ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1705/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю прокурора Офісу Генерального прокурора - Кравчук О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021
(в частині відмови у задоволенні позову прокурора про стягнення 2 715 430,74 грн)
у справі № 922/1705/20
за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області
до Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство"
про стягнення 3 099 798,41 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Держекоінспекція, позивач), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (далі - ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство", відповідач), про стягнення шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев та засміченням території об`єкта природно-заповідного фонду на загальну суму 3 099 798,41 грн.
Позов мотивовано тим, що посадовими особами державної лісової охорони Підприємства, усупереч вимогам статей 19, 69, 89, 90, 91 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 (далі - Положення № 976), та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев посадовими особами відповідача у кварталах 5, 13 Малинівського лісництва, в кварталі 64 Тетлізького лісництва, в кварталі 103, 132 Печенізького № 4 лісництва, в кварталі 161 Кочетоцького № 1 лісництва ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство", які розташовані на території Есхарівської селищної ради, Великобабчанської, Заржненської сільських рад, Чкаловської ОТГ Чугуївського району Харківської області, а також Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, чим заподіяно шкоди на загальну суму 3 086 342,41 грн, яка обрахована на підставі додатку № 10 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" (далі - Постанова № 541). Окрім цього, прокурор зазначив, що на території регіонального ландшафтного парку місцевого Печенізьке поле (частина якого знаходиться під охороною ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство") в кварталах 146, 149 Печенізького лісництва виявлено засмічення його території поодинокими предметами (поліетилен, пляшки, упаковка з-під харчової продукції, одяг, ганчірки тощо), що є порушенням з боку відповідача вимог статей 6, 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", чим заподіяно шкоди на суму 13 456 грн, яка обрахована на підставі додатку № 10 до Постанови № 541.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/1705/20 (суддя - Шарко Л.В.) позовні вимоги заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" на користь держави шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев, у сумі 384 367,67 грн, зарахувавши:
- 72 783,04 грн на р/р UА418999980333149331000020466 Есхарівської селищної ради УК у Чугуївському районі Харківської області код ЄДРПОУ 37792204 код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 банк одержувач Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;
- 199 281,60 грн на р/р UА168999980333189331000020468 Великобабчанської сільської ради УК у Чугуївському районі Харківської області код ЄДРПОУ 37792204 код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 банк одержувач Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;
- 13 456,00 грн на р/р UА318999980333179331000020407 Печенізької селищної ради УК у Печенізькому районі Харківської області код ЄДРПОУ 37519896 код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 банк одержувач Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;
- 98 847,03 грн на р/р UА328999980333199331000020471 Зарожненської сільської ради УК у Чугуївському районі Харківської області код ЄДРПОУ 37792204 код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 банк одержувач Казначейство України (ЕАП), код банку 899998.
Стягнуто з ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" на користь Прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у сумі 5 765,52 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 384 367,67 грн шкоди, враховуючи презумпцію вини правопорушника, обґрунтоване тим, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, оскільки Держекоінспекцією у відповідності до вимог чинного законодавства встановлено, що державною лісовою охороною ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" не забезпечено належну охорону та збереження лісів, що призвело до незаконної вирубки дерев у кварталах 5, 13 Малинівського лісництва, в кварталі 103, 132 Печенізького № 4 лісництва, в кварталі 64 Тетлізького лісництва, в кварталі 161 Кочетоцького № 1 лісництва Чугуєво-Бабчанський лісгосп, які розташовані на території Есхарівської селищної ради, Великобабчанської, Заржненської сільських рад, Чкаловської ОТГ Чугуївського району Харківської області, Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, а, крім цього, відповідачем не забезпечено охорону об`єкта природно-заповідного фонду, що призвело до засмічення його території, чим у сукупності завдано шкоди на загальну суму 384 367,67 грн.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 2 715 430,74 грн, заподіяної в наслідок незаконної рубки в кварталі 103 виділі 7.1 площею 0,8 га Печенізького №4 лісництва (територія Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області) та в кварталі 132 виділі 6.1 площею 0,4 га Печенізького №4 лісництва (територія Чкалівської ОТГ Чугуївського району Харківської області), рішення суду мотивовано з тих підстав, що оскільки наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.03.2019 № 5-аг (далі - Наказ Мінприроди № 5-аг), яким було визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.11.2008 № 568 (далі - Наказ Мінприроди № 568) (про затвердження відповідачу розрахункові лісосіки на період 2009-2017 роки на 0,4 тис. м.