Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 680/289/18
провадження № 61-5837св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Новоушицька селищна рада Хмельницької області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2020 року в складі судді Яцини О. І. та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в складі колегії суддів Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай) площею 2,42 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка входить до складу земель колективної власності колишнього КСП "Перемога" у с. Івашківці Новоушицького району Хмельницької області.
З листа приватного нотаріуса Новоушицького районного нотаріального округу від 14 лютого 2018 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 склав на його ім`я заповіт від 14 травня 2012 року, яким заповів йому земельну частку (пай) площею 2,42 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
23 березня 2018 року приватним нотаріусом Новоушицького районного нотаріального округу позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Вважав, що з поважних причин пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту ОСОБА_3 на його користь. У зв`язку з чим просив встановити йому додатковий строк три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є племінницею ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на праві власності належала земельна ділянка площею 1,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.
На час смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 роживала разом з ним та вони були зареєстровані за однією адресою.
Вказує, що на момент складання заповіту 14 травня 2012 року ОСОБА_3 був інвалідом першої групи, переніс декілька інсультів, тому був паралізованим, не міг говорити, а отже, не міг усвідомлювати значення своїх дій, не міг самостійно прочитати зміст заповіту та підписати його.
Заповіт посвідчений не уповноваженою на вчинення нотаріальних дій особою, у ньому не зазначено місце посвідчення заповіту, відсутній запис про прочитання заповіту вголос та підписання його заповідачем; свідків, які б могли зачитати йому зміст заповіту, секретарем сільської ради не залучено, що свідчить про порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту.
Ураховуючи наведене ОСОБА_2 просила визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 від 14 травня 2012 року на користь ОСОБА_1, посвідчений секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області та зареєстрований в реєстрі за № 24.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним задоволено; встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_3, складеного на користь ОСОБА_1, посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області Глушко Т. Ф. 14 травня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 24; вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 мав захворювання, які виключали можливість мовлення та руху, що свідчить про відсутність у нього можливості особисто прочитати та підписати оспорюваний заповіт, у зв`язку з чим суд уважав, що волевиявлення заповідача не було вільним. Крім того, суд вказав, що секретар Івашковецької сільської ради Глушко Т. Ф. в передбаченому законодавством порядку не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати спірний заповіт від 14 травня 2012 року, що відповідно до статті 1257 ЦК України свідчить про нікчемність заповіту.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він не надав доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, у даному випадку, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 за правом представлення входить до другої черги спадкування за законом, оскільки на час смерті свого дядька ОСОБА_3, його мати, яка була сестрою спадкодавця - ОСОБА_4 померла. Спадкоємці ж першої черги спадкування за законом відсутні.
Короткий зміст постанова апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив нікчемність заповіту від 14 травня 2012 року, оскільки він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме: заповіт посвідчений не уповноваженою особою; через неспроможність заповідача прочитати заповіт при його посвідченні не було залучено двох свідків, що є обов`язковим за таких обставин. Оскільки нікчемний заповіт є таким в силу закону і не потребує визнання його нікчемним (встановлення його нікчемності) в судовому порядку, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в цій частині і відмовив у задоволенні позову у зв`язку з тим, що у спірних правовідносинах встановлення нікчемності оспорюваного заповіту є неефективним способом захисту прав та інтересів позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд указав, що оскільки встановлено факт нікчемності заповіту ОСОБА_3, складеного 14 травня 2012 року, у позові ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини на підставі цього заповіту слід відмовити саме з підстав його нікчемності, а не у зв`язку з тим, що причини пропуску строку є неповажними.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 37 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов`язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідно ради. Оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Івашковецької сільської ради Глушко Т. Ф., на яку рішенням Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області від 12 листопада 2010 року № 2 "Про обрання секретаря ради та здійснення ним повноважень секретаря виконавчого комітету" покладено повноваження секретаря виконкому сільської ради, а тому висновок судів про те, що секретар сільської ради Глушко Т. Ф. не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення спірного заповіту, є безпідставним.
Суди не встановили обставин відсутності волевиявлення ОСОБА_3 щодо розпорядження своїм майном, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що у ОСОБА_3 були фізичні вади, через які він не міг прочитати заповіт, складений 14 травня 2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди не врахували, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
06 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вона просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. Вказує на безпідставність аргументів касаційної скарги щодо відсутності підстав для встановлення нікчемності заповіту, оскільки спірний заповіт посвідчений неуповноваженою особою і в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_3 не міг особисто прочитати спірний заповіт.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 683/1804/17, від 25 березня 2020 року в справі № 303/5126/18, від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 07 серпня 2019 року в справі № 629/1886/18, від 28 жовтня 2019 року в справі № 761/42165/17-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 209/1795/18, від 21 листопада 2019 року в справі № 626/2055/18, від 04 березня 2020 року в справі № 133/1880/18.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, племінниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
14 травня 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким земельну частку (пай), Р1 № 805711, який знаходиться на території Івашковецької сільської ради, свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сількогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ХМНВ № 001766 заповів ОСОБА_1 .
Згідно посвідчувального напису заповіт посвідчено Глушко Т. Ф., секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. Заповіт підписано ОСОБА_3 в її присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Зареєстровано в реєстрі за № 24.
Листом приватного нотаріуса Новоушицького районного нотаріального округу Кохан О. В. № 78/01-16 від 14 лютого 2018 року повідомлено ОСОБА_1 про наявність заповіту ОСОБА_3, посвідченого Івашковецькою сільською радою Новоушицького району Хмельницької області 14 травня 2012 року, що складений на користь ОСОБА_1, і запропоновано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Листом приватного нотаріуса Новоушицького районного нотаріального округу Кохан О. В. № 178/01-16 від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку на прийняття спадщини.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена.
ОСОБА_3 в період з 2006 року по 2012 роки був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав разом з ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .
З 01 січня 2008 року ОСОБА_3 призначено державну соціальну допомогу як інваліду І групи довічно.
Згідно довідки Новоушицької ЦРЛ № 687 від 23 травня 2018 року ОСОБА_3 в 2006 році переніс ішемічний інсульт в лівій середньомозковій артерії з вираженим парезом правої руки, легким парезом ноги, елементами моторної афазії. В 2007 році лікувався в неврологічному відділенні Новоушицької ЦРЛ з 11 листопада 2007 року по 20 листопада 2007 року. Діагноз: ішемічний інсульт з правобічною геміплагією, моторною афазією, в 2010 році в неврологічному відділенні з діагнозом: стійкі наслідки перенесеного ішемічного інсульту в лівій СМА з правобічною геміплагією, елементами сенсорної та моторної афазією, контрактурами в правій кінцівці. 28 вересня 2011 року встановлено діагноз: змішана енцефалопатія ІІІ ст. стійкі наслідки перенесеного ішемічного інсульту з правобічною гемаплагією, сенсорною моторною афазією, контрактурою в правій кінцівці, деменцією. У вересні 2011 року медична документація пацієнта направлена на МСЕК для переогляду групи інвалідності.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Щодо позову ОСОБА_1 .
Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 631/970/17 (провадження № 61-12984св20) зазначено, що "поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. У справі, яка переглядається, суди не взяли до уваги, що позивач знала про відкриття спадщини і, як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з ним, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила".
У справі, що переглядається, як на поважну причину неподання заяви про прийняття спадщини в установлені законом строки ОСОБА_1 посилався на необізнаність про існування заповіту, складеного спадкодавцем на його ім`я.
При цьому суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 за правом представлення є спадкоємцем другої черги спадкування за законом, оскільки на час смерті ОСОБА_3 його мати - сестра спадкодавця ОСОБА_4 померла. Спадкоємці ж першої черги спадкування за законом відсутні.
За таких обставин незалежно від обізнаності позивача про наявність заповіту, складеного на його ім`я, ОСОБА_1 для підтвердження наміру прийняти спадщину в силу положень статей 1269, 1270 ЦК України мав би звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.
У позовній заяві ОСОБА_1 на ті обставини, що йому не було відомо про смерть спадкодавця та відкриття спадщини, не посилався.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки необізнаність особи, яка є спадкоємцем за законом, про існування заповіту, складеного на його ім`я, не може вважатися поважною причиною неподання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом в передбачений законом строк, оскільки не свідчить про наявність істотних та непереборних перешкод для звернення до нотаріуса з відповідною заявою.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав, помилково вважав, що ці позовні вимоги є похідними від вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .
За таких обставин постанова апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.