Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 755/17184/19
провадження № 61-15008св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача -ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
представник відповідача -ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді
Гончарука В. П. від 25 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 21 липня 2021 року.
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 вересня 2013 року між нею та ОСОБА_3, який є громадянином США, укладено шлюб у м. Чикаго, округ Кук, штат Іллінойс. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_6, яка є громадянкою США. ОСОБА_1 вказувала, що з народження донька постійно проживала з нею в США, а 14 квітня 2016 року вони переїхали на постійне місце проживання до України та проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначала, що вона є зразковою матір`ю, між нею та донькою склалися теплі, позитивні, стійкі соціальні зв`язки, донька дуже прив`язана до неї, оскільки саме вона займається її вихованням та піклується про неї, самостійно утримує доньку, забезпечує її належний фізичний, духовний, психологічний та інтелектуальний розвиток.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання ОСОБА_6 за місцем проживання її матері, заборонити виїзд ОСОБА_6 за межі України до моменту досягнення нею шістнадцятирічного віку без супроводу її матері ОСОБА_1 чи без письмової нотаріально посвідченої згоди її матері ОСОБА_1 ; заборонити Державній прикордонній службі України та Державній міграційній службі України вчиняти будь-які дії, направлені на виїзд ОСОБА_6 до моменту досягнення нею шістнадцятирічного віку за межі України без супроводу її матері ОСОБА_1 чи без письмової нотаріально посвідченої згоди її матері ОСОБА_1 на такий виїзд, зокрема, заборонити пропуск та виїзд за межі України.
У березні 2020 року ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов до
ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у процесі щодо розірвання шлюбу, який відбувався в США, подружжя вирішувало у договірному порядку й питання щодо розподілу батьківського часу та обов`язків сторін. ОСОБА_3 зазначав, що задля пришвидшення розгляду питання про розірвання шлюбу та врегулювання розбіжностей щодо виховання дитини було укладено та підписано відповідну угоду. Наголошував на тому, що попри всі домовленості між сторонами, врегулювання їх у письмовому договорі, який особисто був підписаний відповідачкою за зустрічним позовом, умови договору нею не виконувалися. ОСОБА_3 стверджував, що ОСОБА_1 постійно чинить перешкоди не тільки у побаченні батька з дитиною, але й у тому, щоб просто поспілкуватися йому з донькою за допомогою телефонного зв`язку.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач за зустрічним позовом просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_6, встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 такі способи участі: побачення у заздалегідь обумовленому місці з дитиною, з попередженням про таке побачення за тиждень попередньо ОСОБА_1, не рідше одного разу на місяць і не менше ніж дві години спільно проведеного часу з ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з матір`ю ОСОБА_1 . Заборонено виїзд ОСОБА_6 за межі території України до досягнення шістнадцятирічного віку без супроводу чи нотаріально посвідченого дозволу матері ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов`язано
ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні та побаченні з малолітньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено наступний порядок побачень у формі спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дочкою ОСОБА_6 : у заздалегідь обумовленому місці з дитиною ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_1, з попередженням про таке побачення за тиждень ОСОБА_1, щомісяця і не менше ніж двох годин за одне побачення у присутності матері ОСОБА_1 та/або третіх осіб.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 з матір`ю ОСОБА_1 відповідає інтересам дитини. Суд першої інстанції зазначив, що дитина останнім часом постійно проживає з матір`ю, яка працевлаштована, має стабільний дохід, місце проживання на законних підставах, займається вихованням дитини, піклується про духовний та фізичний стан здоров`я дитини. Забороняючи виїзд ОСОБА_6 за межі території України до досягнення шістнадцятирічного віку без супроводу чи нотаріально посвідченого дозволу матері ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки малолітня ОСОБА_6 є громадянкою США, на неї не розповсюджуються вимоги Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянина України", а отже для виїзду дитини за межі України згода матері не потрібна. Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що у батька малолітньої ОСОБА_6 виникли певні труднощі у спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою, а тому вважав можливим визначити способи участі батька у вихованні дитини шляхом проведення зустрічей у заздалегідь обумовленому місці з дитиною ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_1, з попередженням про таке побачення за тиждень ОСОБА_1 щомісяця і не менше ніж 2 години за одне побачення у присутності матері ОСОБА_1 та/ або третіх осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня
2020 року у частині встановлення порядку побачень у формі спілкування ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці з дитиною ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_1, з попередженням про таке побачення за тиждень ОСОБА_1, щомісяця і не менше ніж дві години за одне побачення у присутності матері
ОСОБА_1 та або третіх осіб змінено.