куб.), не було доведено у передбаченому чинним законодавством порядку до відома Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - Управління) та відповідача, то видача Управлінням лісорубних квитків на проведення рубок відповідачем здійснено законно та у межах наданих діючим законодавством повноважень, лісорубні квитки серії ХА ЛРК № 000662, № 000663 від 02.04.19 є законними, у судовому порядку скасовані не були, у зв`язку з чим в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, а покладення на нього юридичної відповідальності за умов несвоєчасного доведення уповноваженими органами Наказу Мінприроди № 5-аг до його відома та до відома Управління суперечить положенням статті 61 Конституції України.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився частково та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову прокурора про стягнення 2 715 430,74 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншому рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (колегія суддів: Тарасова І.В. - головуюча, Пуль О.А., Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2021 у справі № 922/1705/20 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 2 715 430,74 грн, обґрунтовуючи своє рішення, зокрема, наступним:
- позивачем не доведено наявності в діях відповідача протиправної поведінки в частині здійснення рубки в кварталі 103 виділі 7.1 площею 0,8 га Печенізького №4 лісництва (територія Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області) та в кварталі 132 виділі 6.1 площею 0,4 га Печенізького №4 лісництва (територія Чкалівської ОТГ Чугуївського району Харківської області), оскільки не доведено, що такі рубки здійснювались на підставі лісорубних квитків, виданих уповноваженим органом з порушенням чинного законодавства;
- ураховуючи вимоги частини другої статті 78 Лісового кодексу України, пункту 14 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.07 № 761 (далі - Порядок № 761), суд встановив, що позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази анулювання у встановленому порядку лісорубних квитків серії ХА ЛРК за № 000662 і № 000663 для проведення рубок головного користування у Печенізькому № 4 лісництві на лісосіках у виділі 7.1 площею 0,8 га кварталу 103 та у виділі 6.1 площею 0,4 га кварталу 132;
- з огляду на пункт 6 Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 05.02.2007 № 38 (далі - Інструкція № 38), затверджена Наказом Мінприроди № 568, розрахункова лісосіка для відповідача діяла до прийняття Наказу № 5-аг, який фактично скасував зазначену розрахункову лісосіку, у зв`язку з визнанням ним Наказу Мінприроди № 568 таким, що втратив чинність. Поряд з цим, матеріалами справи не підтверджуються обставини, на які посилався прокурор в обґрунтування своїх вимог щодо набрання чинності Наказом Мінприроди № 5-аг шляхом його опублікування на час видачі відповідачу лісорубних квитків 02.04.2019.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись частково з рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021, заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову прокурора про стягнення 2 715 430,74 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 43 ЛК України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 5, 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації, а також порушено норми процесуального права, а саме: статей 75-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 28.10.2020 у справі № 905/1793/19, від 22.07.2019 у справі № 909/374/18, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18.
Доводи інших учасників справи
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1705/20 визначено склад колегії суддів: Чумак Ю.Я. (головуючий), Дроботова Т.Б., Багай Н.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2021 заяву суддів Чумака Ю.Я., Дроботової Т.Б., Багай Н.О. від 13.09.2021 про самовідвід від розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі № 922/1705/20 задоволено.
Ухвала суду вмотивована обґрунтованістю підстав для самовідводу суддів Чумака Ю.Я., Дроботової Т.Б., Багай Н.О., у зв`язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, оскільки у справі № 922/1705/20, зокрема, щодо позовної вимоги про стягнення шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев, спір виник із недоговірних зобов`язань, що не відноситься до визначеної рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 № 14 спеціалізації судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, до складу якої входять вищеназвані судді.
У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (в частині відмови у задоволенні позову прокурора про стягнення 2 715 430,74 грн) у справі № 922/1705/20; призначено скаргу до розгляду на 20.10.2021 о 11:30 год.
У зв`язку з запланованою відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.10.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 922/1705/20 до 03.11.2021 о 11:55 год.
Судове засідання 03.11.2021 відбулось за участі прокурора Офісу Генерального прокурора. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників у справі.
