Постанова
Іменем України
2 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 757/3303/15-к
провадження № 51-8362км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Білик Н.В., Ємця О.П.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
прокурора
Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Комлєва С.В. на вирок Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і жительки АДРЕСА_1 ),
засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини та рух справи
1. Печерський районний суд м. Києва вироком від 6 березня 2015 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, і поклав на неї обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
2. Суд визнав доведеним, що 25 жовтня 2014 року близько 12:40 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "БМВ-Х3", рухаючись поблизу будинку №2 по вул. Драгомірова в м. Києві, порушуючи підпункт "б" пункту 2.3 та пункт 12.3 Правил дорожнього руху, виявила неуважність, через що своєчасно не зреагувала на зміну дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.
3. У ході судового розгляду ОСОБА_1 не оспорювала фактичних обставин справи та повністю визнала свою вину у скоєному злочині. А тому в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд не досліджував інших доказів у справі, обмежившись лише допитом обвинуваченої та доказами, що характеризують її особу.
4. Прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку, вказавши, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання за тяжкий злочин нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а також безпідставно не призначив додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
5. Апеляційний суд м. Києва вироком від 21 травня 2015 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора і призначив ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням статей 75 та 76 КК. Суд відхилив вимогу у скарзі прокурора щодо призначення додаткового покарання.
6. 2 лютого 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суд зазначив, що апеляційний суд не розглянув належним чином доводів прокурора про безпідставне непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання.
7. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 27 квітня 2016 року скасував вирок Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2015 року і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Підставою для скасування стала відсутність у матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження суду першої інстанції.
8. Печерський районний суд м. Києва вироком від 23 січня 2018 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, і поклав на неї обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
9. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 6 червня 2018 року залишив без змін вказаний вирок місцевого суду.
10. Касаційний суд ухвалою від 5 листопада 2019 року передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду для вирішення питання щодо допустимості висновку експерта, складеного з урахуванням інформації, що міститься в медичній документації, яка не була відкрита стороні захисту в порядку статті 290 КПК.
11. 23 грудня 2019 року об`єднана палата своєю ухвалою повернула кримінальне провадження на розгляд колегії суддів у зв`язку з тим, що на розгляді об`єднаної палати перебуває справа № 754/14281/17 (провадження № 51-218кмо19) з аналогічного питання.
Вимоги і доводи касаційної скарги
12. У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
13. Захисник посилається на те, що, обґрунтовуючи винуватість засудженої, суди послалися на ряд доказів, що є недопустимими з таких підстав:
- протокол огляду місця ДТП від 25 жовтня 2014 року, оскільки після проведення огляду слідчий, який його проводив, не вніс відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відповідно до частин 1 та 3 статті 214 КПК, а ці відомості внесено іншим слідчим 1 листопада 2014 року, якому матеріали кримінального провадження були передані в спосіб, не передбачений КПК;
- схему ДТП, оскільки її складено інспектором дорожньо?патрульної служби, а не слідчим чи спеціалістом; також невідомо, на підставі яких відомостей на цій схемі вказано місце наїзду на пішохода, яке до того ж позначено пастою іншого кольору;
- висновок судової автотехнічної експертизи № 617ат від 15 грудня 2014 року, оскільки методики проведення експертного дослідження не зареєстровані в установленому законом порядку, а судовий експерт, який зробив експертний висновок, не працює в установі, якій було доручено проведення експертизи;
- висновок судово-медичної експертизи №2137/Е від 25 грудня 2014 року, оскільки в справі відсутні докази отримання органом досудового розслідування доступу до наданої експерту медичної документації.
14. Також захисник стверджує, що було порушено право на захист ОСОБА_1, оскільки для експертних висновків вихідними даними були використані її показання, які вона давала в статусі свідка.
15. Крім того, захисник зауважує, що суди не дослідили, в якій мірі потерпілий причетний до наслідків ДТП.
Позиції учасників касаційного розгляду
16. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
17. Прокурор Чабанюк Т.В. заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони захисту і просила залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Оцінка Суду
18. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково.
Щодо допустимості протоколу огляду
19. Суд відзначає, що відомості про подію 25 жовтня 2014 року були внесені до ЄРДР лише 1 листопада 2014 року. Суд не має підстав не погодитися із стороною захисту у тому, що це порушувало частину 1 статті 214 КПК.
20. Суд не погоджується з позицією апеляційного суду щодо того, що слідчий, який виявив правопорушення, не зобов`язаний вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Оскільки слідчий провів огляд місця події за правилами кримінального процесуального кодексу, тим самим він фактично розпочав розслідування. Тому міркування про наявність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, на які посилається апеляційний суд, не можуть виникати.
21. Крім того, відповідно до статті 214 КПК, йдеться про обставини, "що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення", а не про беззаперечне встановлення цих обставин.
22. Також захисник зазначає про порушення правил підслідності у зв`язку з тим, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені в ЄРДР слідчим, якому матеріали кримінального провадження було передано в спосіб, не передбачений КПК.
23. Суд погоджується, що з наявних матеріалів кримінального провадження не зрозуміло, чому огляд місця події в Печерському районі міста Києва здійснено слідчим Оболонського району, а внесення відомостей про кримінальне правопорушення і подальше розслідування було здійснено слідчим Печерського району. Обставини, які зумовили такий розвиток подій у розслідуванні, не були досліджені судами попередніх інстанцій, що позбавляє Суд можливості висловитися про наявність порушення кримінального процесуального закону та його значення для винесення законного і справедливого рішення у справі.
24. Інші доводи сторони захисту щодо змісту протоколу місця події стосуються не допустимості, а достовірності цього доказу. Водночас Суд погоджується, що апеляційний суд не розглянув належним чином доводів захисту стосовно відсутності пояснення, на підставі яких відомостей на схемі до протоколу огляду місця події вказано місце наїзду на пішохода, що позначене іншим кольором.
25. Оскільки ця обставина є критично важливою для визначення можливості в засудженої уникнути наїзду, а отже, і для встановлення її винуватості за статтею 286 КК, місце наїзду на пішохода має бути встановлене поза розумним сумнівом на підставі доказів. Тому Суд вважає, що в рішенні апеляційної інстанції не надано відповіді на важливий аргумент сторони захисту.