ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
cправа № 914/2489/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Централ Плейнс Груп Україна" - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" - Алексеєнка А.А.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Один"- Алексеєнка А.А.,
Приватного підприємства "ЯКЮ" - Василюка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Плейнс Груп Україна"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючий), Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
у справі № 914/2489/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Плейнс Груп Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Один",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "ЯКЮ",
про зобов`язання виконати умови договорів,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Централ Плейнс Груп Україна" (далі - ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" (далі - ТОВ "Герман-Агро"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Один" (далі - ТОВ "Нива Один"), у якому просило зобов`язати відповідачів виконати умови пунктів 1.5, 5.3 договорів підряду на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020 № 3/2020 та № 4/2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.02.2020 між позивачем як виконавцем та відповідачами як замовниками укладено договори підряду № 3/2020 та № 4/2020 на виконання робіт з обробітку землі (зміст зобов`язань сторін за якими є ідентичними), відповідно до пункту 1.1 яких виконавець зобов`язався за завданням замовників виконувати роботи з обробітку землі в обсязі повного сільськогосподарського циклу по вирощуванню картоплі, а за умовами пункту 1.5 договорів замовники надали виконавцю виключне право на виконання відповідних робіт та здійснення іншої діяльності на земельних ділянках на виконання умов цих договорів, зобов`язавшись протягом строку дії договорів, зокрема, не надавати третім особам право доступу до території земельних ділянок, здійснення будь-якої діяльності на них, а також не втручатися в процес здійснення виконавцем робіт за договорами та не чинити перешкоди у цьому. Разом із тим за умовами пункту 5.3 договорів замовники зобов`язалися прийняти виконані роботи, оплатити їх та виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені цими договорами, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами законодавства.
Позивачем з моменту укладення договорів вчинялися дії на виконання своїх зобов`язань, а з 17.09.2020 розпочато збір врожаю.
Проте відповідачами допущено порушення взятих на себе зобов`язань, що полягає у вчиненні перешкод у виконанні позивачем умов договорів шляхом, зокрема, укладення договорів поставки від 19.06.2020 № 01/2020 та № 02/2020 з Приватним підприємством "ЯКЮ" (далі - ПП "ЯКЮ"), умовами яких передбачено відчуження врожаю картоплі, який має бути зібраний позивачем, а також за певних умов передбачено право ПП "ЯКЮ" на збір врожаю в примусовому порядку; видачою аграрних розписок від 19.06.2020 № 4755 та № 4757 на майбутній врожай картоплі, який, за умовами пункту 1.7 договорів від 26.02.2020 № 3/2020 та № 4/2020, до підписання сторонами актів виконаних робіт належить на праві власності позивачу; ініціювання кримінального провадження; створення працівникам позивача фізичних перешкод у роботі на земельних ділянках при зборі врожаю та інш., що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права на законну господарську діяльність.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2020 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ПП "ЯКЮ".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Герман-Агро" виконати умови пункту 5.3 договору підряду № 3/2020 на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020; зобов`язано ТОВ "Нива Один" виконати умови пункту 5.3 договору підряду № 4/2020 на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 заяву ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову допомогу задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Нива Один" на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" витрати на правничу допомогу в сумі 99 450,00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову допомогу відмовлено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2021 року ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 та додаткове рішення цього ж суду від 18.03.2021 залишити в силі. Також ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на загальну суму 33 908,00 грн та зазначено, що докази на підтвердження будуть подані у встановлені процесуальним законом порядку та строки.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2489/20 за касаційною скаргою ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.10.2021.
ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Нива Один" у відзиві на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
13.10.2021 на електронну адресу Верховного Суду надійшли клопотання представника ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна", у яких з огляду на затримку рейсів у аеропорту м. Львова та неможливістю прибути у судове засідання, адвокат Костур Р.В. просила забезпечити проведення судового засідання 13.10.2021 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а у випадку відмови у задоволенні цього клопотання відкласти розгляд справи на іншу дату або розглянути справу за наявними матеріалами, при цьому зауважено, що ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" підтримує вимоги касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про участь у судовому засіданні 13.10.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК, оскільки це клопотання подано поза межами строку, визначеного частиною 2 статті 197 ГПК.
У судовому засіданні 13.10.2021 Верховний Суд, обговоривши подане клопотання в частині відкладення розгляду справи, виходить із такого.
У частині 3 статті 301 ГПК визначено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1 статті 120 ГПК).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2021, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № № 914/2489/20 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні, явку представників учасників справи не визнавалося обов`язковою.
