ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18700/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Литвин П.В. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
про стягнення 245 256 728,17 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КиївГазЕнерджи", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 245 256 728,17 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 №18-518-Н в частині оплати переданого позивачем природного газу за актами січня-липня 2020 року.
1.3. Під час розгляду справи № 910/18700/20 31.03.2021 у підготовчому провадженні, до господарського суду міста Києва від ДП "КиївГазЕнерджи" надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в частині позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" суми заборгованості в розмірі 31 008 108,75 грн.
1.4. В обґрунтування зазначеного клопотання ДП "КиївГазЕнерджи" вказувало на те, що 12.03.2021 ним надіслано на адресу позивача заяву про припинення грошових зобов`язань, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 31 008 108,75 грн. На думку відповідача, з урахуванням положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання (зустрічні однорідні вимоги) на суму 31 008 108,75 грн є припиненими з моменту отримання позивачем заяви про припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Саме з огляду на припинення зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача на суму 31 008 108,75 грн останнє просило суд постановити ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 31 008 108,75 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2021 (суддя Картавцева Ю.В.) на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України закрито провадження у даній справі в частині стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" 31 008 108,75 грн основного боргу.
2.2. Ухвалу суду мотивовано тим, що зобов`язання відповідача на суму 31 008 108,75 грн припинено у зв`язку з направленням ДП "КиївГазЕнерджи" на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" заяви від 12.03.2021 №125/01 щодо припинення грошових зобов`язань на вказану суму шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
2.3. Так, зокрема, з огляду на відсутність доказів визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою від 12.03.2021 №125/01, місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові зобов`язання сторін даного спору на суму 31 008 108,75 грн припинились на підставі частини третьої статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а відтак, за висновком суду, предмет позову у справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" заборгованості у розмірі 31 008 108,75 грн відсутній та наявні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі в частині стягнення 31 008 108,75 грн основного боргу.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (колегія суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.), ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 про закриття провадження у справі в частині стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" 31 008 108,75 грн основного боргу скасовано, а справу направлено до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
2.5. Постанову суду мотивовано тим, що на час ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" заборгованості у розмірі 31 008 108,75 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору, між сторонами існували неузгодженість та спір щодо наявності у позивача зустрічного зобов`язання. Наявність спору між сторонами свідчить про неврегульованість питань з приводу вказаної суми заборгованості. Вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 31 008 108,75 грн є можливим саме при розгляді позовних вимог по суті, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин щодо існування грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 №18-518-Н та чітко встановленого розміру таких зобов`язань, який, у свою чергу, повинен носити ясний та безспірний характер стану розрахунків між сторонами за вказаним договором. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що наведені обставини в сукупності унеможливлюють висновок щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі у відповідній частині.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ДП "КиївГазЕнерджи" (далі - скаржник) звернулося 11.10.2021 до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та залишити в силі ухвалу місцевого суду від 29.06.2021.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
4.1.3. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував, що здійснене відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог є чинним в силу презумпції правомірності правочину, а незгода іншої сторони зі здійсненим зарахуванням не свідчить про те, що зарахування не відбулося. Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 202-204 ГК України та статей 601, 602 ЦК України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.01.2021 зі справи №910/11116/19.
4.1.4. Внаслідок неправильного застосування положень статті 601 ЦК України, статті 203 ГК України та порушення пункту другого частини першої статті 231 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо необхідності вирішення питання про закриття провадження у справі судом першої інстанції лише під час розгляду справи по суті.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" доводи касаційної скарги не визнає і погоджуються із висновками суду апеляційної інстанції; просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Касаційне провадження
5.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
5.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.11.2021 №29.3-02/4127 у зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №904/6468/20 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкова Т.М.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
6.1. Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "КиївГазЕнерджи" про стягнення боргу у сумі 245 256 728,17 грн за договором купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 №18-518-Н.
6.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач звернувся до позивача з вимогою від 22.02.2021 №82/01 щодо повернення останнім коштів у сумі 31 008 108,75 грн.
6.3. У вимозі ДП "КиївГазЕнерджи" зазначило таке:
- постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 про "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" (далі - Постанова №63) були затверджені норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, та встановлено, що ці норми мають застосовуватись з 09.08.2018;
- згідно з абзацом четвертим пункту 2 Постанови №63 не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 (ЗП України, 1996 р., №13, стаття 360), в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість;
- у січні 2019 року ДП "КиївГазЕнерджи" поставило побутовим споживачам (населенню) природний газ, перерахунок боргу якого відповідно до Постанови №63 склав 31 008 108,75 грн;
- враховуючи перерахунок боргу населенню та відповідно до вимог Постанови № 63 заборгованість ДП "КиївГазЕнерджи" за отриманий від НАК "Нафтогаз України" природний газ у січні 2019 року також підлягала коригуванню;
- 21.02.2019 ДП "КиївГазЕнерджи" звернулось до АТ "НАК "Нафтогаз України" з листом №339/01 про здійснення коригування заборгованості до акта приймання-передачі природного газу за січень 2019 року на суму 31 008 108,75 грн, надавши при цьому для підписання два примірники коригуючого розрахунку;
- наданий ДП "КиївГазЕнерджи" розрахунок-коригування заборгованості до акта приймання-передачі природного газу за січень 2019 року на суму 31 008 108,75 грн з боку АТ "НАК "Нафтогаз України" не підписаний, що свідчить про наявність переплати ДП "КиївГазЕнерджи" за договором за отриманий природний газ.
