ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10956/15
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М.- головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Грєхової О.А.
від 07 грудня 2020 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Полякова Б. М., Сотнікова С. В., Пантелієнка В. О.
від 05 липня 2021 року
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та щодо виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах
у справі за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
1. Суть спору, короткий зміст судових рішень.
У квітні 2015 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки, визначеною суб?єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.
Господарський суд міста Києва прийняв цю позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі № 910/10956/15.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2020 року та постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, позов задовольнив: звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 жовтня 2014 року, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1323, на нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 43 від 13 жовтня 2014 року, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", у загальній сумі 1 224 239 240,01 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 200 000 000,00 грн, заборгованості за простроченими процентами у розмірі 24 041 095,89 грн, нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 168 144,12 грн та штрафу у розмірі 30 000,00 грн. Визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
2. Обставини виконання судового рішення, встановлені судами попередніх інстанцій.
13 лютого 2020 року Господарський суд міста Києва на виконання судового рішення від 11 лютого 2019 року у справі № 910/10956/15 видав відповідний наказ.
28 лютого 2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 28 лютого 2020 року відкрив виконавче провадження № 61409886 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2020 року № 910/10956/15.
Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Національний банк України, боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".
12 серпня 2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, на підставі якої та відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" описав та наклав арешт на майно - предмет іпотеки.
02 вересня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитро Євгенович виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № 61409886, якою призначив Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де Візу" в якості суб`єкта оціночної діяльності, зобов`язав його надати звіт з питань визначення вартості майна боржника, описаного та арештованого постановою від 12 серпня 2020 року.
24 вересня 2020 року Міністерство юстиції України отримало звіт про оцінку майна, зареєстрований у Міністерстві юстиції України за вхідним № 28185-33-20.
01 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" отримала поштове відправлення з трек-номером № 0405347275840, в якому містилось повідомлення головного державного виконавця Нідченка Д. Є. № 61409886/20.1/4 від 24 вересня 2020 року про оцінку арештованого майна. У зазначеному повідомленні державний виконавець повідомив боржника про те, що була проведена оцінка арештованого майна, за результатами якої був складений звіт про оцінку майна від 17 вересня 2020 року, відповідно до якого загальна ринкова вартість майна боржника, на яке був накладений арешт, станом на 17 вересня 2020 року склала 40 966 934,00 грн (без урахування ПДВ).
30 вересня 2020 року державний виконавець розмістив на сайті Сетам оголошення про проведення 30 жовтня 2020 року о 09:00 аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія": цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківська, вул. Промислова, 29 (номер лоту 445816).
3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
13 жовтня 2020 року відповідач, який є боржником у виконавчому провадженні, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернувся у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, у якій просив:
- визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича щодо виставлення на реалізацію на електронних торгах Державного підприємства "Сетам" майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", а саме: цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківська, вул. Промислова, 29 (номер лоту 445816) неправомірними;
- зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 61409886, зняти з реалізації на електронних торгах Державного підприємства "Сетам" майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", а саме: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківська, вул. Промислова, 29 (номер лоту 445816);
- визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. щодо неповідомлення у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", про результати визначення вартості чи оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" неправомірними;
- зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 6149886, надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна: цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів загально площею 12 346,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківська, вул. Промислова, 29 у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
В обґрунтування скарги відповідач (боржник) послався на те, що головний державний виконавець Нідченко Д. Є. в порушення частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" не повідомив боржника про результати оцінки майна та його визначену вартість, а направлене державним виконавцем та отримане боржником повідомлення № 61409886/20.1/4 від 24 вересня 2020 року про оцінку арештованого майна не відповідає вимогам щодо такого повідомлення, визначеним у зазначеній нормі, направлене з порушенням встановлених законом строків. Скаржник зазначає про те, що державний виконавець не зазначив у повідомленні особу, яка проводила оцінку майна боржника та склала відповідний звіт, не надав боржнику копії звіту про оцінку майна, висновок про вартість майна чи копії або витяги будь-якої документації щодо проведеної оцінки майна та визначення його вартості. Також за твердженням скаржника, державний виконавець передчасно (до отримання боржником повідомлення, передбаченого частиною п`ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження") передав майно боржника на реалізацію - 30 вересня 2020 року, чим порушив право боржника на своєчасне оскарження звіту про оцінку майна.
4. Короткий виклад оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, їх обґрунтування.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року, відхилив скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані боржником дії державного виконавця є діями, пов`язаними з визначенням вартості чи оцінки майна боржника, та мають розглядатися при оскарженні результатів визначення вартості чи оцінки майна боржника. Проте скаржник у межах поданої ним у цій справі скарги не оскаржує результати визначення вартості чи оцінки майна.
