ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 160/5299/19
адміністративне провадження № К/9901/9586/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 (ухвалена судом у складі: головуючого судді Шлай А.В. суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" (далі також- ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі також-ГУ Держгеокадастр, відповідач), в якому позивач просив:
-визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру із застосування під час формування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 від 23.06.2017 №33/220617/03-07 коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) зі значенням 2,50;
-визнати протиправним та скасувати Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 від 23.06.2017 №33/220617/03-07, сформований ГУ Держгеокадастру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно завищив значення показника Коефіцієнту Кф у 5 разів порівняно з його реальним розміром та порівняно із правильним, законним значенням Коефіцієнта Кф, що був чинним станом на 01.01.2016. Позивач вважав, що, формуючи Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з коефіцієнтом, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) зі значенням 2,50, відповідач на власний розсуд скасував/оновив код цільового використання землі та коефіцієнт функціонального використання землі (Кф), внесених до Державного земельного кадастру згідно Українського класифікатора цільового використання землі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 позов ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була передана у користування земельна ділянка з метою здійснення будівництва на ній багатофункціонального торгово-розважального комплексу з паркінгом. Будівництво на земельній ділянці тривало та не було завершене станом на час розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 20,4710га з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка знаходиться за адресою: на ж/м Сокіл у районі вул. Космічної (Жовтневий район), підлягав застосуванню Коефіцієнт Кф за функцією використання "Інші землі", та зі складом категорії земель "Землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво" зі значенням Коефіцієнта Кф у розмірі 0,5 згідно чинного на 01.01.2016 та протягом усього 2016 року Додатку №1 до Порядку № 18/15/21/11, відповідно до якого встановлено значення коефіцієнта Кф у розмірі 0,5.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 оскаржено в апеляційному порядку ГУ Держгеокадастру та Дніпровською міською радою, як особою, яка не була залучена судом першої інстанції до участі в розгляді справи.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2020 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що витяг з технічної документації за своєю правовою природою є документом інформаційного характеру, в якому зазначаються певні показники земельної ділянки з технічної документації, у тому числі, про нормативну грошову оцінку та не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
Крім того, суд апеляційної інстанції дослідив умови договору оренди землі від 04.03.2005, укладеного між позивачем та Дніпропетровською міською радою, згідно яких сторонами погоджено, що протягом п`яти років з дня укладення зазначеного вище Договору позивач, як орендар, використовує земельну ділянку для проектування та будівництва (під забудову). Після спливу п`яти років (з 04.03.2010) земельна ділянка використовується для експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу (тобто з метою отримання прибутку від здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг).
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час будівництва застосуванню підлягав коефіцієнт 0,5, а з 04.03.2010 - коефіцієнт 2,5 (згідно Додатку 1 Порядку № 18/15/21/11), через те, що змінилось функціональне використання земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" не погодилося із постановою суду апеляційної інстанції і 30.03.2020 подало касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело, на його думку, до неправильного вирішення справи. Так, судом апеляційної інстанції не враховано до спірних правовідносин висновків (правових позицій) Верховного Суду щодо застосування статей 5, 20 Закону України "Про оцінку земель" та пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №815/927/15, від 05.02.2019 у справі №804/6692/17, від 20.06.2018 у справі № 823/902/17, а також Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, та норм Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №817/907/16, від 21.09.2018 у справі №810/4099/16.
У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада просить залишити її без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 08.04.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Караван-Дніпропетровськ".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.08.2004, основний вид економічної діяльності: 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля".
ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" користується земельною ділянкою площею 20,4710 га з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл у районі вул. Космічної, на підставі укладеного 04.03.2005 з Дніпровською міською радою договору оренди земельної ділянки.
Умовами договору оренди земельної ділянки від 04.03.2005 передбачено, що ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" прийняв у строкове платне користування земельну ділянку та зобов`язався використовувати її за цільовим призначенням (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги) строком на 25 років, в тому числі 5 років для проектування та будівництва і 20 років для експлуатації багатофункціонального торговельного-розважального комплексу з паркінгом (п.3.1.).
Відповідно до пункту 2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору згідно довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 517 від 22.02.2005 становить 26 756 799 грн. 06 коп.
Згідно п.4.7 цього договору, позивач також домовився з міською радою про перегляд розміру орендної плати щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 від 23.06.2017 №33/220617/03-07, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 становить 605447049,30 грн. Витяг також містить відомості про застосування коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) - 2,50.
Позивач, не погоджуючись із розміром нормативної грошової оцінки, який зазначеній у Витязі, покликаючись на протиправність дій щодо застосування коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) в розмірі 2,50, звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду:
-щодо застосування статей 5, 20 Закону України "Про оцінку земель" та пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №815/927/15, від 05.02.2019 у справі №804/6692/17, від 20.06.2018 у справі № 823/902/17; Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, та норм Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №817/907/16, від 21.09.2018 у справі №810/4099/16, висновки яких, на думку заявника, не враховані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Аналіз зазначених ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є частково подібними.
Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що витяг з технічної документації за своєю правовою природою є документом інформаційного характеру, в якому зазначаються певні показники земельної ділянки з технічної документації, у тому числі, про нормативну грошову оцінку, колегія суддів зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову щодо скасування Витягу, врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.10.2019 у справі № 817/1814/18, від 12.11.2018 у справі №814/789/17 та від 27.11.2018 у справі №817/1819/17, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову шляхом скасування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Перевіряючи обґрунтованість підстав, з яких позивач оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду в цій частині, колегія суддів виходить з такого.
Так, Верховний Суд у постановах від 03.12.2018 у справі №815/927/15, від 05.02.2019 у справі №804/6692/17, на які посилається позивач, дійшов висновку про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов`язаний з колом прав та обов`язків користувача відповідної земельної ділянки.
Ці висновки Верховного Суду не враховані Третім апеляційним адміністративним судом при ухваленні постанови від 05.02.2020.
Крім того, судом апеляційної інстанції не врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 823/902/17, у якій сформульовано висновок про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов`язаний з колом прав та обов`язків користувача відповідної земельної ділянки.
Аргументи відзиву на касаційну скаргу про те, що при вирішенні цієї справи слід застосовувати останню (за датою) висловлену правову позицію Верхового Суду, за якою витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, через те, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з такого.
Дійсно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/1094/17 сформулювала правило, за яким незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Однак, такий підхід не є застосовним щодо правових позицій Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, позаяк КАС України у статті 346 прямо передбачає порядок вирішення питання про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати. Тобто відступлення в такому випадку, на відміну від відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, може відбутись саме через передачу справи на розгляд плати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду та ухвалення таким складом Суду рішення, яке буде містити правову позицію про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих судових рішеннях.
Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Пунктом першим частини 4 статті 328 КАС України, зокрема, передбачено можливіст