Постанова
Іменем України
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 554/10125/20
провадження № 61-12758св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Полтавська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А., Дорош А. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у якій просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме встановити факт, що він є племінником ОСОБА_2 по лінії батька, а вона є його рідною тіткою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 08 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.
Роз`яснено заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даній справі встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту родинних відносин пов`язане з вирішенням спору про право, який повинен розглядатися в позовному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Крекотень О. А. - задоволено.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2021 року - скасовано.
Справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевим судом питання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду вирішено без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
28 липня 2021 року Полтавська міська рада через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від
16 червня 2021 року та залишити в силі ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 08 квітня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи свідчать про наявність спору про право.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року поновлено Полтавській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 16 червня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Октябрського районного суду міста Полтави.
Зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 16 червня
2021 року,до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
27 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту зокрема щодо родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з закономтакі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 наведено правовий висновок, згідно з яким юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви про встановлення факту родинних відносин без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що існує спір про право на спадкове майно, разом з цим, судом не було не з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме не встановив наявність спадкоємців померлої ОСОБА_2 та не перевірив чи впливатиме на права та обов`язки інших осіб рішення суду про встановлення факту родинних відносин.
Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21).
Таким чином, апеляційний суд встановивши, що місцевим судом питання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду вирішено без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з передачею справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,
від 10 лютого 2010 року).