Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 642/8771/19
провадження № 61-9957св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 1, в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанова Ірина Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка Андрія Григоровича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, у складі судді Гримайло А. М., від 27 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 14 травня
2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1
Шевцова К. В. в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанова І. Ю., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2017 року державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Рєзановою І. Ю. прийнято рішення (індексний номер 35384033) про державну реєстрацію за відповідачами права приватної спільної часткової власності на житловий будинок, загальна площа 203,6 кв. м, житлова площа 101,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене рішення прийнято на підставі інформаційної довідки серія та номер 114/04/2017 від 04 квітня 2017 року товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Актуаль" та технічного паспорту серія та номер б/н, виданого 04 квітня 2017 року ТОВ "Актуаль".
Прокурор вказує, що своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території м. Харкова, яке проведено на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності.
Посилаючись на викладене, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати рішення № 35384033 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І. Ю. від 26 травня 2017 року про державну реєстрацію під реєстраційним номером 125872963101, права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада
2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, при цьому прокурором належним чином не обґрунтовано необхідність представництва Харківської міської ради в суді.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка А. Г. задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що із березня 2019 року Харківській міській раді було відомо про наявність рішення державного реєстратора, проте не вжито ніяких заходів реагування, а тому прокурор, належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення з цим позовом та представництва держави в суді.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті, колегія суддів вказала на неефективність обраного прокурором способу захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки скасування державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення порушень, зумовлених самочинним будівництвом на земельній ділянці, яка має комунальну форму власності та яка власникам будинку не виділялася у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А. Г., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 червня 2021 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А. Г. подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із районного суду.
У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 12 грудня
2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі
№ 905/2260/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,
від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 20 серпня
2020 року у справі № 916/2464/19, від 17 лютого 2021 року у справі
№ 918/158/20, у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що законодавством України не передбачено можливості відмови у задоволенні позову у випадку, якщо спосіб захисту порушеного права є неефективним чи не передбачений законом або договором. Така відмова є перешкодою у доступі до правосуддя.
Стверджує, що пред`явлення позову про скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту порушеного права та відповідає приписам статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 05 вересня 1996 року уклали договір про продаж 64/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель (літ. "А-1" - житловий будинок, житловою площею 52,1 кв. м, "Б" - літня кухня, "В" - навіс, "Д", "З" - вбиральня, "І", "К" - гараж, "Н" - погріб, № 1-9-споруди), що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 549 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 .
04 жовтня 1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу 36/100 частин будинку
АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель (літ.: "А-1" - житловий будинок, житловою площею 52, 1 кв. м, з надвірними будівлями літ.: "Б" - літня кухня, "В" - навіс, "Д", "З" - вбиральня, "І", "К" - гараж, "Н" - погріб, № 1-9 - надвірні споруди) розташованих на земельній ділянці, загальною площею 549 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Ленінського району у м. Харкові
від 09 листопада 2004 року за № 498 оформлено раніше прибудовану житлову прибудову літ. "А3-2", розміром 15,10х5,15 м, прибудову літ. "а6", "а6": 1-8 санвузол, площею 6,3 кв. м, 1-9 кухню, площею 18,1 кв. м, 1-10 хол, площею 20,3 кв. м, 1-11 житлову кімнату, площею 26,5 кв. м, 2-12 хол, площею 26,4 кв. м, а також переобладнане приміщення 1-2,
площею 11,1 кв. м, з житлового в службове, побудовану лазню літ. "О", розміром 4,6х4,6 м, у домоволодінні
АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальна площа 203,6 кв. м, житлова площа 101,2 кв. м, опис: житловий будинок літ. "А-1" з житловими прибудовами літ. "А2-1", "АЗ-1", прибудовами літ. "а4", "а5", "а6", ґанком літ. "а7", балконом літ. "а8", господарські будівлі та споруди - льох літ. "Н", баня літ. "О" - 47,7 кв. м, навіс літ. "П" - 15,6 кв. м, навіс літ. "Р" - 54,4 кв. м, альтанка літ. "С" -12,4 кв. м, сарай літ. "Т" - 7,1 кв. м, басейн літ. "У", ворота № 8, № 12, огорожа № 10, № 13, хвіртка № 11.
Державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Рєзановою І. Ю. 26 травня 2017 року прийнято рішення (індексний номер 35384033) про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомості на підставі інформаційної довідки серія та номер 114/04/2017 від 04 квітня 2017 року ТОВ "Актуаль" і технічного паспорту, серія та номер б/н, виданий 04 квітня 2017 року ТОВ "Актуаль".
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Предметом оскарження у цій справі є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права спільної часткової власності на житловий будинок за відповідачами.
При цьому, прокурор вважав, що вказане рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог містобудівного законодавства, оскільки надані документи не відповідали вимогам законодавства та спірним рішенням фактично легалізовано самочинне будівництво на території
м. Харкова, яке проведено на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.
Необхідність звернення до суду із розглядуваним позовом в інтересах Харківської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради, як власника земельної ділянки, на який, за його твердженням, відповідачами здійснено самочинне будівництво.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням (частина перша статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
У таких спорах орган державного архітектурно-будівельного контролю діє лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.
Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису.
Тобто, зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17.
У подібних правовідносинах Верховний Суд вказав, що ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням (постанови від 17 лютого 2021 року у справі № 642/5660/18, від 03 березня 2021 року у справі № 641/2156/19-ц).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі
№ 523/6532/14-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 520/3561/18 вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.
Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи на порушення прав Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не заявляв.
При цьому, в матеріалах справи взагалі відсутнє як саме рішення № 35384033 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І. Ю. від 26 травня 2017 року, яке прокурор просив скасувати, так і документи на підставі яких воно було прийнято, зокрема інформаційна довідка 114/04/2017 від 04 квітня
2017 року і технічний паспорт від 04 квітня 2017 року, видані ТОВ "Актуаль".
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).
Цим спростовані відповідні доводи касаційної скарги щодо неможливості відмови у задоволенні позову з підстав неправильно обраного способу захисту порушеного права.
За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16,
від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 27 листопада
2018 року у справі № 905/2260/17, від 22 вересня 2020 року у справі
№ 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13, на які посилався прокурор в касаційній скарзі.
Колегія суддів також відхиляє посилання прокурора на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі
№ 922/3130/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19,
від 17 лютого 2021 року у справі № 918/158/20, з огляду на наступне.
Остаточним рішенням у справі № 922/3130/19 (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року) відмовлено у задоволенні позову Харківської міської ради до ТОВ "Фортуна" про скасування рішень про державну реєстрацію прав, а у справах № 916/2464/19 та № 918/158/20 Одеською міською радою та Рівненською міською радою, на відміну від розглядуваної справи, окрім вимог про скасування рішення державного реєстратора заявлені також вимоги про зобов`язання відповідачів привести земельні ділянки до попереднього стану шляхом знесення будівель та споруд.
Таким чином доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції з врахуванням змін внесених за результатами апеляційного перегляду та постанови апеляційного суду- без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а отже, відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та Офісу Генерального прокурора, про що заявник просив у касаційній скарзі.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду