ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18735/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової А.Є.
за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" - Осьмуха С.О.; Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві - Наєва Д.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021
у справі № 910/18735/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі"
до:
1) Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві,
2) Головного управління Національної поліції у місті Києві
про стягнення 1 309 349,80 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" (далі - ТОВ "ФК "Гелексі", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві (далі - ГУ ДКС у м. Києві, Відповідач-1) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у м. Києві, Відповідач-2) про стягнення 1 309 349,80 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю посадової особи Відповідача-2, з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку через Відповідача-1.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач вказав наступне:
- 24.09.2020 в рамках кримінального провадження № 12020100000000072 проведено обшук в офісному приміщенні ТОВ "ФК "Гелексі", внаслідок чого вилучено належне йому майно, яке використовувалось під час здійснення господарської діяльності. 25.09.2020 прокурор відділу Київської міської прокуратури звернувся до Шевченківського районного суд з клопотанням про арешт вилученого 24.09.2020 майна, яке (клопотання) 05.10.2020 було призначено до розгляду в судовому засіданні, однак розглянуто не було.
- ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2020 у справі № 761/30924/20 зобов`язано уповноважену особу, в провадженні якої знаходяться матеріали кримінального провадження № 12020100000000072 повернути ТОВ "ФК "Гелексі" майно, вилучене 24.09.2020 в ході проведення обшуку за адресою м. Київ, вул. Щорса, 36Д.
- означена ухвала суду не виконана Відповідачем-2, що є безумовним доказом протиправності та упередженості його дій щодо Позивача, відтак через бездіяльність органу досудового розслідування заподіяно майнову шкоду ТОВ "ФК "Гелексі", оскільки він не міг розпоряджатися власним майном - комп`ютерною технікою.
Розраховуючи суму пред`явлених до стягнення грошових коштів в розмірі 1 309 349,80 грн Позивач зазначив наступне:
- середній дохід з позики становить 3 927,91 грн; у зв`язку з призупиненням діяльності через вилучення майна не видано 280 позик; отже він множить 280 на 3 927,91 грн та отримує 1 099 814,80 грн недоотриманого прибутку;
- майнові втрати на купівлю оргтехніки склали 205 595,00 грн згідно наданої видаткової накладної;
- загальна балансова вартість втрачених основних засобів та МНМА становить 3.940,00 грн.
В якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на положення статей 19, 56 Конституції України, статті 22, частини першої статті 1166, статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі № 910/18735/20 (суддя - Ващенко Т.М.) у позові відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку про недоведеність, необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності яких цивільно-правова відповідальність не настає.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ФК "Гелексі" оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 (колегія суддів: Корсак В.А. - головуючий, Євсіков О.О., Попікова О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення; Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі № 910/18735/20 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність складу цивільного правопорушення, оскільки судом не було встановлено наявність необхідних умов, а саме Позивачем не доведено факту завдання та розміру шкоди (понесення ним збитків та їх розмір), та, відповідно, причинно-наслідкового зв`язку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі № 910/18735/20, Позивач (ТОВ "ФК "Гелексі") подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з держави Україна на користь Позивача 1 309 349,80 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування доводів та підстав касаційного оскарження ТОВ "ФК "Гелексі", зокрема, посилається на таке:
- рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема частини першої статті 22 ЦК України, та порушенням норм процесуального права, а саме частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини п`ятої статті 171, статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України);
- суди не дослідили зібраних та наданих до суду Позивачем доказів, зокрема: (1) клопотання про негайне повернення майна (з урахування доказів про його отримання Відповідачем-2); (2) ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 761/30924/20 про зобов`язання посадової особи Відповідача-2 повернути Позивачу вилучене в ході обшуку майно; (3) ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 761/1806/21 про скасування арешту майна ТОВ "ФК "Гелексі";
- судами обох інстанцій неповно з`ясовано обставини завдання майнової шкоди позивачу, оскільки безпідставно залишено поза увагою та не спростовано доводи Позивача щодо протиправності дій Відповідача-2, які підтверджуються: (1) фактом перевищенням повноважень в частині обсягів можливого вилучення майна, наданих ухвалою слідчого судці від 07.08.2020 про надання дозволу на обшук в приміщені ТОВ "ФК "Гелексі", зокрема в частині відсутності дозволу на вилучення комп`ютерної техніки Позивача або інших осіб, що перебували за місцем проведення обшуку; (2) фактом невиконання ухвали слідчого судді від 02.11.2020 про зобов`язання повернути вилучене майно позивачу; (3) фактом незаконного утримання майна, що найменше у період з 24.09.2020 по 19.11.2020 та з 01.03.2021 по теперішній час;
- судом апеляційної інстанції було застосовано норму права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу до початку судового засідання, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18735/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2021 касаційну скаргу ТОВ "ФК "Гелексі" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.09.2021 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Гелексі" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі № 910/18735/20; призначено касаційну скаргу до розгляду на 10.11.2021 о 11:30 год.
