ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10481/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могила С.К.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 (колегія суддів у складі: Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б., Матущак О.І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 (суддя Крупник Р.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"
до: 1) Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрига-4",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "НАК "Надра України "Західукргеологія",
2) Державної служби геології та надр України (Держгеонадра)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути правовстановлюючі документи на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зобов`язання провести державну реєстрацію зміни прав на нерухоме майно
за участю: позивача: Єлєніна С.М. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - позивач, ПАТ "НАК "Надра України") звернулось у суд з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни (далі - відповідач-1, Нотаріус) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрига-4" (далі - відповідач-2, ТОВ "Квадрига-4") про:
визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд №3574-425/19 від 14.11.2019, який укладений між ПАТ "НАК "Надра України" та ТОВ "Квадрига-4";
зобов`язання повернути правовстановлюючі документи на вищезазначене нерухоме майно,
скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно;
зобов`язання провести державну реєстрацію зміни прав на нерухоме майно за позивачем.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що договір укладений з порушенням ст.ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат", та за тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних умовах, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст.ст. 215 та 233 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2021, в позові відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовано тим, що право власності на проданий об`єкт нерухомості належало позивачу, що підтверджувалось Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачем не доведено порушення його прав при посвідченні договору, що унеможливлює задоволення позову з підстав посвідчення договору Нотаріусом всупереч правовстановлюючих документів; позивачем не доведено тяжкість обставин відповідно до положень ст. 233 Цивільного кодексу України, оскільки загроза банкрутства була для третьої особи - балансоутримувача майна, а не для позивача - продавця майна, не доведено також невигідність умов вчинення правочину.
3. Короткий зміст касаційної скарги та узагальнюючі доводи інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Надра України" просить скасувати прийняті судами рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат" та ст.233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. ТОВ "Квадрига-4" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Як встановлено судами, 14.11.2019 між ПАТ "НАК "Надра України" (Продавець) та ТОВ ТОВ "Квадрига-4" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівель та споруд, який посвідчено приватним нотаріусом Назаренко К.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3574 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 та п. 1.3 Договору за цим Договором продавець передає, а покупець приймає у власність 87/100 часток будівель та споруд майнового комплексу загальною площею 4 699,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 111, до складу якого входить: гуртожиток А-1 загальною площею 185,4 кв.м; лабораторно-камеральний корпус А-4 загальною площею 3 883,4 кв.м та зобов`язується сплатити за них обумовлену даним Договором грошову суму. Зазначені нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 0,7107 га, кадастровий №46101372000:04:005:0024, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, 111.
Вказані нежитлові будівлі належать продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності №ЛР0909, виданого 25.07.2008 Виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №747 від 18.07.2008, зареєстрованого у Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19766647 від 04.08.2008 за реєстраційним №2737227 (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 та п. 2.2 Договору договірна ціна купівлі-продажу нежитлових будівель, за результатами проведення торгів (аукціону) в електронній формі (Протокол електронних аукціонних торгів (аукціонів) з продажу позиції №1/2-ND, що відбулися 08.11.2019) є остаточною і становить 16 170 580,80 грн, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 2 695 096,80 грн. Покупець зобов`язується протягом 30 банківських днів з дати підписання цього Договору розрахуватися з продавцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок продавця.
Право власності на відчужувані нежитлові будівлі виникає у покупця за цим Договором з моменту його державної реєстрації згідно ст. 334 ЦК України (п. 5.3 Договору).
4.3. На підставі виписок з особового рахунку позивача оплата за купівлю нежитлових будівель згідно Договору надійшла від покупця наступними платежами: 12.12.2019 в розмірі 1 221 942,80 грн; 13.12.2019 в розмірі 14 200 000,00 грн; 26.12.2019 в розмірі 748 638,00 грн.
4.4. При цьому судом встановлено, що перед укладенням договору, 16.10.2019 ПАТ "НАК "Надра України" направило Державній службі геології та надр України лист №874/2/01/10, в якому просило розглянути питання продажу майна, яке увійшло до статутного капіталу компанії та не використовується в господарській діяльності та прийняти відповідне рішення.
У додатку до листа №874/2/01/10 від 16.10.2019 ПАТ "НАК "Надра України" направило обґрунтування економічної доцільності правочинів, в якому також зазначило, що по об`єктах, які пропонуються до реалізації, річні витрати на утримання складають 1 310,9 тис. грн. Доходу від оренди окремих приміщень не достатньо для покриття загального обсягу витрат по об`єктах. Разом з тим, ймовірність подальшої оренди сумнівна, оскільки місцезнаходження більшості об`єктів не є привабливим для потенційних орендарів і технічний стан будівель з часом погіршується. Вкладення коштів в проведення ремонтів нерухомого майна, що не використовується, є економічно недоцільним.
