ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10956/15
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М.- головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Полякова Б. М., Сотнікова С. В., Пантелієнка В. О.
від 05 липня 2021 року
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (щодо нерозгляду заяви боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності)
у справі за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
1. Суть спору, короткий зміст судових рішень.
У квітні 2015 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки, визначеною суб?єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.
Господарський суд міста Києва прийняв цю позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі № 910/10956/15.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2020 року та постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, позов задовольнив: звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 жовтня 2014 року, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1323, на нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 43 від 13 жовтня 2014 року, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", у загальній сумі 1 224 239 240,01 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 200 000 000,00 грн, заборгованості за простроченими процентами у розмірі 24 041 095,89 грн, нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 168 144,12 грн та штрафу у розмірі 30 000,00 грн. Визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
2. Обставини виконання судового рішення, встановлені судами попередніх інстанцій.
13 лютого 2020 року Господарський суд міста Києва на виконання судового рішення від 11 лютого 2019 року у справі № 910/10956/15 видав відповідний наказ.
28 лютого 2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 28 лютого 2020 року відкрив виконавче провадження № 61409886 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2020 року № 910/10956/15.
12 серпня 2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, на підставі якої та відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" описав та наклав арешт на майно - предмет іпотеки.
Стягувач у межах виконавчого провадження № 61409886 - Національний банк України подав клопотання про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де Візу" для проведення оцінки описаного в рамках виконавчого провадження нерухомого майна.
02 вересня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитро Євгенович виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № 61409886, якою призначив Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де Візу" в якості суб`єкта оціночної діяльності, зобов`язав його надати звіт з питань визначення вартості майна боржника, описаного та арештованого постановою від 12 серпня 2020 року.
09 вересня 2020 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" подав державному виконавцю заяву про відвід суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання у виконавчому провадженні № 61409886.
28 вересня 2020 року державний виконавець за результатом розгляду зазначеної заяви виніс постанову про відмову у задоволенні відводу суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання.
28 вересня 2020 року Боржник повторно в порядку статей 19, 23 Закону України "Про виконавче провадження" подав державному виконавцю заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" № 01-09.09/20.
Зазначена заява була отримана відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 05 жовтня 2020 року.
3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
19 жовтня 2020 року відповідач, який є боржником у виконавчому провадженні, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернувся у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, у якій просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. (далі - державний виконавець) щодо нерозгляду заяви Боржника № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" у виконавчому провадженні № 61409886;
- зобов`язати державного виконавця розглянути вказану заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ".
В обґрунтування скарги відповідач (боржник) послався на те, що головний державний виконавець Нідченко Д. Є. в порушення частини четвертої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" не розглянув заяву боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності у встановлений цією нормою закону строк, що є порушенням права боржника, передбаченого статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження".
4. Короткий виклад ухвали суду першої інстанції та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, їх обґрунтування.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07 грудня 2020 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на бездіяльність державного виконавця щодо нерозгляду заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності задовольнив частково: визнав неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. з приводу розгляду заяви боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" у виконавчому провадженні № 61409886. У решті скарги відмовив.
Місцевий господарський суд виходив з того, що заява боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року була розглянута головним державним виконавцем Нідченком Д. Є. з порушенням строку для її розгляду, встановленого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", що є несвоєчасним виконанням державним виконавцем покладених на нього законом обов`язків, є проявом бездіяльності, яка порушує права боржника щодо своєчасного розгляду його звернень.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця розглянути заяву боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності, місцевий господарський суд виходив з того, що заява боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року вже була розглянута державним виконавцем, про що 20 жовтня 2020 року (після звернення боржника із даною скаргою) були винесена відповідна постанова.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 05 липня 2021 року скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року у справі № 910/10956/15 та ухвалив нове рішення. Відмовив у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (щодо нерозгляду заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності).
Апеляційний господарський суд виходив з того, що заява боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року фактично є повторною заявою, що містить аналогічні доводи, викладені у першій заяві боржника, у задоволенні якої було відмовлено. За висновком суду апеляційної інстанції ненадання державним виконавцем відповіді на повторну аналогічну заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності не порушує права боржника, оскільки боржник, подаючи повторну заяву з тих же підстав мав усвідомлювати, що йому може бути відмовлено у її задоволенні.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року залишити в силі.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду позивач послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, а саме: статті 13, 14, 239, 269 Господарського процесуального кодексу України, та неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 2, 18, 19 та 23 Закону України "Про виконавче провадження".
За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:
- проігнорував допущені державним виконавцем порушення визначеного законом строку на вирішення питання про відвід суб`єкта оціночної діяльності;
- вийшов за межі доводів апеляційної скарги та порушив принцип змагальності господарського судочинства, оскільки досліджував зміст обох заяв боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності, встановив обставини їх ідентичності, хоча неправомірність дій / бездіяльності державного виконавця щодо першої заяви про відвід не були предметом скарги боржника, позбавив скаржника права заперечити ці обставини;
- дійшов помилкового висновку про ідентичність обох заяв боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності, не врахував те, що друга заява боржника містила нову підставу для відводу суб`єкта оціночної діяльності;
- дійшов помилкового висновку про те, що повторна заява про відвід може ігноруватися державним виконавцем, чим порушив вимоги статей 2, 18, 19 та 23 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють чіткий порядок, згідно з яким за кожною заявою про відвід державний виконавець має винести вмотивовану постанову;
- дійшов помилкового висновку про те, що пропуск державним виконавцем строку на вирішення питання про відвід суб`єкта оціночної діяльності не порушує прав боржника, не врахував те, що закон не зобов`язує боржника усвідомлювати можливість відмови у задоволенні виконавцем його заяви про відвід, а норми закону прямо вказують на безумовний обов`язок виконавця вирішити питання про заявлений відвід.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач (стягувач) - Національний банк України та відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з дотриманням та правильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Стягувач та орган виконавчої служби зазначили про те, що боржник, звертаючись до державного виконавця із повторною заявою про відвід суб`єкту оціночної діяльності, що є аналогічною першій заяві, фактично зловживає своїми правами, боржник не довів порушення його прав чи свобод бездіяльністю державного виконавця. Також стягувач та орган виконавчої служби звертають увагу на положення пункту 3 частини п`ятої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені відповідачем (боржником) у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, доводи позивача (стягувача) та органу виконавчої служби, викладені у відзивах на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом частини першої статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження, зокрема є виконавець, сторони, представники сторін, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їхніми представниками або іншими особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
За наявності підстав для відводу експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід експерта, спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання чи перекладача вирішується у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід шляхом винесення вмотивованої постанови виконавця.
Як встановили суди попередніх інстанцій 09 вересня 2020 року боржник подав державному виконавцю заяву про відвід суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання у виконавчому провадженні № 61409886, яка була розглянута державним виконавцем та 28 вересня 2020 року була винесена постанова про відмову у її задоволенні.
28 вересня 2020 року боржник у порядку статей 19, 23 Закону України "Про виконавче провадження" повторно подав державному виконавцю заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" № 01-09.09/20, що була отримана органом державної виконавчої служби 05 жовтня 2020 року.
Як правильно встановив місцевий господарський суд відповідно до порядку та строків розгляду заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності, встановлених частиною четвертою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", заява боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року мала бути розглянута державним виконавцем у строк до 12 жовтня 2020 року (включно).
Однак в порушення зазначеної норми закону зазначена заява боржника № 01-09.09/20 від 28 вересня 2020 року була розглянута державним виконавцем лише 20 жовтня 2020 року, про що цією датою була винесена постанову про відмову у її задоволенні, тобто з пропуском встановленого законом строку на вирішення питання про відвід суб`єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що державний виконавець, не розглянувши у встановлений законом строк заяву боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності допустив тим самим несвоєчасне виконанням покладених на нього законом обов`язків, проявив бездіяльність, яка порушує права боржника на своєчасний розгляд його звернень.
При цьому Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що пропуск державним виконавцем строку на вирішення питання про відвід суб`єкта оціночної діяльності не порушує прав боржника.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний розглядати заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання в установлені законом строки.
Отже положення зазначеної норми та частини четвертої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують виконавця вирішити питання про заявлений відвід своєчасно, тобто у встановлені законом строки. У свою чергу заявник відводу має безумовне право очікувати розгляду його заяви державним виконавцем у строки, встановлені законом.
Крім того норми Закону України "Про виконавче провадження" не містять положень, які б визначали умови, за наявності яких виконавець може не розглядати заявлений відвід. Отже подання стороною виконавчого провадження повторної заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності не звільняє виконавця від обов`язку здійснювати її розгляд.
З огляду на викладене обґрунтованими є доводи відповідача (боржника), наведені у касаційній скарзі, про те, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець за кожною заявою про відвід має винести вмотивовану постанову у встановлені законом строки.
Крім того Верховний Суд зазначає про те, що висновок апеляційного господарського суду про те, що боржник, подаючи повторно заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності, мав усвідомлювати можливість відмови у її задоволенні, не є конкретним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а зводиться до безпідставних уявлень та припущень, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
Суд апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду скарги боржника на дії державного виконавця щодо нерозгляду заяви боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності не надав оцінки доводам боржника щодо допущених державним виконавцем порушень визначеного законом строку на вирішення питання про відвід суб`єкта оціночної діяльності, не застосував жодні норми Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ті, що були визначені правовою підставою цієї скарги, не навів мотиви їх незастосування, що не відповідає вимогам процесуального закону до змісту судового рішення, є порушенням норм процесуального права, а саме: статей 236, 237, пунктів 5, 7, 8 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону щодо обґрунтованості та законності судового рішення, ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Натомість рішення місцевого господарського суду цим вимогам відповідає.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Місцевий господарський суд, врахувавши наведені норми, встановивши обставини допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності, що виявилася у нерозгляді у встановлені законом строки заяви боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності, встановивши обставини порушення державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" та дійшовши висновку про обґрунтованість заявленої боржником скарги на бездіяльність державного виконавця, правильно відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України визнав оскаржувану бездіяльність державного виконавця неправомірною.
Разом з цим, встановивши те, що заява боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" від 28 вересня 2020 року станом на дату постановлення місцевим господарським судом ухвали за результатами розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця вже була розглянута державним виконавцем, про що 20 жовтня 2020 року (вже після звернення боржника із даною скаргою), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що скарга в частині зобов`язання державного виконавця розглянути зазначену заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності від 28 вересня 2020 року задоволенню не підлягає, правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в цій частині.