ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 920/1236/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Сумської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021
та рішення Господарського суду Сумської області від 24.03.2021
у справі № 920/1236/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк"
до Сумської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах
про стягнення 1 013 822,60 грн
Учасники справи:
від ПрАТ "Універмаг "Луцьк" - Хітько В. М.;
від Сумської міськради - Петрова Л. П.;
від УДКС України у м. Суми - не з`явився;
1. Історія справи
1.1. Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" (далі - ПрАТ "Універмаг "Луцьк", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Сумської міської ради та Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - відповідачі), в якому, посилаючись на норми статті 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, на користь позивача 1.013.822,60 грн шкоди.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що шкода завдана позивачу внаслідок прийняття Сумською міською радою 20.06.2018 рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", яким неправомірно встановлено на 2019 рік для торгових центрів, універмагів та магазинів ІІ зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, дискримінаційну та незаконну ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м.
1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.02.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, провадження у справі № 920/1236/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з тих підстав, що спір між сторонами виник у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
1.4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020, а справу № 920/1236/19 передано на розгляд до Господарського суду Сумської області.
У вказані постанові Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що заявлена у позові вимога має розглядатись за правилами господарського судочинства з огляду на предмет позову та суб`єктний склад учасників спору, оскільки відсутні підстави для віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів.
1.5. Під час нового розгляду позивач уточнив свої вимоги, зазначивши про те, що права та законні інтереси ПрАТ "Універмаг "Луцьк" Виконавчим комітетом Сумської міської ради не були порушені, а тому позовні вимоги про стягнення шкоди у розмірі 1 013 822,60 грн до виконавчого комітету Сумської міської ради є не доцільними та відсутніми. Відтак, позовні вимоги у цій справі про стягнення шкоди у розмірі 1 013 822,60 грн пред`явлені лише до Сумської міської ради.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.03.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, на користь Приватного акціонерного товариства ПрАТ "УНІВЕРМАГ "ЛУЦЬК" шкоду у розмірі 1 013 822,60 грн.
2.2. Судові рішення обґрунтовано тим, що внаслідок винесення протиправного рішення відповідачем позивач втратив кошти у розмірі 1 013 822,60 грн, які він змушений був додатково заплатити як податок на нерухоме майно за три квартали 2019 року. Визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 №3577-МР в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку на нерухоме майно саме з моменту його прийняття. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
3.1. ПрАТ "Універмаг Луцьк" є власником торгівельно-розважального центру "Мануфактура", що знаходиться за адресою: України, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, 2/2.
3.2. 20.06.2018 Сумською міською радою прийняте рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", згідно з яким Сумська міська рада установила на 2019 рік ставку податку на нерухоме майно для торгових центрів, універмагів та магазинів II зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.
3.3. В період з 01.01.2019 по 30.09.2019 за ставкою, установленою у рішенні Сумської міської ради № 3577-Мр від 20.06.2018, яка була вища від ставки вказаного податку на аналогічні об`єкти нерухомого майна, що належать юридичним особам з місцем реєстрації у м. Суми, позивач сплатив податок на нерухоме майно на загальну суму 1 207 023,48 грн.
3.4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №480/631/19, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, рішення №3577-МР у частині встановлення ставки податку на нерухоме майно 1,5% для власників торгових площ у м. Суми, місцезнаходження яких не зареєстроване в м. Суми визнане незаконним, дискримінаційним та таким, що порушує права позивача.
3.5. Внаслідок винесення протиправного рішення відповідачем позивач втратив кошти у розмірі 1 013 822,60 грн (різниця між сплаченою сумою за завищеною ставкою податку у розмірі 1 207 023,48 грн та належною до сплати - 193 200,88 грн), які він змушений був додатково заплатити як податок на нерухоме майно за три квартали 2019 року.
