Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 751/5956/19
провадження № 61-11973св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство "Мегабанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3, на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 січня 2020 року у складі судді Мороз К. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 листопада 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з 01 березня 2013 року, ще до реєстрації шлюбу, сторони почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
24 жовтня 2013 року, у період проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, за спільні сумісні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 за 407 118,00 грн, з яких 127 118,00 грн - накопичені сторонами кошти, а решта - 280 000,00 грн - отримані в кредит у ПАТ "Мегабанк".
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила:
- встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 за період із 01 березня 2013 року до 22 листопада 2013 року;
- визнати спільною сумісною власністю її та відповідача квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. М., реєстровий № 1149;
- у порядку поділу спільного сумісного майна її та ОСОБА_2 визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що ОСОБА_2 із 21 листопада 2003 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 15 жовтня 2013 року. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, у період із березня 2013 року до 22 листопада 2013 року. Спільний відпочинок сторін, спільна присутність на святкуванні свят, підтверджені фотокартками та показаннями свідків у судовому засіданні, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не свідчать про те, що між сторонами склались та мали місце протягом указаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 із 21 листопада 2003 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 15 жовтня 2013 року, у зв`язку чим вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період 01 березня 2013 року до 15 жовтня 2013 року не можуть бути задоволені з огляду на положення статті 74 СК України. Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріалами цивільних справ № 750/7659/13-ц про розірвання шлюбу і стягнення аліментів та № 750/9749/13-ц про визнання права власності на частку майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя за позовами ОСОБА_6 до ОСОБА_2, підтверджується, що ОСОБА_2 припинив проживати зі своєю першою дружиною ОСОБА_6 із березня 2013 року та почав із цієї дати - 01 березня 2013 року проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1, є необґрунтованими. Позивачка не надала належних та допустимих доказів і даних на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав і обов`язків між сторонами у період з 15 жовтня 2013 року до 22 листопада 2013 року, у тому числі на момент придбання ОСОБА_2 спірної квартири. Реєстрація позивачки у спірній квартирі з 09 листопада 2013 року не має юридичного значення для вирішення даного спору, зважаючи на те, що кватира була придбана 24 жовтня 2013 року, тобто, до її реєстрації в ній.
Показання допитаних свідків щодо обставин, які є предметом доказування, не є достатніми доказами. Тому доводи апеляційної скарги про те, що сторони почали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний бюджет з 01 березня 2013 року, є необґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в період з 01 березня 2013 року до 09 листопада 2013 року сторони проживали без реєстрації свого місця проживання в орендованій у ОСОБА_7 квартирі АДРЕСА_2, за недоведеності факту ведення спільного господарства, не є достатнім доказом на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що письмовими доказами підтверджено, що у спірний період проживання із відповідачем у справі в період придбання спірної квартири ОСОБА_1 мала стійкий, сталий та доволі високий дохід, а також отримувала дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, що дало змогу останній заощадити значні кошти для придбання спірної квартири, оскільки вона не надала належних доказів наявності заощадження таких коштів. На підтвердження вимог про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири позивачка мала надати докази, з яких можливо було б установити факт внесення нею певних коштів на її придбання (перерахунку чи передачі цієї суми продавцю або ОСОБА_2, який підписував договір як покупець). Сам лише факт отримання позивачкою заробітної плати чи іншого доходу не може бути доказом участі у купівлі спірної квартири, а показання свідків не можуть підтверджувати обставини участі коштами у придбанні цього нерухомого майна щодо розміру такої участі. Суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачкою відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період 2011-2019 роки, як доказ отримання позивачкою прибутку, не є підтвердженням заощадження останньою коштів та їх конкретного спрямування на купівлю нерухомості. Інших доказів наявності у позивачки накопичених грошових коштів та їх внесення на придбання спірної квартири останньою не надано. Надані ОСОБА_2 фінансові документи дають підстави стверджувати, що кошти на придбання квартири були залучені та сплачені саме ОСОБА_2 шляхом отримання особисто ним 280 000,00 грн за кредитним договором та коштів за договором поворотної фінансової допомоги. Кредит оформлено та отримано саме ОСОБА_2, порука є лише забезпеченням виконання зобов`язання. При цьому, згідно з пунктом 1.6 договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2013 року покупець підтвердив продавцю та повідомив усіх зацікавлених у тому осіб, що у шлюбі не перебуває, та що гроші, за які він купує вказану квартиру, не є спільною сумісною власністю; особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на ці гроші, відсутні. За таких обставин колегія суддів не прийняла до уваги твердження позивачки про те, що за придбання квартири сторонами було сплачено 127 118,00 грн спільних сумісних коштів сторін, а 280 000,00 грн - кредитними коштами, отриманими сторонами.