Судове засідання 10.11.2021 відбулось за участі представників Позивача (скаржника) та Відповідача-1, які надали пояснення у справі. Відповідач-2 явку повноважного представника не забезпечив, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю Відповідача-2.
При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення з Державного бюджету України у відшкодування майнової шкоди.
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Нормами статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно зі статями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також посадових або службових їх осіб.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.
Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (частина третя статті 19 Закону України "Про Національну поліцію").
У відповідності до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що предметом доказування у цій справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб Відповідача-2 (ГУ НП у м. Києві) при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю Відповідача-2 матеріальної шкоди позивачу в розмірі 1 309 349,80 грн та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю Відповідача-2., оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв`язок між незаконними діями та шкодою.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
У дослідженні питання доведення позивачем факту неправомірної бездіяльності посадових осіб Відповідача-2, судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини:
- на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/27883/20 в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12020100000000072 проведено обшук, про що складено протокол обшуку від 24.09.2020, згідно якого вилучено, в тому числі, 12 ноутбуків, 6 мобільних телефонів, 1 файловий накопичувач та два жорстких диски;
- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 761/27883/20 зобов`язано уповноважену особу, в провадженні якої знаходяться матеріали кримінального провадження № 12020100000000072 від 05.02.2020, повернути ТОВ "ФК "Гелексі" майно, вилучене 24.09.2020 в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36 в офісному приміщенні ТОВ "ФК "Гелексі";
- зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 761/27883/20 не вбачається встановлення бездіяльності слідчого (уповноваженої особи) Слідчого управління ГУНП в м. Києві в рамках кримінального провадження № 12020100000000072 щодо неповернення вилученого під час обшуку 24.09.2020 майна. Натомість, вказаною ухвалою встановлено необхідність повернення позивачу майна, вилученого 24.09.20. в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36;
- відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 761/30645/20 (яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.12.2020) накладено арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку майно офісного приміщення за місцем фактичного розташування ТОВ "ФК "Гелексі" за адресою: м. Київ, вул. Коновальця, 36 (-Блокнот чорного кольору із чорновими записами та аркушами із чорновими записами, візитниця зеленого кольору, аркуші із друкованим текстом (про заборгованість); -ноутбук Lenovo sin R90RDK4F; -жорсткий диск Verbatim 5302392383303562; -флеш-накопитель San Disk; -чорнові записи та аркуші із друкованим текстом із даними позичальників, додаткових угод до договорів позик (не підписаних та підписаних); -коробка з листуванням з кредитозобов`язаними; -коробка, в якій наявні реєстр погашених займів №1 та листування з кредитозобов`язаними особами; -листування з кредитозобов`язаними; -ноутбук HP sin CND8336SQR; -ноутбук Lenovo sin R90R74RV; -ноутбук HP sin 5CD54846HR; -блокнот коричневого кольору із особистими записами; -телефон Philips ІМЕН НОМЕР_1, ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; -ноутбук Lenovo sin PF1KHFI54; -ноутбук HP sin CND 92306WR; -2 блокнота синього кольору із чорновим записами; -телефон Xiomi МІ 906676 ІМЕН НОМЕР_3 ІМЕІ2 НОМЕР_4 ; -телефон Iphone 11 ІМЕІ НОМЕР_5 ; -телефон Samsung А10 ІМЕН НОМЕР_6, ІМЕІ2 НОМЕР_7 ; -телефон Meizu ІМЕI1 НОМЕР_8, ІМЕІ2 НОМЕР_9 із сім-картою НОМЕР_10 ; -телефон Iphone 6 ІМЕІ НОМЕР_11 із сім-картою НОМЕР_12 ; -жорсткий диск Apacer aPllTBAS235Bla (далі -майно));