Встановлено порядок побачення у формі спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дочкою ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому з дитиною ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_1 місці, з попередженням про таке побачення за тиждень ОСОБА_1, щомісяця, і не менше ніж дві години за одне побачення. Визначено, що перші півроку, але не менше шість зустрічей, будуть відбуватися в присутності матері дитини ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що одночасно з визначенням місця проживання малолітньої дочки з матір`ю, що не оскаржувалось відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для заборони виїзду малолітньої ОСОБА_6 за межі території України до досягнення шістнадцятирічного віку без супроводу чи нотаріально посвідченого дозволу матері ОСОБА_1 . Посилаючись на висновки психологів, вік дитини та її прихильність до матері, на необхіність досягенння мети - унеможливлення вивезення відповідачем дочки за межі України з використанням її належності до громадянства США, що може завдати малолітній дитині шкоди, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для заборони виїзду дитини за межі України без супроводу чи згоди позивачки. Зважаючи на заявлені відповідачем у зустрічному позові вимоги щодо визначення способів участі батька у спілкуванні з малолітньою донькою, а також частково враховуючи висновок органу опіки та піклування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що перші півроку, але не менше шести зустрічей, спілкування батька з донькою має відбуватися у присутності матері. Суд апеляційної інстанції зазначив, що після проведення шести зустрічей в присутності матері, зустрічі батька з малолітньою дочкою будуть відбуватися без присутності матері, щомісяця, не менше ніж дві години за одне побачення, у заздалегідь обумовленому місця, з попередженням про таке побачення за тиждень попередньо матір дівчинки.
Основні доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 про заборону виїзду ОСОБА_6 за межі території України до досягнення шістнадцятирічного віку без супроводу чи нотаріально посвідченого дозволу матері ОСОБА_1 та в частині часткового задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 і ухвалити в цих частинах нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову з урахуванням висновку органу опіки та піклування.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, вказуючи, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі 754/15406/18, від 05 березня 2020 року у справі 420/1695/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі 165/2839/17, від 20 травня 2021 року у справі № 686/27095/19 і
від 08 липня 2021 року у справі № 484/37/20-ц (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що визначення судами попередніх інстанцій графіку спілкування батька з дитиною у вигляді одного побачення протягом двох годин щомісяця обмежує таке спілкування та не відповідає вимогам статей 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного кодексу України, статтям 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", пунктам 1, 2 статті 3, статтям 9, 27 Конвенції про права дитини, а також заявленим зустрічним позовним вимогам. Особа, яка подала касаційну скаргу стверджує, що судами не встановлено обставин, на підставі яких необхідно обмежити побачення батька з дитиною визначеним судами графіком. На думку заявника, судом апеляційної інстанції не встановлено, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Заявник стверджує, що оскаржені судові рішення лише надалі підтримують конфлікт, який і так наявний між сторонами. Також заявляє, що встановлення судами обмеження на виїзд дитини за межі України без дозволу матері застосовано судами без будь-яких належних та допустимих доказів. Суди не встановили обставин порушення чи оспорення прав позивачки під час задоволення позову про заборону виїзду доньки за межі України без супроводу або згоди матері. Суди дійшли необґрунтованих висновків щодо заборони виїзду дитини за межі України. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду подану позивачкою первісну заяву про зміну предмета та підстав позову, у відповідності до якої нею заявлено вимогу щодо заборони виїзду дитини за межі України без неї або її дозволу.
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення первісних позовних вимог про заборону виїзду дитини за межі території України, а також у частині вирішення зустрічних позовних вимог про встановлення порядку побачень батька з дочкою, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Основний зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_3 фактично намагається змінити заявлені зустрічні позовні вимоги. Заявниця вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 29 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований у штаті Іллінойс, округ Кук, Сполучені Штати Америки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_6, яка є громадянкою США. Строк дії паспорта громадянки США з 25 серпня
2015 року по 24 серпня 2020 року.
14 квітня 2016 року ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 переїхала на постійне місце проживання до України у квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання № 137 від 12 липня
2019 року у квартирі АДРЕСА_1 створені всі належні умови для проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 відвідує різні навчально-виховні дошкільні заклади. Її вихованням займається безпосередньо мати ОСОБА_1, яка також піклується про фізичний стан здоров`я своєї дочки.