3.6. Позивач довів негативні наслідки у вигляді завданої шкоди у зазначеному розмірі, а також причинний зв`язок між протиправними діями та наслідками у вигляді завданих збитків.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. 29.07.2021 Сумська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 24.03.2021, ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
- суди невірно застосували статті 22, 1175, 1192 ЦК України, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що заявлені позивачем кошти є збитками, а не надмірно сплаченим податком, порядок повернення якого визначений нормами Податкового кодексу України, зокрема статтею 43 цього Кодексу;
- позивач не звертався до податкового органу з приводу повернення надмірно сплаченого податку, не надав доказів неможливості повернення надмірно сплаченого податку у визначений Податковим кодексом України спосіб, тому суди передчасно та безпідставно ототожнили надмірно сплачений позивачем податок як збитки. Надмірно сплачений податок не є втраченими коштами (реальними збитками), оскільки позивач має можливість їх повернути.
6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. ПрАТ "Універмаг "Луцьк" у відзиві заперечувало проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про необґрунтованість та недоведеність наявними у справі матеріалами посилань скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просило Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6.2. Від УДКС України у м. Сумах Сумської області відзив на касаційну скаргу не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі №920/1236/19 за касаційною скаргою Сумської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 24.03.2021, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2021 о 15:30. Крім того, задоволено клопотання Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відмовлено Сумській міській раді у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
7.2. В тексті касаційної скарги було викладено клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наступним:
- суть спору у цій справі полягає у стягненні з міської ради під виглядом реальних збитків суми надмірно сплаченого до місцевого бюджету податку, про повернення якого позивач не звертався до податкового органу у порядку, визначеному статтею 43 Податкового кодексу України;
- оскільки правовідносини з повернення з місцевого бюджету надмірно сплаченого податку врегульовані Податковим кодексом України, то підстави для ототожнення суми надмірно сплаченого податку з реальними збитками та їх стягнення в порядку цивільного судочинства відсутні;
- на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо підсудності подібного спору про повернення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого за ставкою, визначеною рішенням ради, яке було визнано судом нечинним. Водночас наявні правові позиції Верховного Суду щодо підсудності спору про повернення інших видів обов`язкових платежів (мита).
7.3. В судовому засіданні представник Сумської міської ради підтримав вказане клопотання та просив Суд його задовольнити. Представник ПрАТ "Універмаг "Луцьк" заперечував проти клопотання з огляду на його безпідставність.
7.4. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
7.5. За змістом наведеної норми права справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У протилежному випадку справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду.
7.6. Висновок щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції у справах, предметом розгляду в яких є вимога про стягнення збитків, завданих протиправними діями державного органу (його службовими особами), яка заявлена без вимоги вирішити публічно-правовий спір, вже викладалася у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 803/3/18 (провадження №11-1173апп18), від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 (провадження №12-153гс19), від 13.01.2021 у справі №756/9153/18-ц (провадження № 61-15561св20). Відтак, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України відсутні.
7.7. В судовому засіданні 09.11.2021 представник Сумської міської ради підтримав касаційну скаргу, просив Суд її задовольнити. Представник ПрАТ "Універмаг "Луцьк" заперечував проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Представник УДКС України у м. Сумах Сумської області у судове засідання не з`явився.
7.8. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 09.11.2021.
7.9. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
7.10. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника УДКС України у м. Сумах Сумської області.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
8.1. Об`єктом касаційного перегляду є ухвалені у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено у повному обсязі позов ПрАТ "Універмаг "Луцьк" до Сумської міської ради про стягнення 1 013 822,60 грн шкоди, завданої позивачеві внаслідок прийняття відповідачем рішення №3577-МР від 20.06.2018 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", яким неправомірно встановлено на 2019 рік для торгових центрів, універмагів та магазинів ІІ зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, незаконну ставку податку на нерухоме майно.
8.2. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено негативні наслідки у вигляді завданої шкоди у розмірі 1 013 822,60 грн (різниця між сплачено сумою за завищеною ставкою податку та належною до сплати), а також причинний зв`язок між протиправними діями (рішенням) відповідача та наслідками у вигляді завданих збитків.
