучено до участі у справі відповідачами, оскільки позовні вимоги, заявлені позивачем, стосуються визнання договору застави, укладеного між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_4, недійсним.
Вважало, що посилання апеляційного суду на рішення першотравневого районного суду Донецької області від 11 січня 2013 року про встановлення факту проживання однією сім`єю, безпідставні, так як предметом його розгляду була вимога не про поділ майна подружжя, а лише встановлення факту спільного проживання.
Разом з тим, на даний момент не існує ніяких судових рішень стосовно поділу спільного майна ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а тому стверджувати, що спірний автомобіль, який був переданий банку в заставу, є спільним сумісним майном, а не був особистою приватною власністю, є передчасним, так як ОСОБА_2 запевняла та підписала нотаріально посвідчену заяву про те, що на момент укладання договору в шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебувала та спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю.
Крім того, ОСОБА_1 є також майновим поручителем по кредитному договору від 22 березня 2013 року, укладеного між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_3, оскільки 25 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ВБР" було укладено договір іпотеки для забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 11 січня 2013 року у справі № 0539/2281/2012 встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, з 08 листопада 2000 року по 11 січня 2013 року.
22 березня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 2 млн. грн строком до 21 березня 2014 року.
У той же день для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна, зі змінами згідно з договором про внесення змін та доповнень № 1 від 25 грудня 2013 року, за умовами якого остання заставила своє майно, а саме автомобіль Nissan Qashqai 2,0 сірого кольору, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на забезпечення виконання ОСОБА_3 вищевказаного кредитного зобов`язання.
З витягу про реєстрацію в Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40214950 від 25 березня 2013 року вбачається, що на автомобіль Nissan Qashqai 2,0 сірого кольору 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладено приватне обтяження, а саме - заборона відчуження обтяження на підставі договору застави від 22 березня 2013 року, обтяжувач - ПАТ "ВБР", боржник - ОСОБА_3 .
Відповідно до листа ПАТ "ВБР" від 16 травня 2019 року № 3140 банк повідомив ОСОБА_2 про те, що банком було відступлено право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 22 березня 2013 року, за зобов`язанням якого ОСОБА_2 виступає майновим поручителем, та права вимоги за наступним договором застави від 22 березня 2013 року шляхом продажу новому кредитору - ТОВ "ФК "Есаймент" (а.с. 12, 92-94).
Відповідно до пункту 6 договору застави для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та заставодавцем зобов`язань за цим договором заставодавець надав в заставу майно - Nissan Qashqai 2,0 сірого кольору, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності заставодавцю з 13 серпня 2010 року.
Згідно з пунктом 10.1 договору застави заставодавець засвідчив, що предмет застави не перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви від 25 грудня 2013 року ОСОБА_2 зазначила, що станом на 11.00 годину 25 грудня 2013 року (дата укладення договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору застави) вона у шлюбі не перебуває, ні з ким не проживає однією сім`єю без укладання шлюбу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Есаймент" підлягає задоволенню.