Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 191/1628/18
провадження № 61-3714св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Василівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 02 вересня 2020 року у складі судді Гречко Ю. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
ОСОБА_4, який є її рідним дядьком і значний час проживав разом з нею. Під час спільного проживання вона та її родичі постійно надавали
ОСОБА_4 матеріальну і моральну допомогу.
Згодом ОСОБА_4 переїхав до своєї рідної сестри ОСОБА_5, яка мешкала у АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 вона звернулась до Другої синельниківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за законом, однак 02 лютого 2017 року державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з посиланням на те, що останній за життя склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що особисто заповідач ОСОБА_4 заповіт не підписував, цей заповіт секретар сільської ради Біла В. А. у приміщення Василівської сільської ради не складала і, відповідно, не вручала у цьому приміщенні ОСОБА_4 для ознайомлення, ОСОБА_4 перебував у віці 91 рік
та через фізичні вади не міг самостійно прочитати і підписати заповіт, не володів українською мовою, через що заповіт повинен був бути посвідчений при свідках, Василівська сільська рада не приймала рішення про покладення обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій на секретаря виконавчого комітету сільської ради Білу В. А., позивач просила встановити нікчемність заповіту від імені
ОСОБА_4, посвідченого 19 липня 2017 року секретарем Василівської сільської ради Білою В. А., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в розмірі 704,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 02 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що підстав для визнання заповіту нікчемним, визначених у частині першій статті 1257 ЦК України, немає, оскільки заповіт
за формою та змістом на момент його посвідчення відповідав чинному законодавству.
Суд визнав безпідставними доводи про те, заповіт був складений поза межами нотаріального округу Василівської сільської ради, тобто заповіт складений
з порушенням вимог щодо його посвідчення та дійшов висновку,
що ОСОБА_4 особисто прочитав і підписав заповіт, що свідчить про те,
що зміст заповіту відповідав його внутрішній волі.
Також суд дійшов висновку, що незазначення місця вчинення оскаржуваної нотаріальної дії не вплинуло на волевиявлення особи, яка його склала, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій, а не про нікчемність посвідчення нею заповіту. Цей факт не свідчить, що під час посвідчення заповіту права ОСОБА_4 порушені і це не вплинуло на зміст заповіту.
Суд застосував правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 493/2417/15-ц (провадження № 61-24424св18).
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року і направити справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі
№ 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 10 квітня 2019 року у справі
№ 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), у постановах Верховного Суду
від 19 червня 2019 року у справі № 136/576/16-ц (провадження № 61-26256св18), від 13 січня 2021 року у справі № 682/1233/18 (провадження № 61-6725св20),
від 25 січня 2021 року у справі № 607/7223/18 (провадження № 61-11705св19), від 29 січня 2020 року у справі № 311/2414/16-ц (провадження № 61-40024св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 556/1419/16-ц (провадження
№ 61-35306св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 388/983/16-ц (провадження № 61-24618 св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 460/58/15-ц (провадження № 61-19349св1)8, від 17 грудня 2020 року у справі № 466/2582/18 (провадження № 61-988св20).
Також як на підставу касаційного оскарження вказує на те, що, суд першої інстанції розглянув справу без учасників справи, про яких не було відомостей, що вони належним чином повідомлені про розгляд справи, а саме без відповідача у справі ОСОБА_2, та без третіх осіб: Василівської сільської ради
та ОСОБА_3 .
Апеляційний суд також розглянув справу без участі сторін, які не були належним чином повідомлені про дату та місце слухання справи, зокрема без її участі, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, висловлювати заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги клопотання її представника адвоката Ткаченка С. М. про відкладення розгляду справи.