6.4. В подальшому, 12.03.2021 ДП "КиївГазЕнерджи" надіслало АТ "НАК "Нафтогаз України" заяву про припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначило:
- 22.02.2021 ДП "КиївГазЕнерджи" направило АТ "НАК "Нафтогаз України" вимогу №82/01 про повернення переплачених за договором купівлі-продажу природного газу № 18-518-Н від 20.11.2018 коштів, яку позивач не задовольнив, кошти в сумі 31 008 108,75 грн не повернув;
- на дату оформлення цієї заяви про припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" має перед ДП "КиївГазЕнерджи" непогашене грошове зобов`язання в сумі 31 008 108,75 грн, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 № 18-518-Н;
- одночасно ДП "КиївГазЕнерджи" має перед АТ "НАК "Нафтогаз України"заборгованість за вищевказаним договором за поставлений у квітні 2020 року природний газ у розмірі 40 015 803,22 грн;
- на дату оформлення цієї заяви строк виконання зобов`язань АТ "НАК "Нафтогаз України" та ДП "КиївГазЕнерджи" за зазначеним договором настав;
- на підставі викладеного, ДП "КиївГазЕнерджи" заявляє про припинення таких грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: грошового зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ДП "КиївГазЕнерджи" в розмірі 31 008 108,75 грн, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 №18-518-Н та грошового зобов`язання ДП "КиївГазЕнерджи" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" в розмірі 31 008 108,75 грн, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 № 18-518-Н.
6.5. Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення відповідача до господарського суду міста Києва з клопотанням про закриття провадження у справі в частині позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" суми в розмірі 31 008 108,75 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
7.2. Як зазначалося вище, пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
7.3. Колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
7.4. Зміст ухвали господарського суду міста Києва від 26.09.2021 свідчить, що закриваючи провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 31 008 108,75 грн суд, зокрема, виходив з того, що: відповідач звернувся до позивача з вимогою від 22.02.2021 №82/01 щодо повернення останнім переплати за актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року на суму 31 008 108,75 грн протягом семи днів з дня отримання вимоги. У зв`язку з невиконанням вказаної вимоги відповідач направив позивачу заяву від 12.03.2021 №125/01 щодо припинення грошових зобов`язань на суму 31 008 108,75 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
7.5. Таким чином, суд вважав, що з огляду на відсутність доказів визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою від 12.03.2021 №125/01 грошові зобов`язання сторін даного спору на суму 31 008 108,75 грн припинились на підставі частини третьої статті 203 ГК України, а відтак, предмет позову у справі №910/18700/20 в частині позовних вимог про стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" заборгованості у розмірі 31 008 108,75 грн відсутній.
7.6. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказував на те, що в силу положень частини третьої статті 202 ЦК України односторонній правочин ДП "КиївГазЕнерджи" може створювати обов`язки для сторін лише у випадках, встановлених законом, або за їх домовленістю. Водночас, судом першої інстанції не встановлено існування чи настання відповідних випадків, зокрема, щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів.
7.7. Так, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що місцевий господарський суд, досліджуючи питання щодо зарахування вимог, не з`ясував, чи відповідають вимоги, які, згідно із заявою відповідача, підлягають зарахуванню, таким умовам як однорідність та безспірність, а також чи настав строк виконання таких вимог.
7.8. Колегія суддів зазначає про обґрунтованість таких висновків суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
7.9. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 245 256 728,17 грн, яка виникла за договором купівлі-продажу природного газу від 20.11.2018 №18-518-Н.
7.10. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.11. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
7.12. Згідно з частиною першою статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
7.13. Статтею 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.
7.14. За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.
7.15. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
7.16. Згідно з положеннями статті 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
7.17. Колегія суддів зазначає, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України та статтею 601 ЦК України, однак випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
7.18. Отже, вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду.
7.19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (провадження №12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
7.20. У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
7.21. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином:
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
7.22. Поряд з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд, досліджуючи заяву відповідача про припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, взагалі не перевірив доводів позивача та не дослідив питання щодо підстав виникнення у АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання перед ДП "КиївГазЕнерджи", тобто не перевірив доводів позивача, в частині заперечень проти зарахування зустрічних однорідних вимог. Доказів на підтвердження/спростування поданої відповідачем заяви про припинення грошових зобов`язань судом першої інстанції не досліджено.
7.23. Колегія суддів зазначає, що положення пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутність предмета спору) можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення. Отже, суд при наявності заяви сторони про закриття провадження у справі у зв`язку із направленням однієї із сторін заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог першочергово має встановити обставини щодо правомірності здійснення такого заліку. Тобто всебічно та повно дослідити питання щодо відповідності вимог, які, згідно із заявою відповідача, підлягають зарахуванню, таким умовам як однорідність та безспірність, а також чи настав строк виконання таких вимог.
7.24. Вказане питання є ключовим для подальшого розгляду справи. Поряд з тим, передчасним - без дослідження та належної оцінки усіх наявних доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, як окремо так і у їх сукупності - є й висновок суду першої інстанції, зокрема щодо розміру спірної заборгованості.
7.25. Отже, з огляду на те, що суд першої інстанції таких обставин не дослідив, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про передчасність висновків щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 31 008 108,75 грн суми основної заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмету спору.
7.26. Таким чином, при вирішенні цієї справи, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 601, 602 ЦК України, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
7.27. Верховний Суд зазначає, аргументи касаційної скарги зводяться до вільного тлумачення скаржником висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 і свідчать про помилковість ототожнення відповідачем таких правових категорій як "презумпція правомірності правочину" та "безспірність вимог" у застосуванні приписів статті 601 ЦК України та не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.