ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/4191/16
касаційне провадження № К/9901/41876/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2016 (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспорт" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, третя особа - Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Товариство у березні 2016 року звернулося до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, за участі третьої особи - ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2016 № 86/26-55-15-03 та № 86/26-55-15-03.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем без врахування висновку третьої особи про результати розгляду заперечень до акта камеральної перевірки, згідно якого висновки за результатами перевірки, що викладені в зазначеному акті перевірки, були скасовані через порушення норм чинного законодавства, а відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18.06.2016 № 86/26-55-15-03 та № 86/26-55-15-03.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки за результатами розгляду ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, як контролюючим органом за основним місцем обліку позивача заперечень на акт перевірки висновки, що викладені в акті перевірки №86/26-55-11-03 від 18.02.2016, були скасовані через порушення норм чинного законодавства, відтак вказаний акт перевірки не має юридичної значимості для цілей прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не може бути підставою для їх прийняття, оскільки акт перевірки, як документ, що фіксує факт порушення податкового законодавства, відсутній як такий. Також, судами було враховано, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було повідомлено про незгоду Товариства з актом перевірки та про подачу заперечень проти висновків перевірки, з огляду на що відповідач був обізнаний про факт розгляду заперечень на акт перевірки контролюючим органом за основним місцем обліку позивача та, відповідно, зобов`язувався враховувати висновок про результати їх розгляду при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, чого здійснено не було.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, абзацу 9 пункту 1.4.3, пункту 1.6.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що саме ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повинна була розглядати заперечення на акт перевірки та, відповідно, приймати рішення за результатами розгляду таких заперечень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 15.11.2021 прийняв касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.11.2021.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві як основний платник податків.
Також, Товариство є землекористувачем земельної ділянки, що знаходиться у Печерському районі м. Києва, а відтак подає відповідну звітність щодо плати за землю до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки - до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
18.02.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 30.08.2015 по 18.02.2016, результати якої оформлені актом №86/26-55-11-03 від 18.02.2016, за висновками якого Товариством були вимоги пункту 3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме - порушені строки сплати орендної плати за землю. Терміни сплати, розрахунок штрафних санкцій, суми боргу та кількість днів затримки платежу були визначені в акті перевірки у табличному вигляді.
Вказаний акт перевірки був вручений представнику Товариства у приміщенні контролюючого органу 22.02.2016.
Не погодившись із висновками акту перевірки, Товариство 26.02.2016 у відповідності до положень пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України подав до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (за основним місцем обліку) заперечення на акт перевірки №86/26-55-11-03 від 18.02.2016, у якому просило скасувати його.
Водночас, 26.02.2016 Товариство також подало до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлення про подання заперечень на акт перевірки, яке отримане останньою цього ж дня, що підтверджується відбитком вхідного штемпеля канцелярії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на копії повідомлення.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві надано позивачу відповідь за вих. №3008/10/26-12-03-23 від 02.03.2016, у якій вказано, що заперечення на акт про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності №86/26-55-15-03 від 18.02.2016, надані Товариством, прийняті до уваги, а висновки за результатами перевірки, що викладені в зазначеному акті, скасовано через порушення норм чинного законодавства.
Разом з цим, 03.03.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі висновків акта перевірки №86/26-55-15-03 від 18.02.2016 прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.03.2016: №0001291103, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосувала до Товариства штраф у розмірі 10 %, що складає 92957,29 грн. за затримку менше, ніж 30 календарних днів сплати грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб в сумі 929572,90 грн.; №0001281103, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосувала до Товариства штраф у розмірі 20 %, що складає 936047,11 грн., за затримку більше, ніж 30 календарних днів сплати грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб в сумі 4680235,55 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пунктом 287.3статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За приписами абзацу 1 пункту 75.1 статті