ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2930/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "НАІС"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) і рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 (суддя Матвіїв Р. І.) у справі
за позовом Приватного підприємства фірми "НАІС"
до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
про зобов`язання оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди нежитлового приміщення,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився.
СУТЬ СПОРУ:
1. Між Приватним підприємством фірма "НАІС" (далі - ПП фірма "НАІС") та Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління Львівської міськради) укладено договір оренди від 03.10.2018 № Г-11439-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі - договір оренди).
2. Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди ПП фірма "НАІС" подало до Управління Львівської міськради заяву про продовження договору. Однак останнє своїм рішенням у формі наказу відмовило у продовження договору оренди.
3. Вважаючи відмову у продовженні договору оренди необґрунтованою, ПП фірма "НАІС" звернулося до суду з позовом про зобов`язання оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовив. ПП фірма "НАІС" не погодилося з вказаними судовими рішеннями та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо того, чи є належним способом захисту вимога про зобов`язання оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди без пред`явлення вимоги про скасування рішення орендодавця про відмову в продовженні договору.
6. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
7. У листопаді 2020 року ПП фірма "НАІС" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління Львівської міськради про зобов`язання оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди нежитлового приміщення.
8. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він добросовісно виконував умови договору оренди нежитлового приміщення, тому вважає відмову в продовженні цього договору незаконною та необґрунтованою. Просить суд зобов`язати Управління Львівської міськради оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди приміщення першого поверху під індексом 2а загальною площею 18,0 кв. м за адресою м. Львів, вул. Я. Стецька, 3; в оголошенні про проведення аукціону зазначити інформацію про те, що ПП фірма "НАІС" має переважне право на продовження такого договору оренди.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 03.10.2018 Управління Львівської міськради (орендодавець) та ПП фірма "НАІС" (орендар) уклали договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Комунального некомерційного підприємства " 4-та міська клінічна лікарня м. Львова" (далі - балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Я. Стецька, 3, загальною площею 18,0 кв. м - перший поверх.
10. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди об`єкт оренди орендар буде використовувати для аптечного пункту.
11. Згідно з пунктом 4.1 договору оренди термін дії цього договору визначений на 2 роки з 03.10.2018 до 03.10.2020 включно.
12. Відповідно до пункту 4.5 договору оренди орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу управління комунальної власності департаменту економічної політики заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради.
13. 18.06.2020 ПП фірма "НАІС" звернулося до Управління Львівської міськради із заявою про продовження на новий термін договору оренди. До заяви долучено документи, зазначені в переліку: копію статуту, довідку з банку, наказ про призначення директора, копію паспорта, копію свідоцтва платника податку на додану вартість, виписку, ліцензію.
14. Відповідно до наказу Управління Львівської міськради від 31.07.2020 № 463-0 про відмову орендарю в продовженні договору оренди зроблено посилання на заяву ПП фірми "НАІС" від 24.06.2020.
15. Зі змісту наказу Управління Львівської міськради від 31.07.2020 № 463-0 вбачається, що у продовженні договору оренди відмовлено у зв`язку з відсутністю листа-згоди Управління охорони здоров`я Львівської міськради. Серед іншого, наказано Відділу регулювання орендних відносин повідомити орендаря про відмову у продовженні договору оренди та необхідності здачі орендованого приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю.
16. Як вбачається із листа ПП фірма "НАІС" від 25.09.2020, останнє зверталося до відповідача із проханням повідомити, чи було Управлінням Львівської міськради прийнято рішення щодо заяви про продовження договору оренди від 18.06.2020, і якщо так - то надати його копію; якщо було прийнято рішення про продовження дії договору - надіслати примірники договору оренди зазначеного приміщення на наступний строк для розгляду та підписання; якщо ж за результатами розгляду заяви було прийнято рішення про відмову у продовженні договору оренди - надати обґрунтування такого рішення із зазначенням відповідних підстав для відмови; у випадку відмови у задоволенні заяви про продовження договору оренди без проведення аукціону - повідомити, чи було прийнято рішення про оголошення аукціону на право оренди зазначеного приміщення, і якщо так - то надати копію зазначеного рішення.