Доводи позивачки про те, що зміст та умови договору поворотної фінансової допомоги від 16 жовтня 2013 року № 6п-10/13 не містять в собі жодного посилання на факт передачі ТОВ "Благовіщенське" ОСОБА_2 обумовлених грошових коштів, та останнім не надано суду належних і допустимих доказів отримання ним такої поворотної фінансової допомоги, не впливають на правильність вирішення даного спору, зважаючи на те, що, оскільки саме на ОСОБА_1 як позивачку покладено обов`язок доведення обставин, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. За таких обставин позивачкою не доведено факт проживання сторін однією сім`єю в період з 01 березня 2013 року до 22 листопада 2013 року, спірна квартира АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_2 до укладення шлюбу з позивачкою за його особисті кошти, є його приватною власністю, тобто не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Аргументи учасників справи
Зміст та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове про задоволення позову.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- відмовляючи у задоволенні позову, суди не врахували, що незважаючи на ту обставину, що шлюб між сторонами було зареєстровано лише 22 листопада 2013 року, вони почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство, мали спільний бюджет починаючи з 01 березня 2013 року. У період із 21 листопада 2003 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі зі своєю першою дружиною ОСОБА_6 . Вказаний шлюб було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2013 року у справі № 750/7659/13?ц, яке набрало законної сили 14 жовтня 2013 року. З матеріалів справи № 750/7659/13-ц вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 тривалий час не проживають разом, оскільки ОСОБА_2 мешкає з іншою жінкою. Та обставина, що відповідач перестав проживати зі своєю першою дружиною ОСОБА_6 із березня 2013 року та почав із цієї дати - 01 березня 2013 року проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із позивачкою у даній справі - ОСОБА_1 у повній мірі підтверджується письмовими доказами, поясненнями сторін та показаннями свідків, які були зібрані в ході судового розгляду у справі Деснянського районного суду міста Чернігова № 750/9749/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та поділ спільного сумісного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання майна особистою приватною власністю. У період із 01 березня 2013 року до 09 листопада 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали без реєстрації місця проживання в орендованій у ОСОБА_7 квартирі АДРЕСА_2 . В подальшому в період проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а саме 24 жовтня 2013 року, за спільні сумісні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2013 року реєстровий № 1149, який було укладено між продавцем ОСОБА_8 та покупцем ОСОБА_2 . Після придбання вказаної квартири - з 09 листопада 2013 року сторони почали проживати у придбаній квартирі, а позивачка зареєструвала своє місце проживання у ній, що підтверджується довідкою ПП "Техкомсервіс" від 24 липня 2019 року № 816;
- суди не надали належної оцінки доказам, які підтверджують ту обставину, що вона сплачувала кредит відповідача, який він отримав з метою придбання квартири, зокрема, це квитанції за період із березня 2015 року до квітня 2019 року;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець та мала значний дохід - 180 000,00 грн, за рахунок яких погашався кредит;
- вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачка має право на Ѕ частину квартири, оскільки в період з 01 березня 2013 року до 22 листопада 2013 року вона проживала однією сім`єю із відповідачем, вела з ним спільне господарство та побут, фактично сторони у даний період проживали разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу;
- суди першої та апеляційної інстанцій у своїх судових рішеннях не в повній мірі відобразили показання свідків, допитаних зі сторони позивачки, та взагалі безпідставно не надали будь-якої правової оцінки таким доказам;
- крім того, сам відповідач неодноразово у судових засіданнях визнавав факт спільного проживання його та позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2013 року;