Суди попередніх інстанцій взяли до уваги ухвалу Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року в іншій господарській справі (№ 910/13550/20), у межах якої боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" оскаржував проведення оцінки майна та дії державного виконавця щодо неповідомлення боржника про результати визначення вартості та оцінки майна, щодо виставлення майна на реалізацію, які оскаржуються у межах скарги, заявленої у цій справі № 910/10956/15. Господарський суд міста Києва зазначеною ухвалою у справі № 910/13550/20 визнав неправомірними дії державного виконавця щодо проведення оцінки майна Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та зобов`язав посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 61409886, провести нову оцінку з визначення ринкової вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".
За висновком судів боржник у скарзі не зазначив, які його права чи свободи порушені діями державного виконавця та яким чином такі права можуть бути відновлені з урахуванням постановленої Господарським судом міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/13550/20 ухвали.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду позивач послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.
За твердженням скаржника:
- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт того, що станом на час ухвалення ним оскаржуваної постанови ухвала Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/13550/20, врахована місцевим господарським судом та на яку також послався суд апеляційної інстанції, була скасована згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року, тобто безпідставно в оскаржуваній постанові послався на судове рішення, яке вже було скасоване, не існувало;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи скаржника про порушення його прав державним виконавцем, взагалі не дослідили доводи скаржника, наведені у скарзі на дії державного виконавця;
- суди попередніх інстанцій не застосували практику Європейського суду з прав людини як джерело права щодо концепції "права на належне обґрунтування судового рішення" та концепції "права бути почутим".
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані рішення та постанова ухвалені судами попередніх інстанцій з дотриманням та правильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Орган виконавчої служби зазначив про те, що суди дійшли правильного висновку про те, що боржник не зазначив, які його права чи свободи порушені оспорюваними ним діями державного виконавця, і такий висновок судів відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, відповідно до якого якщо державний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив прав скаржника, то така скарга не підлягає задоволенню. Також орган виконавчої служби посилається на те, що боржник був належним чином ознайомлений з результатами визначення вартості чи оцінки майна, у визначені чинним законодавством строки, які обчислюються не з дати отримання відповідного повідомлення, а з дати його надіслання, чинне законодавство не передбачає обов`язку виконавця надсилати боржнику повний текст звіту про оцінку майна.
Також орган виконавчої служби звертає увагу на положення пункту 3 частини п`ятої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Позивач (стягувач) - Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням і дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Позивач посилається, зокрема на те, що відповідач (боржник) у поданій ним скарзі на дії державного виконавця (щодо неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна та виставлення майна боржника на реалізацію на електронних торгах) не зазначив, які його права чи свободи порушені діями державного виконавця при виконанні наказу суду у справі № 910/10956/15, безпідставно посилається на неповідомлення його про результати визначення вартості чи оцінки майна, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки майна саме з дати надіслання виконавцем відповідного повідомлення, а не отримання такого повідомлення боржником.
Також позивач (стягувач) посилається на пункт 3 частини п`ятої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
8. Короткий зміст заявлених учасниками справи клопотань, заяв. Розгляд клопотань, заяв.
04 жовтня 2021 року до Верховного Суду від відповідача (боржника) надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, у якому відповідач просить здійснити розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року у справі № 910/10956/15 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
В обґрунтування зазначеного клопотання заявник послався на те, що розмір позовних вимог у цій справі перевищує суму ціни позову, встановлену у частині четвертій статті 301 Господарського процесуального кодексу України, як умова для розгляду справи без повідомлення учасників справи у суді касаційної інстанції. Також зазначив про те, що обставини цієї справи свідчать про існуючу необхідність заслухати учасників процесу в судовому засіданні для ухвалення об`єктивного та справедливого судового рішення, що надасть учасникам справи, зокрема скаржнику, можливість реалізувати своє право "не лише бути заслуханим, а й бути почутим", на якому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, Верховний Суд відхиляє це клопотання з огляду на відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною п`ятою статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається предметом касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою позивача є постанова Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року, ухвалена за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року про задоволення скарги боржника на дії державного виконавця.
Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на суму ціни позову у цій справі як підставу для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, оскільки судові рішення, ухвалені по суті спору, не є предметом касаційного перегляду, предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду, що згідно з частиною тринадцятою статті 8 та частиною п`ятою статті 301 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду цієї справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Разом з цим згідно з частиною шостою статті 301 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Отже вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п`ятій зазначеної статті, покладається на власний розсуд суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Жодних інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у цій нормі не міститься.
Суд враховує позицію, висловлену неодноразово Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції, згідно з якою публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме: справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, § 25).
Крім того ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (заява № 4336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме: тлумачення норм Цивільного кодексу. ЄСПЛ зазначив, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 18 лютого 2019 року у справі № 756/5081/14-ц.
З огляду на викладене Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі № 910/10956/15 належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а від конкретних обставин справи.
Оскільки обставин, що свідчили б про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи Верховний Суд не виявив, а відповідач (боржник) у клопотанні не навів обґрунтованих доводів у підтвердження того, що питання, які потребують вирішення при розгляді цієї справи, є значними та досить складними в контексті тлумачення норм матеріального та процесуального права, та не надав переконливих доказів у підтвердження цього, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відхиляє це клопотання.