Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 1622/1491/2012
провадження № 61-14729св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Кривчун Т. О., Чумак О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог, заяви, судових рішень
У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1, що відповідає розміру його частки у праві спільної часткової власності на будинковолодіння; визначити порядок користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовано тим, що він є власником частини будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки, на якій цей будинок розташований. Існує необхідність визначити порядок користування вказаною ділянкою, яка залишилась в спільному користуванні співвласників будинку.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від
24 листопада 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, визначений рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 травня 2006 року, тому відсутні підстави для визначення порядку користування земельною ділянкою, яка за вказаним рішенням залишилася у спільному користуванні сторін.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 травня 2014 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що у червні 2016 року з довідки Октябрського районного суду м. Полтави йому стало відомо про те, що зазначеним судом у 2005 році жодних рішень про визначення часток співвласників у праві власності на будинок АДРЕСА_1 не ухвалювалося, отже посилання у рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 22 травня 2014 року на рішення того ж суду від 30 березня 2005 року було безпідставним. Вказані обставини
є істотними для справи та такими, що можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від
07 лютого 2017 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
Суди виходили з того, що зазначені ОСОБА_1 обставини не
є нововиявленими у розумінні закону.
Короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, у якій просив ухвалити у цій справі додаткове рішення, яким визначити порядок користування спірною земельною ділянкою (а. с. 123-126, т 4).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що у судове засідання заявник повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Участь позивача є необхідною для з`ясування обставин справи, його неявка перешкоджає розгляду справи.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції залишена без руху та надано строк для усунення недоліків скарги.
Апеляційний суд виходив з того, що 29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції з пропуском строку на апеляційне оскарження, який просив поновити. Суд першої інстанції
31 травня 2019 року надіслав копію ухвали про залишення заяви без розгляду за місцем проживання скаржника, вказаним у матеріалах справи, поштове відправлення не було отримано ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що адресат відсутній, так само як і судові повістки про виклик до суду (а. с. 91, 92, т. 5). Проте в подальшому ОСОБА_1 протягом року не цікавився розглядом поданої ним заяви, заява про зміну свого місця проживання чи іншу адресу для надіслання кореспонденції ним не подавалася. Тому апеляційний суд не знайшов підстав вважати наведені ним обставини поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не відповідає вимогам закону у повній мірі, оскільки скаржником не виконано вимоги частини четвертої статті 356 ЦПК України та не додано копій скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що 09 липня 2020 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява, у якій ОСОБА_1 повідомив про неможливість усунути недоліки апеляційної скарги та просив визнати її неподаною і повернути. Вказане та зміст самої заяви свідчить про обізнаність скаржника зі змістом ухвали апеляційного суду від 17 червня 2020 року.
Процесуальністроки, які вже булиавтоматично продовженні до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" закінчуються через 20 днів після набрання чинності цього Закону. Оскільки закон набрав чинності 17 липня 2020 року, то строк на усунення недоліків апеляційної скарги продовжувався до 05 серпня
2020 року.
На момент постановлення ухвали ніяких дій, спрямованих на усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 не вживалося. Подана ним заява про неможливість усунути недоліки апеляційної скарги не спростовувалася. Заяви про продовження строку на усунення недоліків також не надходили.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду.
Касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду мотивовано тим, що вній помилково зазначено, що ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції лише 29 травня 2020 року. Таке твердження суперечить поштовим супровідним документам, долученим до матеріалів справи та резолюції голови Полтавського апеляційного суду на апеляційній скарзі з датою 28 травня 2020 року.
Апеляційний суд припускає, що він міг знати про ухвалу апеляційного суду від
17 червня 2020 року, якою його апеляційну скаргу залишено без руху, але копію цієї ухвали суду він не отримував і зміст ухваленого рішення йому не відомий.
Один з суддів колегії Полтавського апеляційного суду приймав участь у перегляді цієї справи, тому мав заявити самовідвід.
У липні 2021 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Бибик В. А. подав до суду відзив, у якому просив ухвали суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Відзив мотивовано тим, що заявник, будучи належним чином повідомлений судом про призначення судового засідання, регулярно не прибував у судове засідання, поважність причин його неявки в судове засідання не підтверджена, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Заявник свідомо зловживає своїм процесуальним правом, що підтверджується численними поштовими викликами здійсненими судом на адресу заявника по день постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, які він із невідомих причин не отримував. Твердження, що він неодноразово телефонував до суду для з`ясування інформації, не підтверджується доказами. Крім того заявник, будучи зацікавленим в розгляді поданої ним заяви, мав можливість відслідковувати рух справи на офіційному сайті Октябрського районного суду м. Полтави. Окрім того, заявник користується пільгами як ліквідатор аварії ЧАЕС і звертався за правничою допомогою до безоплатної вторинної правової допомоги, як зазначає він в касаційній скарзі, тому він має можливість забезпечити своє представництво в суді адвокатом.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення в повному обсязі.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня
2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду; відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.