Постанова
іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 757/24589/14
провадження № 51-4098км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Андрусишин С. Я.,
захисника Воротинцева Є. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Воротинцева Єгора Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 28 серпня 2014 року задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на майно, детальний опис якого наведено в ухвалі, належне ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із указаним рішенням слідчого судді, захисник Воротинцев Є. В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Київський апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2021 року повернув апеляційну скаргу Воротинцева Є. В., подану на ухвалу слідчого судді від 28 серпня 2014 року, мотивувавши рішення тим, що скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Воротинцев Є. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументує свої вимоги тим, що ухвала є необґрунтованою та незаконною, оскільки апеляційний суд не дотримався ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), внаслідок чого дійшов помилкового рішення про повернення його апеляційної скарги.
Вказує, що ухвалу слідчого судді від 28 серпня 2018 року він отримав 20 травня 2021 року у відповідь на подане клопотання від 05 травня 2021 року і вже 21 травня 2021 року подав апеляційну скаргу, тобто в межах п`ятиденного строку на апеляційне оскарження.
Вважає необґрунтованим повернення апеляційним судом апеляційної скарги на тій підставі, що згідно з документами, наданими прокурором під час апеляційного розгляду (протоколом ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 22 жовтня 2019 року та довідкою), адвокат Фазикош А. А. ознайомився з оскаржуваною ухвалою слідчого судді, а отже, йому було відомо про її існування, оскільки цими документами не підтверджено самого факту отримання адвокатом копії вказаної ухвали.
Крім того, зазначає, що апеляційний суд, обґрунтовуючи рішення про повернення апеляційної скарги у зв`язку з пропуском строків на апеляційне оскарження, безпідставно послався на "достатність часу" у захисника для звернення з апеляційною скаргою, не мотивувавши при цьому свого висновку в цій частині.
Вважає, що апеляційний суд позбавив його права на доступ до правосуддя.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Воротинцев Є. В., навівши відповідні пояснення, підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Андрусишин С. Я. висловила заперечення проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як визначено ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи Воротинцева Є. В. про допущення апеляційним судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Верховний Суд вважає слушними, враховуючи таке.
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованих Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).
Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 і 17 ч. 1 ст. 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга, повертається, зокрема, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Приписи КПК про процесуальні строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 28 серпня 2014 року задовольнив клопотання слідчого і наклав арешт на майно ОСОБА_1 згідно з переліком, зазначеним у клопотанні, із забороною його відчуження та розпорядження ним.
За змістом ухвали слідчого судді, з метою забезпечення арешту майна у кримінальному провадженні з урахуванням приписів ч. 2 ст. 172 КПК клопотання слідчого було розглянуто без повідомлення ОСОБА_1 та його захисника.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник Воротинцев Є. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, оскаржив його в апеляційному порядку.
Апеляційний суд указав, що захисник подав апеляційну скаргу після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді і в скарзі не заявив клопотання про поновлення цього строку. З огляду на це суд, керуючись положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув апеляційну скаргу Воротинцева Є. В .
Так, мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги захисника, апеляційний суд указав, що Воротинцев Є. В., звертаючись з апеляційною скаргою, повідомив про отримання ним копії оскаржуваної ухвали слідчого судді лише 20 травня 2019 року. Крім того, суд зауважив, що з наданих прокурором під час апеляційного розгляду документів, а саме протоколу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 22 жовтня 2019 року та довідки, вбачається, що адвокат Фазикош А. А., який представляє інтереси ОСОБА_1, ознайомився з ухвалою слідчого судді, а отже, стороні захисту було відомо про її існування. Також наголосив, що арешт на майно було накладено ще 28 серпня 2014 року, у зв`язку з чим власник майна мав достатньо часу для встановлення підстав накладення арешту на майно, отримання копії ухвали слідчого судді та звернення з апеляційною скаргою у встановлені КПК строки, але цим правом не скористався.
Перш за все Верховний Суд звертає увагу на те, що апеляційний суд у своєму рішенні (у мотивувальній частині) вказав про отримання захисником Воротинцевим Є. В. копії ухвали слідчого судді 20 травня 2019 року.
Однак з матеріалів провадження видно, що копію рішення слідчого судді від 28 серпня 2014 року захисник отримав 20 травня 2021 року.
Верховний Суд вважає, що вказівка апеляційного суду про отримання захисником Воротинцевим Є. В. ухвали 20 травня 2019 року може бути технічною помилкою, яка сама по собі не зумовлює необхідності скасування рішення з цієї підстави.
Водночас суд касаційної інстанції не погоджується із загальним висновком апеляційного суду про пропуск захисником Воротинцевим Є. В. строку на апеляційне оскарження з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо іншого не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом 5 днів з дня її оголошення. Водночас за ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2019 року (провадження № 51-9550кмо18, справа № 760/12179/16-к), якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Апеляційний суд не звернув уваги на відсутність у матеріалах провадження даних про те, що ухвала слідчого судді від 28 серпня 2014 року на виконання вимог ч. 7 ст. 173 КПК була направлена стороні захисту або якимось іншим чином була вручена до 20 травня 2021 року, тобто до дня, коли відповідно до відмітки на копії судового рішення захисник отримав копію ухвали слідчого судді.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу Воротинцева Є. В., не з`ясував усіх обставин провадження, не перевірив доводів, зазначених захисником у апеляційній скарзі, належної оцінки їм не дав та не навів в ухвалі необхідного її обґрунтування.
За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, є передчасним та не обґрунтованим належним чином в ухвалі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд