Постанова
іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 748/2251/20
провадження № 51-2718км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Кручек О. О. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Шваб Л. В., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Рівнопілля Чернігівського р-ну Чернігівської обл., та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, зареєстрованого там само востаннє - вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК)до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у провадженні.
За обставин, установлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, за попередньою змовою 29 квітня 2020 року в період часу з 10:00 до 11:00, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, правомірно перебуваючи з відома власника на території домогосподарства, що за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, шляхом пошкодження металопластикового вікна проникли до будинку на території цього господарства, звідки таємно викрали бензопилу марки "STIHL" моделі MS - 170 вартістю 2723 грн, фен для волосся марки "Magio" моделі "MG-550" вартістю 352 грн, машинку для стрижки волосся марки "ELCO" модель "ЕL-216" вартістю 200 грн, золотий ланцюжок 585 проби вагою 1,45 г вартістю 5328 грн, срібний ланцюжок 925 проби вагою 11,40 г вартістю 2116 грн, срібний хрестик 925 проби вагою 1,85 г вартістю 348 грн, золоте кільце 585 проби вагою 1,59 г вартістю 2362,29 грн, золоту підвіску у вигляді букви "В" 585 проби вагою 1,92 г вартістю 2852,58 грн, а всього таємно викрали майно, що належить ОСОБА_3, на загальну суму 16 281,87 грн, чим спричинили матеріальну шкоду останньому на вищевказану суму.
За ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду щодозасудженого ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить її скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), розглядаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення, в якій ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового у зв`язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК, належним чином не перевірив доводів прокурора та передчасно залишив її без задоволення, з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявність у справі даних про особу засудженого ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор Вараниця В. М. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, захисник Кручек О. О. заперечила проти її задоволення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі прокурор покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого ОСОБА_1, а також на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК, а також судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційній скарзі прокурор не оскаржує.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Щодо доводів прокурора, наведених у поданій касаційній скарзі, то Суд уважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Статтею 75 КК визначено, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину, обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, дані про його особу, зокрема те, що він раніше судимий, проте має постійне місце проживання, працює, відсутність у потерпілого матеріальних претензій.
Водночас зазначене суд першої інстанції розцінив і як обставини, що дають підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання.
Прокурор, не погоджуючись із указаним рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просив вирок суду першої інстанції скасувати через безпідставне застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та ухвалити новий вирок.
Суд апеляційної інстанції належним чином не спростував наведених у скарзі доводів, не дав на них вичерпної відповіді й залишив скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, при цьому не навів переконливих підстав прийняття такого рішення.
Так, апеляційний суд, перевіряючи доводи скарги прокурора, з достатньою повнотою не врахував даних про особу засудженого ОСОБА_1, котрий у минулому чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, а навпаки знову вчинив новий злочин у період незнятої та непогашеної судимості, притягувався до адміністративної відповідальності; наявності обставини, що обтяжує покарання, - рецидив кримінальних правопорушень. Не враховано й досудової доповіді органу пробації на ОСОБА_1, відповідно до якої ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб як середній (т. 1, а. п. 133 - 134).
Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання, не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, та свідчать про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню відповідно до ч.1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати наведене в постанові Верховного Суду, положення статей 370, 419 КПК та статей 50, 65 КК, доводи апеляційної скарги прокурора і постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд