Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 461/7551/19
провадження № 61-13935 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Львівське комунальне підприємство "Снопківське";
відповідач - ОСОБА_1 ;
третя особа - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Львівське комунальне підприємство "Снопківське" (далі - ЛКП "Снопківське") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 привести будинок АДРЕСА_1 до належного стану за власний рахунок з метою усунення замокання будинку
АДРЕСА_2 зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року у складі судді Зубачик Н. Б. у задоволенні позову ЛКП "Снопківське" відмовлено.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ЛКП "Снопківське" залишено без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року залишено без змін.
Окремою ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року повідомлено про наведене в описовій частині цієї ухвали Львівську міську раду та виконавчий комітет Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Про вжиті заходи щодо приведення житлового будинку АДРЕСА_1 до належного стану, що відповідає вимогам збереження історико-культурної спадщини м. Львова та вимогам ДБН, дотримання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" зобов`язано повідомити Львівський апеляційний суд протягом одного місяця з дня отримання окремої ухвали.
Окрема ухвала суду мотивована тим, що відповідно до наказу Міністерства культури України від 20 лютого 2018 року № 150 житловий будинок АДРЕСА_1 визнано пам`яткою архітектури кінця ХІХ століття та занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення. Впродовж останніх років вказаний житловий будинок руйнується, проте, незважаючи на те, що він знаходиться у центральній частині історичного ареалу міста, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради не вживає заходів для збереження архітектурної спадщини та приведення будинку до належного стану. Вказане свідчить про безгосподарне відношення до пам`ятки архітектури культурної спадщини та приведення її до повного знищення, що є упущенням в роботі органів виконавчої влади, які наділені правом контролю та управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. У зв`язку з наведеним, з метою недопущення повної руйнації вказаного будинку, суд вважав за необхідне постановити окрему ухвалу, якою довести до відома Львівської міської ради про недоліки в діяльності юридичної особи, відповідальної за виконання обов`язків по утриманню житлових будинків, які відносяться до пам`яток архітектури, містобудування, історії м. Львова.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати окрему ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17, від 04 травня 2018 року у справах № 922/3997/15 та № 922/1733/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник посилався на неповне дослідження наявних у справі матеріалів та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано справу № 461/7551/19 із Галицького районного суду м. Львова.
У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що окрема ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням вимог статті 262 ЦПК України. Також апеляційним судом не враховано норми матеріального права, зокрема, частини першої статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини", відповідно до якої пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця; частини другої статті 24 цього Закону, відповідно до якої використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Режими використання пам`яток встановлює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини щодо пам`яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам`яток місцевого значення. Частиною першою статті 26 вказаного Закону передбачено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних. Отже, в контексті перелічених приписів Закону України "Про охорону культурної спадщини", апеляційний суд не врахував режим використання пам`ятки архітектури, тому постановив незаконну окрему ухвалу.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У жовтні 2019 року ЛКП "Снопківське" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27 вересня 2019 року № 899 визнано за доцільне припинити ЛКП "Снопківське" та приєднати його до Львівського комунального підприємства "Княже місто" (далі - ЛКП "Княже місто") (а. с. 43).
Ухвалою Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 5635 припинено ЛКП "Снопківське" шляхом приєднання до ЛКП "Княже місто" (а. с. 44).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки, площею 0,0977 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_1, є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16" (далі - ОСББ "Свєнціцького-16"). Дата державної реєстрації 05 вересня 2014 року.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ОСББ "Свєнціцького-16" є ОСОБА_1, засновком - ОСОБА_3 (а. с. 61-63).
Встановлено, що до створення ОСББ "Свєнціцького-16" будинок АДРЕСА_1 перебував на обслуговуванні ЛКП "Снопківське", яке в подальшому було приєднано до ЛКП "Княже місто", які не вживали заходів щодо його належного утримання та збереження.
Відповідно до наказу Міністерства культури України від 20 лютого 2018 року № 150 житловий будинок АДРЕСА_1 визнано пам`яткою архітектури кінця ХІХ століття та занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення (а. с. 39, 40).
Впродовж останніх років вказаний житловий будинок руйнується, проте, незважаючи на те, що він знаходиться у центральній частині історичного ареалу міста, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради не вживає заходів для збереження архітектурної спадщини та приведення будинку до належного стану.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.