При цьому, Верховний Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Держекоінспекцією у період з 03.03.2020 по 17.03.2020 проведено позапланову перевірку дотримання ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами перевірки складено Акт від 17.03.2020 № 253/11-02/06-06 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що в ході огляду державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області спільно з посадовими особами Підприємства лісових масивів виявлено самовільні вирубки дерев у кварталах 5, 13 Малинівського лісництва, в кварталі 64 Тетлізького лісництва, в кварталі 103, 132 Печенізького №4 лісництва, в кварталі 161 Кочетоцького №1 лісництва ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство", які розташовані на території Есхарівської селищної ради, Великобабчанської, Заржненської сільських рад, Чкаловської ОТГ Чугуївського району Харківської області, а також Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, що є порушенням вимог статей 16, 64, 67, 69, 89, 90 ЛК України, Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1996 № 555 та Порядку № 761.
Окрім цього, на території регіонального ландшафтного парку місцевого Печенізьке поле (частина якого знаходиться під охороною ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство") в кварталах 146, 149 Печенізького лісництва виявлено засмічення його території поодинокими предметами (поліетилен, пляшки, упаковка з-під харчової продукції, одяг, ганчірки тощо), що є порушенням статей 6, 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Зокрема, встановлено наступне:
- в кварталі 5 виділі 6 площею 2,7 га Малинівського лісництва (територія Есхарівської селищної ради Чугуївського району Харківської області) при проведенні вибіркової санітарної рубки у 2019 році були зрубані дерева: 6 дерев сироростучих діаметром від 46 до 53 см, які не передбачені спеціальним дозволом (лісорубний квиток № 000673 від 31.10.2019) та не обліковуються у матеріалах відведення лісосіки в рубку, що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України;
- в кварталі 13 виділі 3 площею 1,6 га Малинівського лісництва (територія Есхарівської селищної ради Чугуївського району Харківської області) при проведенні вибіркової санітарної рубки у 2019 році були зрубані дерева: 4 дерева сироростучих діаметром від 10 до 19 см, які не передбачені спеціальним дозволом (лісорубний квиток №000645 від 05.02.2019) та не обліковуються у матеріалах відведення лісосіки в рубку, що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України;
- в кварталі 61 виділі 1 площею 5,1 та Тетлізького лісництва (територія Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області) при проведенні вибіркової санітарної рубки у 2019 році були зрубані дерева: 10 дерев сироростучих діаметром від 24 до 48 см, які не передбачені спеціальним дозволом (лісорубний квиток № 000676 від 03.12.2019) та не обліковуються у матеріалах відведення лісосіки в рубку, що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України;
- в кварталі 103 виділі 7.1 площею 0,8 га Печенізького №4 лісництва (територія Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області) при проведенні рубки головного користування у 2019 році були незаконно зрубані дерева: 185 дерев сироростучих діаметром від 9 до 67 см, 25 дерев сухостійних діаметром від 14 до 52 см за неправомірно виданим лісорубним квитком № 000663 від 02.04.2019 що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України, пункту 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;
- в кварталі 161 виділі 3 площею 7,4 га Кочетоцького №1 лісництва (територія Зарожненської сільської ради Чугуївського району Харківської області) при проведенні вибіркової санітарної рубки у 2019 році були зрубані дерева: 6 дерев сироростучих діаметром від 26 до 90 см, 3 дерева сухостійних діаметром від 30 до 90 см, які не передбачені спеціальним дозволом (лісорубний квиток № 000677 від 03.12.2019) та не обліковуються у матеріалах відведення лісосіки в рубку, що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України;
- в кварталі 64 виділі 4 площею 12,1 га Тетлізького лісництва (територія Великобабчанської сільської ради Чугуївського району Харківської області) при проведенні вибіркової санітарної рубки у 2019 році були зрубані дерева: 5 дерев сироростучих діаметром від 48 до 96 см, 3 дерева сухостійних діаметром від 52 до 84 см, які не передбачені спеціальним дозволом (лісорубний квиток № 000676 від 03.12.2019) та не обліковуються у матеріалах відведення лісосіки в рубку, що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України;
- в кварталі 132 виділі 6.1 площею 0,4 га Печенізького № 4 лісництва (територія Чкалівської ОТГ Чугуївського району Харківської області) при проведенні рубки головного користування у 2019 році були незаконно зрубані дерева: 261 дерево сироростуче діаметром від 9 до 80 см, 35 дерев сухостійних діаметром від 10 до 46 см за неправомірно виданим лісорубним квитком № 000662 від 02.04.2019 що є порушенням статей 19, 64, 69 ЛК України, пункту 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;
- в кварталі 149 Печенізького лісництва виявлено засмічення його території поодинокими предметами (поліетилен, пляшки, упаковка з-під харчової продукції, одяг, ганчірки тощо), у кількості 784 штуки, що є порушенням статей 6, 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України";
- в кварталі 146 Печенізького лісництва виявлено засмічення його території поодинокими предметами (скляні та пластмасові пляшки, упаковка з-під харчової продукції тощо), у кількості 57 штук, що є порушенням статей 6, 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Також, за наслідками перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, за участі працівників Підприємства, складено відомості переліку пнів зрубаних дерев, у яких зазначено їх кількість, породи, стан та діаметри пнів. Вказані порушення відображено у Акті перевірки.
