Постанова
іменем України
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 359/8903/18
провадження № 51-3608км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Тихого А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тихого А.А. на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018111100000180, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 )), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 129 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 червня 2018 року о 21:07 год. та о 21:10 год., знаходячись поблизу першого під`їзду будинку АДРЕСА_2, у зв`язку з тим, що його син ОСОБА_2, 2008 року народження, який прибув до своєї бабусі ОСОБА_3, відмовлявся виходити з будинку та спілкуватися з ним, за обставин, установлених судом та наведених у вироку, у нецензурній формі двічі висловив погрози вбивством ОСОБА_3 .
При цьому обставини висловлювання погроз вбивством, а саме, ступінь емоційного збудження та агресивності ОСОБА_1, значна перевага його у фізичній силі у порівнянні з ОСОБА_3, а також те, що присутність працівників поліції жодним чином не перешкоджала йому неодноразово висловлювати такі погрози, давали підстави побоюватись їх здійснення.
Вимоги касаційної скарги та узагальненідоводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Тихий А.А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінитисудові рішення щодо ОСОБА_1, ухваливши рішення про його виправдання. Вказує про відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та упередженість суду під час їх дослідження. Зазначає про порушення місцевим судом вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), засад законності та верховенства права у кримінальному провадженні. На думку захисника, суд безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебувають у дружніх відносинах із потерпілою, а до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - віднісся критично, при цьому неправильно виклавши їх у вироку. Вважає, що суд безпідставно послався як на доказ на відеозапис із нагрудної камери патрульного поліції. Стверджує, що текст вироку не був оголошений його підзахисному. Вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 370 КПК, зазначаючи, що в ній не наведено мотивів, з яких визнано апеляційну скаргу необгрунтованою, а лише перераховано докази. Посилається на те, що апеляційний суд відмовив у задоволені його клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану в його інтересах касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Шевченко О.О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Тихого А.А., який підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_1, прокурораШевченко О.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у погрозі вбивством ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1
ст. 94 КПК.
У суді обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та показав, що ОСОБА_3 вбивством не погрожував, а був збуджений, оскільки потерпіла не відпускала його меншого сина та настроювала останнього проти нього. Сказаний ним вислів "я тебе грохну", пояснює як витік слів, але він не мав на увазі, що вб`є потерпілу.
Зазначені показання обвинуваченого суд належно перевірив та надав їм відповідну оцінку, обґрунтовано визнав їх такими, що спростовуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою.
При цьому суд послався на показання потерпілої ОСОБА_3, яка зазначала, що 28 червня 2018 року до неї прийшов онук ОСОБА_2, котрий сказав, що батько вигнав його з дому. Ввечері почула дзвінок у домофон, спустилася до вхідних дверей у під`їзд, де побачила свого колишнього зятя - ОСОБА_1 . Останній упродовж двадцяти хвилин до приїзду поліції, яку вона викликала, нецензурно висловлювався, погрожував, казав, що буде її вбивати. Коли приїхала поліція, факти погрози ОСОБА_1 її життю було зафіксовано на камери поліції. Погрози вбивством вона сприймала як реальні, оскільки знає агресію колишнього зятя, який неодноразово піднімав на неї руку та завдавав фізичного болю.
У вироку судом наведено також показання свідків ОСОБА_4 та
ОСОБА_5, які чули, що в присутності працівників поліції ОСОБА_1 висловлювався до ОСОБА_3 нецензурною лайкою, погрожував, що вб`є, і ці погрози вбивством вони сприймали як реальну погрозу життю та здоров`ю людини; дані протоколу перегляду відеозапису від 23 жовтня 2018 року з додатком у виді DVD-R диску, відеофайлу з нагрудної камери патрульного поліції, що міститься на вказаному DVD-R диску, згідно з яким ОСОБА_1 висловлює погрози вбивством ОСОБА_3 .
Крім того, судом безпосередньо досліджено показання свідка - працівника патрульної поліції ОСОБА_7, який з ОСОБА_6 прибув за викликом потерпілої. Свідок показував, що між потерпілою та ОСОБА_1 була словесна перепалка; вислів про те, що хтось когось уб`є, не було сказано. Водночас він указав, що вся подія фіксувалася на нагрудну камеру поліції, а тому відеоматеріал відповідає дійсності.
