ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 821/1654/16
адміністративне провадження № К/9901/29022/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування"
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Потапчук В.О., судді - Семенюк Г.В., Шеметенко Л.П.)
у справі № 821/1654/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування"
до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування" (далі - позивач, платник, ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Каховська ОДПІ), правонаступником якої є Новокаховська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку у спірному періоді та протиправність викладених в акті перевірки висновків про порушення платником вимог податкового законодавства.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Каховської ОДПІ від 26.08.2016 №0001841540, яким ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4027182,27 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1006795,57 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Каховської ОДПІ від 26.08.2016 №0001861540, яким ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3666735,26 грн;
- стягнуто з Новокаховської ОДПІ на користь ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" сплачений судовий збір в сумі 130510,70 грн шляхом безспірного списання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не підтверджено викладений в акті перевірки висновок про завищення платником суми бюджетного відшкодування у розмірі 4027182,27 грн та залишку від`ємного значення на 3699370,00 грн, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 26.08.2016 № 0001841540 та № 0001861540 є протиправними та підлягають скасуванню. Херсонський окружний адміністративний суд вказав, що висновки суду щодо відсутності порушень податкового законодавства при декларуванні сум, які заявлені до бюджетного відшкодування, узгоджуються із висновками експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 21.03.2017 № 01/17. Суд також виходив з того, що згідно з довідкою Каховського відділення Новокаховської ОДПІ від 23 вересня 2016 року № 184/21-15-12-03-03-00213993 "Про результати документальної позапланової перевірки ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за липень 2016 року" документально підтверджені наявні у ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" суми від`ємного значення з ПДВ за весь період з 01.02.2012 по 31.07.2016. Також суд першої інстанції зазначив, що судовим рішенням у справі № 821/2846/15-а, що набрало законної сили, встановлено наявність у Товариства залишку від`ємного значення у розмірі 17462381,00 грн, підтверджено правильність заповнення платником податкової декларації та визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу Новокаховської ОДПІ задоволено, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Стягнуто з Новокаховської ОДПІ на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 143561,77 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача прийняті контролюючим органом у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідач, якого підтримав суд апеляційної інстанції, формально скористався помилкою позивача, допущеною при складанні Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість, без урахування усіх обставин та наявних доказів про суми накопичуваного платником від`ємного значення з ПДВ та належного позивачу бюджетного відшкодування, прийняв оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення. Платник наголошує на тому, що за наявності у Товариства непогашеного (неповернутого) залишку від`ємного значення з податку на додану вартість зменшення контролюючим органом розміру цього від`ємного значення винятково з причин некоректного заповнення окремих рядків податкової декларації з податку на додану вартість є проявом трафаретності та надмірного формалізму з боку органу державної фіскальної служби.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
07.11.2017 від Новокаховської ОДПІ надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких остання зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача у період з 10 травня 2016 року по 19 травня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за березень 2016 року, за результатами якої складено акт №137/21-15-12-03-03/00213993 від 26 травня 2016 року (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за березень 2016 року на 4049352,00 грн;
- пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за березень 2016 року на загальну суму 3699370,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року:
- №0001111200, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4049352,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1012338,00 грн;
- № 0001121200, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на 3699370,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернуся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про узгодженість відображених Товариством у податковій декларації за липень 2016 року заявлених до бюджетного відшкодування сум.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі № 821/2846/15-а підтверджено правильність заповнення Товариством податкової декларації, визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, порядок використання податку на додану вартість ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" за квітень 2015 року, зазначених у податковій декларації з ПДВ та Додатку 2 до неї, а також наявність у Товариства залишку від`ємного значення у розмірі 17462381,00 грн.
Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду справи № 821/2846/15-а за позовом Товариства до Каховської ОДПІ була достовірність даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2015 року, та правомірність податкових повідомлень - рішень Каховської ОДПІ від 30.06.2015 № 0003391500, яким ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" зменшено розмір від`ємного значення на 588895,00 грн, та № 0003401500 грн, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 763881,00 грн. Крім того, у зазначеному судовому рішенні вказано про наявність у Товариства залишку від`ємного значення у розмірі 17462381,00 грн саме станом на 01.04.2015.
Натомість, у цій справі предметом розгляду є достовірність нарахування Товариством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за березень 2016 року.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки та заперечень на адміністративний позов, на обґрунтування своїх доводів про порушення Товариством вимог податкового законодавства контролюючий орган посилався, зокрема, на те, що позивачем завищено суму від`ємного значення в Додатку 2, яке враховано при розрахунку суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2016 року, розрахунок якої наведено у таблиці 1 Акта перевірки. Зазначив, що позивачем повторно включено суму від`ємного значення за грудень 2013 року до розрахунку суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2016 року, яку станом на дату подачі декларації за березень 2016 року було відшкодовано на рахунок платника у банку (07.05.2014). Також контролюючий орган послався на завищення позивачем заявленої до відшкодування суми від`ємного значення у розмірі 534257,00 грн, якою було погашено позитивне значення рядку 18 декларації у наступних звітних (податкових) періодах, що наведено в таблиці 3 Акта перевірки. Крім того, в акті перевірки перевіряючими викладені висновки про завищення Товариством податкового кредиту на 22169,73 грн за результатами господарських відносин із ТОВ ВКСФ "Валон ЛТД", ТОВ "Компанія "Метраж" та ФОВ "Ферро" за липень 2014 року.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не надав належної правової оцінки викладеним в Акті перевірки та у запереченнях на адміністративний позов доводам контролюючого органу.
Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обмежився цитуванням апеляційної скарги контролюючого органу, не з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив наявні у справі документи та не надав належної правової оцінки доводам сторін у справі.
Тобто, судами не з`ясовано на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин, з якими контролюючий орган пов`язує порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,