У подальшому Держекоінспекцією, на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, 20.08.2019 здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 3 086 342,41 грн.
Крім того, Держекоінспекцією проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок засмічення території регіонального ландшафтного парку місцевого Печенізьке поле на підставі додатку №10 до Постанови № 541, загальна сума якої склала 13 456 грн.
За розрахунками позивача, загальна сума шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев та засміченням території об`єкта природно-заповідного фонду склала 3 099 798,41 грн.
З метою добровільного відшкодування вказаної шкоди Держекоінспекцією 18.03.2020 надіслано до ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" претензій №№ 32-40, які, за твердженнями прокурора, залишились без розгляду та задоволення, а шкода, заподіяна посадовими особами відповідача внаслідок незаконної вирубки дерев, та засмічення території до моменту звернення до суду, не відшкодована.
Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовом до суду.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі Держекоінспекції до ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільної порубки дерев та засмічення території об`єкта природно-заповідного фонду.
Ключові доводи касаційної скарги зводяться до помилковості висновків судів попередніх інстанцій про відсутність складу правопорушення через недоведеність позивачем наявності в діях відповідача протиправної поведінки в частині здійснення рубки дерев на підставі лісорубних квитків серії ХА ЛРК за № 000662 і № 000663.
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Частиною другої статті 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
У справі, що переглядається, позов прокурора обґрунтовано, зокрема в частині, що є предметом касаційного дослідження, вчиненням відповідачем як постійним лісокористувачем незаконних рубок на відповідних лісових ділянках.
Статтею 65 ЛК України передбачено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
Відповідно до статті 69 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.
Спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів анулюється в разі: (1) припинення права користування лісами з підстав, передбачених статтею 22 цього Кодексу; (2) припинення права використання лісових ресурсів з підстав, передбачених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 78 ЛК України передбачено, що припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.
Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, як зазначалось, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.07 № 761 (Порядок № 761).
Пунктом 3 Порядку № 761 визначено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.
Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (пункт 14 Порядку № 761).
Суди встановили, що наказом Мінприроди № 568 (від 04.11.2008) були затверджені розрахункові лісосіки на період 2009-2017 роки, зокрема, для ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство". Однак, Наказом Мінприроди № 5-аг (від 28.03.2019) було визнано таким, що втратив чинність Наказ Мінприроди № 568 в частині, що стосується ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство".
При цьому, 02.04.2019 Управлінням було видано лісорубні квитки серії ХА ЛРК за № 000662 і № 000663 для проведення рубок головного користування у Печенізькому № 4 лісництві на лісосіках у виділі 7.1 площею 0,8 га кварталу 103 та у виділі 6.1 площею 0,4 га кварталу 132.
Судами також з`ясовано, що, за твердженнями відповідача, станом на 02.04.19 до Управління (особа, що видала лісорубні квитки) в порядку, передбаченому чинним законодавством, не було доведено до відома наказ Мінприроди № 5-аг (від 28.03.2019). Натомість, позивач зазначав, що вказаний Наказ Мінприроди від 28.03.2019 №5-аг в силу вимог частини шостої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та частини першої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" був опублікований в день його затвердження, а саме 28.03.19, на офіційному сайті https://mepr.gov.ua, таким чином підлягав обов`язковому виконанню.
Оцінивши подані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження дати публікації Наказу Мінприроди № 5-аг на сайті цього органу є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем. У зв`язку з тим, що у передбаченому чинним законодавством порядку Наказ Мінприроди № 5-аг не був доведений до відома Управління та відповідача, то видання Управлінням лісорубних квитків на проведення рубок відповідачем здійснено законно та у межах наданих діючим законодавством повноважень.