Майно, яке пропонується до реалізації, включає в себе, зокрема, майно за адресою м. Львів, вул. Зелена, 111. Обґрунтовуючи економічну доцільність реалізації вказаного майна, ПАТ "НАК "Надра України" зазначало, що будівля лабораторного корпусу тривалий час не використовується в виробничій діяльності підприємства, технічний стан - незадовільний. В оренді перебуває незначна частина першого поверху будівлі. Через аварійний стан будівлі потенційні орендарі на інші приміщення відсутні. Гуртожиток не використовується за призначенням, люди не проживають, перебуває в аварійному стані. Підприємство не має вільних коштів для проведення ремонту об`єктів, в використанні яких немає потреби.
4.5. 18.10.2019 Державна служба геології та надр України прийняла наказ №381 "Про вчинення НАК "Надра України" правочину щодо майна, переданого до її Статутного капіталу", згідно якого наказала реалізувати майно, яке передано до Статутного капіталу ПАТ "НАК "Надра України", перелік якого наведений в додатку до цього наказу, шляхом його продажу на електронних аукціонах з використанням електронної торгової системи, за умови дотримання вимог чинного законодавства України. Серед переліку майна, яке є в додатку до наказу №381, є майно, що знаходиться у м. Львові, по вул. Зелена, 111.
4.6. На замовлення позивача ТОВ "ВЕР-ТАС" здійснено оцінку гуртожитку літ. А-1 площею 185,4 кв.м та лабораторно-камерального корпусу літ. А-4, площею 3 883,4 кв.м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Зелена, 111, за результатами якої складено Звіт з незалежної оцінки майна ВЕР 7/5-1 від 14.08.2019. Згідно висновку ринкова вартість об`єкту оцінки без урахування ПДВ становить 12 477 300,00 грн.
4.7. 08.11.2019 відбулися електронні торги з реалізації спірного нерухомого майна. Згідно з Протоколом електронних аукціонних торгів (аукціонів) з продажу позиції №1/2-ND від 08.11.2019 стартова ціна продажу нерухомого майна становила 14 972 760,00 грн в т.ч. ПДВ. Переможцем торгів стало ТОВ "Квадрига-4", яке запропонувало ціну за майно в розмірі 16 170 580,80 грн.
4.8. 13.11.2019 відбулося засідання Правління ПАТ "НАК "Надра України", на якому погоджено істотні умови договору купівлі-продажу будівель у м. Львові по вул. Зелена, 111 та вирішено укласти Договір з ТОВ "Квадрига-4" і зобов`язати Голову правління Климовича Я.Я. підписати цей договір, що підтверджується витягом із Протоколу №35 від 13.11.2019.
4.9. Позивач в якості підстав позову посилається на порушення Нотаріусом ст.ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат", оскільки:
при його укладенні та нотаріальному посвідченні були використані правовстановлюючі документи, які підтверджували право державної власності на відчужуване нерухоме майно (свідоцтво про право власності № ЛР0909 від 25.07.2008), а не право приватної власності позивача на це майно (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2017);
зазначивши в ньому, що право власності належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності № ЛР0909 від 25.07.2008, сторонами та Нотаріусом було допущено помилку в договорі в частині площі лабораторно-камерального корпусу, що відчужувався за оскаржуваним Договором. Зокрема, в свідоцтві про право власності площу цього корпусу вказано 3859,6 кв.м, в той час як в Договорі зазначено площу 3 883,4 кв.м.
4.10. Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину, які ґрунтуються на конкретних нормах законодавства; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.
4.11. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.12. Відповідно до ст. 54 Закону України "Про нотаріат" в редакцій чинній на момент посвідчення Нотаріусом оскарженого правочину нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди (ч.1). Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін (ч.2).
Згідно зі ст.55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому (ч.1).
4.13. Судами встановлено, що об`єкти нерухомого майна, що відчужувались за оскарженим договором, перебували на момент відчуження у власності позивача, що підтверджувалось Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102889035 від 07.11.2017. Відповідно до вказаного Витягу підставою виникнення у позивача права власності на нерухоме майно, яке виступає об`єктом оскаржуваного Договору, є свідоцтво про право власності №ЛР0909 від 25.07.2008, лист Фонду ДМУ серія та номер 10-15-19790 від 20.10.2017, а також довідка НАК "Надра України" №1226/2/01/13 від 30.10.2017. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102889035 від 07.11.2017 загальна площа лабораторно-камерального корпусу А-4 становить 3 883,4 кв.м. Отже, як вказали суди, зазначення в оскаржуваному Договорі саме цієї площі, а не площі, яка вказана в свідоцтві про право власності №ЛР0909 від 25.07.2008 (3 859,6 кв.м.), не свідчить про невідповідність Договору вимогам ст.ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат" і відповідно не порушує прав позивача при посвідченні договору купівлі-продажу.
4.14. Статтею 461 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них (ч.1). Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру (ч.3). Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (ч.4). Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію (ч.5).
