Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 758/4929/17
провадження № 61-8912св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" "НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА", Приватне акціонерне товариство "Квазар", Національна академія наук України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" "НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА", Приватне акціонерне товариство "Квазар", Національна академія наук України, про витребування майна
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" на постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - ДП Інститут мікроприладів НАН України) звернулося до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просило витребувати з володіння відповідача нежитлове приміщення (в літері А9) першого поверху, загальною площею 875,1 кв. м, та нежитлове приміщення № 2 першого поверху - приміщення їдальні (в літері А9), загальною площею 542,9 кв. м, що розташовані за адресою: вулиця Північно-Сирецька, 3 у місті Києві;
визнати право власності держави Україна в особі Національної академії наук України (далі - НАН України) на нежитлове приміщення (в літері А9) першого поверху, загальною площею 875,1 кв. м та нежитлове приміщення № 2 першого поверху - приміщення їдальні (в літері А 9), загальною площею 542,9 кв. м, що розташовані за адресою: вулиця Північно-Сирецька, 3 у місті Києві;
визнати недійсним договір купівлі-продажу виробничих приміщень - група приміщень 2/11 (в літері А9) загальною площею 3 386,8 кв. м, що розташовані за адресою: вулиця Північно-Сирецька, 1-3 у місті Києві, укладений 10 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (далі - ТОВ "АТА") та відповідачем.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП Інститут мікроприладів НАН України посилалося на те, що з його володіння, поза його волею вибули нежилі приміщення, розташовані в адміністративно-лабораторному корпусі за адресою: вулиця Північно-Сирецька, 3 у місті Києві, а саме, нежитлове приміщення № 2/11 (літ. А9) загальною площею 3 386,8 кв. м. Під час передання цілісного майнового комплексу позивача у володіння НАН України, площа адміністративно-лабораторного комплексу становила 9 518,4 кв.м та була значно більшою, ніж та, право власності на яку оформлене державою в особі НАН України у 2013 році - 6 178,4 кв. м. Зменшення зареєстрованої площі адміністративно-лабораторного комплексу відбулося внаслідок виготовлення на замовлення інституту 23 березня 2011 року технічного паспорте на громадський (виробничий) будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 14051), у якому зазначена загальна площа вказаного об`єкта 6 178,4 кв. м. У подальшому з`ясовано, що правовстановлюючі документи на групи приміщень № 1 та № 2 адміністративно-лабораторного комплексу вже були оформлені ТОВ "АТА". Так, 16 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Квазар" (далі - ВАТ "Квазар") і ТОВ "АТА" було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 2 першого поверху - приміщення їдальні в літері А9, загальною площею 542,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . 10 серпня 2007 року між ВАТ "Квазар" і ТОВ "АТА" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким відчужено нежилі приміщення в літері А9 першого поверху, загальною площею 875,1 кв.м за цією адресою.
ВАТ "Квазар" не мало права відчужувати ці приміщення, оскільки вони не увійшли до його статутного капіталу в процесі роздержавлення і були закріплені за позивачем.
У подальшому спірні приміщення, а саме виробничі приміщення № 2/11 (в літері А9) загальною площею 3 386,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ТОВ "АТА" незаконно відчужило на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. У зв`язку з цим просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Подільський районний суд міста Києва рішенням від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивач не довів обставини, які обумовлюють фіктивність укладеного правочину, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 лютого 2017 року, укладеного між ТОВ "АТА" і відповідачем, задоволенню не підлягають. Також суд виходив з того, що НАН України є юридичною особою і має весь необхідний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності самостійно звернутися до суду за захистом свого права.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "АТА" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з посиланням на те, що товариством у суді першої інстанції не надало попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2021 року ТОВ "АТА" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року скасувати в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц та постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15, від 09 вересня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Крім того, зазначено, що ДП Інститут мікроприладів НАН України звернулося до суду з позовною заявою 06 квітня 2017 року. Письмові заперечення ТОВ "АТА" по суті спору були подані 29 серпня 2017 року. Тобто на момент звернення з позовною заявою та подання ТОВ "АТА" відповідних заперечень діяв ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, яким не визначався обов`язок третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору подати до суду разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в тому числі в суді апеляційної інстанції.
ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, не містить норми, що надавала б можливість учаснику справи, який звернувся з першою заявою по суті спору до 15 грудня 2017 року, подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в будь-якій іншій заяві впродовж розгляду справи за чинним процесуальним законом. Таким чином, неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору не позбавляє права подати до суду докази на підтвердження розміру понесених витрат в порядку, передбаченому частиною 8 статті 141 ЦПК України. ТОВ "АТА" до закінчення судових дебатів у справі подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відшкодування судових витрат з відповідними доказами. Тобто ТОВ "АТА" дотримало норм частини восьмої статті 141 ЦПК України. Водночас відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання суд апеляційної інстанції хоч і дослідив докази, надані третьою собою на підтвердження понесених судових витрат, однак, порушивши норми процесуального права, безпідставно відмовив у здійсненні такого розподілу.
Також помилковим є посилання апеляційного суду на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, оскільки суд, відмовляючи у відшкодуванні судових витрат, виходив з інших фактичних обставин справи (судовий спір у якій виник вже після набрання чинності новою редакцією ЦПК України 15 грудня 2017 року), та в ній не міститься правового висновку щодо застосування статті 134 ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) до правовідносин, що виникли до набрання нею чинності.
У вересні 2021 року НАН України подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам. При цьому зазначила, що апеляційний суд правомірно відмовив ТОВ "АТА" у вирішенні питання про розподіл судових витрат, оскільки третя особа мала можливість при розгляді справи в суді першої інстанції подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона очікувала понести у зв`язку з розглядом справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 липня 2021 року справа № 758/4929/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Відмовляючи в задоволенні заяви представника ТОВ "АТА" про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, апеляційний суд встановив такі обставини.
09 березня 2021 року представник третьої особи - ТОВ "АТА" - адвокат Романюк Х. П. подала клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат при апеляційному перегляді справи. До клопотання було додано договір про надання правничої допомоги від 04 травня 2018 року № 04/05, протокол № 1 погодження договірної ціни до цього договору про надання правничої допомоги, платіжне доручення від 03 березня 2021 року № 2783 на суму 36 000,00 грн, акт № 1 приймання наданих юридичних послуг згідно з протоколом № 1.
Також апеляційний суд встановив, що ТОВ "АТА" у суді першої інстанції не надало попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.