З наведеного, місцевим господарським судом зроблено твердження, що за викладених обставин лісорубні квитки серії ХА ЛРК № 000662, № 000663 від 02.04.19 є законними, у судовому порядку скасовані не були, у зв`язку з чим покладення юридичної відповідальності на відповідача за умов не своєчасного доведення уповноваженими органами Наказу Мінприроди № 5-аг до його відома та до відома Управління суперечить положенням статті 61 Конституції України.
Переглянувши справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача протиправної поведінки в частині здійснення рубки в кварталі 103 виділі 7.1 площею 0,8 га Печенізького №4 лісництва та в кварталі 132 виділі 6.1 площею 0,4 га Печенізького №4 лісництва, оскільки не доведено, що такі рубки здійснювались на підставі лісорубних квитків, виданих уповноваженим органом з порушенням чинного законодавства.
Так, суд апеляційної інстанції, досліджуючи обставини доведеності протиправної поведінки, встановив наступне:
- позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази анулювання у встановленому порядку лісорубних квитків серії ХА ЛРК за № 000662 і № 000663 для проведення рубок головного користування у Печенізькому № 4 лісництві на лісосіках у виділі 7.1 площею 0,8га кварталу 103 та у виділі 6.1 площею 0,4 га кварталу 132;
- з матеріалів справи вбачається, що з 25 по 26, з 29 по 31 липня, з 01 по 02, з 05 по 07 серпня 2019 року Держекоінспекція проведено позапланову перевірку Управління з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині повноважень, передбачених Положенням про обласні управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства, що затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134;
- за наслідками перевірки Держекоінспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 544/11-02/06-06, а також внесено подання про анулювання дозволу від 14.08.2019 № 2961/06-10, яким зобов`язано Управління вжити заходи щодо анулювання лісорубних квитків ХА ЛРК № 000662, № 000663, виданих ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".
- Управління оскаржило зазначене подання Держекоінспекції про анулювання дозволу від 14.08.2019 року № 2961/06-10, подавши позов до адміністративного суду з вимогами про визнання цього подання протиправними та його скасування;
- рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 520/8895/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021, зазначені позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано подання Держекоінспекції про анулювання дозволу від 14.08.2019 року № 2961/06-10.
З урахуванням встановленого, апеляційним судом зроблено наступні твердження:
- враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2019 у справі № 817/1855/17, щодо поширення на спори про визнання протиправними дій з видачі відповідним органом лісорубного квитка та його скасування юрисдикції адміністративних судів, суд зауважив, що прокурор у судовому засіданні пояснив, що ним не подавалось адміністративного позову про визнання протиправними дій Управління щодо видачі лісорубних квитків ХА ЛРК № 000662, № 000663 ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" та їх скасування, в той час як господарський суд в силу юрисдикційних обмежень позбавлений права надавати оцінку правомірності таких дій;
- обставина наявності на час проведення відповідачем зазначених рубок Наказу Мінприроди № 5-аг, яким було визнано таким, що втратив чинність Наказ цього Міністерства № 568 в частині затвердження відповідачу розрахункових лісосік, не свідчить про автоматичну втрату чинності зазначеними лісорубними квитками як дозвільними документами;
- чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали обов`язок лісокористувачів припинити лісокористування (проведення рубок дерев) на підставі лісорубних квитків, які не було анульовано у встановленому законом порядку лише у зв`язку з втратою чинності наказу, яким були затверджені розрахункові лісосіки для таких рубок;
З наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рубка відповідачем дерев у спірний період в кварталі 103 виділі 7.1 площею 0,8 га Печенізького № 4 лісництва та в кварталі 132 виділі 6.1 площею 0,4 га Печенізького № 4 лісництва проводилась в порядку спеціального лісокористування на підставі дозвільних документів-лісорубних квитків, видання яких уповноваженим органом з порушенням законодавства та втрата ними чинності у спірний період не доведено, а тому є недоведеною й протиправність поведінки відповідача щодо проведення таких рубок, тобто не доведено здійснення дій, на вчинення яких він не був уповноважений чинним законодавством.
За висновком апеляційного господарського суду, вказані обставини свідчать про відсутність у спірних правовідносинах складу правопорушення, що виключає цивільно-правову відповідальність відповідача та свідчить про відсутність підстав стягнення з нього заявлених позивачем збитків.
Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зробленими без належного з`ясування обставин справи.