8.3. Скаржник вважає, що заявлені до стягнення кошти є не збитками, а надмірно сплаченим податком, який підлягає поверненню у порядку, визначеному статтею 43 Податкового кодексу України. Оскільки позивач не звертався за поверненням надмірно сплаченого податку, то спірна сума коштів не може вважатися втраченою позивачем, а відтак судами допущено невірне застосування статей 22, 1175, 1192 ЦК України.
8.4. Надаючи оцінку доводам скаржника, запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
8.5. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
8.6. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
8.7. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.8. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
8.9. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
8.10. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
8.11. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує наступне:
- рішенням Сумської міської ради №3577-МР від 20.06.2018 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми" установлено на 2019 рік ставку податку на нерухоме майно для торгових центрів, універмагів та магазинів II зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м;
- позивач у період з 01.01.2019 по 30.09.2019 сплатив податок на нерухоме майно за ставкою, установленою у рішенні Сумської міської ради № 3577-Мр від 20.06.2018, перерахувавши до міського бюджету кошти на загальну суму 1207023,48 грн;
- рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20.06.2018 було оскаржено до суду і згідно з судовими рішеннями в адміністративній справі № 480/631/19 вищевказане рішення міської ради в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно 1,5% для власників торгових площ у м. Суми, місцезнаходження яких не зареєстроване в м. Суми визнане незаконним, дискримінаційним та таким, що порушує права позивача;
- різниця між фактично сплаченою позивачем сумою за завищеною ставкою податку та належною до сплати становить 1 013 822,60 грн, які є збитками позивача.
8.12. Відтак, встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини дають підстави для висновку про те, що у даному випадку наявні всі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків), а саме: 1) неправомірність дій відповідача щодо ухвалення рішення про встановлення завищеної ставки податку, яке визнано незаконним у судовому порядку; 2) наявність збитків у сумі 1 013 822,60 грн; 3) виникнення збитків пов`язано з ухваленим відповідачем рішенням про встановлення ставки податку, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяними збитками. Скаржником наведеного не спростовано.
8.13. Аргумент касаційної скарги про те, що заявлені позивачем кошти не є збитками, відхиляються Судом, оскільки збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених такою стороною, втраті або пошкодженні майна.
8.14. Зі змісту судових рішень в адміністративній справі №480/631/19 вбачається, що рішення Сумської міської ради №3577-МР від 20.06.2018 не відповідало вимогам закону - порушило принципи податкового законодавства, встановивши явно дискримінаційні умови для суб`єктів господарювання залежно від місця походження капіталу, у зв`язку з чим вказане рішення міської ради і було визнано нечинним та протиправним в оскаржуваній позивачем частині.
8.15. Визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 №3577-МР в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку на нерухоме майно саме з моменту його прийняття. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній відповідачем постанові у цій справі.
8.16. Твердження скаржника про те, що позивач має можливість повернути надмірно сплачений податок у визначеному Податковим кодексом України спосіб, а тому суди дійшли помилкового висновку про завдання позивачу збитків, є помилковим. Сума коштів сплачених позивачем як податок за встановленою у рішенні Сумської міської ради від 20.06.2018 №3577-МР ставкою не може вважатися надмірно чи помилково сплаченим податком, оскільки ці кошти сплачувалися за встановленими та чинними на час їх сплати ставками, а тому не були сплачені надмірно чи помилково.
8.17. Звертаючись до суду із позовом, що розглядається у цій справі, позивачем обрано ефективний спосіб захисту, який відповідає змісту порушених прав (законних інтересів) та спрямований на їх реальне відновлення, оскільки задоволення заявленого позову матиме наслідком відшкодування завданих позивачеві збитків.
8.18. Відтак, зважаючи на доведення позивачем факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями (рішенням) відповідача і збитками, що не спростовано відповідачем, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
8.19. Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
8.20. Незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком.
8.21. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.22. Зважаючи на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення відповідають наведеним вимогам і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.