Суд касаційної інстанції зважає й на те, що у поданому 13.10.2021 клопотанні ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна", підтримавши вимоги касаційної скарги в повному обсязі, не заперечило проти розгляду справи за наявними матеріалами у відсутності представника позивача.
З огляду на викладене, ураховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Нива Один" є землекористувачами земельних ділянок, розташованих на території Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, на підставі укладених з фізичними особами - власниками земельних ділянок договорів оренди, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
26.02.2020 між ТОВ "Герман-Агро" (замовник) і ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" (виконавець), а також між ТОВ "Нива Один" (замовник) і ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" (виконавець) підписано договори підряду № 3/2020 і № 4/2020, відповідно, на виконання робіт з обробітку землі.
Умови цих договорів є ідентичними.
Так, відповідно до пункту 1.1 договорів виконавець зобов`язався за завданням замовника виконувати роботи з обробітку землі в обсязі повного сільськогосподарського циклу по вирощуванню картоплі, а саме: обробітку ґрунту (дискування, внесення міндобрив, оранка, боронування, передпосівний обробіток ґрунту та сівба, внесення гербіцидів, передпосівна культивація, сівба), догляд за посівами, збирання врожаю та транспортування зібраного врожаю до місця зберігання, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.
Плановим результатом робіт за договором є зібраний виконавцем врожай чіпсової картоплі в обсязі орієнтовно 9 740 т в строк не пізніше 31.10.2020. Плановий обсяг результату робіт та/або строк їх завершення переглядається сторонами в залежності від погодних умов та інших умов протягом періоду виконання робіт (пункт 1.2 договорів).
У пункті 1.3 договорів визначено, що передбачені цим договором роботи виконуються виконавцем на земельних ділянках, якими замовник користується на праві оренди, розташованих на території Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною договору.
За змістом пункту 1.4 договорів виконавець під час виконання робіт самостійно та за власний рахунок забезпечує виконання робіт необхідною агрохімічною продукцією, насінням, добривами, паливно-мастильними матеріалами та іншими товарами (послугами, роботами), матеріалами, обладнанням та технікою, людськими ресурсами, необхідними для своєчасного та якісного виконання робіт.
Згідно з пунктом 1.5 договорів, ураховуючи те, що виконавець самостійно і за власний рахунок забезпечує виконання робіт необхідними людськими та матеріальними ресурсами, як це передбачено пунктом 1.4 договору, і відповідно, несе пов`язані з цим витрати аж до моменту їх компенсації замовником по факту завершення робіт в повному обсязі, замовник надає виконавцю на строк дії цього договору виключне право виконання будь-яких робіт чи здійснення будь-якої іншої діяльності на земельних ділянках, що означає, що замовник зобов`язується: - протягом строку дії договору не надавати будь-яким чином третім особам право на доступ до території земельних ділянок і перебування на них та/або право на здійснення будь-якої діяльності на цих ділянках, окрім здійснення дій необхідність яких прямо та імперативно випливає з положень чинного законодавства України (ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, здійснення аварійно-рятувальних робіт тощо) (підпункт 1.5.1 договорів); - протягом строку дії договору не втручатись у процес здійснення виконавцем робіт за цим договором, не чинити йому перешкоди у цьому, та не здійснювати будь-які дії, які можуть вплинути на результати робіт, відповідальність за результати яких несе виконавець, крім випадків, якщо його дії порушують вимоги діючого законодавства та обов`язкові до виконання норми та стандарти виконання відповідних робіт (підпункт 1.5.2 договорів); - при порушенні будь-якого з зобов`язань, передбачених підпунктами 1.5.1, 1.5.2 сплатити виконавцю штраф.
У пункті 1.7 договорів сторони погодили, що до моменту підписання сторонами акта виконаних робіт (пункт 3.3 договорів) право власності на результат робіт (тобто врожай картоплі, в т.ч. картопля на будь-якій стадії вегетації ще не зібрана з поля виконавцем) залишається за виконавцем.
У розділі 3 договорів сторони визначили вартість робіт, зокрема, з розрахунку планового результату робіт в розмірі 32 тони товару з гектару площ, на яких виконавцем виконуватимуться роботи за договором, вартість робіт щодо 1 га площ, дорівнює вартості відповідного обсягу товару (32 тони), та, за погодженнями сторін, становить 147 184,21 грн, крім того ПДВ в розмірі 29 436,84 грн, що в сумі становить 176 621,05 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору становить 7 200,00 доларів США (пункт 3.1); вказана в пункті 3.1 вартість робіт включає винагороду виконавця, а також відшкодування витрат виконавця на виконання робіт (пункт 3.2); факт виконання робіт належної якості та в повному обсязі, а також їх прийняття замовником фіксується в акті виконаних робіт, що складається та підписується сторонами протягом 10 календарних днів з моменту фактичного завершення робіт (пункт 3.3).
За змістом пункту 4.2 договорів оплата робіт здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після підписання сторонами акта виконаних робіт. Товар передається виконавцем замовнику за актом приймання-передачі виключно після отримання виконавцем оплати за роботи, визначеної в пункті 3.1 договору, з урахуванням положень пункту 4.1 договору. З моменту підписання акта приймання-передачі товару сторонами у замовника виникає право власності на товар.
Згідно з пунктом 5.3 договорів замовник зобов`язався: - прийняти виконані виконавцем належним чином та в повному обсязі роботи в порядку, визначеному даним договором (5.3.1); - своєчасно та в повному розмірі оплатити прийняті роботи (5.3.2); - виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені цим договором, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами законодавства 5.3.3).
Відповідно до пунктів 10.4, 10.6 договорів всі зміни, доповнення та додатки до договору мають юридичну силу якщо вони оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін. Всі письмові додатки до договору є його невід`ємною частиною.
У пунктах 11.1, 11.2 договорів визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від обов`язку виконання зобов`язань та відповідальності за порушення умов договору, яке мало місце під час його дії.
Відповідно до наказу директора ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" від 02.03.2020 № 02/03/2020-1, у зв`язку з укладенням 26.02.2020 договорів підряду № 3/2020 та № 4/2020 наказано створити в управлінському обліку товариства умовні облікові поля на території Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області згідно з додатком до цього наказу. У додатку до зазначеного наказу у перелік умовних облікових полів Bany_01 - Bany_10 включено 474 земельних ділянок.
ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна", обґрунтовуючи позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Нива Один" виконати умови пунктів 1.5, 5.3 договорів підряду на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020 № 3/2020 та № 4/2020, послалося на те, що на виконання цих договорів ним було здійснено: - процедуру закупівлі картоплі насіннєвої для садіння, на підтвердження чого надано договір купівлі-продажу насіннєвої картоплі від 04.04.2020 № 2020-04/1, укладений з Agrico Pоlska SP Z O. O.; договори купівлі-продажу насіннєвої картоплі від 17.03.2020 № 03-2020, від 26.03.2020 № 04-2020, від 10.04.2020 № 05-2020, укладені з "Сі. Меєер Бі.Ві"; договір поставки від 18.03.2020 № 101/20, укладений з ТОВ "Агріко Україна"; договір поставки від 20.03.2020 № 20200320, укладений з ТОВ "П.С.П. Агро-Захід"; договір поставки товару від 25.02.2020 № Е-2502-20; видаткові накладні; - оранку та внесення міндобрив, культивацію, протруювання, обприскування, посадку картоплі, на підтвердження чого надано: договір поставки від 04.03.2020 № ДГ-4436, укладений з ПП "Агрелеон-Захід"; договори поставки від 06.03.2020 № 2131/20/315 та від 02.03.2020 № 2131/20/87, укладені з ПП Фірмою "Ерідон", договір поставки від 08.04.2020 АЕ-623-0804/20, укладений з ТОВ "Агро Експерт", укладені з Компанією ПІ.Джей. Сервісес (ЄС) Лтд. договори купівлі продажу с/г техніки від 20.02.2020 № 20/02/20, від 17.02.2020 № 17/02/20, від 17.03.2020 № 17-03.2020, від 18.02.2020 № 18/02/2020, видаткові накладні, дорожні листки тракторів.
Також в обґрунтування вимог позивач послався на те, що 19.06.2020 ТОВ "Нива Один" і ТОВ "Герман-Агро", як постачальники, кожен окремо уклали договори поставки № 01/2020 і № 02/2020 з ПП "ЯКЮ" (покупець), за умовами яких ( згідно з специфікацією № 1 до договору) ТОВ "Нива Один" взяло на себе зобов`язання передати покупцю 1 242,814 тон, а ТОВ "Герман-Агро" - 1 190,938 тон картоплі урожаю 2020 року у строк до 20.07.2020.
На виконання цих договорів 19.06.2020 ТОВ "Нива Один"(боржник) видало ПП "ЯКЮ" (кредитор) аграрну товарну розписку № 4757 (зареєстровано в реєстрі за №1311) на майбутній урожай картоплі кількістю 1 242,81 тон на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області (загальна кількість ділянок 216), що знаходиться в оренді у боржника на підставі договорів оренди, строком виконання зобов`язань до 20.07.2020. Також 19.06.2020 ТОВ "Герман Агро" (боржник) видало ПП "Якю" (кредитор) товарну аграрну розписку № 4755 (зареєстровану в реєстрі за №1310) на майбутній урожай картоплі кількістю 1 190,93 тон на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області (загальна кількість ділянок 186), що знаходиться в оренді у боржника на підставі договорів оренди, строком виконання зобов`язань до 20.07.2020.