4.15. Таким чином, оскільки право власності позивача на спірні об`єкти нерухомості підтверджувалось інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і наявність права власності у позивача на спірні об`єкти нерухомості на момент укладення спірного Договору не заперечується позивачем, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено порушення його прав і не доведено позовних вимог в цій частині.
4.16. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, який судами попередніх інстанцій було враховано під час вирішення спору.
4.17. Підставою позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу позивачем заявлено також наявність обставин, передбачених ст.233 ЦК України.
4.18. Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (ч.1). При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч.2).
4.19. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 754/16128/17 (провадження № 61-6436св21) зазначено, що "відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах. Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника "і", за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України. Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах. Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц, від 12 березня 2021 року у справі № 295/17488/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 333/1238/16-ц, що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України".
4.20. Позивач в якості вказаної підстави позову посилається на те, що тяжкі обставини, які стали причиною укладення спірного Договору полягали у: 1) загрозі банкрутства та порушення досудової санації відносно балансоутримувача цього майна, Дочірнього підприємства позивача ДП "Західукргеологія" (ухвала Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 у справі № 914/1195/19); 2) зміні керівника вищого органу управління Компанії Держгеонадр, який виконує функцію загальних зборів, та за поданням якого призначається та звільняється Голова правління позивача (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.11.2019, № 1029-р). Вкрай невигідні умови укладення спірного Договору полягали у: 1) низькій ціні реалізації нерухомого майна за вартістю за 1 кв.м в 10 разів нижче, ніж інше аналогічне майно в м. Львові; 2) збільшенні терміну оплати на 27 банківських днів, що призвело до відповідних фінансових втрат позивачем.
4.21. Судами з цього приводу встановлено, що позивач, згідно п.11 свого Статуту не відповідає за зобов`язаннями дочірніх підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі котрих Компанія володіє корпоративними правами. Отже, як зазначили суди, загроза банкрутства третьої особи жодним чином не впливала на майновий стан та зобов`язання позивача та не робила його становище тяжким; позивачем не доведено обставин того, що загроза банкрутства ДП "Західукргеологія" була підставою для укладення спірного Договору.
Також, як встановлено судом першої інстанції, процедура відчуження спірного нерухомого майна розпочалася ще задовго до постановлення Господарським судом Львівської області ухвали від 11.09.2019 у справі №914/1195/19. Вказане підтверджується як листом ДП "Західукргеологія" №01-1271/13 від 12.07.2018, так і листом позивача №874/2/01/10 від 16.10.2019.
А зміна керівництва як органу управління позивача, так і органу управління його засновника, як зазначили суди попередніх інстанцій, є звичним явищем в діяльності вказаних осіб і така зміна жодним чином не свідчить про наявність тяжких обставин.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанції вказали, що спростовуються доводи позивача про те, що загроза банкрутства та порушення досудової санації відносно дочірнього підприємства позивача ДП "Західукргеологія" (балансоутримувача спірного майна) є тяжкою обставиною для позивача, яка стала причиною укладення спірного договору.
Щодо невигідних умов спірного Договору для позивача, суди зауважили, що лист ФДМУ №10-59-21471 від 21.10.2020 про анулювання сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 26.04.2019 №331/19, виданого суб`єкту оціночної діяльності ТОВ "ВЕР-ТАС", та Рецензія на звіт ТОВ "ВЕР-ТАС" від 22.07.2020 про його неякісність підтверджують лише те, що звіт про оцінку нерухомого майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, проте не доводять, що визначена у звіті ціна є вкрай заниженою по відношенню до дійсної ринкової вартості об`єктів нерухомого майна.
Висновок від 30.04.2020 про вартість іншої будівлі, 7-ми поверхової, загальною площею 8 273,8 кв.м, яка розташована в м. Львові на пл. Міцкевича, 8, поданий позивачем як доказ продажу спірних об`єктів нерухомості за заниженою ціною, як вказали суди є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки його складено щодо нерухомого майна, яке відрізняється від спірного як своїми характеристиками та технічним станом, так і місцезнаходженням, що впливає на визначення ціни об`єкту нерухомого майна.
Збільшення в Договорі терміну оплати за придбане майно на 27 банківських днів також, за висновком судів, не свідчить про спричинення позивачу втрат.
4.22. Колегія суддів Верховного суду вважає, що суди вірно застосували приписи ст. 233 ЦК України, оцінивши подані сторонами докази та дійшовши висновку про недоведеність позивачем вчинення оскарженого правочину під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
4.23. Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин справи, не спростовують їх висновків, та не доводять неправильності застосування судами норм матеріального права.
4.24. Враховуючи вищевикладене, оскільки скаржником не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм права, що може бути підставою для скасування прийнятих ними рішень, касаційна скарга відповідно до приписів ст. 309 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
4.25. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,