Так, за результатом оцінки поданих сторонами доказів (скріншоту сторінки офіційного сайту Мінприроди - https://mepr.gov.ua та роздруківки з кодом сторінки сайту цього міністерства, на якій було опубліковано Наказ Мінприроди № 5-аг) суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у передбаченому чинним законодавством порядку наказ Мінприроди № 5-аг не був доведений до відома Управління та відповідача, то видання Управлінням лісорубних квитків на проведення рубок відповідачем здійснено законно та у межах наданих діючим законодавством повноважень.
Однак, суд касаційної інстанції зауважує на необґрунтованості та помилковості цього висновку, оскільки оцінка судом самих лише скріншотів веб-сторінки не може свідчити в цілому про недотримання передбаченого чинним законодавством порядку доведення органом державної влади акту індивідуальної дії до відома особи, прав та обов`язків якої він стосується. Більш того, в порушення вимог процесуального закону місцевим господарським судом надано правову оцінку законності видачі лісорубних квитків Управлінням, а також оцінку дій Мінприроди щодо не доведення у передбаченому чинним законодавством порядку відповідного розпорядчого документа - Наказу № 5-аг, при чому вказані особи не було залучено учасниками у справі.
З наведеного вбачається обґрунтованість доводів скаржника про те, що висновки суду першої інстанції про здійснення відповідачем спірної рубки дерев на підставі законно виданих лісорубних квитків, у зв`язку з діями Мінприроди щодо недоведення до відома Управління власного наказу, стосуються прав, інтересів та обов`язків осіб, що не були залучені до участі у справі та не входять до суб`єктного складу учасників справи, а саме Мінприроди (на даний час Міндовкілля) та Управління, що з огляду на приписи пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення в цій частині.
За апеляційним переглядом справи, суд апеляційної інстанції вказаним доводам прокурора, що наводились ним і в апеляційній скарзі, належної правової оцінки не надав. Натомість, посилаючись на вищевказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо поширення на спори про визнання протиправними дій з видачі відповідним органом лісорубного квитка та його скасування юрисдикції адміністративних судів, зауважив, що господарський суд в силу юрисдикційних обмежень позбавлений права надавати оцінку правомірності дій Управління щодо видачі лісорубних квитків ХА ЛРК № 000662, № 000663 ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".
Зі змісту постанови апеляційного господарського суду слідує, що в основу цього рішення судом покладено висновки та встановлені обставини того, що (1) прокурор не оскаржував в адміністративному порядку дій Управління щодо видачі лісорубних квитків; (2) рішенням адміністративного суду у справі № 520/8895/19 позов Управління задоволено, визнано протиправним та скасовано подання Держекоінспекції про анулювання дозволу від 14.08.2019 № 2961/06-10, яким зобов`язано Управління вжити заходи щодо анулювання лісорубних квитків ХА ЛРК № 000662, № 000663, виданих ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство"; (3) рубка відповідачем дерев у спірний період проводилась в порядку спеціального лісокористування на підставі дозвільних документів - лісорубних квитків, видання яких уповноваженим органом з порушенням законодавства та втрата ними чинності (визнання недійсними чи їх анулювання) у спірний період не доведено.
Водночас, касаційний суд зауважує, що лісорубні квитки є дозвільними документами, які, зокрема, надають право на здійснення вирубки, однак, по-перше, самі по собі не можуть підтверджувати факт здійснення заготівлі, по-друге, визнання їх недійсними не має наслідком відновлення або захист прав та інтересів, про порушення яких зазначав у позовній заяві прокурор (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 903/504/16).
Факт здійснення вирубки дерев, як встановлено судами, підтверджено складеним працівниками Держекоінспекції Актом перевірки від 17.03.2020 №253/11-02/06-06.
Таким чином, поза увагою апеляційного суду залишились обставини того, що лісорубні квитки, на підставі яких було здійснено вирубку дерев, є актами індивідуальної дії та вичерпують себе з моменту реалізації права на проведення рубки, при чому судом не досліджено питання того, яким чином скасування цих лісорубних квитків в адміністративному порядку або їх анулювання уповноваженим на видачу органом матиме значення, саме у випадку реалізованого права на здійснення порубки дерев, для відновлення порушеного права держави, за захистом якого звернувся прокурор у межах цього спору щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.
