ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12002/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю: розпорядника майна ТОВ "Ініціатор-Ріелті" - арбітражного керуючого Ольшанської О.С.; представника Національного банку України - Софіна О.В
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"
касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" - арбітражного керуючого Ольшанської О.С.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021
та ухвалу Господарського суду м. Києва 01.03.2021 в частині грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ РІЕЛТІ"
у справі № 910/12002/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "F&C Realty"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12002/20 про банкрутство ТОВ "Ініціатор-Ріелті"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Ініціатор-Ріелті", розпорядником майна призначено Ольшанську О.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/12002/20 кредитором боржника - ТОВ "Ініціатор-Ріелті" визнано, зокрема, ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ" з грошовими вимогами на суму 63 772 965,05 грн, з яких: 4 204,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 35 509 089,11 грн - вимоги четвертої черги задоволення, 4 032 671,94 грн - вимоги шостої черги задоволення, 24 227 000,00 грн - вимоги, забезпечені заставою боржника.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Доманська М.Л., Гарник Л.Л.) резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/12002/20 змінено, включено пункт наступного змісту: "Визнати ТОВ "Фінансова компанія Горизонт" забезпеченим кредитором боржника - ТОВ "Ініціатор Ріелті" на суму 5 057 500,00 грн".
Розпорядник майна ТОВ "Ініціатор-Ріелті" - арбітражний керуючий Ольшанська О.С. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та ухвалу Господарського суду м. Києва 01.03.2021 у справі № 910/12002/20 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ"; передати справу № 910/12002/20 у цій частині на новий розгляд.
Заявник касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийнятті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а підставою касаційного оскарження зазначає пункти 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги та наявність підстав для визнання заявлених заставних вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ", розпорядник майна боржника вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо порядку ведення процедури банкрутства у випадку "втрати" в ухвалі попереднього засідання вимог забезпеченого кредитора щодо активу, який є предметом забезпечення виконання зобов`язань боржника або невірного визначення розміру забезпечених вимог без урахування вартості одного активу, який виступає предметом забезпечення.
Крім того, скаржник посилається на не застосування апеляційним господарським судом під час перегляду справи в апеляційному порядку правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 04.03.2021 у справі № 918/1383/16, від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17, від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 16.08.2018 у справі № 916/1950/16, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 09.01.2020 у справі № 922/1775/19, від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, від 23.01.2020 у справі № 913/444/18 щодо набуття статусу забезпеченого кредитора, а також правових наслідків набуття даного статусу фактично "автоматично" за результатами інформації з реєстрів та даних обліку боржника за відсутності заявлених грошових вимог, які є забезпеченими.
Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення розпорядника майна ТОВ "Ініціатор-Ріелті" - арбітражного керуючого Ольшанської О.С., представника Національного банку України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, приймаючи за результатами попереднього засідання ухвалу, суд першої інстанції дійшов, зокрема, висновку про визнання ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ" кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 63 772 965,05 грн, з яких: 4 204,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 35 509 089,11 грн -вимоги четвертої черги задоволення, 4 032 671,94 грн - вимоги шостої черги задоволення, 24 227 000,00 грн - вимоги, забезпечені заставою боржника.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду в частині визнання грошових вимог заставного кредитора ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ" та невизнання ТОВ "ФК "Горизонт" забезпеченим кредитором боржника, розпорядник майна - арбітражний керуючий Ольшанська О.С. звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила:
-скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ" та ухвалити нове рішення в цій частині, яким визнати грошові вимоги ТОВ ""ЗВ РІЕЛТІ" до ТОВ "Ініціатор-Ріелті", а саме: 4 204,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1 178 104,82 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 266 814 098,31 грн - вимоги забезпечені заставою, з яких відобразити в реєстрі вимог кредиторів ТОВ "Ініціатор-Ріелті": 62 590 656,23 грн - вимоги забезпечені заставою акцій ПАТ "АвтоКрАЗ", 232 905 021,63 грн - вимоги забезпечені іпотекою нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 29;
-визнати ТОВ "Фінансова компанія Горизонт" забезпеченим кредитором боржника ТОВ "Ініціатор-Ріелті" на суму 5 057 500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційним судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Ініціатор Ріелті" - арбітражного керуючого Ольшанської О.С. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/12002/20 задоволено частково; резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/12002/20 змінено, включивши пункт наступного змісту: "Визнати ТОВ "Фінансова компанія Горизонт" забезпеченим кредитором боржника ТОВ "Ініціатор Ріелті" на суму 5 057 500,00 грн".
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини. При цьому, у резолютивній частині зазначається: висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
При цьому слід враховувати і те, що в резолютивній частині судового рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
У резолютивній частині постанови апеляційного господарського суду зазначається висновок апеляційного суду про зміну, скасування чи залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що резолютивна частина постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 910/12002/20 не містить судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги в частині грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ".
Відсутність у резолютивній частині постанови відповідного судового рішення стосовно оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали місцевого суду свідчить про те, що судом апеляційної інстанції фактично не було здійснено апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/12002/20 у частині грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ".
Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
За змістом ст. 287 ГПК України, учасники справи мають право з передбачених законом підстав подати, а суд, відповідно, розглянути касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.
У зв`язку з зазначеним, оскільки апеляційним судом фактично не було переглянуто в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції в частині грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду позбавлений можливості здійснити касаційний перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021
та ухвали Господарського суду м. Києва 01.03.2021 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ" за касаційною скаргою розпорядника майна боржника.
Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №910/12002/20 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "ЗВ РІЕЛТІ" підлягає скасуванню, а справа - направленню у цій частині на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, здійснити належний апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У зв`язку з направлення справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ст.129 ГПК України розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-