Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 442/1785/16-ц
провадження № 61-11487св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Броницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Броницька сільська рада Дрогобицького району, про визнання заповіту недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що за життя, 26 січня 2011 року, його мати ОСОБА_3 склала заповіт, за яким на випадок смерті заповіла все своє майно відповідачці.
На праві власності матері належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .
Інша частина будинку належить відповідачці на праві власності на підставі заповіту після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про складений батьком заповіт на користь відповідачки він не знав. Про заповіт батька йому випадково стало відомо навесні 2009 року.
Після смерті батька у період із 2008 року до 2013 року він постійно проживав із матір`ю в АДРЕСА_1 . Мати хворіла, а тому не могла скласти заповіт на користь відповідачки і приховати від нього цю обставину, оскільки вони були постійно разом, у них були довірливі відносини.
Після часткового одужання матері він почав їздити до неї на вихідні - з п`ятниці до неділі, оскільки працював у місті Дрогобичі, допомагав їй у домашніх справах.
До смерті матері він був з нею у добрих відносинах.
Мати ніколи не виявляла бажання складати на когось заповіт, зазначала, що в будинку після її смерті житиме він, оскільки він не має власного житла.
Після смерті матері 16 жовтня 2015 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, від якого дізнався про існування заповіту, складеного матір`ю на користь ОСОБА_2 .
При ознайомлені з його змістом він звернув увагу на те, що підпис під заповітом вчинений не матір`ю, а іншою особою.
У зв`язку з наведеним просив визнати недійсним заповіт, вчинений 26 січня 2011 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем виконкому Броницької сільської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, оскільки складений у письмовій формі та посвідчений уповноваженою службовою особою. Не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що його мати не підписувала оспорюваний заповіт. Такі посилання спростовані висновками двох судових експертиз: висновком експертів судово-почеркознавчої експертизи від 24 липня 2018 року №3872/3873/18-32 та висновком експертів комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2019 року № 24668+24670/19-32, за наслідками проведення яких установлено, що підписи від імені ОСОБА_3 виконані нею.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції встановив, що обов`язок складати і посвідчувати заповіти у Броницькій сільській раді Дрогобицького району було покладено на секретаря селищної ради ОСОБА_6 На виконання вимог статті 1247 ЦК України в оспорюваному заповіті від 26 січня 2011 року зазначено час і місце його складання, що заповідач перебуває при здоровому розумі, усвідомлює значення своїх дій, діє добровільно, без будь-якого примусу, заповідачу роз`яснено зміст статей ЦК України щодо недійсності правочинів, зміст статей 1233-1236, 1241, 1245, 1247-1248, 1254, 1257, 1307 ЦК України, заповіт підписаний заповідачем власноруч, до підписання прочитаний вголос заповідачем. Таким чином, оспорюваний заповіт складений з дотриманням письмової форми та посвідчений уповноваженою службовою особою органу місцевого самоврядування, як це передбачено Законом України "Про нотаріат" та статтею 1251 ЦК України. При складанні заповіту порушень щодо його оформлення та посвідчення не встановлено, позивачем не доведено обставин відсутності волевиявлення заповідача щодо складання заповіту на користь відповідачки, матеріалами справи справжність підпису заповідача не спростовано.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:
- при посвідченні заповіту секретар сільської ради мала керуватися чинним на момент його посвідчення Порядком посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419, де в пункті 15 визначено, що заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати і місяця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно. Посадова, службова особа може по проханню заповідача записати з його слів; власноручно, або за допомогою технічних засобів надрукувати заповіт, у такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом "мною прочитано вголос І власноручно підписано". Секретар сільської ради не дотримався обов`язкової вимоги щодо прочитання заповіту заповідачем, який записаний зі слів невідомої особи, оскільки у будинку заповідача не складався, що свідчить про нікчемність заповіту. Судом першої інстанції було встановлено, що заповіт ОСОБА_3 було прочитано не нею як заповідачем, яка не могла його прочитати через свою старість, а секретарем Броницької сільської ради ОСОБА_6, яка сама про це зізналася, будучи допитана як свідок;
- суди не врахували, що було порушено таємницю заповіту, оскільки його вчинено у присутності та за спонуканням особи, а саме - ОСОБА_5 (матері відповідачки ОСОБА_2 ), а також у присутності інших осіб, а саме - голови сільської ради;
- він заявляв клопотання про призначення судового засідання з участю експерта в режимі відеоконференції у суді першої інстанції. Проте суд не викликав та не допитав експертів Київського НДІСЕ, які виконували судову почеркознавчу експертизу у даній справі, тобто не була виконана ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 21 грудня 2018 року, що порушує право на об`єктивний розгляд справи відповідно до частини п`ятої статті 263 ЦПК України;
- 27 січня 2020 року він заявляв клопотання про призначення комісійної почеркознавчої експертизи. Комісійна судова почеркознавча експертиза була проведена також Київськими НДІСЕ, яка на його думку, проводилася формально, а тому він заявив клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи в Харківському НДІСЕ. Однак 30 січня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою необґрунтовано відмовив йому у задоволенні цього клопотання, незважаючи на те, що він навів поважні причини для призначення такої експертизи, такі як "недовіра до Київської експертної установи, експертам", якою було виготовлено два протилежні висновки проведених експертиз.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права зокрема, що оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання щодо призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи в Харківському НДІСЕ.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 та бабою ОСОБА_2
ОСОБА_3 була власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ частини цього будинку є ОСОБА_2
26 січня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем виконкому Броницької сільської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
16 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Лютик Р. В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 вересня 2017 року призначено у даній справі за судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1. Чи виконаний підпис в заповіті, вчиненому 26 січня 2011 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем виконкому Броницької сільської ради; в журналі реєстрації нотаріальних дій 05-02 за 2011 рік Броницької сільської ради під № 7 в графі "розписка про одержання нотаріально-оформленого документу", та в копії квитанції серія СШ № 958035 в графі "сплатив" самою ОСОБА_3, чи співпадають вони між собою чи такі підписи виконано іншою особою? 2. Скільки часу пройшло після складання заповіту та виконання підпису на заповіті і чи можливо що сам заповіт та підпис на ньому вчинено після 26 січня 2011 року? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково дослідного інституту судових експертиз, яких попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
22 січня 2018 року на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів (т. 1, а. с 163-166).
У подальшому Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 30 березня 2018 року вказав, що для порівняльного дослідження як зразок підпису ОСОБА_3 необхідно брати до уваги "Зошит для виплати пенсій ОСОБА_3 за 1997-2008 роки", а саме: всі підкреслені олівцем та виділені маркером підписи, два примірники заповіту від 26 січня 2011 року та журнал реєстрації нотаріальних дій Броницької сільської ради за 2010-2012 роки (т. 1, а. с. 190).
Згідно з висновком експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 24 липня 2018 року № 3872/3873/18-32, складеного експертами Київського НДІСЕ, підписи від імені ОСОБА_3, які містяться у графі "підпис", зліва від запису прізвища та ініціалів, в оригіналах двох примірників заповіту від 26 січня 2011 року, у графі "розписка про одержання нотаріально оформленого документа" у журналі реєстрації нотаріальних дій від 26 січня 2011 року, у рядку "сплатив" у документі "копія квитанції на прийом неподаткових платежів серія СШ № 958035" від 26 січня 2011 року - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і застосування технічних засобів, виконані ймовірно однією особою, виконані ймовірно ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 193-203).
07 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2019 року у даній справі призначено комісійну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення експертизи поставлено питання, чи виконаний підпис у заповіті, вчиненому 26 січня 2011 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем виконкому Броницької сільської ради; в журналі реєстрації нотаріальних дій 05-02 за 2011 рік Броницької сільської ради під № 7 в графі "розписка про одержання нотаріально оформленого документу" та в копії квитанції серія СШ № 958035 в графі "сплатив" самою ОСОБА_3, чи співпадають вони між собою, чи такі підписи виконано іншою особою.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2019 року
№ 24668+24670/19-32, складеного експертами КНДІСЕ, підписи від імені ОСОБА_3 : у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 26 січня 2011 року, що посвідчені секретарем виконкому Броницької сільської ради, у графі "Підпис:", в журналі реєстрації нотаріальних дій за 2011 рік Броницької сільської ради (розпочато: 11 січня 2011, закінчено: 12 грудня 2011) на арк. 2, у рядку за № 7, у графі "Розписка про одержання нотаріально оформленого документа"; копії квитанції на прийом неподаткових платежів № 958035, у графі "Сплатив" (Форма № 10) - виконані самою
ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 237-246). Крім того вказано, що підписи виконані однією особою, рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.