- оскільки вищевказане майно, про повернення якого просило ТОВ "ФК "Гелексі", не мало ознак та статусу тимчасово вилученого майна, що відповідно свідчить про відсутність підстав для повернення майна, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.11.2020 у справі № 761/30658/20 відмовлено в задоволенні скарги адвоката Натеси Д.М. в інтересах ТОВ "ФК "Гелексі" на бездіяльність уповноважених осіб Слідчого управління ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12020100000000072 від 05.02.20., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у вказаному кримінальному провадженні;
- дії з вилучення майна Позивачем не було оскаржено, в тому числі в судовому порядку; факт неправомірності такого вилучення судом не встановлено;
Установлення судами наведених обставин свідчить про правомірність їх висновків щодо наступного:
- доводи ТОВ "ФК "Гелексі" про вилучення майна 24.09.2020 за відсутності правових підстав є необґрунтованими, оскільки дії з його вилучення Позивачем не було оскаржено;
- встановлення правомірності дій/бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні до компетенції господарських судів не відноситься.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлена відсутність неправомірної бездіяльності службових осіб Відповідача-2 при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072, а саме щодо неповернення позивачу вилученого при обшуку 24.09.2020 майна.
Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні додатково з`ясував, що посилання Позивача на ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 761/1806/21, Київського апеляційного суду від 26.01.2021 у справі № 761/27883/20 в контексті спірних правових відносин також не доводить обставин бездіяльності посадових осіб Відповідача-2 в рамках кримінального провадження № 12020100000000072 щодо неповернення вилученого під час обшуку 24.09.2020 майна.
Апеляційним судом досліджено вказані докази та надано їм належну правову оцінку, що підтверджується змістом оскарженої постанови.
Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що суди не дослідили зібраних та наданих до суду Позивачем доказів.
Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Таким чином, суди попередніх інстанцій повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини, які мають значення для справи та, за недоведеності Позивачем належними та допустимими доказами факту зазначених в позові неправомірних дій Відповідача-2, дійшли правомірного висновку щодо відсутності складу правопорушення у його діях та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин спеціальних норм статей 1173, 1174 ЦК України.
Ураховуючи, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а суди встановили відсутність неправомірних дій Відповідача-2, колегія суддів погоджується з висновками цих судів про необґрунтованість вимоги Позивача про відшкодування 1 099 814,80 грн недоотриманого прибутку (упущеної вигоди).
З аналогічних підстав вбачається необґрунтованість заявленої до стягнення шкоди у вигляді загальної балансової вартості втрачених основних засобів і МНМА (малоцінних необоротних матеріальних активів) в розмірі 3 940,00 грн та майнових втрат на купівлю оргтехніки на суму 205 595,00 грн, при чому судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт їх недоведеності.
Тому, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів, їх належності та допустимості, не відповідають встановленим обставинам справи та не приймаються до уваги судом, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування судових рішень.
Оцінюючи доводи скаржника про недотримання судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначеній скаржником постанові Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, оскільки встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними; у зазначеній скаржником справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у порівнянні зі справою, що розглядається у цьому провадженні.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини справи та надану їм оцінку, Верховний Суд зауважує, що зазначені у касаційній скарзі доводи не є підставою для скасування ухвалених судових рішень попередніх інстанцій, доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, та, по суті, зводяться до незгоди з наданою оцінкою наявним у матеріалах справи доказам та до необхідності додаткової перевірки доказів, що виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами при розгляді цієї справі.