- суди першої та апеляційної інстанцій також у своїх судових рішеннях взагалі не надали жодної оцінки тій обставині, що більша частина вартості придбаної спірної квартири була виплачена подружжям ОСОБА_9 уже в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі шляхом погашення кредитних зобов`язань як особисто ОСОБА_2, так і особисто ОСОБА_1 за спільні сумісні кошти подружжя сторін. Відповідно до листа АТ "МегаБанк" від 11 червня 2020 року № 147-4490 та додатків до нього вбачається, що ОСОБА_1 за період із 24 жовтня 2013 року до часу розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції було як поручителем за кредитним договором від 24 жовтня 2013 року № 19-24П/2013 сплачено платежів на суму 235 190,29 грн. Станом на 10 червня 2020 року загальна заборгованість за кредитом становить 233 160,94 грн;
- водночас суди першої та апеляційної інстанцій врахували наданий відповідачем договір поворотної фінансової допомоги від 16 жовтня 2013 року, укладений між ТОВ "Благовіщенське" та ОСОБА_2, за яким товариство зобов`язується передати ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. Однак зміст та умови договору не містяться в собі жодного посилання на факт передачі товариством ОСОБА_2 обумовлених грошових коштів. Крім того, стороною відповідача не надано суду першої інстанції та не долучено до матеріалів справи належних і допустимих доказів отримання ОСОБА_2 такої поворотної фінансової допомоги.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1, поданому її представником ОСОБА_3, про зупинення виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 січня 2020 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 вересня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2020 року у справі № 544/1274/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 314/3916/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 127/13504/15-ц, від 14 травня 2020 року у справі № 201/10399/18, від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18, від 05 серпня 2020 року у справі № 757/1066/16-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 522/10713/17-ц, від 06 березня 2020 року у справі № 153/308/16-ц та судове рішення ухвалене з порушенням пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з 21 листопада 2003 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, який рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 15 жовтня 2013 року, розірвано (т. 1, а. с. 48-49).
З 22 листопада 2013 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачкою ОСОБА_10, який рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 листопада 2019 року розірвано (т. 1, а. с. 13-15).
Від шлюбу сторони мають двох дочок - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1,
а. с. 16-17).
24 жовтня 2013 року ОСОБА_2, який на той час не перебував у шлюбі, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 407 118,00 грн (а. с. 18-19, 173-174, 228-230).
У пункті 1.6 вказаного договору зазначено, що покупець підтверджує продавцю та повідомляє усіх зацікавлених у тому осіб, що у шлюбі не перебуває, та що гроші, за які він купує вказану квартиру, не є спільною сумісною власністю; особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на ці гроші, відсутні. Заява про це зберігається у справах приватного нотаріуса, що посвідчив цей договір, з якою продавець ознайомлена.
24 жовтня 2013 року між ПАТ "Мегабанк" (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 19-24П/2013, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти на придбання житлової нерухомості у розмірі 280 000,00 грн на строк із 24 жовтня 2013 року до 23 жовтня 2033 року (т. 1, а. с. 20, 213-218).
Отримані ОСОБА_2 за меморіальним ордером від 24 жовтня 2013 року № 2085_37 кредитні кошти в розмірі 280 000,00 грн того ж дня, 24 жовтня 2013 року, платіжним дорученням № 2 перераховані на ім`я ОСОБА_8 з призначенням платежу "перерахування коштів згідно договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2013" (т. 1, а. с. 231-232).
Крім того, 24 жовтня 2013 року для забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором від 24 жовтня 2013 року № 19-24П/2013 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ПАТ "Мегабанк" (іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 19-24П/2013-і, за яким в іпотеку передано спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 22-25, 175-178, 219-227).
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено записи про право власності на вказану квартиру від 24 жовтня 2013 року № 3036665 та про іпотеку від 24 жовтня 2013 року № 3038358 (т. 1, а. с. 60-63, 223-227, 230).