Також у вироку зазначено показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який вважав, що реальної погрози вбивством, на його думку, не було, а слова ОСОБА_1 були лише висловленнями. Указані показання свідка суд обґрунтовано оцінив критично, зазначивши, що кожна особа, у своєму душевному переконанні, сприймає по-різному погрозу вбивством.
Доводи касаційної скарги захисника Тихого А.А. про те, що надано перевагу показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а показанням свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не дано належної оцінки є безпідставними, оскільки дотримуючись вимог ст. 94 КПК, суд оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.
Водночас будь-яких об`єктивних даних, які би вказували про неправдивість показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є сусідами та перебувають у дружніх стосунках з потерпілою, матеріали кримінального провадження не містять.
Як убачається з аудіозаписів судових засідань від 06 червня 2019 року та
від 01 вересня 2020 року, показання в суді першої інстанції свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 відповідають їх викладу у вироку. А тому доводи захисника про те, що суд не зазначив у вироку достовірних показань цих свідків, є необґрунтованими.
Отже, виходячи з досліджених показань потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, даних відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції, суд правильно встановив, що конкретні обставини кримінального провадження вказували на те, що залякування ОСОБА_1 потерпілої позбавленням її життя давали їй підстави побоюватися здійснення погрози, а поведінка винного, характер його стосунків з потерпілою об`єктивно свідчили про сприймання ОСОБА_3 погрози реально.
Таким чином, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та відповідно до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника Тихого А.А. про відсутність доказів, які би підтверджували винуватість ОСОБА_1 у погрозі вбивством.
Крім того, захисник указує, що досліджені судом докази доводять факт вчинення його підзахисним саме хуліганських дій, за які він вже поніс покарання.
Втім, як убачається з долучених судом до матеріалів кримінального провадження копії постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 06 вересня 2018 року, яка 18 вересня 2018 року набрала законної сили, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. А саме, за те, що він 28 червня 2018 року о 20-й год. 20 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, вчинив хуліганські дії - нецензурно лаявся, образливо чіплявся до ОСОБА_3, чим порушив громадський порядок та спокій громадян (а.п. 165-166).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 засуджено за висловлення ним 28 червня 2018 року о 21:07 год. та о 21:10 год. погрози вбивством, притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП жодним чином не виключає можливості притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.129 КК.
Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 129 КК, а покарання призначено йому з дотриманням положень статей 50, 65 КК.
Під час судового провадження суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК.
У зв`язку з цим колегія суддів не може погодитися з доводами захисника Тихого А.А. про упередженість суду при дослідженні доказів і про порушення засад законності та верховенства права у кримінальному провадженні.
Неспроможними слід визнати також доводи захисника Тихого А.А. про те, що невідомо походження відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції.
Так, із дослідженої судом постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області від 23 жовтня 2018 року вбачається, що відеозапис під назвою "20180629080315001168" на диску DVD-R, марки "Nanonex", визнано документом у кримінальному провадженні № 42018111100000180 та приєднано до його матеріалів (а.п. 42). Разом із тим, клопотань про з`ясування процесуального способу отримання цього доказу органом досудового розслідування сторона захисту не заявляла ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.
У касаційній скарзі захисник Тихий А.А. вказує на порушення вимог КПК, посилаючись і на те, що текст вироку не був оголошений ОСОБА_1 .
Відповідно ж до журналу судового засідання від 10 грудня 2020 року суддя, повернувшись із нарадчої кімнати, оголосив текст вироку. Оскільки на проголошення вироку в судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у судовому провадженні, та виходячи з приписів ч. 4 ст. 107 КПК, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось (а.п. 168).
Поряд із тим, відсутність при оголошенні вироку обвинуваченого ОСОБА_1 не позбавило його можливості скористатися правом на апеляційне оскарження, яке реалізував в інтересах обвинуваченого захисник Тихий А.А., подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд належно перевірив доводи апеляційної скарги захисника Тихого А.А., надав на них вичерпні відповіді, зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Крім того, апеляційний суд, розглянувши клопотання захисника про повторне дослідження відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції, показань свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6, обґрунтовано відмовив у його задоволенні в зв`язку з відсутністю для цього підстав, передбаченихч. 3 ст. 404 КПК.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
А тому касаційну скаргу захисника Тихого А.А. необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд