ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 925/1366/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третя особа 1 - не з`явився,
третя особа 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на рішення Господарського суду Черкаської області
у складі судді Скиби Г. М.
від 15.03.2021 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коротун О. М., Майданевич А. Г., Сулім В. В.
від 26.07.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Прогрес", Якимівський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про визнання протиправними дій та скасування реєстраційного запису,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області про:
- визнання протиправними дій Уманської районної державної адміністрації Черкаської області щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційного запису № 10251720026001140 від 30.03.2017 про припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес";
- скасування внесеного Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційного запису № 10251720026001140 від 30.03.2017 про припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес".
Позов обґрунтовано тим, що:
- на момент внесення державним реєстратором запису про припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес" виконавче провадження № 47714061 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі №7/307/09 від 14.12.2009 про стягнення з Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес" на користь позивача заборгованості не було завершеним, та заборгованість не була погашена;
- процедуру припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес" було проведено з порушенням приписів статей 111, 112 Цивільного кодексу України;
- в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес" відсутні відомості щодо проведення розрахунків з кредиторами;
- протиправними діями державного реєстратора було грубо порушено права позивача, оскільки через внесення ним до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, здійсненого з порушенням вимог чинного законодавства, позивач як кредитор позбавлений права задовольнити свої вимоги, в тому числі в рамках виконавчого провадження № 47714061.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі № 925/1366/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- підставою для здійснення оскаржуваної реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили. Зокрема, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 у справі № 823/1342/13-а припинено Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Прогрес", та направлено копію постанови державному реєстратору виконкому Уманської міськради для виконання обов`язків, визначених статтями 38, 40 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню;
- резолютивною частиною постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 у справі № 823/1342/13-а чітко визначено: суб`єкта, який зобов`язаний вчинити дію (державний реєстратор виконкому Уманської міськради); дію, яку належить провести на виконання судового рішення (здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес");
- позивач намагається здійснити перегляд судового рішення в іншій справі;
- державний реєстратор вчинив дії на виконання рішення суду. Відповідно реєстратором було вчинено відповідний запис у межах своїх повноважень;
- посилання позивача на наявність майна у Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес", що було встановлено в процесі виконання рішення суду у справі № 7/307/09, зводяться до незгоди з діями виконавця в процесі вчинення виконавчих дій стосовно незвернення стягнення на таке майно та не можуть бути предметом розгляду у даному провадженні.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та висновки щодо застосування статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 821/3569/14.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційне провадження у справі відкрито згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15ц).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судове рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, з огляду на таке.
Так, у справі № 338/180/17, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом первісного позову були вимоги щодо стягнення безпідставно одержаних коштів, а предметом зустрічного позову були вимоги щодо визнання укладеним договору підряду.
У справі № 390/34/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги щодо визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.
Натомість у справі, що переглядається, зовсім інші предмет позову, підстави позову, та зміст позовних вимог, що свідчить про неподібність правовідносин.
Водночас, у справі № 821/3569/14, яка переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги щодо визнання протиправним рішення про внесення запису про припинення юридичної особи та відміну державної реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку із порушенням процедури ліквідації юридичної особи. Верховний Суд зробив висновок про те, що статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. В той же час, якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до Єдиного державного реєстру вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили (пункт 2 частини першої статті 25 цього ж Закону).
Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо прийняття оскаржуваних судових рішень без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 821/3569/14, що є підставою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Крім того, при прийнятті даної постанови Суд також керується висновками щодо застосування положень статей 105, 111, 112 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", викладеними в постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/4054/20, яка прийнята після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Так, предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи. Дана вимога є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.
Обґрунтовуючи підстави позову позивач зазначив, що процедуру припинення юридичної особи проведено, зокрема з порушенням положень статей 111, 112 Цивільного кодексу України.
Спірні відносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції від 03.02.2013) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 у справі № 823/1342/13-а припинено Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Прогрес" у зв`язку з тим, що підприємство не подавало більше року до контролюючого органу за місцем реєстрації податкових декларацій, документів фінансової звітності, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції від 03.02.2013) державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.
Згідно із частиною 5 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції від 03.02.2013) суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.
В постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 у справі № 823/1342/13-а не призначено комісію з припинення (ліквідаційну комісію) Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес".
Частиною 6 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 03.02.2013) передбачено, що у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.
Отже, для недопущення припинення юридичної особи без дотримання належної правової процедури Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 03.02.2013) передбачав правовий алгоритм дій державного реєстратора на випадок, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія).
Відповідно до частини 7 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 03.02.2013) державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов`язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.
В свою чергу, керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) зобов`язаний провести процедуру припинення юридичної особи відповідно до положень статей 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексу України.
За результатами проведення процедури припинення юридичної особи, відповідно до частини 8 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 03.02.2013), голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, подає документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у порядку, який встановлено частинами першою - шостою статті 36 або частинами першою - восьмою статті 37 цього Закону.
Абзацом 4 частини 2 статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції від 03.02.2013) передбачено, що у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор письмово зазначають та підтверджують своїм особистим підписом, що ними вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення юридичної особи, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).
Суди попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржуваних рішень, не врахували наведеного, та не дослідили чи було дотримано порядок та процедуру припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес", визначені статтями 105, 111, 112 Цивільного кодексу України та статтями 36, 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не спростували та не відхили доводи позивача щодо порушення приписів статей 111, 112 Цивільного кодексу України під час проведення процедури припинення Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Прогрес", що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно про передчасність висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Натомість, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач звертаючись із даним позовом фактично намагається здійснити перегляд судового рішення в адміністративній справі № 823/1342/13-а щодо правомірності припинення юридичної особи, оскільки позивач обґрунтовуючи підстави позову зазначав, що процедуру припинення юридичної особи не було здійснено належним чином, яка повинна була відбутися після прийняття судового рішення щодо припинення юридичної особи, зокрема відповідно до статей 111, 112 Цивільного кодексу України.
Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).