У процесі вирішення справи в суді першої інстанції 10.11.2020 ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" надіслало ТОВ "Герман Агро" листа від 09.11.2020 № 20201109/1, у якому повідомило про завершення збору врожаю картоплі за умовами договору підряду № 3/2020, у зв`язку з чим просило підписати доданий до цього листа акт виконаних робіт від 09.11.2020 та перерахувати кошти за виконані роботи. До цього листа було додано акт виконаних робіт від 09.11.2020, відповідно до якого вартість виконаних за договором підряду від 26.02.2020 № 3/2020 робіт становить 8 722 765,69 грн; за результатами виконаних робіт виконавцем зібрано 1 377,8 тон чіпсової картоплі. Цей лист було отримано ТОВ "Герман Агро" 13.11.2020, що підтверджено відомостями з офіційного сайту ДП "Укрпошта".
Водночас 10.11.2020 ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" надіслало ТОВ "Нива Один" листа від 09.11.2020 № 20201109/12, у якому повідомило про завершення збору врожаю картоплі за умовами договору підряду № 4/2020, у зв`язку з чим просило підписати доданий до цього листа акт виконаних робіт від 09.11.2020 та перерахувати кошти за виконані роботи. До цього листа було додано акт виконаних робіт від 09.11.2020, відповідно до якого вартість виконаних за договором підряду № 4/2020 від 26.02.2020 робіт становить 19 971 575,44 грн; за результатами виконаних робіт виконавцем зібрано 3 154,6 тон чіпсової картоплі. Цей лист було отримано ТОВ "Нива Один" 13.11.2020, що підтверджено відомостями з офіційного сайту ДП "Укрпошта".
Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині зобов`язання відповідачів виконати обов`язки, передбачені пунктом 5.3 договорів підряду № 3/2020 та № 4/2020 на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020, та для закриття провадження в частині вимог про зобов`язання відповідачів виконати умови пункту 1.5 цих договорів у зв`язку з відсутністю предмета спору (збору позивачем урожаю).
Апеляційний господарський суд рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи таке рішення, зокрема, обставинами обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки позивач не обґрунтував характеру порушення відповідачами його суб`єктивного права в частині зобов`язання прийняти виконані роботи та оплатити їх, на момент звернення до суду акти виконаних робіт ще не були складені та надіслані відповідачам, а останні не відмовлялися від їх прийняття та оплати. При цьому зобов`язанню замовника прийняти та оплатити виконані роботи (які за своїм змістом є вимогами майнового характеру) кореспондується обов`язок виконавця довести їх належне виконання (які саме роботи виконувались, в якій кількості, їх вартісний показник), однак позивач звернувся з вимогами немайнового характеру.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" послалося, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи неправильно застосовано положення статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і статті 2 ГПК щодо питання захисту невизнаного, а не лише порушеного права, оскільки поза увагою суду залишилося те, що відповідачі своїми діями зумовили невизначеність у праві позивача, що і стало підставою для звернення до суду за захистом відповідного права позивача; судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 181 Господарського кодексу України, оскільки не враховано обставин виконання відповідачами низки обов`язків за договорами підряду протягом лютого-серпня 2020 року; судом порушено частину 4 статті 75 ГПК щодо питання преюдиційності обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 914/2489/20. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи в оскарженому судовому рішенні застосовано зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 915/839/17, від 08.10.2018 у справі № 910/8943/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 12.04.2021 у справі № 736/312/19, від 16.02.2021 у справі № 910/1956/18, від 29.04.2020 у справі № 906/557/19, від 18.10.2018 у справі № 910/17423/17, від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Водночас, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність. Під ефективним способом захисту слід розуміти такий, застосування якого приводить до реального поновлення порушеного права (забезпечує припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняє неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування.
Як неодноразово зауважувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постановах від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
За змістом частини 1 статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Таким чином, фактичною передумовою судового розгляду справи позовного провадження є наявність спору про право. Спір повинен мати правовий характер, тобто стосуватися прав, обов`язків чи інтересів конкретної особи. Порушення, невизнання чи оспорювання прав чи інтересів позивача є його суб`єктивною оцінкою фактичних правовідносин, тому при вирішенні спору суд зобов`язаний з`ясувати характер правовідносин, з яких виник спір, наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.