Отже, на переконання Верховного Суду, у справі, яка переглядається, для правильного вирішення спору має місце не лише з`ясування судами обставин оскарження в адміністративному порядку дій відповідного органу щодо видачі лісорубних квитків чи їх анулювання цим органом (в даному випадку - Управлінням), а й встановлення у межах цього спору (про стягнення шкоди) обставин наявності правових підстав видачі таких лісорубних квитків Управлінням у той час, коли Наказом Мінприроди № 5-аг було визнано таким, що втратив чинність інший наказ міністерства, яким були затверджені розрахункові лісосіки, зокрема, для ДП "Чугуєво-Бабчанський лісове господарство".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зазначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
У постанові Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 915/640/20 містяться висновки наступного змісту: "Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що належним доказом протиправності поведінки відповідача, як елементу цивільного правопорушення, є судове рішення суду адміністративної юрисдикції, в якому були б встановлені такі обставини. Натомість, колегія судів вважає, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд вправі самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, безвідносно наявності судового рішення, яким встановлено факт протиправної поведінки відповідача." (пункти 72-73 постанови).
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з`ясування питання щодо правових підстав видачі лісорубних квитків Управлінням (під час вирішення господарським судом спору про стягнення з постійного лісокористувача шкоди, завданої державі незаконною порубкою дерев) не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.09.2019 у справі № 817/1855/17 та врахованій апеляційним судом, адже господарський суд не вирішує спір про визнання протиправними дій з видачі відповідним органом лісорубного квитка та його скасування, натомість встановлює обставини протиправної поведінки постійного лісокористувача щодо вчинення порубки дерев на підставі дозвільного документу, виданого з порушенням встановленого законом порядку.
З наведеного та з огляду на предмет спору у цій справі, що переглядається, слідує помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що господарський суд в силу юрисдикційних обмежень позбавлений права надавати оцінку правомірності дій Управління щодо видачі лісорубних квитків ХА ЛРК № 000662, № 000663 ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".
Касаційний суд зауважує, що дії Управління щодо видачі лісорубних квитків у справі, що переглядається, є предметом дослідження у контексті встановлення елементів складу правопорушення, необхідного для стягнення шкоди, а саме (елемента) протиправної поведінки постійного лісокористувача щодо вчинення порубки дерев на підставі дозвільного документу, виданого, як зазначав прокурор, з порушенням встановленого законом порядку.
Водночас, обґрунтованими є доводи прокурора, що зазначивши вказані висновки про відсутність права у господарського суду надавати оцінку правомірності дій щодо видачі лісорубних квитків, суди попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях фактично надали таку оцінку, стверджуючи про законність рубки.
Поряд з цим, вказавши, що рубка відповідачем дерев у спірний період проводилась в порядку спеціального лісокористування на підставі дозвільних документів, судом апеляційної інстанції, як і місцевим господарським судом, взагалі не досліджувались ці періоди рубки.
Тому обґрунтованими є доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, коли саме відповідачем проведено спірну рубку дерев, а зазначено в оскаржених судових рішеннях лише про дати наказів Мінприроди (від 04.11.2008 про затвердження лісосіки та від 28.03.2019 про її скасування відповідно), дати лісорубних квитків (від 02.04.2019) та дати перевірки (17.03.2020).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор в апеляційній скарзі посилався на те, що, у порушення приписів статті 86 ГПК України, судом першої інстанції не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що встановлюють та підтверджують факт порушень відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Прокурор зазначав, що факт порушення відповідачем правил використання лісових ресурсів виявлено та зафіксовано Держекоінспекцією в акті перевірки від 17.03.2020 № 253/11-02/06-06, який наявний в матеріалах справи. Зазначений акт перевірки, як і інші надані прокурором та позивачем докази на підтвердження позовних вимог про стягнення 2 715 430,74 грн є чинними, у встановленому законодавством порядку не скасовані.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначеного аргументу скаржника (прокурора) не досліджував, належної правової оцінки в оскарженому судовому рішенні не надав.
Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та безпідставно ухилився від розгляду та оцінки вказаних доводів прокурора, викладених у апеляційній скарзі. Відтак, подані прокурором докази залишились без належної правової оцінки судів попередніх інстанцій.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії").
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалені у справі рішення судів в оскаржуваній першої та апеляційної інстанцій наведеним вимогам не відповідають, а відтак висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є передчасними.
З огляду на все вищевикладене, не з`ясувавши відповідних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236, пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, зокрема щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог у даній справі.
З огляду на обмеження, вказані в статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених нормами вказаної статті процесуального закону.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.