Заявник посилається при цьому на висновки Верховного Суду, викладені
у постановах від 04 лютого 2021 року у справі № 202/26139/13-ц (провадження
№ 61-22450св19), від 21 листопада 2018 року у справі № 742/3786/17 (провадження № 61-43065св18), від 10 вересня 2018 року у справі № 796/5/18 (провадження № 61-18309ав18), від 20 серпня 2018 року у справі № 733/1695/17 (провадження № 61-4784св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 523/18181/18 (провадження № 61-14767св19), від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16 (провадження № 61-4668св18), від 07 квітня 2020 року у справі № 212/620/17 (провадження №61-18711св19), від 19 лютого 2021 року у справі № 755/7730/16 (провадження № 61-13883св20), від 03 липня 2020 року у справі № 750/3281/15 (провадження № 61-19511св18), від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17 (провадження № 61-46960св18), від 07 лютого 2020 року у справі № 388/710/17 (провадження № 61-47603св18), від 03 липня 2020 року у справі № 342/434/15 (провадження № 61-40143св18), від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17 (провадження № 61-12091св18).
Вважає, що до суду подавались копії документів, завірені неналежним чином, тому суд не мав права вважати ці документи належними доказами.
На думку заявника, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд
не взяв до уваги відсутність рішення, яким секретаря Василівської сільської ради Синельніківського району уповноважено, зокрема, на посвідчення заповітів, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами (постанова Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі
№ 607/15112/17-ц).
Зазначає, що заповіт був складений під час перебування ОСОБА_4
у с. Варварівка Синельніківського району Дніпропетровської області, у зв`язку
з чим заповіт мав бути посвідчений уповноваженою особою сільської ради, яка має право вчиняти нотаріальні дій, зокрема із посвідчення заповітів на території Варварівської сільської ради у с. Варварівка.
Вважає, що за викладених обставин слід дійти висновку, що заповіт складено
з порушенням вимог щодо його форми (постанови ВС від 07 лютого 2020 року
у справі № 388/710/17, від 03 липня 2020 року у справі № 342/434/15-ц,
від 05 квітня 2019 року у справі № 387/9388/17), тому цей заповіт є нікчемним (постанови ВС від 13 січня 2021 року у справі № 682/1233/18, від 25 січня
2021 року у справі № 607/7223/18).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 191/1628/18, витребувано справу із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 19 липня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчила секретар Василівської сільської ради Синельнівського району Дніпропетровської області Біла В. А. Цим заповітом ОСОБА_7 заповів усе належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, усі свої майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, ОСОБА_2 .
У заповіті зазначено, що заповіт заповідачем прочитано особисто та власноруч ним підписано у присутності секретаря Василівської сільської ради Синельнівського району Дніпропетровської області Білої В. А.
На прохання заповідача заповіт виготовлено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт складено та підписано в двох примірниках, один
з яких залишився у справі виконавчого комітету сільської ради, а другий видано заповідачу. Заповіт підписано заповідачем ОСОБА_4 . Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 лютого 2017 року державний нотаріус Другої синельниківської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця
за заповітом - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 8).
Звернувшись до суду з позовом, позивач обґрунтовувала його, у тому числі,
й тим, що ОСОБА_4 особисто не підписував заповіт.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 06 серпня 2019 року № 582-19, проведеної за клопотанням позивача, досліджуваний у заповіті рукописний запис та підпис: "Мною, гр. ОСОБА_4 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано (підпис) ОСОБА_4" - виконані саме ОСОБА_4 і будь-яких ознак наслідування почерку та підпису ОСОБА_4 не виявлено
(т. 1, а. с. 169-177).
Також судом встановлено, що ОСОБА_4 мав постійне зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1, на території Василівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Відповідно до розпорядження Василівського сільського голови від 03 січня
2017 року № 2-р, затвердженого рішенням Василівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року
№ 164-12/VІІІ, відповідальною за вчинення нотаріальних дій призначено секретаря виконавчого комітету Василівської сільської ради Білу В. А.
(т. 1, а. с. 112).
На підставі рішення про добровільне об`єднання громад від 11 травня 2017 року № 145-15/VІІ Василівська сільська рада увійшла до Раївської об`єднаної територіальної громади (т. 1, а. с.116).
Рішення про початок реорганізації у Василівській сільській раді шляхом приєднання до Раївської сільської ради прийнято 9 листопада 2017 року
(т. 1, а. с. 114).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.