З огляду на матеріали справи ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" звернулося до суду з позовом, предметом якого є вимога про зобов`язання ТОВ "Нива Один" і ТОВ "Герман-Агро" виконати умови пунктів 1.5, 5.3 договорів підряду на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020 № 3/2020 та № 4/2020.
При цьому судом апеляційної інстанції установлено, що підставою позовних вимог позивач визначив не обставинами виконання таких договорів, а вчинення відповідачами дій, які на думку позивача, перешкоджали йому виконувати взяті за договорами зобов`язання, зокрема, укладенням з ПП "ЯКЮ" договорів поставки від 19.06.2020 № 02/2020 та № 01/2020, умовами яких передбачено відчуження врожаю картоплі, яка збирається позивачем, і у випадку невиконання обов`язку з поставки картоплі у ПП "ЯКЮ" виникне право у примусовому порядку здійснити її збір; видання аграрних розписок № 4755 та № 4757 від 19.06.2020 на майбутній врожай; ініціювання кримінального провадження №120201402200000297 від 07.08.2020.
Водночас судом установлено, що вже в процесі розгляду справи позивачем наголошувалося на обставинах завершення збору врожаю на виконання договорів підряду та направлення на адресу відповідачів актів виконаних робіт.
Також апеляційним судом установлено, що за захистом порушеного права в частині, зокрема, зобов`язання відповідачів виконати пункт 5.3 договорів підряду, яким передбачено обов`язок замовника прийняти та оплатити виконані роботи, позивач звернуся 08.10.2020, проте самі акти виконаних робіт за цими договорами складено позивачем 09.11.2020, а надіслано на їх адресу 10.11.2020.
Оскільки спосіб захисту як матеріально-правовий засіб для відновлення права чи законного інтересу прямо пов`язаний із предметом позову як матеріально-правовою вимогою, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини справи дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не обґрунтував характеру порушення відповідачами його суб`єктивного права в частині зобов`язання прийняти виконані роботи та оплатити їх, оскільки на момент звернення до суду акти виконаних робіт ще не були складені та надіслані відповідачам, а останні не відмовлялися від їх прийняття та оплати. При цьому, як правомірно зауважено апеляційним судом, зобов`язанню замовника прийняти та оплатити виконані роботи (які за своїм змістом є вимогами майнового характеру) кореспондується обов`язок виконавця довести їх належне виконання (які саме роботи виконувались, в якій кількості, їх вартісний показник), проте такі вимоги не є предметом цього судового спору і, відповідно, не було обґрунтовано позивачем обставинами порушення таких права чи законного інтересу.
Разом із тим вимоги позивача про зобов`язання відповідачів виконати певні умови договору загалом, без конкретного визначення, які саме дії мають вчинити відповідачі на виконання своїх зобов`язань за договорами та на відновлення прав (інтересів) позивача, носять неконкретний характер, тому такий спосіб захисту права чи інтересу не може призвести до ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Доводи ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна", наведені у касаційній скарзі, щодо неврахування судом апеляційної інстанції, в контексті можливості судового захисту невизнаного права, висновків, викладених у пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18 (позов про визнання протиправними рішень державного реєстратора, визнання недійсним іпотечного договору, скасування записів) та у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 (позов про визнання рішень загальних зборів учасників товариства та правочинів недійсними) не можна визнати належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, оскільки у цих пунктах наведено узагальнене визначення підстав для захисту цивільних прав, передбачених ЦК, і не свідчить, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 15 ЦК суперечать цим висновкам Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Суд касаційної інстанції відхиляє як на підтвердження підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, посилання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 12.04.2021 у справі № 736/312/19, від 16.02.2021 у справі № 910/1956/18, від 29.04.2020 у справі № 906/557/19, від 18.10.2018 у справі № 910/17423/17, у яких наведено висновки щодо відмежування преюдиції від оцінки певних обставин справи та які, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи, оскільки ці висновки мають узагальнений характер щодо подання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень та оцінки цих доказів судом при вирішенні справи, отже зазначене не є підтвердженням неправильного застосування судом у справі, яка розглядається, норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.
Аналіз висновків, зроблених у судовому рішенні у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
З огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваному рішенні норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
Разом із тим з урахуванням висновків апеляційного суду щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, що є підставою для відмови у позові, інші доводи касаційної скарги, у тому числі щодо укладеності/неукладеності договорів підряду, Суд у зв`язку з цим відхиляє як неналежні (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № № 910/6642/18).
Будь-яких обставин, які є обов`язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга не містить.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд