Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 398/2116/19
провадження № 61-8632св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехпром",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Ульяновим Русланом Анатолійовичем, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року у складі судді Нерода Л. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехпром" (далі - ТОВ "Автотехпром") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позов, вказувала, що вона є власником транспортного засобу "HONDA CR-V", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Указаний автомобіль вона зберігала на платній цілодобовій автомобільній стоянці поблизу перехрестя вулиць Червоноармійської та Сімашко
у м. Олександрія.
22 лютого 2019 близько 19 год. 00 хв. залишила автомобіль на вказаній автомобільній стоянці, а 23 лютого 2019 року дізналася, що автомобіль викрадений.
Відомості щодо скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України), внесено до ЄРДР
та досудове слідство триває.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно
з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Автотехпром" збитки, завдані викраденням автомобіля, у розмірі 472 180,81 грн, а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 усний договір про надання місця для паркування (паркувального місця для авто) за своєю суттю не є договором зберігання, дійшов висновку, що позивач не довела факт укладення з відповідачами договору зберігання майна, отже не довела й виникнення у відповідачів відповідних зобов`язань, притаманних договору зберігання.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20 травня 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Ульянова Р. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 березня
2021 року і направити справу на новий розгляд.
У касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів щодо відсутності між сторонами правовідносин, притаманних договору зберігання.
Підставою касаційного оскарження вказує порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вважає, що відповідач повинен був довести суду, що вона, будучи обізнаною та розуміючи те, що він не відповідає
за цілісність її автомобіля, все ж розмістила його на відповідній земельній ділянці.
Посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та вважає,
що судами не застосовано висновки Верховного Суду щодо викладення мотивувальної частини рішення, висловлені у постановах від 12 травня
2021 року у справі № 158/901/19 (провадження № 61-3292св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 755/17748/17 (провадження № 61-22500св19). Вважає,
що оскаржувані судові рішення не містять належних мотивів відхилення доводів як позовної заяви, так і апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 вказує на те, що доводи скарги надумані, а прийняті у справі судові рішення є законними та обґрунтованими. Звертає увагу на те, що між сторонами не укладався договір зберігання, оскільки вона не надає послугу зі зберігання, а лише з паркування, про що вказано
на інформаційному стенді стоянки. Місцю, де паркувався автомобіль позивача, не притаманні ознаки охоронюваної стоянки у розумінні Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках.
У липні до Верховного Суду надійшло письмове пояснення ОСОБА_1, подане адвокатом Ульяновим Р. А., в якому позивач підтримує раніше викладену позицію.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 398/2116/19, витребувано справу з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу
"HONDA CR-V" червоного кольору, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до договору суборенди, укладеного 01 січня 2019 року
з ТОВ "Автототехпром", ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 1 179,00 кв. м біля перехрестя вулиць Червоноармійської та Сімашко
у м. Олександрії Кіровоградської області з метою несільськогосподарського використання для обладнання та обслуговування майданчика для паркування автомобілів.
22 лютого 2019 року транспортний засіб "HONDA CR-V" червоного кольору,
2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, залишений позивачем на паркувальному майданчику, розташованому біля перехрестя вулиць Червоноармійської та Сімашко у м. Олександрії Кіровоградської області,
де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2, викрадено.
23 лютого 2019 року внесено відомості до ЄРДР за № 12019120070000443 щодо скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України
та зазначено, що з 19 год. 00 хв. 22 лютого 2019 року до 12 год. 00 хв. 23 лютого 2020 невідома особа, перебуваючи на стоянці автомобілів, що находиться
в м. Олександрія на перехресті вулиць Червоноармійської та Сімашка незаконно заволоділа належним ОСОБА_1 транспортним засобом марки
"HONDA CR-V" червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, чим ОСОБА_1 завдано майнової шкоди.
Інших відомостей про хід досудового слідства судом не встановлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.