ОСОБА_1 офіційно працевлаштована та момент розгляду справи судами попередніх інстанцій працювала в Посольстві Саудовської Аравії в Україні, мала постійний сталий дохід.
Висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей
від 05 березня 2020 року № 103/1819/41/3 визначено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір`ю ОСОБА_1 .
ОСОБА_6 є одночасно громадянкою США та громадянкою України. Закордонний паспорт ОСОБА_6 як громадянина США знаходиться у ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку спеціаліста за результатами психологічного обстеження на звернення ОСОБА_1, який складено 17 січня 2020 року практичним психологом ОСОБА_7 та психологом (психоаналітиком) ОСОБА_8, соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_6 утворюють перш за все її мати ОСОБА_1 . Матір для неї є найбільш значимою і емоційно близькою особою у сім`ї. ОСОБА_6 виявляє надійну прихильність до своєї матері, якість турботи якої забезпечила почуття безпеки і стабільності ОСОБА_6 . Виходячи з результатів дослідження, ОСОБА_6 не включає до кола значущих дорослих свого батька. Зміна місця проживання ОСОБА_6, а також її довгострокове перебування з батьком або довгострокове перебування ОСОБА_6 в будь-якому місці зі сторонніми особами без матері може мати негативні наслідки для психічного здоров`я і розвитку дитини в майбутньому. Довготривале перебування з людиною, яка не входить до кола значущих дорослих для дитини, призведе до того, що потреба дитини в безпеці не буде задоволена в повному обсязі. Для дитини такого віку саме наявність перехідної ситуації (переїзд, зміна соціального та предметного оточення) є стресом, на який вона реагує психомоторними та соматоневрологічними розладами регресивного характеру.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року зобов`язано службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації надати висновок щодо розв`язання спору в частині визначення способів участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної
у місті Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити участь батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у формі спілкування з малолітньою донькою щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00, щосуботи з 9.00 до 15.00 під час перебування батька в Україні, перші півроку спілкування доцільно проводити в присутності матері дитини ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року передбачено, що органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. Найвищим інтересам дитини повинне
надаватися першочергове значення
Щодо встановлення порядку побачень батька з дитиною
Висновок судів про надання батьку лише одного дня на місяць для побачень з дитиною слід визнати таким, що не враховує думку органу опіки та піклування, не відповідає інтересам дитини та порушує права батька і на спілкування з дитиною та її виховання, а також права дитини на підтримання з батьком регулярних контактів.
Об`єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою.
Згідно статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У відповідності частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють батька можливості повноцінно спілкуватися з дочкою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність визначення порядку побачень ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд апеляційної інстанції надав батьку право проводити побачення з донькою один раз на місяць. В той же час орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити побачення батька з донькою три рази на тиждень (висновок від 14 червня 2021 року № 103/4822/41/3), тобто в середньому дванадцять побачень на місяць. ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві просив визначити побачення з дочкою не рідше одного разу на місяць
В угоді про розподіл батьківського часу й розподілу обов`язків батьків, яка затверджена рішенням Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 22 червня 2016 року у справі № 2016D330306, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погодили, що батько у період перебування в Україні має право на необмежене спілкування та батьківський час з дитиною (пункт С розділу 7 угоди).
Колегія суддів, враховуючи межі заявлених позовних вимог, обставини, встановлені рішенням Окружного суду округу Кук штату Іллінойс від 22 червня 2016 року у справі № 2016D330306, а також інтереси дитини, вважає, що доцільно визначити побачення у формі спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дочкою ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому з дитиною ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_1, з попередженням про таке побачення за тиждень ОСОБА_1, щомісяця у кількості до дванадцяти побачень на місяць, і не менше ніж дві години за одне побачення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у частині задоволення зустрічних позовних вимог про встановлення порядку побачення ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини судового рішення після слова "щомісяця" словами "у кількості до дванадцяти побачень".
Колегія суддів вважає, що такий спосіб участі батька у спілкуванні з малолітньою донькою враховує інтереси дитини, її вік, постійне проживання разом із матір`ю, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні. При цьому підлягає врахуванню активне та стабільне бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою. Обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з дочкою, судами не встановлено.
Суди також встановили, що перші шість зустрічей батька з дитиною необхідно провести у присутності матері, пославшись на психоемоційний стан дитини, відсутність сталого психологічного зв`язку дитини з батьком, врахувавши вік дитини та тривале проживання з матір`ю. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька.
Колегія суддів вважає такі висновки судів обґрунтованими.
Визначений судами спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.