17. Позивач у вказаному листі зазначив, що в серпні 2020 року отримав лист від імені заступника начальника Управління Львівської міськради Лілії Сторож без її підпису, в якому, зокрема, зазначалося, що відповідач у зв`язку з відсутністю листа-згоди Управління охорони здоров`я Львівської міськради щодо надання дозволу на оренду спірного приміщення "позбавлене можливості позитивно вирішити питання по суті звернення та повертає поданий пакет документів", у той же час жодних документів до цього листа додано не було.
18. У відповідь на вказане звернення від 25.09.2020 ПП фірма "НАІС" відповідач надав лист від 28.10.2020, згідно з яким повідомив позивача про видання наказу від 31.07.2020 № 463-0 про відмову в продовженні договору оренди. У відповіді також зазначено, що рішення про продовження договору оренди шляхом проведення аукціону не приймалося, а лист від 03.08.2020 № 2302-вих-59304, підписаний з використанням електронного цифрового підпису заступника начальника Управління Львівської міськради, надісланий позивачу помилково, тому надіслано лист від 07.08.2020, в якому зазначено, що лист від 03.08.2020 № 2302-вих-59304 до уваги не брати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
19. Господарський суд Львівської області рішенням від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, в задоволенні позовних вимог відмовив.
20. Судові рішення мотивовані тим, що обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів не свідчить про його ефективність та про гарантію відновлення прав позивача, адже матиме місце ситуація, коли за зверненням позивача у відповідача будуть наявні два взаємопротилежні та водночас обов`язкові до виконання рішення. Тому заявлені позовні вимоги є передчасними та за наявності чинного і нескасованого рішення відповідача про відмову у продовженні договору оренди не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У липні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП фірма "НАІС", в якій скаржник просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
22. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
23. На обґрунтування підстави касаційного оскарження ПП фірма "НАІС" посилається на те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16 та постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.
24. ПП фірма "НАІС" зазначає, що підставами цього позову є незаконність відмови відповідача у продовженні договору оренди, тому позивач обрав, на його думку, ефективний спосіб захисту, який може гарантувати відновлення його порушених прав.
25. Управління Львівської міськради правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Щодо належного способу захисту
28. Предметом позову у цій справі є вимога про зобов`язання відповідача оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди у зв`язку з неправомірною відмовою орендарю в продовженні цього договору.
29. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів не свідчить про його ефективність та про гарантію відновлення прав позивача.
30. Крім того, суди вказали, що укладений між сторонами договір оренди закінчив свою дію 03.10.2020, з позовом про зобов`язання оголосити та провести аукціон на продовження договору оренди нежитлового приміщення позивач звернувся 04.11.2020, тобто після закінчення строку дії такого. Отже, на цей час позивач не є чинним орендарем. Тому за обставин нескасованого рішення відповідача, прийнятого до закінчення строку дії договору оренди, відсутні підстави зобов`язувати відповідача вказувати в оголошенні про проведення аукціону інформацію про чинні договір і орендаря.
31. ПП фірма "НАІС" в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 13 Конвенції, якою кожному гарантується право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі; статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, які визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, не врахувавши при цьому правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, та Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.
32. Скаржник в касаційній скарзі додатково стверджує, що не є ефективним способом захисту порушеного права на продовження договору оренди вимога про визнання незаконним і скасування наказу Управління Львівської міськради.
33. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
34. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у пункті 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
35. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16 та постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 не може бути виключною правовою підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки вказані постанови ухвалені у справах з іншими фактично-доказовою базою (обставин справи та зібраних у них доказів), предметом та підставами позову, ніж у справі, що розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.
36. Так, у справі № 914/1128/16 Верховний Суд України у постанові від 04.10.2017 дійшов висновку, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Однак предметом позову у справі № 914/1128/16 була вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття вугілля кам`яного шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля.
37. Отже, правові висновки Верховного Суду України у наведеній скаржником постанові зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі № 914/2930/20, ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.
38. У справі № 912/1856/16 предметом позову було визнання недійсним рішення про відмову у поновленні договору оренди землі, визнання поновленим строком на 10 років цього договору та визнання укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
39. Позовна заява мотивована тим, що позивач виконав усі передбачені договором оренди та законодавством умови для поновлення договору оренди, тому має право на поновлення договору оренди відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а рішення відповідача про відмову у поновленні договору підлягають визнанню недійсними відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України та частини першої статті 155 Земельного кодексу України.
40. Звідси постанова Верховного Суду у справі № 912/1856/16 ухвалена у спорі щодо земельних відносин та за інших встановлених судами обставин справи, ніж у справі № 914/2930/20, яка розглядається.
41. У справі № 910/11511/18 предметом позову було визнання удаваним правочином договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, який насправді є договором про надання послуг. Натомість у справі № 914/2930/20, яка розглядається, позивачем не заявлялися вимоги про визнання правочину удаваним. Таким чином, у справах № 910/11511/18 та № 914/2930/20 відмінними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини.
42. Отже, з огляду на критерії, за якими під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання, правовідносини у справах № 914/1128/16, № 912/1856/16, № 910/11511/18 та у справі № 914/2930/20, яка розглядається, не є подібними.
43. Разом з тим частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
44. 15.11.2021, тобто після подання касаційної скарги ПП фірма "НАІС" у цій справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20) за позовом ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" про витребування майна (в ЄДРСР № 101027586).
45. Верховний Суду у справі № 911/2581/14 (911/2410/20) вказав, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
46. У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
47. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
48. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції.
49. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
50. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
51. Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
52. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
53. У справі № 914/2930/20 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач прийняв рішення про відмову в продовженні договору оренди з підстав, не передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
54. Тобто суди попередніх інстанцій встановили незаконність рішення Управління Львівської міськради про відмову в продовженні договору оренди, однак зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів не свідчить про його ефективність та про гарантію відновлення прав ПП фірма "НАІС".
55. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки звернення позивача з позовом про скасування рішення (наказу) Управління Львівської міськради, яким йому було відмовлено в продовженні договору, не призведе до поновлення порушеного права ПП фірма "НАІС" на продовження договору оренди на новий строк.
56. Також суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що заявлені позовні вимоги є передчасними та за наявності чинного і нескасованого рішення відповідача про відмову у продовженні договору оренди не підлягають задоволенню.
57. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що оскільки скасування спірного рішення (наказу) Управління Львівської міськради про відмову в продовженні договору оренди, як вже зазначалося, не призведе до поновлення прав позивача, то такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача. У цьому разі для відновлення прав останнього необхідним буде вжиття додаткових способів захисту, якими, за обставин цієї справи, є звернення до суду з позовом про зобов`язання оголосити та провести аукціон. Саме таким шляхом можна поновити право позивача на участь у правовідносинах щодо продовження договору оренди.
58. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52).
59. Ураховуючи зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов є передчасним та за наявності чинного і нескасованого рішення відповідача про відмову у продовженні договору оренди не підлягає задоволенню, є необґрунтованими. Адже, встановивши порушення відповідачем Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині відмови в продовженні договору оренди, суди не надали належної оцінки такому порушенню з огляду на обраний позивачем спосіб захисту.
60. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків про відмову в позові з мотивів обрання неефективного способу захисту порушених прав та інтересів ПП фірма "НАІС".
61. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин наявності в Управління Львівської міськради підстав для прийняття іншого рішення, ніж про відмову в продовженні договору оренди.
62. З урахуванням висновків про відмову в продовженні договору з підстав, не передбачених законом, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наслідки відсутності рішення Управління Львівської міськради як про відмову в продовженні договору, так і про оголошення відповідного аукціону, оскільки відповідно до абзаців 1, 5 пункту 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону. Неприйняття протягом зазначеного строку одного із зазначених рішень представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.
63. Суди попередніх інстанцій також мали дослідити умови, на яких має бути продовжений договір оренди, порядок встановлення стартової орендної плати та наявність переважного права ПП фірма "НАІС" на продовження договору оренди.
64. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
65. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо оголошення та проведення аукціону на продовження договору оренди нежитлового приміщення.