Того ж дня, 24 жовтня 2013 року, між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_13 (дошлюбне прізвище позивачки) укладено договір поруки № 19-24П/2013-п, відповідно до умов якого ОСОБА_13 поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_2 у повному обсязі всіх його обов`язків, що виникли з кредитного договору від 24 жовтня 2013 року № 19-24П/2013 та за будь-якими додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені у майбутньому (т. 1, а. с. 21, 179, 233).
09 листопада 2013 року ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_3, разом із доньками (т. 1, а. с. 47).
22 листопада 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13, актовий запис № 2256. Після реєстрації шлюбу чоловіку присвоєно прізвище - ОСОБА_9, дружині - ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
ОСОБА_12 та ОСОБА_12 народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 їх батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період із 07 вересня 2009 року до 10 червня 2013 року і згідно з повідомленням ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_13 перебувала на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 08 вересня 2009 року до 31 липня 2013 року в ГУ ДПС у Чернігівській області Чернігівське управління Ріпкинська ДПІ та отримала дохід від заняття підприємницькою діяльністю за період з 01 січня 2010 року до 01 січня 2019 року відповідно до поданих податкових декларацій про доходи, податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи- підприємця у сумі 180 000,00 грн (т. 1, а. с. 36-40, 87-89).
Згідно з наданими квитанціями ОСОБА_1 сплачувала кошти ПАТ "Мегабанк" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 19-24П/2013: 20 березня 2015 року - 9 000,00 грн, 23 липня 2015 року - 5 000,00 грн, 10 серпня 2015 року - 6 719,93 грн, 03 вересня 2015 року - 5 000,00 грн, 02 жовтня 2015 року - 5 200,00 грн, 25 листопада 2015 року - 30 000,00 грн, 07 грудня 2015 - 4 000,00 грн, 13 квітня 2016 року - 4 500,00 грн, 10 травня 2016 року - 5 000,00 грн, 23 червня 2016 року - 5 000,00 грн, 22 липня 2016 року - 5 000,00 грн, 23 серпня 2016 року - 4 000,00 грн, 23 вересня 2016 року - 5 000,00 грн, 21 листопада 2016 року - 10 000,00 грн, 29 грудня 2016 року - 18 000,00 грн, 19 січня 2017 року - 5 000,00 грн, 24 лютого 2017 року - 4 000,00 грн, 26 січня 2018 року - 5 000,00 грн, 08 лютого 2018 року - 15 000,00 грн, 13 лютого 2018 року - 16 250,00 грн, 01 березня 2018 року - 5 701,00 грн, 02 квітня 2018 року - 5 200,00 грн, 03 травня 2018 року - 5 200,00 грн, 14 червня 2018 року - 5 200,00 грн, 12 липня 2018 року - 5 200,00 грн, 30 серпня 2018 року - 5 200,00 грн, 26 вересня 2018 року - 5 000,00 грн, 04 жовтня 2018 року - 6 500,00 грн, 21 листопада 2018 року - 4 900,00 грн, 07 грудня 2018 року - 5 000,00 грн, 14 січня 2019 року - 5 000,00 грн, 06 лютого 2019 року - 5 000,00 грн, 28 березня 2019 року - 5 000,00 грн, 09 квітня 2019 року - 4 800,00 грн (т. 1, а. с. 26-34).
ОСОБА_2 надано до матеріалів справи договір поворотної фінансової допомоги від 16 жовтня 2013 року № 6п-10/13, укладений між ТОВ "Благовіщенське" (позикодавець) та ним, за яким позикодавець передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн (т. 1, а. с. 101-106).
Кошти за вказаним договором у сумі 350 105,00 грн були перераховані на рахунок ОСОБА_2 відповідно до платіжних доручень від 16 жовтня 2013 року № 1048, від 21 жовтня 2013 року № 1052, від 24 жовтня 2013 року № 1054, від 28 жовтня 2013 року № 1058, від 31 жовтня 2013 року № 1067, від 01 листопада 2013 року № 1067, від 05 листопада 2013 року № 1072, від 06 листопада 2013 року № 1086, від 12 листопада 2013 року № 1104, від 18 листопада 2013 року № 1124 та від 20 листопада 2013 року № 1155 (т. 2, а. с. 48-58).