Постанова
іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 727/11801/18
провадження № 51-80км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Круценко Т.В,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Івасюка І.Г. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 липня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 1 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260040003869, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 липня 2017 року за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у вигляді штрафу в розмірі 18 700 грн, виконаного згідно з квитанцією № 5 від
18 вересня 2017 року,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено: ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 309 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк
3 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Верховний Суд постановою від 30 березня 2021 року частково задовольнив касаційну скаргу захисника Івасюка І.Г., скасував зазначену ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 1 червня 2021 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника Івасюка І.Г. - без задоволення. Зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 листопада 2020 року до 30 березня 2021 року.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
У період часу з 20:00 24 грудня по 15:00 25 грудня 2017 року ОСОБА_1 шляхом віджиму вхідних дверей та виривання дверних петель проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно, що належало ОСОБА_2, спричинивши йому майнову шкоду на загальну суму 127 700 грн.
Крім того, 8 серпня 2018 року приблизно о 09:00 ОСОБА_1, перебуваючи на просп. Незалежності, 90 у м. Чернівцях, незаконно придбав, знайшовши, 9 мм пістолет "Atmaca-Starter", турецького виробництва, визнаний вогнепальною зброєю, який потім носив і зберігав без передбаченого законом дозволу, а також незаконно придбав, знайшовши, наркотичний засіб - канабіс масою 17,095 г, який зберігав для власного вживання без мети збуту.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Івасюк І.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, судом першої інстанції не дотримано стандарту доведення винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.
Захисник стверджує що у справі відсутні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК. Суд не взяв до уваги показання засудженого про його місцезнаходження у період часу, коли було вчинено крадіжку з квартири ОСОБА_2, і те, що планшет, ноутбук і телефон він не викрадав, а отримав у рахунок оплати за виконані ремонтні роботи від ОСОБА_3 . Крім того, вказує, що висновок експерта від 22 жовтня 2018 року не є доказом винуватості ОСОБА_1, оскільки останній працює майстром з ремонту автомобілів, має велику кількість інструментів, серед яких є і викрутки різних розмірів, а допитаний у суді першої інстанції судовий експерт ОСОБА_4 не дав чіткої відповіді, чи саме вилучені під час обшуку викрутки використовував ОСОБА_1, вчиняючи крадіжку. Також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні трасологічні та дактилоскопічні експертизи слідів взуття та папілярних візерунків пальців рук, які б вказували на вчинення крадіжки ОСОБА_1 .
На переконання захисника, вирок суду про доведеність винуватості
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК ґрунтується на штучно створених доказах обвинувачення.
Крім того, захисник у скарзі вказує, що суд залишив без уваги доводи про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів ведення розслідування.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, наведених у його скарзі, не дав на них переконливих відповідей та, порушуючи вимоги ст. 404 КПК, безпідставно відмовив стороні захисту в дослідженні доказів в апеляційному порядку, допиті потерпілого, який не з`явився в судове засідання без поважної причини, та свідків.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника і просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Районний суд, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3
ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК.
Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, незаконному носінні, придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та в незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів без мети збуту підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджений показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5, експертів ОСОБА_6 і ОСОБА_4, даними, що містяться
у протоколах огляду місця події від 25 грудня 2017 року, огляду предмета від
15 серпня 2018 року з фототаблицею до нього, добровільної видачі від 6 лютого
2018 року, огляду речей від 15 серпня 2018 року з фототаблицею до нього, обшуку від 8 серпня 2018 року з відеозаписом до нього, висновками експерта від
10 серпня 2018 року № 1037-К (з фототаблицею), від 9 серпня 2018 року
№ 585-Х, від 22 жовтня 2018 року № 1275-К, іншими доказами, зміст яких детально наведено у вироку.
Посилання сторони захисту в касаційній скарзі на те, що у справі відсутні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, ретельно перевірені судами першої й апеляційної інстанцій і з наведенням обґрунтованих мотивів спростовані.
Суд правильно визнав такими, що не відповідають дійсності, показання ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2, а викрадені планшет і мобільний телефон він отримав у рахунок оплати за виконані ремонтні роботи від ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_1 під час досудового розслідування та розгляду провадження в суді не повідомляв про отримання ним зазначених речей від ОСОБА_3, а зазначив про ці обставини в останньому судовому засіданні перед судовими дебатами. Крім того, суду не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 здійснював ремонт автомобілів.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що з квартири, в якій він проживав, було викрадено його майно, зокрема планшет "Samsung Tab-3" та мобільний телефон марки
"Nokia-2690".
Згідно з протоколом добровільної видачі від 6 лютого 2018 року ОСОБА_5 добровільно видав планшет білого кольору "Samsung Galaxy Tab-3", серійний номер НОМЕР_1, який було викрадено з квартири ОСОБА_2 .
Допитаний з приводу цих обставин свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив суду, що придбав у ОСОБА_1 планшет "Samsung Tab-3".
З висновку експерта від 22 жовтня 2018 року № 1275-К вбачається, що слід знаряддя зламу шириною 8 мм, у пластиліновому зліпку розміром 28х29х8 мм виявлений та вилучений 25 грудня 2017 року за фактом крадіжки майна з приміщення квартири АДРЕСА_2, залишений (утворений) знаряддям, робоча (контактуюча) частина якого аналогічна формам
і розмірним характеристикам поверхонь робочих (контактуючих) частин викруток, вилучених під час проведення санкціонованого обшуку в автомобілі марки "Фольксваген Гольф", яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації, наданої операторами мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" і ТОВ "Лайфселл", про вихідні та вхідні дзвінки, текстові повідомлення із зазначенням ІМЕІ терміналів та ретрансляційних антен, у зоні покриття яких виходили на зв`язок абоненти, встановлено, що абонент мобільного зв`язку номер НОМЕР_2 подається в пунктах доручення як сім-картка, якою користується ОСОБА_1, і 25 грудня 2017 року о 14:51 перебував у зоні покриття ретрансляційної антени "Аз-50", розташованої в безпосередній близькості до місця розташування квартири АДРЕСА_2, звідки було викрадено майно ОСОБА_2 . Також установлено, що в мобільному телефоні
"Нокіа-2690", IMEI НОМЕР_3, викраденому з зазначеної квартири, в період часу з 3 січня 2018 року по 10:19 5 січня 2018 року, а також із 19:17 17 січня
2018 року по 02:16 21 березня 2018 року згідно з даними трафіку працювала сім-картка НОМЕР_2, що подається в пунктах доручення як сім-картка, якою користується ОСОБА_1 .
Показання потерпілого та свідка не викликають жодних сумнівів у колегії суддів, оскільки повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Є безпідставними і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК.
З протоколу обшуку від 8 серпня 2018 року та відеозапису до нього вбачається, що в транспортному засобі марки "Фольксваген Гольф", д.н.з. НОМЕР_4, який перебував у користуванні ОСОБА_1, було виявлено та вилучено телефони "Samsung", IMEI НОМЕР_5, IMEI НОМЕР_6, "Samsung" IMEI НОМЕР_7, "Viano", IMEI НОМЕР_8, IMEI НОМЕР_9, пістолет металевого кольору із написом "Atmaca-Starter", а під час обшуку ОСОБА_1 в задній правій кишені джинсових шортів виявлено та вилучено згорток паперу з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору.
За висновком експерта від 9 серпня 2018 року № 585-Х надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору в паперовому згортку є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом.
Відповідно до висновку експерта від 10 серпня 2018 року № 1037-К пістолет "Atmaca-Starter" турецького виробництва є гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 9 мм.
Таким чином, суд правильно з`ясував обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідає диспозиції норм кримінального закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії.
Відхиляючи твердження засудженого про його непричетність до інкримінованих злочинів, суд правильно зазначив, що невизнання вини він вважає обраним ОСОБА_1 способом захисту від пред`явленого обвинувачення з метою зменшити відповідальність за вчинені злочини.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, взяті судом за основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
Призначене ОСОБА_1 покарання узгоджується з приписами вимогам статей 50, 65 КК.
Посилання сторони захисту про залишення без уваги судом доводів про застосування стосовно ОСОБА_1 незаконних методів ведення розслідування є безпідставними. Захисник у скарзі не зазначає і не конкретизує в чому виразилось застосування незаконних методів ведення розслідування.
Крім того, ОСОБА_1 та його захисник не порушували таких питань під час досудового розслідування та розгляду справи в суді і сторона захисту зазначила про це тільки в касаційній скарзі.
З матеріалів кримінального провадження не вбачається порушень вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказів, і на спростування цього у скарзі сторони захисту переконливих аргументів не міститься.
Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційній скарзі сторони захисту, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і правильною правову кваліфікацію його дій. На всі доводи апеляції, які аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, суд дав обґрунтовані відповіді.
Усупереч доводам сторони захисту, здійснюючи кримінальне провадження, місцевий та апеляційний суди не порушили загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК, а з огляду на положення ст. 404 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази.
Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
Розгляд справи без участі потерпілого не є порушенням вимог закону, оскільки кримінальний процесуальний закон не передбачає обов`язкової участі потерпілого в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень норм права, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень з наведених у скарзі підстав під час розгляду справи в суді касаційної інстанції невстановлено. Тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд