Постанова
Іменем України
19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 184/332/20
провадження № 61-14309 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2021 року у складі судді Томаш В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня
2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М.,
Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", товариство) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2
об 11 годині 45 хвилин на дільниці роторного комплексу № 9 Чкаловського кар`єру № 2 під час виконання трудових обов`язків, а саме робіт по ремонту приводного редуктора приводної станції № 124 машиніста конвеєра
5 розряду, її сина - ОСОБА_5 затиснуло між вертикальною стійкою першої секції конвеєра та двотавровою балкою передньої секції приводної станції, внаслідок чого він помер, про що було складено акт розслідування нещасного випадку від ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначала, що внаслідок втрати сина їй завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, які вона зазнає і до теперішнього часу. Вона позбавлена піклування, любові та підтримки сина.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на її користь 320 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті сина.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області
від 25 серпня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 .
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області
від 03 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі
120 000,00 грн без утримання податку із доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довела факт смерті свого сина - ОСОБА_5, який стався під час виконання ним трудових обов`язків у АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", як і довела завдання їй моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом ураховано ступень моральних страждань, який зазнала та зазнає позивач після смерті сина, їх тривалості
і тяжкості, істотності вимушених змін у житті, що позбавляють її звичних життєвих зв`язків та вимагають докладання додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області
від 03 березня 2021 року змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 120 000,00 грн до 300 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції
про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивача у зв`язку із смертю рідної людини - її сина, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, а тому вважав
за необхідне збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача
на користь позивача з 120 000,00 грн до 300 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, яка надійшла у серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду,
а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2021 року клопотання
АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено заявнику строк
на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 184/332/20 з Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було встановлено протиправної поведінки ні відповідача, ані третіх осіб, як і не встановлено прямого причинно-наслідкового зв`язку між загибеллю сина позивача
і діями відповідача, третіх осіб та їх вини. Суди не звернули увагу на те,
що нещасний випадок із сином позивача стався внаслідок порушення ним своїх посадових обов`язків та приписів норм із охорони праці.
Також судами не встановлено дійсної правової природи відносин сторін, невірно застосовано норми статей 173 та частини першої статті 237-1
КЗпП України, безпідставно відхилено висновки судової інженерно-технічної експертизи, а також аргументи відповідача про відсутність підстав для притягнення до відповідальності роботодавця і третіх осіб. Більше того, збільшуючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд не навів конкретних мотивів прийняття такого рішення, залишивши поза увагою виключну вину загиблого сина позивача.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, у якому підтримав вимоги касаційної скарги, просив
її задовольнити та скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вказував на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. На його думку, заявлені позивачем вимоги спрямовані саме на безпідставне збагачення і не відповідають вимогам закону. Крім того, батько загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 у серпні 2021 року також звернувся до суду з аналогічним позовом і просить відшкодувати йому моральну шкоду у такому ж розмірі.
Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. Указане не було взято судами до уваги, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно з частиною другою статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних
і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян
на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167
ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків
і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав,
і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків,
а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею
237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується
як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так
і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього
в заподіянні шкоди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження від 14 січня 1981 року ОСОБА_5 народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (позивач)
(а. с. 17, т. 1).
За життя ОСОБА_5 працював машиністом конвеєра 5 розряду
в АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат".
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 08 липня 2004 року, актовий запис № 363, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 23 років. Причиною смерті стало: перелом ребер, тазу, ушкодження печінки, сумісна травма груді, живота, тазу (а. с. 15, 16, т. 1).
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення
її прав.
Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку
з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних
та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також
з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди
по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "STANKOV v. BULGARIA", № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали
з нею однією сім`єю.
Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, провадження
№ 61-21511сво19.
На момент проведення розслідування нещасного випадку, який стався
з ОСОБА_5, було чинним Положення про порядок розслідування
та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві, затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2001 року № 1094 (далі - Положення № 1094).
Так, спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки
із смертельними наслідками (пункт 36 Положення № 1094).
За змістом пункту 38 Положення № 1094 спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком організовує роботодавець. Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії.
Пунктом 56 Положення № 1094 передбачено, що за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов`язаними з виробництвом
і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися
з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків, у тому числі у відрядженнях.
У пункті 41 Положення № 1094 зазначено, що за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 48 цього Положення, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
У справі, яка переглядається, за результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався на дільниці роторного комплексу № 9 Чкаловського кар`єру № 2 з одним постраждалим
зі смертельним наслідком комісією, яка утворена наказом територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області від 07 липня 2004 року № 144-р, складено акт форми Н-5 (проведення спеціального розслідування нещасного випадку) та акт форми Н-1 (про нещасний випадок) (а. с. 8-14, 38-49, т. 1).
Згідно з висновком комісії, викладеним у акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, нещасний випадок, який стався з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно об 11 годині,
є таким, що пов`язаний з виробництвом.
Актом про розслідування нещасного випадку встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 під час виконання службових обов`язків, внаслідок затиснення між вертикальною стойкою першої секції конвеєра
та двотавровою балкою перехідної секції приводної станції був смертельно травмований.
Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: ОСОБА_2, механік дільниці роторного комплексу № 9 Чкаловського кар`єру № 2, який не відобразив в проєкті організації робіт № 16 вимог безпеки праці і не визначив при видачі наряду конкретний вид і обсяг робіт при переміщенні магістральних конвеєрів; ОСОБА_3, механік конвеєрів дільниці роторного комплексу № 9 Чкаловського кар`єру № 2, який
не визначив в повному обсязі заходи безпеки праці при переміщенні магістрального конвеєру та не забезпечив здійснення контролю
за дотриманням працівниками виробничої дисципліни; ОСОБА_6, виконуючий обов`язки гірничого майстра дільниці роторного комплексу № 9 Чкаловського кар`єру № 2, який не забезпечив виконання працівниками зміни вимог з охорони праці та дотримання виробничої дисципліни;
ОСОБА_4, слюсар черговий та з ремонту обладнання роторного комплексу № 9 Чкаловського кар`єру, який не вжив достатніх заходів безпеки при переміщенні магістрального конвеєру; та померлий
ОСОБА_5, який самовільно покинув місце виконання роботи
та не дотримався безпеки під час перебування біля обладнання,
що рухається.
Зазначені акти оспорені не були.
Надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам
у їх сукупності, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" обов`язку
по відшкодуванню позивачу як матері загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, апеляційний суд урахував факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача
з урахуванням їх тривалості й тяжкість, незворотності втрати, пов`язаних
зі смертю її сина, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Крім того, апеляційний суд врахував роз`яснення, надані судам у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги про те, що судами
не було враховано факт наявності вини сина позивача, як такі, що були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Слід зазначити, що винні дії загиблого ОСОБА_5 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову його матері про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого були враховані при визначенні розміру моральної шкоди.
Таким чином, висновки суду першої інстанції у незміненій частині та суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються
на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При цьому вони узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах, яка у цій категорії справ є сталою.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться
до незгоди з висновками судів і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду